Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Вимоги безпеки під час виконання роботи. 3.1. З відеодісплейним терміналом ( ВДТ)



3.1. З відеодісплейним терміналом ( ВДТ)

3.1.1. Необхідно стійко розташувати всі складові пристрої на столі, в тому числі і клавіатуру. Разом з тим повинна бути передбачена можливість переміщення клавіатури. ЇЇ розташування і кут нахилу повинні відповідати побажанням користувача ПК. Якщо в конструкції клавіатури не передбачений простір для опору долонь, то її слід розташовувати на відстані не менше 100 мм від краю столу в оптимальній зоні моніторного поля. При роботі на клавіатурі слід сидіти прямо, не напружуватись.

3.1.2. Для зменшення несприятливого впливу на користувача пристроїв типу "миша" (вимушена поза, необхідність постійного контролю за якістю дій) слід забезпечити вільною більшу площу поверхні столу для переміщення "миші" і зручного упору ліктьового суглоба.

3.1.3.Не припустимі сторонні розмови, роздратовуючи шуми тощо.

3.1.4.Періодично при вимкнутому ПК слід видаляти злегка зволоженою мильним розчином хлопко-паперовою салфеткою пил з поверхонь апаратури. Екран і захисний екран протирають ватою, зволоженою спиртом.

Не дозволяється використовувати рідинні або аерозольні засоби чистки поверхонь ПК.

3.1.5. ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

- самостійно ремонтувати апаратуру (особливо ВДТ), в яких кінескоп та інші елементи можуть знаходитись під високою напругою (до 25 кВ0.)

- класти будь-які речі на апаратуру ПК, бутерброди та напої на клавіатуру або поруч з нею. Це може вивести її з ладу;

- затуляти вентиляційні отвори в апаратурі, це може призвести до її перегріву і виходу з ладу.

Для зняття статичної електрики рекомендується час від часу торкатися до металевих поверхонь (наприклад батарей центрального опалення і т.п.).

3.1.7.Для зниження напруженості праці на ПК необхідно рівномірно чергувати характер робіт в залежності від їх складності.

З метою зменшення негативного впливу монотонності доцільно застосовувати чергування операцій введення тексту і введення даних (зміна змісту і темпу роботи ) і т.п.

3.1.8.Для зменшення негативного впливу на стан здоров’я працівників різних факторів ризику, пов’язаних з роботою на ПК, необхідно дві години відволікатися і робити перерву 15 хвилин, під час якої доцільно виконати фізичні вправи.

3.2.При роботі на лазерних принтерах:

3.2.1.Розташовувати принтер необхідно поряд з системним блоком так, щоб з’єднувальні шнури не були натягнуті. Забороняється ставити принтер на системний блок.

3.2.2.Перш, ніж програмувати роботу принтера, впевніться, що він знаходиться в режимі зв’язку з системним блоком.

3.2.3.Для досягнення високоякісного, чистого, з високою роздільною здатністю зображення щоб не зіпсувати апарат, потрібно використовувати папір, марка якого вказана в інструкції до принтера (найчастіше папір вагою 60-135 г/кв.м., типуCanon або Xerox 4024).

Обрізання країв паперу повинно бути виконаним гострим лезом ножа, без заусенців – це зменшить вірогідність загинання паперу).

3.2.4. забороняється використовувати папір:

- надрукований з одного боку;

- вага якого виходить за межі рекомендованого;

- з занадто гладкою поверхнею, а також високо текстурований;

- ламінований;

- рваний, зморщений або папір з нерегулярними отворами від діроколу або стиплера;

- перфорований на декілька частин або цигарковий ( основи копіювального паперу);

- фірмові бланки, заголовки котрих надруковані нетермостійкими фарбами, що витримують 200 град. С протягом 0,1 сек; ці фарби можуть перекопіюватись на термозакріплюючий циліндр і стати причиною дефектів друку.

3.2.5. Використовувати прозорі плівки, подібні плівкам фірми 3М. Для друку на прозорих матеріалах, а також конвертах повинні використовуватись відповідні лотки.

4.Вимоги безпеки при закінчення роботи на ПК.

4.1. Закінчити і зберегти в пам’яті ПК файли, які знаходились у роботі. Виконати всі дії для коректного завершення роботи в оперативній системі.

4.2.Вимкнути принтер та інші периферійні пристрої, вимкнути ВДТ і системний блок. Вимкнути стабілізатор (або блок безперервного живлення при його наявності). Штепсельні вилки витягнути з розеток. Накрити клавіатуру кришкою для попередження попадання в неї пилу.

4.3.Навести порядок на робочому місці.

4.4.Вимкнути освітлення та електроприлади.

5.Вимоги безпеки при аварійних ситуаціях.

5.1. При раптовому припиненні подачі електричної енергії вимкнути всі пристрої ПК в такій послідовності: периферійні пристрої, ВДТ, системний блок, стабілізатор ( або блок безперервного живлення). Витягнути вилки з розеток.

5.2.При наявності ознак горіння ( дим, запах горілого) необхідно вимкнути всі пристрої ПК, згідно з пунктом 5.1. Знайти місце загоряння і виконати всі можливі заходи для його ліквідації, попередивши терміново про це керівництво.

5.3. У випадку виникнення пожежі негайно попередити про це пожежну частину та керівництво, виконати усі можливі заходи по евакуації людей з приміщення і розпочати гасіння пожежі первинними засобами пожежогасіння.

Розробив _________________________________

Погоджено_______________________________

4) Закон України про освіту (витяг)

Стаття 3. Право громадян України на освіту

1. Громадяни України мають право на безкоштовну освіту в усіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин. Це право забезпечується:

розгалуженою мережею закладів освіти, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;

відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей,

інтересів громадянина;

різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

2. Держава здійснює соціальний захист вихованців, учнів,студентів, курсантів, слухачів, стажистів, клінічних ординаторів,аспірантів, докторантів та інших осіб незалежно від форм їх навчання і типів закладів освіти, де вони навчаються, сприяє здобуттю освіти в домашніх умовах.

3. Для одержання документа про освіту громадяни мають право на державну атестацію.

4. Іноземні громадяни, особи без громадянства здобувають освіту в закладах освіти України відповідно до чинного законодавства та міжнародних договорів.

Стаття 6. Основні принципи освіти

Основними принципами освіти в Україні є: доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою; рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

органічний зв'язок із світовою та національною історією,культурою, традиціями;

незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

науковий, світський характер освіти;

інтеграція з наукою і виробництвом;

взаємозв'язок з освітою інших країн;

гнучкість і прогностичність системи освіти;

єдність і наступність системи освіти;

безперервність і різноманітність освіти;

поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

 

Стаття 7. Мова освіти

Мова освіти визначається Конституцією України, Законом Української РСР "Про мови в Українській РСР" .

5) Закон України про вищу освіту (витяг)

Стаття 4. Право громадян на вищу освіту

1. Громадяни України мають право на здобуття вищої освіти.

Громадяни України мають право безоплатно здобувати вищу освіту в державних і комунальних вищих навчальних закладах на конкурсній основі в межах стандартів вищої освіти, якщо певний освітньо-кваліфікаційний рівень громадянин здобуває вперше. Вони вільні у виборі форми здобуття вищої освіти, вищого навчального закладу, напряму підготовки і спеціальності.

Стаття 50. Права педагогічних та науково-педагогічних працівників

Педагогічні та науково-педагогічні працівники відповідно до закону мають право на:

- захист професійної честі та гідності;

- вільний вибір методів та засобів навчання в межах затверджених навчальних планів;

- проведення наукової роботи у вищих навчальних закладах всіх рівнів акредитації;

- індивідуальну педагогічну діяльність;

- участь у громадському самоврядуванні;

- участь у об’єднаннях громадян;

- забезпечення житлом;

- отримання пільгових кредитів для індивідуального і кооперативного житлового будівництва;

- одержання службового житла;

- одержання державних стипендій.

Педагогічні та науково-педагогічні працівники мають і інші права, передбачені законами та статутом вищого навчального закладу.

Стаття 51. Обов’язки педагогічних та науково-педагогічних працівників

Педагогічні та науково-педагогічні працівники зобов’язані:

- постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, наукову кваліфікацію (для науково-педагогічних працівників);

- забезпечувати високий науково-теоретичний і методичний рівень викладання дисциплін у повному обсязі освітньої програми відповідної спеціальності;

- додержуватися норм педагогічної етики, моралі, поважати гідність осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, прививати їм любов до України, виховувати їх в дусі українського патріотизму і поваги до Конституції України;

- додержуватися законів, статуту та правил внутрішнього розпорядку вищого навчального закладу.

6) Закон України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві, та професійних захворювань які спричиняють втрату працездатності.

РОЗДІЛ I

 

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Завдання страхування від нещасного випадку
Завданнями страхування від нещасного випадку є:

проведення профілактичних заходів, спрямованих на усунення
шкідливих і небезпечних виробничих факторів, запобігання нещасним
випадкам на виробництві, професійним захворюванням та іншим
випадкам загрози здоров'ю застрахованих, викликаним умовами праці;
відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на
виробництві від нещасних випадків або професійних захворювань;

 

відшкодування шкоди, пов'язаної з втратою застрахованими
особами заробітної плати або відповідної її частини під час
виконання трудових обов'язків, надання їм соціальних послуг у
зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також у разі їх смерті
здійснення страхових виплат непрацездатним членам їх сімей.

Стаття 2. Сфера дії Закону

 

Дія цього Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах
трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах,
організаціях, незалежно від їх форм власності та господарювання
(далі - підприємства), у фізичних осіб, на осіб, які забезпечують
себе роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької
діяльності.

 

Особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше
було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством
України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок
травмування на виробництві або професійного захворювання,
пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на
забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до
цього Закону.

Стаття 3. Гарантії забезпечення прав застрахованим у
страхуванні від нещасного випадку

 

Держава гарантує усім застрахованим громадянам забезпечення
прав у страхуванні від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання.

 

Стаття 4. Законодавство про страхування від нещасного випадку

 

Законодавство про страхування від нещасного випадку
складається із Основ законодавства України про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про
працю України Закону України "Про охорону праці"
та інших нормативно-правових актів.

 

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість
якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж
ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного
випадку, то застосовуються норми міжнародного договору.

 

Стаття 5. Основні принципи страхування від нещасного випадку

 

Основними принципами страхування від нещасного випадку є:

 

паритетність держави, представників застрахованих осіб та
роботодавців в управлінні страхуванням від нещасного випадку;

 

своєчасне та повне відшкодування шкоди страховиком;

 

обов'язковість страхування від нещасного випадку осіб, які
працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших
підставах, передбачених законодавством про працю, а також
добровільність такого страхування для осіб, які забезпечують себе
роботою самостійно, та громадян - суб'єктів підприємницької
діяльності;

 

надання державних гарантій реалізації застрахованими
громадянами своїх прав;

 

обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків;

 

формування та витрачання страхових коштів на солідарній
основі;

 

диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану
безпеки праці, виробничого травматизму та професійної
захворюваності на кожному підприємстві;

 

економічна заінтересованість суб'єктів страхування в
поліпшенні умов і безпеки праці;

 

цільове використання коштів страхування від нещасного
випадку.

 

Стаття 6. Суб'єкти та об'єкти страхування від нещасного
випадку

 

Суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані
громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи,
страхувальники та страховик.

 

Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється
страхування (далі - працівник).

 

Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках -
застраховані особи.

 

Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі -
Фонд соціального страхування від нещасних випадків).

 

Об'єктом страхування від нещасного випадку є життя
застрахованого, його здоров'я та працездатність.

 

Стаття 7. Роботодавець

 

Роботодавцем відповідно до цього Закону вважається:

 

юридична (підприємство, установа, організація) або фізична
особа, яка в межах трудових відносин використовує працю фізичних
осіб.

Стаття 8. Особи, які підлягають обов'язковому страхуванню
від нещасного випадку

 

Обов'язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають:

 

1) особи, які працюють на умовах трудового договору
(контракту) або на інших підставах, передбачених законодавством
про працю.

 

2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори,
аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед
або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних
навичок; у період проходження виробничої практики (стажування),
виконання робіт на підприємствах;

 

3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових,
виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на
виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними
договорами.

 

Стаття 9. Страхування зародка та новонародженого

 

Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві
або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у
зв'язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до
нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Така дитина
відповідно до медичного висновку вважається застрахованою, та до
18 років або до закінчення навчання, але не більш як до досягнення
23 років їй подається допомога Фонду соціального страхування від
нещасних випадків.

Стаття 10. Процедура страхування працівників

Для страхування від нещасного випадку на виробництві не
потрібно згоди або заяви працівника. Страхування здійснюється в
безособовій формі. Всі особи, перелічені у статті 8 цього Закону,
вважаються застрахованими з моменту набрання чинності цим Законом
незалежно від фактичного виконання страхувальниками своїх
зобов'язань щодо сплати страхових внесків.

 

Усі застраховані є членами Фонду соціального страхування від
нещасних випадків

Стаття 11. Добровільне страхування від нещасного випадку

 

Добровільно від нещасного випадку можуть застрахуватися:

1) особи, які забезпечують себе роботою самостійно -
займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою
діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї
діяльності, члени фермерського господарства, особистого
селянського господарства, якщо вони не є найманими працівниками;

 

2) громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності

Стаття 12. Свідоцтво про страхування від нещасного випадку

 

Особам, які підлягають страхуванню від нещасного випадку,
видається свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування, яке є єдиним для всіх видів страхування.

Порядок видачі та зразок свідоцтва про соціальне страхування
затверджуються Кабінетом Міністрів України.

 

Стаття 13. Страховий ризик і страховий випадок

 

Страховий ризик - обставини, внаслідок яких може статися
страховий випадок.

 

Страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або
професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно
зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у
статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право
застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або
соціальних послуг.

 

Професійне захворювання є страховим випадком також у разі
його встановлення чи виявлення в період, коли потерпілий не
перебував у трудових відносинах з підприємством, на якому він
захворів.

 

Нещасний випадок або професійне захворювання, яке сталося
внаслідок порушення нормативних актів про охорону праці
застрахованим, також є страховим випадком.

 

Порушення правил охорони праці застрахованим, яке спричинило
нещасний випадок або професійне захворювання, не звільняє
страховика від виконання зобов'язань перед потерпілим.

 

Факт нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом
Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону
праці".

 

Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу,
проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а
також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або
акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за
встановленими формами.

 

Стаття 14. Нещасний випадок на виробництві та професійне
захворювання

 

Нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий
вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи
середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових
обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала
смерть.

 

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок,
визначається Кабінетом Міністрів України за поданням центрального
органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної
політики у сферах трудових відносин, соціального захисту
населення.

В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального
страхування від нещасних випадків може визнати страховим нещасний
випадок, що стався за обставин, не визначених передбаченим
частиною другою цієї статті переліком.

 

До професійного захворювання належить захворювання, що
виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та
зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і
певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.

 

Перелік професійних захворювань за поданням
центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування
державної політики у сфері охорони здоров’я, затверджується
Кабінетом Міністрів України.

В окремих випадках Фонд соціального страхування від нещасних
випадків може визнати страховим випадком захворювання, не внесене
до переліку професійних захворювань, передбаченого частиною п'ятою
цієї статті, якщо на момент прийняття рішення медична наука має
нові відомості, які дають підстави вважати це захворювання
професійним.


РОЗДІЛ II

 

УПРАВЛІННЯ СТРАХУВАННЯМ ВІД НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ

 

Стаття 15. Фонд соціального страхування від нещасних випадків

 

Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального
страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна
організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її
правлінням.

 

Фонд соціального страхування від нещасних випадків є
юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба
України та своїм найменуванням, а також емблему, яка
затверджується його правлінням.

 

Фонд соціального страхування від нещасних випадків набуває
прав юридичної особи з дня реєстрації статуту у центральному
органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
реєстрації (легалізації) статутів фондів загальнообов’язкового
державного соціального страхування.

Фонд соціального страхування від нещасних випадків
знаходиться у місті Києві.

 

Стаття 16. Управління Фондом соціального страхування від
нещасних випадків

 

Управління Фондом соціального страхування від нещасних
випадків здійснюється на паритетній основі державою,
представниками застрахованих осіб і роботодавців.

 

Безпосереднє управління Фондом соціального страхування від
нещасних випадків здійснюють його правління та виконавча дирекція.

 

Стаття 17. Правління Фонду соціального страхування від
нещасних випадків

 

До складу правління Фонду соціального страхування від
нещасних випадків включаються представники трьох представницьких
сторін:

 

держави;

 

застрахованих осіб;

 

роботодавців.

 

Представники держави призначаються Кабінетом Міністрів
України, а представники застрахованих осіб і роботодавців
обираються (делегуються) репрезентативними на національному рівні
всеукраїнськими об’єднаннями профспілок та репрезентативними на
національному рівні всеукраїнськими об’єднаннями організацій
роботодавців. Порядок обрання (делегування) таких представників
визначається сторонами соціального діалогу самостійно.

Від кожної із трьох представницьких сторін, зазначених у
частині першій цієї статті, призначається і обирається
(делегується) по 15 членів правління Фонду соціального страхування
від нещасних випадків з вирішальним голосом та по 5 їх дублерів,
які за тимчасової відсутності членів правління за рішенням голови
правління цього Фонду виконують їх обов'язки.

 

Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків
створюється на шестирічний строк.

 

Строк повноважень членів правління Фонду соціального
страхування від нещасних випадків закінчується в день першого
засідання новоствореного його правління.

 

За невиконання своїх обов'язків члени правління Фонду
соціального страхування від нещасних випадків за рекомендацією
органів державного нагляду можуть бути позбавлені своїх
повноважень органом, який їх делегував у склад правління Фонду.

 

Правління Фонду соціального страхування від нещасних
випадків:

 

1) обирає із своїх членів строком на два роки голову
правління Фонду та двох його заступників. При цьому забезпечується
почергове представництво на цих посадах кожної із трьох
представницьких сторін, зазначених у частині першій цієї статті;

 

2) спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду
та її робочих органів; щорічно, а також у разі потреби заслуховує
звіти директора виконавчої дирекції Фонду про її діяльність;

 

3) створює на паритетних засадах для вирішення найбільш
важливих завдань Фонду постійні та тимчасові комісії з питань
профілактики нещасних випадків, виконання бюджету, призначення
пенсій тощо;

 

4) щорічно готує та подає у встановленому порядку пропозиції
щодо галузевих тарифів внесків на соціальне страхування від
нещасних випадків;

 

5) визначає кадрову політику;

 

6) призначає директора виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків та його заступників;

 

7) затверджує:

 

статут Фонду соціального страхування від нещасних випадків,
зміни до нього;

 

регламент роботи правління Фонду соціального страхування від
нещасних випадків;

 

звіти про виконання бюджетів, порядок використання коштів
бюджету та коштів резерву Фонду.

Положення про виконавчу дирекцію Фонду соціального
страхування від нещасних випадків.

 

Положення про службу страхових експертів з охорони праці,
профілактики нещасних випадків на виробництві і професійних
захворювань.

 

Положення про порядок використання коштів
лікувально-профілактичними, навчальними та іншими закладами, які
надають Фонду соціальні послуги, та контроль за їх цільовим
використанням;


Положення про навчально-інформаційні центри;

 

Порядок призначення, перерахування та проведення страхових
виплат;

 

нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність
Фонду;

 

схвалює проект річного бюджету фонду та подає в
установленому порядку центральному органу виконавчої влади, що
забезпечує формування державної політики у сферах трудових
відносин, соціального захисту населення, для внесення на
затвердження Кабінету Міністрів України;

8) розпоряджається майном, яке перебуває у власності Фонду;

 

9) створює резерв коштів для забезпечення виконання завдань
страхування від нещасного випадку, передбачених статтею 1 цього
Закону;

 

10) виконує інші функції, передбачені статутом Фонду
соціального страхування від нещасних випадків;

 

11) готує подання щорічних звітів про діяльність Фонду.

 

Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків
проводить свої засідання відповідно до затвердженого ним плану,
але не рідше двох разів на рік. Позапланові засідання правління
Фонду можуть проводитися за ініціативою його голови або за
пропозицією більшості членів однієї з трьох представницьких сторін
правління чи на вимогу однієї третини членів правління Фонду.

 

Члени правління Фонду соціального страхування від нещасних
випадків та їх дублери виконують свої обов'язки, передбачені
статутом Фонду, на громадських засадах, крім випадків, коли вони
беруть участь у засіданнях правління Фонду або виконують інші
завдання правління Фонду. У цьому разі членам правління та їх
дублерам Фонд відшкодовує витрати на проїзд і проживання, а також
фактично втрачений у зв'язку із виконанням цих обов'язків
заробіток за місцем роботи та внески з нього на соціальне
страхування.

 

Засідання правління Фонду є правомочним, якщо на ньому
присутні дві третини складу кожної представницької сторони.

 

Рішення правління Фонду вважається прийнятим, якщо за нього
проголосувала більшість присутніх на засіданні членів правління. У
разі рівного розподілу голосів голос голови правління Фонду є
вирішальним.

 

Рішення правління Фонду, прийняте в межах його компетенції, є
обов’язковим для виконання, у тому числі всіма страхувальниками та
застрахованими особами, яких воно стосується. Рішення правління
Фонду оформляється постановою. Постанови правління Фонду
підлягають обов’язковому оприлюдненню на офіційній веб-сторінці
Фонду протягом п’яти робочих днів після їх прийняття.

Рішення правління Фонду, які відповідно до закону є
регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та
оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади
державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"

 

Рішення правління Фонду, які мають нормативний характер і
стосуються прав та обов'язків страхувальників і застрахованих
осіб, підлягають обов'язковій державній реєстрації в порядку,
встановленому для реєстрації нормативно-правових актів органів
виконавчої влади.

 

Стаття 18. Виконавча дирекція Фонду соціального страхування
від нещасних випадків

 

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних
випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду.

 

Виконавча дирекція є підзвітною правлінню Фонду, проводить
свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що
визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію
Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує
та забезпечує виконання рішень правління Фонду.

 

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних
випадків здійснює матеріально-технічне забезпечення роботи
наглядової ради та правління Фонду.

 

Директор виконавчої дирекції Фонду соціального страхування
від нещасних випадків входить до складу правління Фонду з правом
дорадчого голосу.

 

Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в
Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі,
відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи
виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні
кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та
своїм найменуванням.

 

Керівників управлінь і відділень Фонду соціального
страхування від нещасних випадків призначає директор виконавчої
дирекції Фонду за погодженням з правлінням Фонду.

 

Стаття 19. Матеріально-технічне забезпечення Фонду
соціального страхування від нещасних випадків

 

Матеріально-технічне забезпечення Фонду соціального
страхування від нещасних випадків, включаючи будівництво або
придбання службових та виробничих приміщень, здійснюється за
рахунок коштів, що надходять до Фонду.

 

Стаття 20. Майно Фонду соціального страхування від нещасних
випадків

 

Джерелами формування майна, яке перебуває у власності Фонду
соціального страхування від нещасних випадків, є майно, придбане
ним за рахунок коштів, що надходять до цього Фонду, а також майно,
передане йому у власність іншими власниками.

 

Майно, що передається Фонду соціального страхування від
нещасних випадків для провадження страхової діяльності,
використовується ним у порядку, встановленому законодавством
України.


РОЗДІЛ III

 

ПРАВА ТА ОБОВ'ЯЗКИ ФОНДУ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ
ВІД НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

Стаття 21. Соціальні послуги та виплати, які здійснюються
та відшкодовуються Фондом соціального страхування
від нещасних випадків

У разі настання страхового випадку Фонд соціального
страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому
законодавством порядку:

 

1) своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду,
заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в
разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на
його утриманні:

 

а) допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до
відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

 

б) одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної
працездатності або смерті потерпілого;

 

в) щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати
працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого
заробітку потерпілого;

 

г) пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на
виробництві або професійного захворювання;

 

д) пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер
внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного
захворювання;


є) допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону;

 

2) організувати поховання померлого, відшкодувати вартість
пов'язаних з цим ритуальних послуг відповідно до місцевих умов;

 

3) сприяти створенню умов для своєчасного надання
кваліфікованої першої невідкладної допомоги потерпілому в разі
настання нещасного випадку, швидкої допомоги в разі потреби його
госпіталізації, ранньої діагностики професійного захворювання;

 

4) організувати цілеспрямоване та ефективне лікування
потерпілого у власних спеціалізованих лікувально-профілактичних
закладах або на договірній основі в інших
лікувально-профілактичних закладах з метою якнайшвидшого
відновлення здоров'я застрахованого;

 

5) забезпечити потерпілому разом із відповідними службами
охорони здоров'я за призначенням лікарів повний обсяг постійно
доступної, раціонально організованої медичної допомоги, яка
повинна включати:

 

а) обслуговування вузькопрофільними лікарями та лікарями
загальної практики;

 

б) догляд медичних сестер удома, в лікарні або в іншому
лікувально-профілактичному закладі;

 

в) акушерський та інший догляд удома або в лікарні під час
вагітності та пологів;

 

г) утримання в лікарні, реабілітаційному закладі, санаторії
або в іншому лікувально-профілактичному закладі;

 

д) забезпечення необхідними лікарськими засобами, протезами,
ортопедичними, коригуючими виробами, окулярами, слуховими
апаратами, спеціальними засобами пересування, зубопротезування (за
винятком протезування з дорогоцінних металів).

 

З метою найповнішого виконання функцій, передбачених пунктами
4 і 5 частини першої цієї статті, Фонд соціального страхування від
нещасних випадків створює спеціалізовану медичну та патронажну
службу соціального страхування;

 

6) вжити всіх необхідних заходів для підтримання, підвищення
та відновлення працездатності потерпілого;

 

7) забезпечити згідно з медичним висновком домашній догляд за
потерпілим, допомогу у веденні домашнього господарства (або
компенсувати йому відповідні витрати), сприяти наданню
потерпілому, який проживає в гуртожитку, ізольованого житла;

 

8) відповідно до висновку лікарсько-консультаційної комісії
(далі - ЛКК) або медико-соціальної експертної комісії (далі -
МСЕК) проводити навчання та перекваліфікацію потерпілого у власних
навчальних закладах або на договірній основі в інших закладах
перенавчання інвалідів, якщо внаслідок ушкодження здоров'я або
заподіяння моральної шкоди потерпілий не може виконувати попередню
роботу; працевлаштовувати осіб із зниженою працездатністю;

 

9) організовувати робочі місця для інвалідів самостійно або
разом з органами виконавчої влади та органами місцевого
самоврядування чи з іншими заінтересованими суб'єктами
підприємницької діяльності; компенсувати при цьому витрати
виробництва, які не покриваються коштами від збуту виробленої
продукції, за рахунок Фонду;

 

10) у разі невідкладної потреби подавати інвалідам разову
грошову допомогу, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань
за їх рахунок або за рішенням виконавчої дирекції Фонду та її
регіональних управлінь - за рахунок Фонду;


12) організовувати залучення інвалідів до участі у
громадському житті.

 

Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією
статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на
його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку
підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник
страхових внесків чи ні.

Стаття 22. Профілактика нещасних випадків

 

Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює
заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам, усунення
загрози здоров'ю працівників, викликаної умовами праці, у тому
числі:

 

1) надає страхувальникам необхідні консультації, сприяє у
створенні ними та реалізації ефективної системи управління
охороною праці;

 

2) бере участь:

 

у розробленні центральними органами виконавчої влади
державних цільових та галузевих програм поліпшення стану безпеки,
умов праці і виробничого середовища та їх реалізації;

 

у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які вирішують
питання охорони праці;

 

в організації розроблення та виробництва засобів
індивідуального захисту працівників;

 

у здійсненні наукових досліджень у сфері охорони та медицини
праці;

 

3) перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на
підприємствах, бере участь у розслідуванні нещасних випадків на
виробництві, а також професійних захворювань;

 

4) веде пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці,
організовує створення тематичних кінофільмів, радіо- і
телепередач, видає та розповсюджує нормативні акти, підручники,
журнали, іншу спеціальну літературу, плакати, пам'ятки тощо з
питань соціального страхування від нещасного випадку та охорони
праці. З метою виконання цих функцій Фонд соціального страхування
від нещасних випадків створює своє видавництво з відповідною
поліграфічною базою;

 

5) бере участь у розробленні законодавчих та інших
нормативних актів про охорону праці;

 

6) вивчає та поширює позитивний досвід створення безпечних та
нешкідливих умов виробництва;

8) виконує інші профілактичні роботи.

 

Стаття 23. Страхові експерти з охорони праці

 

Виконання статутних функцій та обов'язків Фонду соціального
страхування від нещасних випадків щодо запобігання нещасним
випадкам покладається на страхових експертів з охорони праці.

 

Страховими експертами з охорони праці можуть бути особи з
вищою спеціальною освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або
особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж
практичної роботи на підприємстві не менше трьох років та
відповідне посвідчення, яке видається центральним органом
виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони
праці.

Страхові експерти з охорони праці мають право:

 

1) безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємства
для перевірки стану умов і безпеки праці та проведення
профілактичної роботи з цих питань;

 

2) у складі відповідних комісій брати участь у розслідуванні
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а
також у перевірці знань з охорони праці працівників підприємств;

 

3) одержувати від роботодавців пояснення та інформацію, в
тому числі у письмовій формі, про стан охорони праці та види
здійснюваної діяльності;

 

4) брати участь у роботі комісій з питань охорони праці
підприємств;

 

5) вносити роботодавцям обов'язкові для виконання подання про
порушення законодавства про охорону праці, а центральному органу
виконавчої влади, що реалізує державну політику з охорони праці, -
подання щодо застосування адміністративних стягнень або
притягнення до відповідальності посадових осіб, які допустили ці
порушення, а також про заборону подальшої експлуатації робочих
місць, дільниць і цехів, робота на яких загрожує здоров'ю або
життю працівників;

 

6) складати протоколи про адміністративні правопорушення у
випадках, передбачених законом;

 

7) брати участь як незалежні експерти в роботі комісій з
випробувань та приймання в експлуатацію виробничих об'єктів,
засобів виробництва та індивідуального захисту, апаратури та
приладів контролю.

 

Страхові експерти з охорони праці провадять свою діяльність
відповідно до Положення про службу страхових експертів з охорони
праці, профілактики нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань.

 

Стаття 24. Обов'язки Фонду соціального страхування від
нещасних випадків, пов'язані з координацією
страхової діяльності

 

Фонд соціального страхування від нещасних випадків
зобов'язаний:


2) вести облік показників для визначення класу професійного
ризику виробництва.

 

3) укладати угоди з лікувально-профілактичними закладами та
окремими лікарями на обслуговування потерпілих на виробництві;

 

4) вивчати та використовувати досвід управління охороною
праці та страхування від нещасного випадку в зарубіжних країнах;

 

5) співпрацювати з фондами з інших видів соціального
страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним
забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у
кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того,
хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

 

Якщо після призначення застрахованій особі матеріальної
допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального
страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів
соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат,
виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся
застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся
застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з
інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених
ним витрат;

 

6) виконувати інші роботи, пов'язані з координацією страхової
діяльності.

 

Стаття 24-1. Права Фонду соціального страхування від
нещасних випадків

 

Фонд соціального страхування від нещасних випадків має право:

 

1)користуватися в установленому порядку відомостями
Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального
страхування, необхідними для забезпечення виконання покладених на
нього функцій;

 

2)відносити страхувальника до класу професійного ризику
виробництва з урахуванням виду його економічної діяльності;

 

3)проводити перевірки дотримання підприємствами, установами
і організаціями незалежно від форми власності, виду економічної
діяльності та господарювання порядку використання страхових
коштів, перерахованих Фондом на фінансування заходів, передбачених
статтею 25 цього Закону;

 

4) проводити перевірки достовірності поданих страхувальниками
відомостей про види економічної діяльності (у тому числі основний)
підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності,
виду діяльності та господарювання для віднесення страхувальника до
класу професійного ризику виробництва з урахуванням виду його
економічної діяльності;

 

5) отримувати необхідні пояснення (у тому числі в письмовій
формі) з питань, що виникають під час перевірки;

 

6) застосовувати фінансові санкції та накладати
адміністративні штрафи відповідно до закону.

 

7) Закон України про охорону праці

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Стаття 1. Визначення понять і термінів

 

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

 

Роботодавець - власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

 

Працівник - особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).

 

Стаття 2. Сфера дії Закону

 

Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих.

 

Стаття 3. Законодавство про охорону праці

 

Законодавство про охорону праці складається з цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

 

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.

 

Стаття 4. Державна політика в галузі охорони праці

 

Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

 

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

 

пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

 

підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

 

комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

 

соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

 

встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності;

 

адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

 

використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству;

 

інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

 

забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

 

використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

 

Розділ II

ГАРАНТІЇ ПРАВ НА ОХОРОНУ ПРАЦІ

 

Стаття 5. Права на охорону праці під час укладання трудового договору

 

Умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці.

 

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та про наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

 

Працівнику не може пропонуватися робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих, що потребують професійного добору, допускаються особи за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

 

Усі працівники згідно із законом підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

 

Стаття 6. Права працівників на охорону праці під час роботи

 

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

 

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця. Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці.

 

За період простою з причин, передбачених частиною другою цієї статті, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

 

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

 

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

 

На час зупинення експлуатації підприємства, цеху, дільниці, окремого виробництва або устаткування органом державного нагляду за охороною праці чи службою охорони праці за працівником зберігаються місце роботи, а також середній заробіток.

 

Стаття 7. Право працівників на пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

 

Працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.

 

У разі роз'їзного характеру роботи працівникові виплачується грошова компенсація на придбання лікувально-профілактичного харчування, молока або рівноцінних йому харчових продуктів на умовах, передбачених колективним договором.

 

Роботодавець може за свої кошти додатково встановлювати за колективним договором (угодою, трудовим договором) працівникові пільги і компенсації, не передбачені законодавством.

 

Протягом дії укладеного з працівником трудового договору роботодавець повинен, не пізніш як за 2 місяці, письмово інформувати працівника про зміни виробничих умов та розмірів пільг і компенсацій, з урахуванням тих, що надаються йому додатково.

 

Стаття 8. Забезпечення працівників спецодягом, іншими засобами індивідуального захисту, мийними та знешкоджувальними засобами

 

На роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, працівникам видаються безоплатно за встановленими нормами спеціальний одяг, спеціальне взуття та інші засоби індивідуального захисту, а також мийні та знешкоджувальні засоби. Працівники, які залучаються до разових робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварій, стихійного лиха тощо, що не передбачені трудовим договором, повинні бути забезпечені зазначеними засобами.

 

Роботодавець зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання засобів індивідуального захисту відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

 

У разі передчасного зношення цих засобів не з вини працівника роботодавець зобов'язаний замінити їх за свій рахунок. У разі придбання працівником спецодягу, інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів за свої кошти роботодавець зобов'язаний компенсувати всі витрати на умовах, передбачених колективним договором.

 

Згідно з колективним договором роботодавець може додатково, понад встановлені норми, видавати працівникові певні засоби індивідуального захисту, якщо фактичні умови праці цього працівника вимагають їх застосування.

 

Стаття 9. Відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників або у разі їх смерті

 

Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

 

Роботодавець може за рахунок власних коштів здійснювати потерпілим та членам їх сімей додаткові виплати відповідно до колективного чи трудового договору.

 

За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, зберігаються місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або до встановлення стійкої втрати професійної працездатності. У разі неможливості виконання потерпілим попередньої роботи проводяться його навчання і перекваліфікація, а також працевлаштування відповідно до медичних рекомендацій.

 

Час перебування на інвалідності у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

 

{Частина четверта статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3108-IV від 17.11.2005}

 

Стаття 10. Охорона праці жінок

 

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт або робіт, пов'язаних з санітарним та побутовим обслуговуванням), а також залучення жінок до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

 

Праця вагітних жінок і жінок, які мають неповнолітню дитину, регулюється законодавством.

 

Стаття 11. Охорона праці неповнолітніх

 

Не допускається залучення неповнолітніх до праці на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, на підземних роботах, до нічних, надурочних робіт та робіт у вихідні дні, а також до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми, відповідно до переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, граничних норм підіймання і переміщення важких речей, що затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

 

Неповнолітні приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду.

 

Порядок трудового і професійного навчання неповнолітніх професій, пов'язаних з важкими роботами і роботами із шкідливими або небезпечними умовами праці, визначається положенням, яке затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони праці.

 

{Частина третя статті 11 із змінами, внесеними згідно із Законом № 5459-VI від 16.10.2012}

 

Вік, з якого допускається прийняття на роботу, тривалість робочого часу, відпусток та деякі інші умови праці неповнолітніх визначаються законом.

 

Стаття 12. Охорона праці інвалідів

 

Підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

 

У випадках, передбачених законодавством, роботодавець зобов'язаний організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування інвалідів відповідно до медичних рекомендацій.

 

Залучення інвалідів до надурочних робіт і робіт у нічний час можливе лише за їх згодою та за умови, що це не суперечить рекомендаціям медико-соціальної експертної комісії.

 

{Частина третя статті 12 із змінами, внесеними згідно із Законом № 1331-IV від 25.11.2003}

 

Розділ III

ОРГАНІЗАЦІЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ

 

Стаття 13. Управління охороною праці та обов'язки роботодавця

 

Роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

 

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, а саме:

 

створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує інструкції про їх обов'язки, права та відповідальність за виконання покладених на них функцій, а також контролює їх додержання;

 

розробляє за участю сторін колективного договору і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці;

 

забезпечує виконання необхідних профілактичних заходів відповідно до обставин, що змінюються;

 

впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід з охорони праці тощо;

 

забезпечує належне утримання будівель і споруд, виробничого обладнання та устаткування, моніторинг за їх технічним станом;

 

забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, та здійснення профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

 

організовує проведення аудиту охорони праці, лабораторних досліджень умов праці, оцінку технічного стану виробничого обладнання та устаткування, атестацій робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці в порядку і строки, що визначаються законодавством, та за їх підсумками вживає заходів до усунення небезпечних і шкідливих для здоров'я виробничих факторів;

 

розробляє і затверджує положення, інструкції, інші акти з охорони праці, що діють у межах підприємства (далі - акти підприємства), та встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території під

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.