РОЗДІЛ 3. ЗАХОДИ ЩОДО ЗАХИСТУ ВИРОБНИЧОГО ПЕРСОНАЛУ ТА НАСЕЛЕННЯ ВІД СДОР ПІД ЧАС ХІМІЧНО НЕБЕЗПЕЧНОЇ АВАРІЇ НА ПРАТ КЗБН «РОСИНКА»

Завод «Росинка» - одне з найбільш спеціалізованих підприємств з виробництва безалкогольних напоїв, хлібного квасу, сиропів, слабоалкогольних напоїв і мінеральної води. ПрАТ КЗБН «Росинка» відносять до хімічно небезпечного об'єкту, тому що на підприємстві досить у великих кількостях використовують СДОР у технологічному процесі. СДОР - такі хімічні сполуки (речовини), які в певних кількостях, що перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК), можуть спричинити шкідливий вплив на людей, сільськогосподарських тварин, культурні рослини, викликаючи у них ураження, у т.ч. й смертельні. Тому необхідно завчасно прогнозувати масштаби зараження СДОР навколишнього середовища під час аварій на хімічно небезпечних об'єктах (ХНО) і планування заходів для захисту виробничого персоналу і населення від уражаючої дії СДОР.

На ПрАТ КЗБН «Росинка» для виробництва холоду використовується аміак, який становить найбільшу небезпеку. Рідкий аміак R-717 - це СДОР IV класу токсичності, 2-ї групи небезпечних речовин, у людей викликає ураження нервової системи, мозку, серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, призводить до ядухи, заподіює хімічні опіки.

Використання у виробництві СДОР - аміаку є визначальним чинником небезпеки ПрАТ КЗБН «Росинка», що належить до III-го ступеня небезпеки й має II-й клас підвищеної безпеки. На підприємстві усі хімічні речовини використовуються в строгому дотриманні норм безпеки, технологій застосування з повною нейтралізацією й утилізацією, безпечні для життєдіяльності людини й навколишнього середовища.

Оцінка можливої хімічної обстановки на ПрАТ КЗБН «Росинка», прогноз хімічної обстановки:

Оскільки на підприємстві є СДОР, то необхідно здійснювати прогнозування при аварії на компресорній установці з виливом аміаку (з аміачних машин, систем трубопроводів і дренажного ресивера), що призведе до загазованості приміщень із катастрофічними наслідками - вибухом, пожежею, може викликати ураження людей. Розрахунок здійснюють згідно з «Методикою прогнозування наслідків виливу (викиду) небезпечних хімічних речовин при аваріях на промислових об'єктах і транспорті», затвердженою МНС, МАП, МЕПР, МЕ від 10.03.2001 р. №73/82/64/122.

Прогнозування поділяється на довгострокове (оперативне) і аварійне.

Довгострокове (оперативне) прогнозування здійснюється завчасно для визначення можливих масштабів зараження, сил і засобів, які можуть бути задіяні для ліквідації наслідків аварій, визначення втрат серед працівників заводу й населення, складання планів робіт й інших довгострокових (довідкових) матеріалів.

Для довгострокового (оперативного) прогнозування використовуються такі дані:

- загальна кількість небезпечних хімічних речовин (НХР); у цьому випадку приймається розлив НХР «вільно»;

- кількість НХР в одиничній максимальній технологічній ємності. У цьому випадку приймається розлив НХР у «піддон» або «вільно» залежно від умов зберігання НХР;

- метеорологічні дані: швидкість вітру в приземному шарі (1 м/с), температура повітря (20°С), ступінь вертикальної стійкості повітря (СВСП) (інверсія), напрямок вітру (не враховується), поширення повітря (приймається в 315°);

- середня густота населення для даної місцевості (360 чол/ км2);

- ступінь наповнення ємності (приймається 70% від паспортного об'єму ємності);

- ємності з НХР при аваріях руйнуються повністю;

- заходи щодо захисту населення більш детально плануються на глибину зони можливого хімічного забруднення, що створюється протягом перших 4-ох годин після аварії.

За даними оперативного прогнозування можна провести такі розрахунки і отримати можливі результати аварії на ХНО – ПрАТ КЗБН «Росинка»:

Для розрахунків приймаємо об'єм розлитого аміаку Q0 таким, що дорівнює максимально можливому – 0,5 т.

1. Визначаємо еквівалентну кількість аміаку у первинній хмарі, т, за формулою:

Qе1=К1*К3*К5*К7*Q0,

де К1 - коефіцієнт, що залежить від умов зберігання СДОР; у нашому випадку К1=0,18;

К3 - коефіцієнт, що дорівнює відношенню значення вражаючої токсичної дози аміаку до значення вражаючої токсодози іншої СДОР; К3 = 0,04;

К5 - коефіцієнт, що враховує ступінь СВСП; для інверсії - 1;

К7 - коефіцієнт, що враховує вплив температури повітря; при 20°С К7=1.

Тоді Qе1=0,18*0,04*1*1*0,5=0,0036 т

2. Глибина зони зараження первинною хмарою: Г1 = 0,9 км.

3. Визначаємо еквівалентну кількість аміаку у вторинній хмарі, т:

Qе2 =(1-К1)*К2*К3*К4*К5*К6*(Q0 /(h*d)),

де К2 - коефіцієнт, що залежить від фізико-хімічних властивостей СДОР; К2=0,025

К4 - коефіцієнт, що враховує швидкість вітру у приземному шарі; К4=1;

К6 - коефіцієнт, що залежить від часу, що пройшов після аварії (4 год) К6=3,03;

h - висота шару розлитого аміаку на підстилаючи поверхню, при розливі «вільно» h = 0,05;

d - питома маса аміаку, d = 0,68 т/м.

Тоді Qе2 = (1-0,18)*0,025*0,04*1*1*3,03*(1/(0,05*0,68))=0,073 т

4. Глибина зони зараження вторинною хмарою: Г2= 0,9 км.

5. Повна глибина зони зараження Г:

Г=Г2+0,5*Г1=0,9+0,5*0,9=1,35 км

6. Визначаємо площу зони можливого хімічного забруднення S ЗМХЗ:

S ЗМХЗ=( *Г )/n,

де n - залежить від швидкості вітру; при 1 м/с n=2.

Тоді S ЗМХЗ = (3,14*1,35²)/2 = 2,86 км

7. Якщо треба, визначають час надходження хмари зараженого повітря до певного об'єкту, що знаходиться в радіусі ЗМХЗ:

T=x/v,

де х - відстань від джерела забруднення до об'єкту, км;

v - швидкість поширення переднього фронту зараженої хмари, км/год, визначають залежно від швидкості вітру.

8. Визначаємо можливі втрати персоналу в осередку ураження на заводі (чисельність працюючих 514 чол.; забезпеченість протигазами - 100%):

514*10/100=51,4 чол.

Втрати виробничого персоналу розподіляються:

а). легкі ураження - 25%: 51,4*25/100= 12,85 чол.;

б). середньої важкості - 40%: 51,4*40/100= 20,56 чол.;

в). смертельні - 35%: 51,4*35/100= 17,99 чол.

9. Наносимо на схему зону зараження (рис.1).

Рис.1. Зона хімічного зараження за прогнозом

Аварійне прогнозування здійснюється під час виникнення аварії на холодильних установках за даними розвідки для визначення можливих наслідків аварії й порядку дій у зоні можливого зараження. Для аварійного прогнозування використовуються реальні дані безпосередньо з місця аварії. За цими даними проводять розрахунки, уточнюючи тим самим результати оперативного прогнозування.

Порядок оповіщення виробничого персоналу:

У випадку виникнення аварії у компресорній заводу на холодильній установці (ХУ) з виливом (викидом) аміаку чергові машиністи холодильних установок, які безпосередньо здійснюють технічну експлуатацію холодильних агрегатів і устаткування, повідомляють про виникнення аварії з виливом (викидом) аміаку чергового диспетчера (начальника зміни охорони) і чергову зміну відомчої охорони заводу по прямому радіозв'язку, встановленому безпосередньо на робочому місці машиніста.

Черговий диспетчер після доповіді Голові правління заводу з його дозволу дає вказівку машиністові ХУ зробити оповіщення персоналу заводу й населення умовним сигналом включення сирени С-40 - 5 разів, із тривалістю звучання 10 с, з інтервалом 10 с. Після завершення передачі інформації й оповіщення сиреною працівники компресорної виконують свої обов'язки відповідно до Інструкції й Плану ліквідації аварійних ситуацій.

Черговий диспетчер сповіщає й доповідає про те, що трапилося, згідно схеми оповіщення, а саме:

- викликає до місця виникнення надзвичайної ситуації аварійно-рятувальну групу;

- доповідає про результати проведеної розвідки місця аварії Голові правління підприємства, головному інженеру й начальнику штабу ЦО;

- по гучномовному зв'язку робить оповіщення працівників заводу згідно затвердженого тексту (нагадує про правильне застосування засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) і порядок евакуації робітників заводу, не задіяних у виробництві й проведенні аварійно-рятувальних робіт, у зазначений безпечний район);

- одержавши інформацію про аварію від старшого чергового машиніста ХУ, черговий диспетчер має право приймати рішення про оповіщення робітників, службовців, керівного складу заводу і з їхнього дозволу доповідати в Управління з надзвичайних ситуацій (НС) і цивільного захисту (ЦЗ) населення державної адміністрації міста, оперативному черговому Відділу внутрішніх справ міста, сповіщати керівників підприємств, установ і організацій, території яких потрапляють у зону можливого хімічного забруднення.

Оповіщення слід здійснювати згідно із затвердженою Схемою оповіщення за допомогою наявних засобів зв'язку заводу: сирени С-40, С-28 (старший зміни машиніст ХУ, начальник цеху розливу); гучномовний зв'язок (диспетчер, секретар приймальні); прямий зв'язок з Головним управлінням з НС міста (начальник штабу ЦО, диспетчер); телефонний зв'язок внутрішній (керівники структурних підрозділів); телефонний зв'язок міський (голова правління заводу, начальник штабу ЦО); пейджерний зв'язок (відділ збуту); радіотелефонний зв'язок (охорона, черговий диспетчер); мобільні телефони (керівники й командно-начальницький склад ЦЗ заводу). Схема узгоджується начальником ЦО заводу, начальником відділу з питань НС та ЦЗН міста, начальником відділу внутрішніх справ міста.

Наявний зв'язок забезпечує взаємодію аварійно-рятувальної групи зі структурними підрозділами заводу, керівний склад з підрозділами й вищестоящими організаціями міста.

Терміни збору складу штабу ліквідації НС, членів комісії з питань техногенно-екологічної безпеки, керівників структурних підрозділів, посадових осіб, особового складу аварійно-рятувальної групи на території заводу у випадку НС згідно схеми оповіщення становлять: у робочий час - 15 хв, у неробочий час і вихідні дні - 1 год. 30 хв.

Між заводом і підприємствами, установами й об'єктами, що перебувають у зоні можливого хімічного забруднення, введена парольна система. Парольне слово на випадок аварії - «Аміак». На випадок тренування, перевірки й навчань - «Тренування, Аміак!» - оголошується за 30 хв. до подачі сигналу сиреною С-40. Після передачі оповіщувачем установленого сигналу з використанням парольної системи, уточнюється й записується підприємство, установа й організація, що прийняла інформацію, прізвище особи, що прийняла повідомлення.

Заходи захисту виробничого персоналу:

Небезпека роботи на підприємстві, пов'язана з наявністю такої СДОР, як аміак, вимагає певних заходів захисту виробничого персоналу. Розглянемо їх.

1. Організація інженерного захисту. Інженерний захист населення, території, промислових і житлових об'єктів і споруд від надзвичайних ситуацій техногенного й природного характеру - це комплекс інженерних споруд, інженерно-технічних, організаційно-господарських і раціонально - правових заходів, які забезпечують попередження й реагування на надзвичайні ситуації й ліквідацію їхніх наслідків.

Заходи інженерно-технічного захисту передбачають:

- планування й організацію укриття населення згідно з його приналежністю до груп (робоча зміна, населення, що проживає в небезпечній зоні) у захисні споруди ЦЗ, що відповідають вимогам ДБН В 2.2.5-97 «будівлі і споруди. Захисні споруди цивільної оборони»;

- створення фонду захисних споруд ЦО згідно з вимогами СН і П 2.01.51-90 «Інженерно-технічні заходи цивільної оборони»;

- якщо підприємство не є категорованим по цивільній обороні і, відповідно, не має власних захисних споруд, то Головне управління з питань НС міста, де розташований завод, обов'язково повинне винести рішення про місце укриття найбільшої робочої зміни заводу.

Для екстреного укриття працівників заводу у випадку НС з виливом (викидом) аміаку можуть бути використані підвальні приміщення. Також повинна бути передбачена евакуація у безпечні зони.

2. Організація хімічного захисту. Для виявлення і уточнення хімічної обстановки організується розвідка, спостереження і постійний контроль.

Хімічний контроль організовується начальником штабу ЦО заводу і здійснюється особовим складом ланки радіаційно-хімічного спостереження. Контроль ведеться з моменту оголошення режиму підвищеної готовності розвідником-хіміком, а також силами виробничої лабораторії, спеціально підготовленими особами для проведення цих робіт. Для проведення радіаційно-хімічного контролю й розвідки ланка радіаційно-хімічного спостереження забезпечені приладами згідно встановлених норм, прилади справні, перевірка здійснюється згідно плану, облік результатів дозиметричного й хімічного контролю ведеться згідно «Положення про дозиметричний і хімічний контроль у ЦО» і відображається у формалізованих документах.

3. Організація і здійснення спеціальної обробки. Спеціальна обробка включає проведення дегазації й дезактивації території, будинків, техніки, устаткування, сировини й продукції при зараженні отруйними, небезпечними хімічними речовинами (зокрема аміаком). Спеціальна обробка може бути частковою або повною. Виконання вимог цього виду захисту досягається своєчасним пристосуванням об'єктів комунально-побутового обслуговування й транспортних підприємств для проведення спеціальної обробки. На заводі для виконання цієї роботи можуть бути залучені працівники цехів і допоміжних підрозділів, що мають відповідну матеріальну базу.

Для захисту персоналу заводу від ураження застосовуються засоби індивідуального захисту органів дихання, тіла людини.

З огляду на короткий час утворення й проходження хмари зараженого повітря при викиді аміаку й утворення зони хімічного забруднення (3X3), невідкладними й першочерговими заходами є:

а) оповіщення персоналу й населення про аварію згідно «Схеми оповіщення»;

б) локалізація джерела забруднення силами чергової зміни компресорної, спецформуванням заводу. При неможливості ліквідувати наслідки аварії силами заводу слід викликати оперативно-рятувальну службу міста;

в) встановлення водяних завіс увімкненням гідрозавіси, комунально-поливальної машини, гідрантів, водороздаточних кранів. При неможливості ліквідувати хмару зараженого повітря силами заводу слід викликати спецзагін державної пожежної охорони MBС України;

г) застосування засобів індивідуального захисту при аварії з викидом (виливом) аміаку (приладів ИП-4, протигазів КД, захисних костюмів Л-1, кислотних ватно-марлевих пов'язок), герметизація приміщень й евакуація працівників і населення із зараженої зони.

4. Забезпечення засобами індивідуального захисту (ЗІЗ). Забезпечення ЗІЗ досягається: завчасним нагромадженням і підтримкою в готовності ЗІЗ, приладів хімічної, радіаційної розвідки й дозиметричного контролю. У першу чергу, забезпечується позаштатне невоєнізоване аварійно-рятувальне формування ЦО заводу, що призначене для проведення рятувальних і інших невідкладних робіт у забрудненій СДОР зоні, потім забезпечуються робітники та службовці заводу. Забезпеченню ЗІЗ також підлягає населення, що проживає поблизу заводу в зоні можливого хімічного зараження.

Видача СІЗ й приладів РХР проводиться на пункті видачі майна ЦО, (склад МТЗ заводу) силами ланки видачі майна ЦО.

5. Організація медичного захисту. На заводі є медичний пункт, в якому працює лікар місцевої поліклініки. Медичний пункт заводу укомплектований необхідними медичним устаткуванням, препаратами й засобами для надання долікарської допомоги у випадку виникнення НС на виробництві з ураженням працівників на різних етапах ліквідації наслідків аварії, пов'язаної зі СДОР.

Еколог виробничої лабораторії, фельдшер медпункту, разом з особовим складом позаштатної санітарної ланки аварійно-рятувальної групи надають долікарську медичну допомогу й евакуюють потерпілих автотранспортом заводу або медичної служби надзвичайних ситуацій в медичні установи міста за показниками уражень потерпілого.

6. Організація і проведення евакуаційних заходів. Евакуація - комплекс заходів щодо організованого виведення (вивезення) населення й персоналу заводу з районів (місць), зон можливого впливу наслідків надзвичайних ситуацій і розміщення його в безпечних районах (місцях) у випадку виникнення безпосередньої загрози життю й заподіяння шкоди здоров'ю людей. Евакуація працівників підприємства планується при надзвичайних ситуаціях на об'єктовому рівні та при надзвичайних ситуаціях державного й міського рівня.

Сили і засоби, що залучаються для ліквідації наслідків аварії:

До складу сил і засобів цивільного захисту заводу входить позаштатне невоєнізоване формування ЦЗ - аварійно-рятувальна група, що використовується для виконання завдань по попередженню й реагуванню на надзвичайні ситуації в межах території заводу. Аварійно-рятувальна група оснащена поливо-миючими машинами - 2 шт., вантажними автомобілями - 5 шт., легковими автомобілями - 2 шт., зварювальними агрегатами - 3 шт., газорізами - 1 шт.

Аварійно-рятувальна група складається з:

-ланки аварійно-рятувальних робіт (24 чол.; керівництво й організація покладаються на відділи: головного енергетика (ВГЕ), головного механіка (ВГМ), на авто- й електротранспортну ділянки);

-ланки пожежогасіння (10 чол.; керівництво й організація покладаються на ремонтно-будівельну дільницю (РБД) й ВГЕ);

-ланки радіаційно-хімічного спостереження (3 чол.; керівництво й організація покладаються на виробничу лабораторію);

-санітарної ланки (7 чол.; керівництво й організація покладаються на здравпункт заводу та еколога виробничої лабораторії);

-ланки зв'язку й оповіщення (3 чол.; керівництво й організація покладаються на службу контрольно-вимірювальних приладів і автоматизації);

-ланки охорони громадського порядку (10 чол.; керівництво й організація покладаються на відомчу охорону заводу);

- ланки видачі ЗІЗ (5 чол.; керівництво й організація покладаються на відділ матеріально-технічного забезпечення (МТЗ).

Фінансування заходів цивільного захисту здійснюється відповідно до затвердженого кошторису на поточний рік. За використання сил і засобів цивільного захисту, строки їхньої готовності відповідають керівники служб і структурних підрозділів заводу. Організація взаємодії підрозділів цивільного захисту заводу й за необхідності надання допомоги при ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій силами цивільного захисту району й міста покладається на керівництво підприємства.

Можливості сил і засобів (62 чоловіки особового складу і 13 одиниць техніки), що залучаються для ліквідації аварії, за 10 год. роботи:

- дегазація ділянок місцевості з твердим покриттям шириною 6 м;

- локалізація осередків від СДОР - до 2;

- визволення з-під завалів та евакуація потерпілих - до 200 чол.;

- відкопування з-під завалів аварійних виходів і завалених сховищ – 3-7.

Отже, розробка плану захисту персоналу від СДОР є невід'ємною складовою цивільного захисту на ПрАТ КЗБН «Росинка». Розроблений у даному розділі план захисту підприємства є запорукою швидкого інформування персоналу, сусідніх з підприємством організацій, установ і населення, а також забезпечує ефективне і правильне реагування на аварійну ситуацію в результаті викиду СДОР (аміаку). Сили і засоби, що залучаються для ліквідації наслідків аварії з виливом (викидом) СДОР (у складі 62 чоловік та 13 одиниць техніки), забезпечать виконання максимально можливого обсягу аварійно-рятувальних робіт, евакуаційних заходів з мінімальними матеріальними втратами та без людських жертв.

Поиск по сайту: