Основна і вторинна інфраструктура туризму

В Україні послуги з тимчасового проживання надають підприємства готельного типу, серед яких є готелі (51 % усіх засобів розміщення), мотелі, готельно-офісні центри, кемпінги, туристичні бази і гірські притулки, гуртожитки для приїжджих і місця для тимчасового розміщення. У статистичних даних усі ці засоби розміщення об’єднані в категорію «Готелі та інші місця для тимчасового проживання». У період 1995-2004 рр. відбулося зменшення кількості підприємств готельного типу на 204 підприємства, лише з 2005 р. їхня кількість почала зростати і у 2010 р. досягла кількості 1731 підприємств (рис. __). Разом із кількістю підприємств готельного типу зросла кількість номерів і житлова площа усіх номерів (рисунки ___ і ___).

Рис. Динаміка кількості підприємств готельного типу в Україні за 1995-2010 роки

Рис. Динаміка кількості номерів у підприємствах готельного типу в Україні за 1995-2010 роки

Рис. Динаміка житлової площі усіх номерів у підприємствах готельного типу в Україні за 1995-2010 роки (тис. м²)

Найбільш поширеними в Україні є готелі – 51,0 % загальної кількості підприємств готельного господарства та інші місця для тимчасового проживання – 32,6 %, які поряд із традиційними підприємствами готельного господарства пропонують своїм клієнтам повний комплекс послуг із приймання, розміщення, харчування та обслуговування. Наприклад, у 2009 р. в Україні послуги розміщення надавали 858 готелів, 26 мотелів, 5 готельно-офісних центрів, 9 кемпінгів, 54 молодіжних турбаз і гірських притулків і 732 інших заклади.

Впродовж 2011 р. в Україні активно проводилась сертифікація засобів розміщення, відбувалася категоризація готельних комплексів, відкривалися нові готелі. За даними Держтуризмкурорту, нині в Україні функціонує 2573 сертифікованих засоби розміщення, з них 503 мають категорію. Відтак п’ятизіркових засобів розміщення в Україні нараховується 15, чотиризіркових – 77, тризіркових – 215, двозіркових – 100, однозіркових – 96; 2070 засобів розміщення категорії не мають. У містах, що прийматимуть футбольний чемпіонат Європи 2012 року (Київ, Донецьк, Львів, Харків), у 2011 році введено в експлуатацію 12 готелів: загально вони мають 975 номерів на 2044 місця. З них два готелі позиціонуються як п’ять зірок, три - чотири зірки, шість – три зірки та один – без категорії.

Одним із шляхів розвитку готельного господарства України має стати широке залучення міжнародного досвіду у створенні як власної національної готельної мережі, так і у відкритті внутрішнього ринку для транснаціональних готельних корпорацій з метою виходу на міжнародний ринок готельних послуг. Транснаціональні готельні мережі, будуючи розвиток мереж на основі власних маркетингових досліджень, почали «заходити» на український ринок готельних послуг наприкінці 1990-х рр. ХХ ст., але розбудовуватись почали на початку ХХІ ст. Нині готельний ринок країни поповнився брендами відомих готельних мереж (таблиця __), однак їх частка на нашому ринку не перевищує 1%.

Територіальний розвиток відомих готельних брендів тяжіє до визначених туристичних дестинацій: столиці м. Києва, Кримського та Карпатського регіонів, що свідчить про орієнтованість готельного бізнесу на ринок масового попиту в таких видах туризму як культурно-пізнавальний, культурно-розважальний та лікувально-оздоровчий.

Одним із важливих показників розвитку туристично-оздоровчої сфери є кількість місць у санаторіях, будинках відпочинку і пансіонатах. У період 1990-2009 рр. простежується стійка тенденція до зниження кількості та місткості санаторно-курортних і оздоровчих закладів в Україні (рис. ___). У 1990 р. було 646 закладів загальною місткістю 3841 осіб, до 2002 р. їхня кількість стрімко знизилась до 502 санаторно-курортних закладів місткістю 3327 осіб, з 2002 до 2009 зниження кількості і місткості цих закладів було поступовим і вже у 2009 р. в Україні функціонували 453 санаторно-курортних заклади місткістю 3041 осіб.

Таблиця __

Міжнародні готельні мережі в Україні

Ще одним важливим чинником розвитку туризму є наявність та рівень закладів харчування. Кількість об’єктів ресторанного господарства на 1 січня 2011 р. становила 24,03 тис. об’єктів, що на 3,7% менше, ніж у попередньому році. У містах та поселеннях міського типу їх налічувалося 16,34 тис. об’єктів, у сільській місцевості – 7,69 тис. об’єктів. У середньому на один об’єкт ресторанного господарства в містах і селищах міського типу припадало 74 місця, у сільській місцевості – 53 місця. У структурі об’єктів ресторанного господарства найбільшою є частка (40,9%) кафе, закусочних, буфетів. Їх кількість становила 9,8 тис. об’єктів, порівняно з попереднім роком вона скоротилася на 8,7%. Разом із цим діяло 10,39 тис. їдалень і 2,44 тис. барів.

Частка реалізованих готельними і ресторанними підприємствами послуг і продукції у 2010 р. становила 0,4% від загального обсягу реалізованої продукції усіма підприємствами держави [{4}]. За регіонами цей показник розподілився наступним чином (рис. ___): найбільше реалізували готелі і ресторани Автономної Республіки Крим – 17%; у Київській, Чернівецькій і м. Севастополі – по 6%; у Львівській, Рівненській і Чернігівській – по 5%; Житомирській, Закарпатській, Одеській, Херсонській – по 4%.

У 2011 році зросла кількість ліцензованих туристичних операторів. Нині в Україні налічується 2426 діючих ліцензій на провадження цього виду діяльності: 2035 – на туроператорську діяльність з внутрішнього, в’їзного та виїзного туризму та 391 – на туроператорську діяльність тільки з внутрішнього та в’їзного туризму. Найбільше ліцензій мають туроператори Києва – 1221, в Одеській області – 157 ліцензій, на Львівщині – 149 ліцензій, в Криму – 226 ліцензій.

Важливе місце у туристичній інфраструктурі країни займає транспортне забезпечення. Вигідне географічне положення України на шляху основних транзитних потоків між Європою та Азією, наявність морських і річкових портів, розгалуженої мережі залізниць та автомобільних доріг створює сприятливі умови для зростання обсягу транзитних і внутрішніх пасажироперевезень. У період 2009-2011 років довжина шляхів сполучення зазнала незначного коливання (таблиця __ ) [ {5}].

Таблиця

Довжина шляхів сполучення загального користування в Україні у 2009-2011 рр.

Найбільша кількість пасажирських перевезень у 2011 р. припадає на наземний транспорт – 6964 млн. пасажирів (рис. ), що на 298 млн. осіб менше, ніж у 2009 р. (таблиця __). Автобусами у 2011 р. подорожувало 3612 млн. осіб, а залізницею – у 8,5 разів менше (430 млн. осіб) [{5}].

Порівняно з 2009 р. у 2011 р. показники кількості пасажирських перевезень водним транспортом зменшилися з 9 до 8 млн. осіб, причому морським транспортом скористалося щорічно по 7 млн. осіб, а річковим – на 1 млн. осіб менше. Загалом водний транспорт України потребує значних капіталовкладень для реконструкції річкових портів і оновлення річкового флоту. Кардинально інша ситуація з авіатранспортом – у 2011 р. ним скористалося 8 млн. пасажирів, що на 3 млн. осіб більше, ніж у 2009 р. Річна кількість транзитних польотів літаків іноземних авіакомпаній за останні п’ять років зросла майже у 2 рази. У 2011 році на ринку пасажирських авіаперевезеньпрацювало 28 українських авіакомпаній. Регулярні пасажирські повітряні перевезення здійснювало 11 українських авіакомпаній. Прямим регулярним пасажирським повітряним сполученням із Києвом було поєднано 98 міст світу та 12 міст України. Регулярні пасажирські повітряні перевезення до Києва у 2011 році виконувало 45 іноземних і 9 українських авіакомпаній. Для комфортного перетину державного кордону України діє 252 пропускних пункти, з яких 130 автомобільних, 39 залізничних, 31 морський, 35 повітряних, 10 річкових, 4 пішохідних і 3 поромних. Найбільше з них мають міжнародне значення (158), міждержавне значення мають 34 пропускних пункти і 60 – місцеве.

Туристичний рух

Туристичний рух є одним із найінформативніших показників розвитку туристичної галузі країни. За останні дванадцять років зазнавала змін кількість іноземних туристів, які в’їжджали на територію України: з 2000 р. (майже 6,5 млн. осіб) потік іноземців щорічно рівномірно зростав до 2008 р. і став у 4 рази більшим (рис. ___). Проте після 2008 р. кількість відвідувань іноземцями України різко зменшилася на 5 млн. осіб, що можливо пов’язано з наслідками економічної кризи у більшості країн, і уже протягом останніх трьох років (2009-2011) не змогла сягнути свого пікового рівня.

Кардинально інша ситуація у цей же період склалася з виїздом українців за кордон. З 2000 р. до 2007 р. динаміка виїздів за кордон демонструвала незначне, але стабільне зростання (рис. __). Проте у 2008-2007 рр. виїзний потік зменшився на 2 млн. осіб, а у 2010 р. повернувся на рівень 2007 р. – 17,2 млн. осіб. Рекордним став 2011 р. – 19773143 українців виїжджало за кордон, що у 1,5 рази більше показника 2000 р.

Найбільшу частку туристів, обслужених українськими суб’єктами туристичної діяльності у період 2000-2011 рр. становлять екскурсанти (рис. ___). Найбільше екскурсантів обслужили у 2003 р. – 2,69 млн. осіб. Чітко простежуються періоди зростання з 2000 до 2003 рр., різкий спад у 2004 р., нове зростання у 2005-2007 рр., період застою у 2008 р. і період спаду у 2009-2011 рр. Приблизно таку ж динаміку демонструє кількість внутрішніх туристів (рис. __). Отже, внутрішні туристи і екскурсанти останніми роками економлять кошти за рахунок послуг суб’єктів туристичної діяльності і усе частіше надають перевагу самостійній організації своїх подорожей. Цьому сприяє також зростання доступності інформації про туристичні атракції і маршрути через Інтернет, число користувачів якого постійно зростає, як і кількість туристичних порталів.

Рис. Динаміка кількості виїздів громадян України за кордон і кількості в’їздів іноземців в Україну за 2000-2011 рр., осіб

Рис. Динаміка туристів, обслужених суб’єктами туристичної діяльності в Україні у 2000-2011 рр., кількість осіб

Зовсім іншу динаміку демонструє показник обслужених суб’єктами туристичної діяльності українських туристів, котрі виїжджають за кордон: з 2000 до 2011 р. загалом спостерігалося зростання у 5 разів, лише у 2007 і 2009 роках – відчутний спад. У 2008, 2010 і 2011 роках кількість виїжджаючих за кордон громадян, які скористалися послугами туристичних підприємств, становила близько 1,3-1,4 млн. осіб. Загалом, пік виїздів українських туристів за кордон припадає на 2011 рік – 1,4 млн. осіб. Аналітики зазначають, що переважно мандрівники, як і раніше, віддають перевагу пляжним курортам за системою «все включено».

У період 2000-2011 років найбільше іноземних туристів, які скористалися послугами суб’єктів туристичної діяльності, відвідали Україну у 2003 р. – 591 тис. осіб. Зростаюча досі кількість іноземних туристів з 2004 р. коливалася у межах 300-400 тис. осіб. Зазначимо, що у 2001 р. обслужених турфірмами іноземних туристів (рис. __) було у 17 разів менше від загальної кількості іноземних громадян, які в’їжджали в Україну в цей період (рис. ___), а у 2011 р. – у 62 рази. Це доводить непопулярність серед іноземних туристів послуг вітчизняних туроператорів – вони воліють організовувати свої подорожі здебільшого самостійно чи з допомогою своїх друзів або партнерів по бізнесу в Україні.

Найбільше іноземців приїжджають в Україну з приватною метою, на другому місці – туризм, третю позицію займають службові, ділові і дипломатичні поїздки, і зовсім мало – усі інші. Так, у 2011 р. 90% іноземців відвідали Україну приватно, 6% приїздили як у туристичну подорож, 3% подорожували у справах і лише 1% – з метою навчання, працевлаштування, на постійне місце проживання, за культурним, спортивним чи релігійним обміном тощо.

Щодо країн, з яких в Україну прибувало найбільше туристів, то у 2006 р. топ-10 країнами були: Білорусь, Росія, Польща, Угорщина, Німеччина, США, Словаччина, Сполучене Королівство, Італія і Туреччин. У наступні роки першість за кількістю туристів посідали Росія, два наступних місця – Польща і Білорусь (поперемінно). Від 2007 р. четверте місце належить Німеччині, а п’яте – США. У 2011 р. трохи збільшилася кількість туристів з Італії, неочікувано багато туристів прибули з Румунії (у попередні роки вона жодного разу не входила у цей рейтинг), збільшився туристичний потік з Туреччини. Проте значно зменшилася до 9 місця кількість подорожуючих з Об’єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії (у минулі три роки займала шосте місце), а також з Ізраїлю – у попередні роки їх було більше.

За метою виїзду у 2006-2011 р. значно переважають приватні поїздки (80%), друге місце займає організований туризм і на третьому – службові поїздки. У 2006 р. частка приватних виїздів складала 87%, у 2007 – 85%, у 2008 – 82%, у 2009 – 85% і у 2010 – 87%. В організованих туристичних групах у 2006 р. виїжджало 9%, у 2007 – 11%, у 2008 – 12%, у 2009 – 9%, у 2010 – 7%. Службові поїздки здійснювала найменша кількість усіх виїжджаючих: у 2006 і 2007 р. – по 4%, у 2008-2010 рр. – по 6% щорічно. У 2011 р. приватні поїздки становили 87% усіх виїздів, організований туризм – 8%, а службові – 5%.

За останні 4 роки (2008-2011) найбільше українці виїжджали до Туреччини, Єгипту, Росії і Польщі. Зростає популярність Об’єднаних Арабських Еміратів, хоча вартість поїздки у цю країну досить висока – від 3000$, а також до Ізраїлю. Через здешевшання цін популярною у 2011 р. була і Греція. Зменшилась кількість подорожей до Німеччини і Чехії.

За регіональним розподілом туристів найбільша їх частка у 2010 р. припадає на м. Київ – 52%, АР Крим – 6%, м. Севастополь – 5% і Львівську область – 4%. На Дніпропетровську, Донецьку, Одеську і Харківську області припадає по 3% усього туристичного потоку, Запорізьку, Херсонську, Хмельницьку і Чернівецьку – по 2%, на решту областей припадає по 1% (хоча на Житомирську і Кіровоградську припадає менше 1%).

Рис. Кількість туристів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності у 2010 році,

За регіонами, осіб

Щодо тенденцій внутрішнього туризму, то в останні 5-7 років частина українців, які раніше відпочивали в Криму, Причорномор’ї і Приазов’ї (південь України), змінила його на Туреччину і Єгипет. Пояснюють це тим, що якість закордонного відпочинку краща при порівнянних, а то і менших цінах. Реальну конкуренцію українському півдню становить відпочинок поблизу місць проживання, а також Карпати. Серед популярних внутрішніх курортів – Шацькі озера, Дніпро майже на всій протяжності, інші річки (Десна, Дністер, Півд. Буг, Смотрич), зони відпочинку на мінеральних водах – Трускавець, Моршин, Свалява та ін.

Поиск по сайту: