Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Форми взаємодії дошкільного закладу з сім’єю



Зростання ролі освіти, що спостерігається в багатьох країнах світу, в тому числі і в нашій країні, змінило відношення до дошкільних навчальних закладів. Відтак, головним чином виступає педагогічна функція дошкільної установи: як виховують, чому вчать, наскільки успішно готують до школи, до життя. Щоб успішно виконувати педагогічні функції, дошкільний заклад повинен переглянути зміст і якість освітньо-виховної роботи з дітьми, шукати шляхи сильнішого впливу на кожну дитину. Це обумовлює необхідність пошуку педагогічним колективом дошкільного закладу в сім’і союзника, однодумця у вихованні дитини.

Організатором і координатором співробітництва дошкільного нвачального закладу з сім’єю є керівник закладу. Саме керівник сприяє становленню єдиної системи виховання дітей в сім’ї і в дитячому садку, згуртовуючи для вирішення цього завдання педагогічний колектив і батьків.

Основні завдання і приблизний зміст співпраці дошкільного закладу з батьками планується в річному плані й конкретизується в календарному плані завідувача і методиста.

Сучасне життя спонукає до урізноманітнення та оновлення форм спільної роботи дошкільного закладу і сім’ї. Вивчення та аналіз методичних рекомендацій О.Коненко, Т.Олексєєнко та інших науковців і практиків дозволяє виділити такі форми взаємодії родини з дошкільним закладом:

- індивідуальні (вступне анкетування, попередні візити батьків з дітьми до садка, співбесіди, консультації, відвідування педагогами своїх вихованців удома, телефонний зв’язок);

- наочно-письмові (батьківські куточки, тематичні стенди, ширмочки, планшети, папки-пересувки, дошка оголошень, інформаційні листки, тематичні виставки, анкетування, скринька пропозицій, індивідуальні зошити, неформальні листи, родинні газети, педагогічна бібліотека, запрошення, вітання тощо. Найпоширенішими наочно-інформаційними формами роботи є виставки дитячих робіт; реклама книг, публікацій у періодиці, в системі Інтернет з проблем сімейного виховання.);

- групові (консультації, практикуми, школа молодих батьків, гуртки за інтересами, вечори запитань та відповідей, зустрічі з цікавими людьми – вчителями, лікарями, психологом, юристом тощо);

- колективні (батьківські конференції, тематичні зустрічі за «круглим столом», засідання батьківського комітету, дні відкритих дверей, створення групи батьків-порадників, перегляд ранків, спільні свята, спортивні змагання, відпочинок у вихідні дні тощо).

 

Отже традиційні форми співпраці:

- відвідування сім’ї дитини – передбачає гарний настрій, привітність, доброзичливість. Слід забути про зауваження, скарги, не допускати критики в адресу батьків. Педагог сприймає атмосферу сім’ї, поведінку і настрій дитини, що допоможе зрозуміти психологічний клімат в родині;

- день відкритих дверей уможливлює ознайомлення батьків з дошкільним закладом, особливостями освітньо-виховної роботи, зацікавлення нею, залучення до активної участі. Проводиться керівником у формі екскурсії по дошкільному закладу з відвідуванням групи, де виховуються діти батьків, що прийшли. Можна показати фрагменти освітньо-виховного процесу (підготовка до прогулянки, колективна праця, догляд за живими об’єктами). Після екскурсії і перегляду роботи з дітьми керівник закладу або методист проводять бесіду з батьками, відповідають на запитання, цікавляться враженнями.

- бесіди індивідуальні і групові. Педагог повинен вміти не тільки говорити і слухати батьків, виражати своє зацікавлення, доброзичливість;

- консультації проводяться індивідуально чи для підгрупи батьків. На групові можна запросити батьків різних груп, що мають схожі проблеми або успіхі у вихованні. Мета консультації – засвоєння батьками певних знань, умінь. Форми проведення консультації різноманітні (кваліфіковане повідомлення спеціаліста з наступним обговоренням, обговорення статті, що прочитана попередньо всіма запрошеними, практичне заняття);

- семінари-практикуми для набуття практичних навичок з виховання дітей Ця форма роботи уможливлює розповіді про способи і прийоми навчання та їх покази: як читати книгу, готувати руку дитини до письма тощо;

- батьківські збори проводяться як групові так і загальні 2 – 3 рази на рік. На них обговорюють завдання на новий навчальний рік, результати освітньо-виховної роботи та інше. На загальні збори можна запросити лікар, психолога, юриста, дитячого письменника. Передбачають виступи батьків. На групові збори одне запитання готує вихователь, з інших пропонується виступити батькам чи комусь зі спеціалістів. Бажано на зборах обговорювати сімейний досвід виховання дітей.

- батьківські конференції. Їх основна мета – обмін досвідом сімейного виховання. Батьки готують повідомлення, педагог, при необхідності, надає допомогу з вибору теми, оформлення виступу. На конференції може виступити спеціаліст. Важливо визначити актуальну тему конференції. До неї готується виставка дитячих робіт, педагогічної літератури, матеріалів, що відображають роботу дошкільного закладу. Завершити конференцію можна спільним концертом дітей, членів сімей;

- папки-пересувки для залучення батьків до читання педагогічної літератури. В папку укладаються статті на певну тематику;

- пропаганда педагогічних знань для батьків у формі виставки дитячих робіт («Руками дітей», «Діти для батьків», «Маленькі майстри», «Наші умільці»), де спеціалісти можуть самі або разом з дітьми показувати виконання окремих елементів роботи (наприклад, з художньої праці, зображувальної діяльності) Часто педагоги свої міркування ілюструють магнітофонними записами розмов з дошкільниками, видеофрагментами про різні види діяльності (дидактична, театралізована гра, праця, зображувальна), фотографіями дітей.;

- вечори відпочинку «Давайте знайомитись», «Розвеселимо один одного», «Сміх – це здоров’я”, «Родинна світлиця», «Вечорниці», «У гостях у бабусі», «День добрих справ», вечори дозвіль для дітей за участю батьків і педагогів;

- спортивні свята і розваги «Тато, мама і я – спортивна сім’я”, «Спорт – це здоров’я”, «Веселі старти», «День здоров’я” за участю дітей, батьків і педагогів;

- участь у підготовці спектаклів, лялькового театру, виставки «Руками дітей і батьків»;

- «телефон довіри», «журнал відгуків і пропозицій», «Скринька уваги і поваги» «Спільно вирішуємо проблеми», де батьки можуть виступити, заповнити анкету, написати пропозиції.

Практиками напрацьовано чимало новітніх форм роботи дошкільного закладу з родиною: проектування або метод проектів (сімейні проекти), створення батьківської кімнати (наприклад, «Родинна світлиця») для зустрічей з мамами і татами, обладнання куточка «Для допитливих дітей та дбайливих батьків», випуск на допомогу батькам рукописного журналу «Родинна сторінка», залучення педагогами батьків до підготовки і проведення з дітьми різних видів діяльності (праця на городі або майданчику, ранкова гімнастика, заняття з художньої праці, будівельні ігри), проведення спільно з родинами свят і днів народження, зустрічі за круглим столом їз спеціалістами у формі запитань і відповідей, перегляди батьками роботи з дітьми у групах, облаштування вдома куточків художньої творчості, домашні завдання і багато інших, які базуються на традиційних формах і допомагають батькам перемогти власний авторитаризм, побачити світ з позиції дитини, відноситись до неї як до рівної, зрозуміти, що неприпустимо порівнювати її з іншими дітьми, що треба радіти її особистому росту, будувати довірливі взаємини з нею.

Усі форми роботи, що проводяться в дитячому садку повинні враховувати такі особливості батьків:

- право на власну думку, точку зору, систему цінностей;

- інформувати не лише про обов’язки батьків, але й про права, а ними вони можуть скористатись;

- у готовності позитивно поставитись до проявів батьківської ініціативи і творчості та заохочувати їх;

- вміти не лише повчати батьків, але і вчитися у них.

Методи вивчення сім'ї є інструменти, за допомогою яких збираються, аналізуються, узагальнюються дані, що характеризують сім'ю, розкриваються багато взаємозв'язку та закономірності домашнього виховання. Вивчення сім'ї, як і будь-якого соціального феномена, вимагає, по-перше, сукупності методів, по-друге, ці методи повинні бути адекватні суті досліджуваного предмета і конкретного продукту, який прогнозується дослідником. Так, при вивченні сім'ї та домашнього виховання дуже обмежено використовується педагогічний експеримент. Справа в тому, що для експерименту характерні розробка якоїсь нової педагогічної конструкції і перевірка її ефективності у виховному процесі. Уявіть собі, що експеримент організується в рамках сім'ї. Протягом досить довгого часу порушується природний хід її життєдіяльності. Додайте до цього постійний «очей» експериментатора, ведучого роботу, неминучу «прозорість» життя, вчинків членів сім'ї, необхідність весь час контролювати себе, що завдасть шкоди самопочуттю піддослідних. Тому в дослідженнях, присвячених обговорюваної проблеми, вчені активно залучають батьків до експериментальної роботи, яка ведеться в дитячому саду і потребує продовження, підкріпленні за умов сім'ї. Таким чином побудовані, наприклад, дослідження Є. П. Арнаутова, Т. М. Баринової, В. І. Безлюдної, Г. Н. Гришиної, Н. А. Стародубової.
Серед методів вивчення сім'ї досить поширеними стали соціологічні методи: соціологічні опитування, інтерв'ювання та анкетування. Метод інтерв'ю потребує створення умов, які мають до щирості респондентів. Продуктивність інтерв'ю зростає, якщо вони проводяться в неформальній обстановці, контакти вченого і піддослідних пофарбовані особистими симпатіями.
Метод анкетування (письмове опитування) дозволяє зібрати багато даних, що цікавлять ученого. Цей метод відрізняється відомої гнучкістю по можливості отримання та обробки отриманого матеріалу. Використовуються різні види проведення анкетування: контактне (сам дослідник організує анкетування і збирає опитувальні листи), заочне (в основі - кореспондентські зв'язки, анкети з інструкціями розсилаються різним респондентам, а потім повертаються до дослідника).
Залежно від завдань, що стоять перед дослідником, а також особливостей сімей (респондентів) можливі різні типи анкет: відкрита (містить питання, на які належить відповісти випробуваному); закрита (до питань даються можливі варіанти відповідей); змішана (пропонуються можливі відповіді, і одночасно дається право сформулювати деякі відповіді по-своєму, особливо коли вони виходять за межі питань).
При вивченні сім'ї соціологами переважає заочне анкетування з закритим типом анкет. Педагоги частіше вдаються до очного анкетування і віддають перевагу відкритим і змішаним типам анкет. При вивченні досвіду домашнього виховання конкретних сімей більш продуктивні анкети, підписані респондентами, але слід врахувати, що відповіді можуть бути не зовсім правдивими. Наприклад, батьки, часто вдаються до фізичного покарання дітей, навряд чи виберуть відповідний відповідь у зачиненій анкеті, вони, найімовірніше, підкреслять відповіді «ніколи не вдаємося до фізичних покарань» або зупиняться на відповіді «іноді вдаємося до фізичних покарань».
Зусилля сучасних дослідників спрямовані на те, щоб мобілізувати соціальну активність піддослідних, за допомогою якої виробляються позитивні уявлення про різні сфери сімейного способу життя, прийомах виховання, технології ведення домашнього господарства і т.д.
Пошуки шляхів об'єктивного вивчення сімей привели до розробки таких психологічних, педагогічних, соціологічних методів, які поглиблюють і розширюють уявлення про сучасну сім'ю і одночасно ставлять піддослідних перед необхідністю усвідомити свої взаємини з близькими, зробити вибір на користь найбільш пріоритетним, спробувати нові для себе способи взаємодії з дитиною т.д. Так, наприклад, дослідник спеціально втягує батьків до спільної з дитиною діяльність з тим, щоб показати способи оптимізації емоційного взаємодії з використання народних ігор (Г. Н. Гришина), творів фольклору (Г. В. Луніна), театралізованих ігор (р.к . Сережнікова), щоб підказати шляхи вдосконалення ігор дітей (В. М. Іванова). У багатьох педагогічних, психологічних дослідженнях використовуються методи, за допомогою яких одночасно і вивчається, і коригується педагогічна позиція батьків (Е. П. Арнаутова, Л. А. Арутюнова, Д. О. Дзінтарі, В. П. Дуброва, О.А. Шаграева). У результаті такого підходу дослідника до респондентам (батькам) вони розглядають запропоновані нововведення як власний внесок у проблему, тому намагаються впровадити їх у власну практику домашнього виховання. Така співпраця дослідників та батьків зумовлює не тільки рішення поставлених завдань, а й прийняття нових норм поведінки, способів впливу на дітей. Таким чином, можна говорити про те, що при вивченні сім'ї спостерігається тенденція перетворення методів науки в методи практичної діяльності фахівців.
Подібну роль відіграє і такий метод дослідження сім'ї, як психолого-педагогічний тренінг. Їм зазвичай охоплюють членів кількох сімей, які симпатизують один одному, що мають схожі проблеми домашнього виховання. Учасникам пропонуються різні завдання, виконання та спільне обговорення яких допомагає виробленні певних умінь, коректують погляди і позиції, активізують рефлексивну діяльність. Темами психолого-педагогічного тренінгу можуть бути «Чи знаю я своєї дитини», «Як вести себе з агресивним дитиною», «Якщо дитина відстає у розвитку», «Як виховувати дитину без батька» та ін При вмілому керівництві дослідника група учасників тренінгу перетворюється в свого роду групу самодопомоги і взаємодопомоги. Виключаються критика, осуд, створюються умови для відвертого обговорення проблеми, обміну досвідом, знаннями, висловлювання пережитих почуттів. Регулярність зустрічі - не рідше одного разу на тиждень - забезпечує почуття спільності, цілісності структури. Член групи повинен керуватися власними міркуваннями і уявленнями і одночасно слухати і чути іншого, співпереживати йому, виробляючи почуття спільності, висловлюючи невербально свої емоції. Діяльність групи повністю конфіденційна і закрита для сторонніх. У результаті групових зустрічей учасники тренінгів, співбесід підвищують свою компетентність, культуру спілкування, що благотворно позначається на сімейному вихованні.

Співробітництвоце спілкування “на рівних”, де нікому не належить привілей указувати, контролювати, оцінювати. Завдяки тісному співробітництву з батьками дітей раннього віку навколо дітей створюється атмосфера взаєморозуміння та підтримки. Вихователю необхідно насамперед залучити родину до співробітництва, підвести її до засвоєння і розуміння педагогічних принципів, доброзичливо пояснити проблеми дитини, позначити шляхи їхнього рішення.

Взаємодія педагогів дошкільного навчального закладу з батьками дітей раннього віку на основі співробітництва розпочинається з моменту першої зустрічі, у рамках педагогічного супроводу періоду адаптації дітей. Для успішного співробітництва педагогів із батьками малюків можуть використовуватись різноманітні форми взаємодії: батьківські збори, анкетування, консультування та ін. Педагоги повинні розуміти, що кожна родина має різний досвід у вихованні дітей, рівень педагогічної підготовки, освіти та ін. Вихователь добре знає закономірності розвитку дитини раннього віку, методи її виховання й робить усе можливе для надання допомоги молодим батькам в оволодінні основами педагогічних знань. Під час установлення взаємодії з батьками дітей раннього віку вихователям необхідно перш за все приділяти увагу спілкуванню з ними, визначити рівень їхніх інтересів та особистісних потреб. Із цією метою бажано провести письмове опитування, відповіді якого допоможуть у складанні перспективного плану взаємодії дошкільного закладу та батьків.

Для того щоб педагоги та батьки взаємодіяли ефективно, дошкільний навчальний заклад має створити певні умови. Окреслимо їх.

По-перше, дошкільний навчальний заклад має бути повністю відкритим для сім’ї як із точки зору інформативності, так і для участі сім’ї в освітньому процесі. Батьки повинні знати про наявність у дошкільному закладі певних освітніх послуг, умови перебування дитини в групі раннього віку, особливості програм виховання для цього віку.

По-друге, співробітники дошкільного навчального закладу повинні мати уявлення про запити батьків, умови перебування дитини в сім’ї та її індивідуальні особливості, а також створювати умови для отримання такої інформації.

По-третє, педагогам необхідно проводити спеціальну роботу, спрямовану на формування партнерських відносин з батьками, на залучення сім’ї до співробітництва, а саме:

1. Установити доброзичливі відносини між педагогами та членами сім’ї;

2. Налагодити зворотний зв'язок між педагогами та родиною;

3. Розповсюдити серед батьків сучасні знання про розвиток дитини і методи виховання;

4. Упровадити різноманітні організаційні форми співробітництва дошкільного навчального закладу із сім’єю (батьківські збори, сімейні клуби, спільні свята, індивідуальні та групові консультації, тренінґи та ін.).

Слід зауважити, що не всі батьки однаково уявляють сам процес взаємодії з вихователями, тому з метою ефективної взаємодії і формування партнерських відносин вихователям доречно дотримуватись таких рекомендацій:

  • Детально ознайомитись із можливостями батьків (культурний рівень, соціальне положення, рівень освіти, вік, погляди на виховання дитини та ін.) за допомогою анкетування.
  • З’ясувати, хто із членів родини може і хоче отримати консультацію протягом дня.
  • Процес взаємодії з батьками має бути поетапним та систематичним.
  • Виявляти інтерес до методів і прийомів виховання в сім’ї, до традиційних способів взаємодії між членами родини.
  • Сприяє встановленню контактів із батьками дітей раннього віку залучення їх до різних видів і форм організації життєдіяльності дітей в групі [1, С. 7].

 

Начало формы

Конец формы

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.