Класифікація пам’яток (культурні та природні пам’ятки людства)

Кожна цивілізація залишає помітний слід в історії людства. Особлива увага за останні два-три десятиліття приділялася культурній і природній спадщині.

Під культурною спадщиною (згідно Конвенції про охорону всесвітньої природної та культурної спадщини від 16.11.72 р.,) розуміються три види об'єктів: пам'ятники, ансамблі та визначні місця.

До пам'ятників можуть бути віднесені твори архітектури, монументальної скульптури й живопису, елементи та структури археологічного характеру, написи, печерні житла та групи елементів, які мають видатну універсальну цінність з точки зору історії, науки або мистецтва.

До ансамблямвідносяться групи ізольованих чи об'єднаних будівель архітектури, єдність чи зв'язок з пейзажем яких представляє видатну універсальну цінність з точки зору історії, науки або мистецтва.

До визначних місцях можуть бути віднесені об'єкти, що представляють собою справа рук людських або спільні витвори природи і людини, а також зони, включаючи археологічні визначні місця, що є цінність з точки зору естетики, історії, етнології чи антропології.

Під природною спадщиноюрозуміються три види об'єктів: природні пам'ятки, геологічні й фізіографічні утворення і природні визначні місця.

Природні пам'ятки складаються з фізичних чи біологічних утворень або груп таких утворень, що мають видатну універсальну цінність з точки зору естетики чи науки.

Геологічні й фізіографічні утворення і точно обмежені зони, що зазнають загрози тварин і рослин, мають видатну універсальну цінність з точки зору науки чи консервації.

Природні визначні місця чи суворо обмежені природні зони, що мають видатну цінність з точки зору науки, консервації чи природної краси.

Збереження пам’яток культури є необхідністю в сучасному світі. Охорона зараз дієва тільки в глобальному масштабі. Охороною світових пам’яток опікується ЮНЕСКО.

ЮНЕСКО – міжнародна організація, підрозділ ООН, яка спеціалізується на охороні і збереженні культурних цінностей країн і народів світу. Створена в 1945 році. Підтримання культурного розмаїття є пріоритетом організації в області культури.

ЮНЕСКО стоїть в авангарді починань захисту культурної спадщини. Прийнята в 1972 році конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини спирається на те, що деякі цінності культурної і природної спадщини виключно важливі для всього світу

ЮНЕСКО надає технічну допомогу в охороні і захисті об’єктів культурної спадщини, особливо в регіонах з нестабільним державним і політичним становищем, таким як Афганістан чи Камбоджа.

ЮНЕСКО не обмежується охороною пам’яток матеріальної культурної спадщини. Величезну цінність складають різні форми нематеріальної культурної спадщини: звичаї, традиції, народні пісні, фестивалі, мова.

В 1972 році, на XVII сесії в Парижі, ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини(вступила в силу в 1975 році). До початку 1992 року конвенцію ратифікували 123 країни-члени ООН (в тому числі СРСР в 1988 році).

Конвенція окреслює поняття культурної (ст. 1) і природної спадщини (ст. 2).

Кожна сторона Конвенції з метою забезпечення цілей Конвенції проводити загальну політику для охорони, збереження і популяризації природної і культурної спадщини. (ст. 5). Кожна сторона Конвенції зобов'язується не вдаватися до будь-яких навмисних дій, що могли б завдати прямо чи посередньо шкоди культурній і природній спадщині, яка розміщена на території інших держав - сторін цієї Конвенції (ст. 6.2).

Конвенцією створюється Міжурядовий комітет з охорони всесвітньої культурної і природної спадщини (ст. 8). Сторони Конвенції подають Комітету перелік цінностей культурної і природної спадщини що розміщені на їх території і можуть бути включені у Список всесвітньої спадщини, якщо сморід мають видатну універсальну цінність відповідно до встановлених критеріїв (ст. 11). Конвенцією створюється Фонд охорони всесвітньої культурної і природної спадщини, що має видатну універсальну цінність і називається Фондом всесвітньої спадщини (ст. 15). Стаття 15 Конвенції також визначає надходження коштів до Фонду. Будь-яка держава - сторона цієї Конвенції може звертатися з проханням про надання міжнародної допомоги на користь цінностей культурної і природної спадщини, що мають видатну універсальну цінність і розміщені на її території (ст. 19). Конвенція визначає умови і форми надання такої міжнародної допомоги.

У Конвенції ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини (Париж, 17 жовтня2003 р.) відповідне поняття розшифровується таким чином:

«нематеріальна культурна спадщина» означає звичаї, форми подання та вираження, знання та навички, - а також пов'язані з ними інструменти, предмети, артефакти й культурні простори, - визнані спільнотами, групами й у деяких випадках, окремими особами в якості частини їх культурної спадщини. Така нематеріальна культурна спадщина, що передається від покоління до покоління, постійно відтворюється спільнотами та групами в залежності від навколишнього їх середовища, історії, взаємодії з природою і формує у них почуття самобутності та наступності, сприяючи тим самим повазі культурного розмаїття і творчості людини.

Для цілей цієї Конвенції приймається до уваги тільки та нематеріальна культурна спадщина, яка узгоджується з існуючими міжнародно-правовими актами з прав людини та вимогами взаємної поваги між спільнотами, групами та окремими особами, а також сталого розвитку ... «нематеріальна культурна спадщина» ... проявляється, в Зокрема, в наступних областях: (а) усні традиції і форми вираження, включаючи мову в якості носія нематеріальної культурної спадщини; (b) виконавські мистецтва; (с) звичаї, обряди, свята; (d) знання і звичаї, пов'язані з природою і всесвіту; (е) знання і навички, пов'язані з традиційними ремеслами [розділ I, ст.2, п.1, 2]. Конкретне перерахування елементів культурної спадщини будується (неявним чином) на оцінці їх цінності.

НЕМАТЕРІАЛЬНІ ПАМ´ЯТКИ ЮНЕСКО

a - танці і музика Гаріфуна (Беліз);

a - усна творчість Геледе (Бенін);

a - карнавал в Оруро (Болівія);

a - опера Кюнцзю (Китай);

a - музика на поперечних трубах Гбофе Афункафа;

a - культурна пам’ятка Тагана (Кот Д-Івуар);

a - культура братства Сент-Есері (Домініканська республіка).

a - усна творчість народу Запара (Еквадор);

a - грузинський багатоголосий спів;

a - самобутня культура Сосо-Бела (Гвінея);

a - санскритський театр Куті якам (Індія);

a - сіцілійський театр маріонеток Опера дей пупі (Італія);

a - театр Ногаку (Японія);

a - самобутня культура площі Джема-ель-Фіа (Марокко);

a - створення і символіка хрестів (Литва);

a - оповідання «худ худ» племені Іфугао (Філіппіни);

a - королівський ритуал і ритуальна музика в Джонгміо (Республіка Корея);

a - культура і фольклор старовірів (Російська Федерація);

a - містерія Ельфе (Іспанія);

a - культурний простір Бойсунського району (Узбекистан).

Статус об'єкта Світової спадщини дає такі переваги:

· Додаткові гарантії збереження і цілісності унікальних природних і культурних комплексів.

· Підвищує престиж територій і установ, які ними опікуються.

· Сприяє популяризації включених у Список об'єктів і розвитку альтернативних видів природокористування (в першу чергу, екологічного туризму).

· Забезпечує пріоритетність у залученні фінансових коштів для підтримки об'єктів Світової культурної і природної спадщини, в першу чергу, з Фонду Світової спадщини.

· Сприяє організації моніторингу і контролю за станом збереження природних і культурних об'єктів.

Станом на листопад 2008 року у списку Світової спадщини знаходилося 878 об'єктів (зокрема 679 культурних, 174 природних і 25 змішаних) зі 145 країн. Це окремі архітектурні споруди і ансамблі — Акрополь, собори в Ам'єні і Шартрі, історичний центр Варшави (Польща), Львова (Україна), Московський Кремль і Красна площа (Росія) та інші міста — Бразиліа, Венеція разом із лагуною та ін.; археологічні заповідники — Дельфи та ін.; національні парки — Морський парк Великого бар'єрного рифу, Єллоустонський (США) та інші. Держави, на території яких розташовані об'єкти Світової спадщини, беруть на себе зобов'язання щодо їхнього збереження.

Головна мета списку Світової спадщини — зробити відомими і захистити об'єкти, які є унікальними у своєму роді. Для цього, та через прагнення до об'єктивності, були складені оціночні критерії. Спочатку (з 1978 року) існували тільки критерії для об'єктів культурної спадщини — цей список налічував шість пунктів. Потім для відновлення рівноваги між різними континентами з'явилися природні об'єкти і для них список з чотирьох пунктів. І, нарешті, в 2005 році всі ці критерії були зведені воєдино, і тепер кожен об'єкт Світової спадщини має в своєму описі хоч би один з них[3]. Номери критеріїв зазвичай позначаються римськими числами, написаними маленькими буквами. Культурні критерії:

· Об'єкт є шедевром людського творчого генія.

· Об'єкт свідчить про значний взаємовплив людських цінностей в даний період часу або в певному культурному просторі, в архітектурі або в технологіях, в монументальному мистецтві, в плануванні міст або створенні ландшафтів.

· Об'єкт є унікальним або принаймні винятковим для культурної традиції або цивілізації, яка існує до цих пір або вже зникла.

· Об'єкт є видатним прикладом конструкції, архітектурного або технологічного ансамблю або ландшафту, що ілюструє значущий період людської історії.

· Об'єкт є видатним прикладом людської традиційної споруди, з традиційним використанням землі або моря, будучи зразком культури (або культур) або людської взаємодії з навколишнім середовищем, особливо якщо вона стає вразливою через сильний вплив необоротних змін.

· Об'єкт безпосередньо або матеріально пов'язаний з подіями або існуючими традиціями, з ідеями, віруваннями, з художніми або літературними творами і має виняткову світову важливість. (На думку комітету ЮНЕСКО цей критерій повинен переважно використовуватися разом з яким-небудь ще критерієм або критеріями).

Природні критерії:

· Об'єкт є природним феноменом або простором виняткової природної краси і естетичної важливості.

· Об'єкт є видатним зразком головних етапів історії Землі, зокрема пам'ятником минулого, символом геологічних процесів, що відбуваються розвитку рельєфу або символом геоморфичних або фізіографічних особливостей.

· Об'єкт є видатним зразком екологічних або біологічних процесів, що відбуваються, в еволюції і розвитку земних, прісноводих берегових і морських екосистем і рослинних і тваринних співтовариств.

До об'єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні належать:

1. Київський Софійський собор,

2. Києво-Печерська лавра,

3. Ансамбль історичного центру Львова,

4. Пункти геодезичної дуги Струве,

5. Букові праліси Карпат,

6. Резиденція Буковинських митрополитів (Чернівці).

КЛАСИФІКАЦІЯ ПАМЯТОК

Поиск по сайту: