Конституційно-процесуальні відносини

Норми конституційно-процесуального права діють лише у тому випадку, коли вони реалізуються на практиці. Під реалізацією норм конституційно-процесуального права розуміють здійснення суб’єктами конституційно-процесуального права належних їм юридичних прав і обов’язків. У процесі реалізації цих прав і обов’язків виникають конституційно-процесуальні відносини, тобто врегульовані нормами конституційно-процесуального права суспільні відносини, які виникають з приводу реалізації встановлених нормами конституційно-процесуального права суб’єктивних юридичних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків, носіями яких виступають учасники цих відносин.

Конституційно-процесуальні відносини характеризуються тим, що:

а) нерозривно пов’язані з нормами конституційного права, виникають і здійснюються на їх основі;

б) полягають у реалізації прав і обов’язків суб’єктів конституційно-правових відносин;

в) встановлюють порядок втілення в життя норм конституційного матеріального права;

г) охороняються державою, забезпечуються заходами юридичного впливу.

У структурі конституційно-процесуальних відносин виділяють такі елементи:

· суб’єкти;

· об’єкти;

· зміст.

Суб’єкти конституційно-процесуальних відносин – це індивідуальні та колективні суб’єкти права, які використовують свою конституційну правосуб’єктність для реалізації належних їм суб’єктивних юридичних прав і суб’єктивних юридичних обов’язків, визначених нормами конституційного права.

Суб’єктами конституційно-процесуальних відносин можуть бути:

1) фізичні особи (індивідуальні суб’єкти):

· громадяни України;

· іноземні громадяни;

· особи без громадянства (апатриди);

· особи з подвійним громадянством (біпатриди);

2) юридичні особи (колективні суб’єкти):

· державні органи, підприємства, установи, організації;

· органи місцевого самоврядування;

· комерційні організації;

· громадські об’єднання;

3) держава:

· власне держава;

· державні утворення;

· адміністративно-територіальні одиниці;

4) соціальні спільноти:

· народи;

· нації;

· етнічні групи.

Особливість суб’єктів конституційно-процесуальних відносин полягає в тому, що вони мають різні за обсягом права та обов’язки (неоднакові права і обов’язки мають народ України і держава Україна, громадяни України та іноземці і особи без громадянства тощо). Іншою рисою суб’єктів цих відносин є особливий механізм реалізації їх правосуб’єктності. В одних випадках така реалізація здійснюється безпосередньо через норми конституційного та конституційно-процесуального права, в інших випадках – через норми інших галузей права. Специфіка деяких суб’єктів цих відносин полягає в тому, що вони виступають лише як учасники конституційно-процесуальних відносин і не можуть бути суб’єктами інших видів правовідносин (наприклад територіальні утворення).

Слід відзначити, що держава і соціальні спільноти, якщо говорити про них як про суб’єктів права, не можуть вважатися безпосередніми суб’єктами конституційно-процесуальних відносин. Очевидно, що соціальні спільноти, враховуючи ступінь їх персоніфікації і рівень організованості, в більшості випадків діють через державу і державні утворення. Хіба що при проведенні виборів і референдумів вони виступають як самостійні учасники правовідносин і можуть розглядатися конституційно-процесуальним правом як його безпосередні суб’єкти. В свою чергу, держава також не має ані правоздатності, ані дієздатності. Будучи особливим колективним суб’єктом правовідносин, вона не наділена спеціальною компетенцією і діє, як правило, через свої органи, які від її імені безпосередньо реалізують її повноваження з управління суспільними справами. Поняття правосуб’єктності до неї не застосовується, оскільки держава як суверенна організація користується правом самостійно визначати для себе коло обов’язків і повноважень.

Діяльність суб’єктів конституційно-процесуальних відносин з реалізації наданих їм прав і обов’язків пов’язана з об’єктами цих відносин. Об’єкти конституційно-процесуальних відносин – це соціальні явища, з приводу яких суб’єкти конституційно-правових відносин вступають у відносини з приводу реалізації їх взаємних прав і обов’язків, визначених нормами конституційного матеріального права. Конституція України до переліку таких об’єктів відносить: конституційний лад, народний і державний суверенітет, громадянство, державну територію, державну символіку, мову, політичну, економічну та ідеологічну багатоманітність, землю, державний бюджет, природні об’єкти права власності народу тощо. Специфічним об’єктом конституційно-процесуальних відносин є публічна влада і способи її здійснення.

До об’єктів конституційно-процесуальних відносин нематеріального (духовного) характеру належать найвищі соціальні цінності, гарантовані Конституцією – людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека, а також історична свідомість, традиції і культура української нації, етнічна, культурна, мовна і релігійна самобутність корінних народів і національних меншин України, спільна культурна спадщина, національно-культурні і мовні потреби громадян тощо.

Особливістю конституційно-процесуальних відносин є нерівноправність їх суб’єктів, обумовлена дією принципу влади і підпорядкування, коли одні суб’єкти виступають правомочними сторонами, а інші – правозобов’язаними.

Зміст конституційно-процесуальних відносин характеризується складною структурою. Він виявляється через конституційно-правовий статус їх суб’єктів. Для таких відносин характерним є особливий механізм реалізації їх суб’єктами своїх прав і обов’язків. Так, у значній частині цих відносин права та обов’язки суб’єктів реалізуються не безпосередньо, а через інші правовідносини, що виникають внаслідок реалізації різних видів правових норм і мають конкретний характер.

Поиск по сайту: