Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Програма соціологічного дослідження



На тему:

«Стигматизація та дискримінація ВІЛ-інфікованих серед населення України»

Проблемна ситуація:

СНІД – одна з найважливіших і трагічних проблем, що виникли перед людством наприкінці ХХ сторіччя. Це проблема, яка несе за собою цілу низку негативних наслідків для суспільного розвитку. На сьогодні в світі тільки офіційно зареєстровано понад 40 мільйонів ВІЛ-інфікованих та 16 мільйонів померлих. Поширення захворювання на ВІЛ в Україні є одним з найбільших в Європі: за оцінками національних експертів, поширеність ВІЛ серед дорослого населення (віком 15–49 років) становить 1,63 %1. При цьому найбільшою мірою потерпають уразливі групи населення. Основним рушієм поширення ВІЛ/СНІДу є споживачі ін’єкційних наркотиків, які використовують нестерильні методи ін’єкції, а також люди, які входять до групи ризику зараження або передачі ВІЛ. На них припадає левова частка усіх нових випадків зараження ВІЛ. Захворювання на ВІЛ дедалі більше стає одним з найнебезпечніших чинників, що негативно впливають на розвиток особистості та суспільства, зумовлюючи зниження середньої тривалості життя, збільшення попиту на медичні послуги, загострення проблем бід ності та соціальної нерівності. Та найгірше навіть не це. Ми досі не хочемо визнати, що вже живемо в світі, де існує вірус імунодефіциту людини, що проблема СНІДу і його наслідків безпосередньо стосується кожного з нас. Боротьба зі СНІДом перетворилася на боротьбу з ВІЛ-інфікованими людьми. Люди рідко замислюються над тим, що подібне лихо може спіткати їх самих, їхню сім’ю. Вочевидь, настає час вчитися жити в світі, де носієм інфекції може бути будь-хто. Боротися треба з вірусом, а не з людьми.

Проблема ставлення суспільства до людей, які живуть з ВІЛ постає вже давно. В цілому факти свідчать про високу поінформованість громадськості про хворобу, ризики інфікування ВІЛ та основні шляхи його передання. Разом із тим, досить низький відсоток людей в українському суспільстві толерант но ставляться до ВІЛ-інфікованих людей. В Україні сформувалися подвійні стандарти. З одного боку, більшість вважає, що ЛЖВ повинні відчувати підтримку та добре ставлення з боку інших людей. Водночас незначна частка населення психологічно готова особисто спілкуватися, регулярно перебувати поруч з ЛЖВ.

Відсутні офіційно зафіксовані факти щодо порушення прав ВІЛ-інфікованих. Практично відсутні реальні звернення ВІЛ-позитивних осіб з приводу дискримінації за юридичною консультацією або допомогою, що створює перешкоди в сфері дослідження даної проблеми. Ставлення суспільства до ВІЛ/СНІД, ЛЖВС і груп ризику є досить значним показником рівня гуманності та толерантності та, одночасно – критерієм інформованості суспільства про хворобу.

Стигма має багато негативних наслідків, наприклад, заперечення людьми своєї хвороби або намагання приховати її від знайомих чи сім’ї. Незалежно від того, чи знають близькі ВІЛ-позитивної людини про її статус, людина, скоріше за все, приховуватиме свій діагноз на місці роботи чи навчання. Страх відчуження є причиною того, що ВІЛ-позитивні люди не звертаються за допомогою до установ охорони здоров’я і не проходять курс лікування. Багато людей, не знаючи, що у них є ВІЛ-інфекція, бояться пройти тестування через стигму, яка існує щодо ВІЛ-позитивних людей. Стигма і дискримінація, пов’язані з ВІЛ-інфекцією, створюють суттєвий бар’єр для ефективної боротьби з ВІЛ/СНІДом.

Відсутні офіційно зафіксовані факти щодо порушення прав ВІЛ-інфікованих. Практично відсутні реальні звернення ВІЛ-позитивних осіб з приводу дискримінації за юридичною консультацією або допомогою, що створює перешкоди в сфері дослідження даної проблеми. Ставлення суспільства до ВІЛ/СНІД, ЛЖВС і груп ризику є досить значним показником рівня гуманності та толерантності та, одночасно – критерієм інформованості суспільства про хворобу. У масштабі держави стигматизація і дискримінація призводять до втрати контролю над поширенням епідемії через побоювання людей, що стане відомо про їх причетність до проблеми та їх зарахують до стигматизованої групи.

Питання стигматизації і дискримінації є однією з найважливіших і найпоширеніших проблем, з якою стикаються ВІЛ-позитивні та хворі на СНІД люди. Це є не лише психологічною проблемою, вона має і соціальні, і медичні наслідки. Стигма згубна не тільки тому, що призводить до виникнення відчуття сорому, провини та ізоляції у людей, що живуть з ВІЛ-інфекцією. Негативне ставлення часто штовхає людей до бездіяльності або дій, які можуть завдати шкоди іншим людям. Воно допомагає стрімкому поширенню ВІЛ-інфекції.

 

Проблема дослідження: недостатність знання про стан та рівень дискримінації та стигматизації ВІЛ-інфікованих.

 

Емпіричний об’єкт:населення України.

 

Теоретичний об’єкт: дискримінація та стигматизація ВІЛ-інфікованих.

 

Предмет: стигматизація та дискримінація ВІЛ-інфікованих серед населення України.

Мета: з’ясувати причини та рівень стигматизації і дискримінації ВІЛ-інфікованих осіб.

Завдання:

· Основні

1.Встановити можливі причини що призводять до стигматизації та дискримінації ВІЛ-позитивних осіб;

2.Визначити форми вияву нетолерантного ставлення до ЛЖВ у соціумі.

3.Дослідити рівень стигматизації та дискримінації ВІЛ-інфікованих осіб.

· Часткові

1.Визначити, який з компонентів стигми (страх, низька поінформованість, упереджене ставлення, хибні стереотипи) є домінантним.

2.Дослідити дискримінацію на робочих місцях.

3.Дослідити дискримінацію в громадських місцях.

4.Дослідити дискримінацію в медичних закладах.

5.Визначити негативні наслідки стигматизації.

 

· Додаткові

1.Визначити передумови, що сприятимуть формуванню толерантного ставлення до ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД.

2.Встановити можливі потреби з удосконалення політики щодо захисту ВІЛ-інфікованих осіб.

3.Розробка пропозицій щодо підвищення рівня поінформованості населення про ВІЛ/СНІД.

Інтерпретація понять:

1.ВІЛ-інфікована людина – це носій вірусу, здатний заражати здорову особу; особа, в організмі якої виявлено ВІЛ, але яка перебуває у стані безсимптомного носійства ВІЛ.

 

2.Дискримінація – (розрізнення) визначається як навмисне обмеження прав частини населення, окремих соціальних груп чи індивідів за певною ознакою (раса, вік, стать, національність, релігійні переконання, сексуальна орієнтація, стан здоров’я, вид занять тощо).

 

3.Стигматизація – соціально-психологічна дискримінація деякої категорії людей.

4.Толерантність – датність приймати щось, не схвалюючи це. На індивідуальному рівні – це здатність сприймати без агресії думки, які відрізняються від власних, а також – особливості поведінки та способу життя інших. Терпимість до чужого способу життя, поведінки, звичаїв, почуттів, ідей, вірувань

5.Стигма – вживається на позначення усіх видів негативного ставлення та негативних переконань стосовно людей, які живуть із ВІЛ (ЛЖВ) або тих, кого вважають інфікованими, включно із партнером або коханою людиною, близькими друзями, соціальними групами або спільнотами.

6.Рівень дискримінації – термін використовується для порівняння різних дискримінованих груп, а також для порівняння сили дискримінації певної групи чи особи в часовій відстані між моментами спостереження.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.