Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Розділ X. Прикінцеві положення



1.Цей Кодекс набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування, крім:

положень, що стосуються кримінального провадження щодо кримінальних проступків, які вводяться в дію одночасно з набранням чинності Законом України про кримінальні проступки;

пункту 2 частини першої, пункту 1 (в частині положень щодо повноважень здійснення досудового розслідування злочинів, передбачених статтями 402 - 421, 423 – 435 Кримінального кодексу України) та пункту 2 частини другої статті 214 цього Кодексу, які вводяться в дію через п’ять років після набрання чинності цим Кодексом;

пункту 2 частини першої статті 54 цього Кодексу, який вводиться в дію через рік після створення Єдиного реєстру адвокатів та адвокатських утворень;

частини п’ятої статті 178 в частині можливості використання електронних засобів контролю, пункту 9 частини четвертої статті 191, статті 193, які вводяться в дію з дня набрання чинності положенням про порядок їх застосування, затвердженого Міністерством внутрішніх справ України;

підпунктів 2, 3 (у частині виключення словосполучення "слідчих прокуратури"), 4, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 20 підпункту 3.13. пункту 3 Розділу X "Прикінцеві положення", які вводяться в дію через п’ять років після набрання чинності цим Кодексом;

пунктів 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23, 24 Розділу XІ "Перехідні положення", які вводяться в дію з дня опублікування цього Кодексу.

 

2. Визнати такими, що втратили чинність:

1) Кримінально-процесуальний кодекс України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1961 р., № 2, ст.15 із змінами і доповненнями, внесеними згідно з Указами Президії Верховної Ради Української РСР № 342а-05 від 27.06.61 (Від. № 28, ст.342); № 461а-06 від 10.09.62 (Від. № 37, ст.461); від 13.06.63 (Від. № 25, ст.406) № 677а-06 від 18.11.63 (Від. № 48, ст.677) від 18.01.66 (Від. № 4, ст.15) від 09.11.66 (Від. № 44, ст.274) від 24.01.67 (Від. № 5, ст.63) № 2631-07 від 18.03.70 (Від. № 15, ст.101) № 117-08 від 30.08.71 (Від. № 36, ст.278) № 862-08 від 21.07.72 (Від. № 31, ст.260) № 986-08 від 30.08.72 (Від. № 36, ст.314) № 1879-08 від 03.07.73 (Від. № 29, ст.249) № 1898-08 від 23.07.73 (Від. № 32, ст.260) № 1937-08 від 10.08.73 (Від. № 34, ст.271) № 2718-08 від 17.06.74 (Від. № 27, ст.222) № 3130-08 від 14.10.74 (Від. № 44, ст.445) № 52-09 від 18.07.75 (Від. № 30, ст.371) № 140-09 від 04.09.75 (Від. № 37, ст.418) № 1593-09 від 22.12.76 (Від. № 1, ст.3) № 1851-09 від 23.03.77 (Від. № 14, ст.131) № 2281-09 від 01.07.77 (Від. № 28, ст.341) № 3084-09 від 16.02.78 (Від. № 9, ст.163) № 3086-09 від 16.02.78 (Від. № 9, ст.165) № 270-10 від 26.05.80 (Від. № 24, ст.430) № 2942-10 від 24.12.81 (Від. № 1, ст.2) № 3464-10 від 17.05.82 (Від. № 22, ст.300) № 6591-10 від 29.02.84 (Від. № 11, ст.203) № 6834-10 від 16.04.84 (Від. № 18, ст.351) № 8627-10 від 20.03.85 (Від. № 14, ст.321) № 704-11 від 01.08.85 (Від. № 33, ст.787) № 1432-11 від 10.12.85 (Від. № 52, ст.1224) № 2444-11 від 27.06.86 (Від. № 27, ст.539) № 2753-11 від 18.08.86 (Від. №35 ст.750) № 4392-11 від 31.07.87 (Від. №32 ст.631) № 4452-11 від 21.08.87 (Від. №35 ст.674) № 4981-11 від 25.11.87 (Від. №49 ст.1008) № 4995-11 від 01.12.87 (Від. №50 ст.1016) № 5397-11 від 10.02.88 (Від. №8 ст.212) № 5723-11 від 14.04.88 (Від. №17 ст.427) № 5822-11 від 29.04.88 (Від. №19 ст.481) № 6347-11 від 03.08.88 (Від. №33 ст.808) № 6976-11 від 14.12.88 (Від. №52 ст.1184) № 7226-11 від 06.03.89 (Від. №12 ст.96) № 7373-11 від 14.04.89 (Від. №17 ст.148) № 7617-11 від 16.06.89 (Від. №26 ст.276) № 8595-11 від 29.12.89 (Від. 1990 №2 ст.15) № 8711-11 від 19.01.90 (Від. №5 ст.60) № 8918-11 від 07.03.90 (Від. №12 ст.194) № 9082-11 від 20.04.90 (Від. №18 ст.278) № 9166-11 від 04.05.90 (Від. №20 ст.313) № 596-12 від 26.12.90 (Від. 1991 №3 ст.13) № 597а-12 від 26.12.90 (Від. 1991 №5 ст.34) № 647-12 від 18.01.91 (Від. №7 ст.45) № 661-12 від 28.01.91 (Від. №11 ст.106) № 838-12 від 18.03.91 (Від. №15 ст.178) № 1369-12 від 29.07.91 (Від. №45 ст.600) № 1434а-12 від 25.08.91 (Від. №40 ст.531) Законом Української РСР № 1255-12 від 25.06.91 (Від. № 40 ст.527) Законами України № 1564-12 від 18.09.91 (Від. № 47 ст.650) № 1960-12 від 10.12.91 (Від. № 10 ст.142) № 1974-12 від 12.12.91 (Від. № 11 ст.154) № 2354-12 від 15.05.92 (Від. № 32 ст.457) № 2464-12 від 17.06.92 (Від. № 35 ст.508) № 2467-12 від 17.06.92 (Від. № 35 ст.510) № 2468-12 від 17.06.92 (Від. № 35 ст.511) № 2547-12 від 07.07.92 (Від. № 39 ст.570) № 2613-12 від 17.09.92 (Від. № 41 ст.600) № 2703-12 від 16.10.92 (Від. № 47 ст.647) № 2857-12 від 15.12.92 (Від.1993 № 6 ст.35) № 2935-12 від 26.01.93 (Від. № 12 ст.97 ) № 2936-12 від 26.01.93 (Від. № 12 ст.98 ) № 2947-12 від 28.01.93 (Від. № 14 ст.120) № 3039-12 від 03.03.93 (Від. № 18 ст.189) № 3129-12 від 22.04.93 (Від. № 22 ст.228) № 3130-12 від 22.04.93 (Від. № 22 ст.229) № 3132-12 від 22.04.93 (Від. № 22 ст.230) № 3351-12 від 30.06.93 (Від. № 34 ст.355) № 3582-12 від 11.11.93 (Від. № 46 ст.427) № 3780-12 від 23.12.93 (Від.1994 № 11 ст.49) № 3785-12 від 23.12.93 (Від.1994 № 11 ст. 58) № 3787-12 від 23.12.93 (Від.1994 № 11 ст. 48) № 3888-12 від 28.01.94 (Від. № 19 ст.111) № 4018-12 від 24.02.94 (Від. № 26 ст.206) № 4043-12 від 25.02.94 (Від. № 28 ст.238) № 137/94-ВР від 27.07.94, ВВР 1994, № 37, ст.342 № 174/94-ВР від 21.09.94, ВВР 1994, № 42, ст.381 № 218/94-ВР від 20.10.94, ВВР 1994, № 45, ст.409 № 246/94-ВР від 15.11.94, ВВР 1994, № 48, ст.429 № 299/94-ВР від 16.12.94, ВВР 1995, № 2, ст. 8 № 305/94-ВР від 20.12.94, ВВР 1995, № 2, ст. 9 № 64/95-ВР від 15.02.95, ВВР 1995, № 10, ст. 64 № 282/95-ВР від 11.07.95, ВВР 1995, № 29, ст.216 № 358/95-ВР від 05.10.95, ВВР 1995, № 34, ст.268 № 360/95-ВР від 05.10.95, ВВР 1995, № 35, ст.271 № 323/96-ВР від 12.07.96, ВВР 1996, № 52, ст.294 № 386/96-ВР від 01.10.96, ВВР 1996, № 46, ст.247 № 388/96-ВР від 02.10.96, ВВР 1996, № 46, ст.249 № 530/96-ВР від 20.11.96, ВВР 1997, № 4, ст. 21 № 44/97-ВР від 05.02.97, ВВР 1997, № 12, ст.102 № 552/97-ВР від 07.10.97, ВВР 1997, № 51, ст.306 № 85/98-ВР від 05.02.98, ВВР 1998, № 26, ст.149 № 210/98-ВР від 24.03.98, ВВР 1998, № 35, ст.241 № 1134-XIV від 08.10.99, ВВР, 1999, № 48, ст.419 № 1288-XIV від 14.12.99, ВВР, 2000, № 5, ст.34 № 1381-XIV від 13.01.2000, ВВР, 2000, № 10, ст.79 № 1483-III від 22.02.2000, ВВР, 2000, № 17, ст.123 № 1587-III від 23.03.2000, ВВР, 2000, № 24, ст.183 № 1685-III від 20.04.2000, ВВР, 2000, № 30, ст.240 № 1833-III від 22.06.2000, ВВР, 2000, № 46, ст.392 № 1945-III від 14.09.2000, ВВР, 2000, № 43, ст.368 № 1981-III від 21.09.2000, ВВР, 2000, № 45, ст.389 Законами № 2114-III від 16.11.2000, ВВР, 2001, № 1, ст.3 № 2181-III від 21.12.2000 - набирає чинності з 1 квітня 2001 року, ВВР, 2001, № 10, ст.44 № 2247-III від 18.01.2001, ВВР, 2001, № 13, ст.66 № 2362-III від 05.04.2001, ВВР, 2001, № 23, ст.117 № 2409-III від 17.05.2001, ВВР, 2001, № 31, ст.146 № 2533-III від 21.06.2001, ВВР, 2001, № 34-35, ст.187, № 2670-III від 12.07.2001, ВВР, 2001, № 44, ст.234 № 2922-III від 10.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст.117 № 2953-III від 17.01.2002, ВВР, 2002, № 17, ст.121 № 3082-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 30, ст.208 № 3111-III від 07.03.2002, ВВР, 2002, № 33, ст.236 Законами № 430-IV від 16.01.2003, ВВР, 2003, № 14, ст.95, № 487-IV від 06.02.2003, ВВР, 2003, № 15, ст.108 № 488-IV від 06.02.2003, ВВР, 2003, № 15, ст.109 № 658-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 26, ст.190 № 662-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 27, ст.209, № 669-IV від 03.04.2003, ВВР, 2003, № 26, ст.199 № 743-IV від 15.05.2003, ВВР, 2003, № 29, ст.233 № 850-IV від 22.05.2003, ВВР, 2003, № 35, ст.271 № 903-IV від 05.06.2003, ВВР, 2003, № 38, ст.316 }{ Із змінами, внесеними згідно із Законами № 965-IV від 19.06.2003, ВВР, 2003, № 45, ст.357 № 1125-IV від 11.07.2003, ВВР, 2004, № 8, ст.63 № 1703-IV від 11.05.2004, ВВР, 2004, № 32, ст.394 № 1723-IV від 18.05.2004, ВВР, 2004, № 36, ст.430 № 2252-IV від 16.12.2004, ВВР, 2005, № 5, ст.119 № 2289-IV від 23.12.2004, ВВР, 2005, № 6, ст.139 № 2376-IV від 20.01.2005, ВВР, 2005, № 10, ст.195 № 2377-IV від 20.01.2005, ВВР, 2005, № 11, ст.198 № 2598-IV від 31.05.2005, ВВР, 2005, № 27, ст.359 № 2631-IV від 02.06.2005, ВВР, 2005, № 26, ст.358 № 2875-IV від 08.09.2005, ВВР, 2005, № 52, ст.562 № 3108-IV від 17.11.2005, ВВР, 2006, № 1, ст.18 № 3150-IV від 30.11.2005, ВВР, 2006, № 8, ст.92 № 3165-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.102 № 3169-IV від 01.12.2005, ВВР, 2006, № 12, ст.105 № 3323-IV від 12.01.2006, ВВР, 2006, № 19-20, ст.158 № 3480-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 31, ст.268 № 3504-IV від 23.02.2006, ВВР, 2006, № 33, ст.280 № 3538-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, № 35, ст.295 № 170-V від 21.09.2006, ВВР, 2006, № 45, ст.443 № 462-V від 14.12.2006, ВВР, 2007, № 9, ст.74 № 526-V 526-16 ) від 22.12.2006, ВВР, 2007, № 11, ст.95 № 534-V від 22.12.2006, ВВР, 2007, № 10, ст.91 № 578-V від 11.01.2007, ВВР, 2007, № 13, ст.131 № 609-V від 07.02.2007, ВВР, 2007, № 15, ст.194 № 965-V від 19.04.2007, ВВР, 2007, № 32, ст.411 № 966-V від 19.04.2007, ВВР, 2007, № 32, ст.412 № 1071-V від 24.05.2007, ВВР, 2007, № 34, ст.447 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами № 270-VI від 15.04.2008, ВВР, 2008, № 24, ст.236 № 801-VI від 25.12.2008, ВВР, 2009, № 23, ст.278 № 807-VI від 25.12.2008, ВВР, 2009, № 19, ст.261 № 839-VI від 13.01.2009, ВВР, 2009, № 23, ст.279 № 894-VI від 15.01.2009, ВВР, 2009, № 26, ст.317 № 1254-VI від 14.04.2009, ВВР, 2009, № 36-37, ст.511 № 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, № 38, ст.535 № 1414-VI від 02.06.2009, ВВР, 2009, № 41, ст.600 № 1508-VI від 11.06.2009, ВВР, 2009, № 46, ст.699 } { Із змінами, внесеними згідно із Законами № 1616-VI від 21.08.2009, ВВР, 2009, № 50, ст.754 № 1657-VI від 21.10.2009, ВВР, 2010, № 4, ст.21 № 1708-VI від 05.11.2009, ВВР, 2010, № 5, ст.44 № 1876-VI від 11.02.2010, ВВР, 2010, № 18, ст.139 № 1940-VI від 04.03.2010, ВВР, 2010, № 20, ст.201 № 2258-VI від 18.05.2010, ВВР, 2010, № 29, ст.392 № 2262-VI від 18.05.2010, ВВР, 2010, № 28, ст.355 № 2286-VI від 21.05.2010, ВВР, 2010, № 31, ст.421 № 2339-VI від 15.06.2010, ВВР, 2010, № 32, ст.451 № 2395-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 38, ст.506 № 2396-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, № 38, ст.507 № 2453-VI від 07.07.2010, ВВР, 2010, № 41-42, № 43, № 44-45, ст.529 № 2464-VI від 08.07.2010, ВВР, 2011, № 2-3, ст.11 № 2507-VI від 09.09.2010, ВВР, 2011, № 4, ст.18 № 2677-VI від 04.11.2010, ВВР, 2011, № 19-20, ст.142 № 2756-VI від 02.12.2010 № 2808-VI від 21.12.2010 № 2852-VI від 22.12.2010 № 2924-VI від 13.01.2011 № 2950-VI від 14.01.2011 № 3028-VI від 15.02.2011 № 3228-VI від 08.04.2011 № 3267-VI від 21.04.2011).

2) Закон Української РСР «Про затвердження Кримінально-процесуального кодексу Української РСР» (Відомості Верховної Ради, № 2, ст. 15).

3. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

3.1. У Податковому кодексі України ( Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 13-14, N 15-16, N 17, ст.112):

 

1) пункт 56.22. статті 56 викласти в такій редакції:

 

“56.22. Якщо платник податків оскаржує рішення податкового органу до суду, повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у вигляді ухилення від сплати податків не може ґрунтуватися на такому рішенні контролюючого органу до остаточного вирішення справи судом. Це правило не поширюється на випадки, коли таке повідомлення про підозру базується не тільки на рішенні контролюючого органу, а й підтверджується додатково зібраними доказами відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства України.

Початок досудового розслідування стосовно платника податків або повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення його службовим (посадовим) особам не може бути підставою для зупинення провадження у справі або залишення без розгляду скарги (позову) такого платника податків, поданої до суду у межах процедури апеляційного узгодження.”

 

2) у пункті 58.4. статті 58:

 

абзац перший викласти в такій редакції:

 

“У разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом. ”

 

в абзаці другому слова “рішенням суду, забороняється до набрання законної сили рішенням суду у справі або винесення постанови про закриття такої кримінальної справи за нереабілітуючими підставами” замінити словами “судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами”;

 

в абзаці третьому слова “порушення кримінальної справи” замінити словами “повідомлення особі про підозру у кримінальному провадженні”;

 

3) у статті 78:

 

підпункт 78.1.11. пункту 78.1. викласти в такій редакції:

 

“78.1.11. отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону; ”;

 

в абзаці другому підпункту 78.1.12. пункту 78.1. слова “або порушено кримінальну справу” замінити словами “або їм повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення”;

 

у пункті 78.2. слова “порушеної кримінальної справи” замінити словами “кримінального провадження”;

 

пункт 78.3. викласти в такій редакції:

 

“78.3. Працівникам податкової міліції забороняється брати участь у проведенні планових та позапланових виїзних перевірок платників податків, що проводяться органами державної податкової служби, якщо такі перевірки не пов'язані з веденням оперативно-розшукових справ або здійсненням кримінального провадження стосовно таких платників податків (посадових осіб платників податків), що знаходяться в їх провадженні. Перевірки платників податків податковою міліцією проводяться у межах повноважень, визначених законом, та у порядку, передбаченому Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінальним процесуальним кодексом України та іншими законами України.”;

 

4) у пункті 85.5. статті 85 слова “кримінально-процесуальним законом” замінити словами “кримінальним процесуальним законодавством”;

 

5) у пункті 86.9. статті 86 слова “кримінально-процесуальний закон” замінити словами “кримінально-процесуальне законодавство” у відповідних відмінках;

 

6) у підпункті 102.2.2. пункту 102.2. статті 102 слова “ кримінальній справі винесено рішення про її” замінити словами “ кримінальному провадженні винесено рішення про його ”;

 

7) у підпунктах 159.3.10. та 159.3.11. пункту 159.3. статті 159 слова “Кримінально-процесуальний кодекс України” замінити словами “Кримінальний процесуальний кодекс України” у відповідних відмінках;

 

8) у підпункті 164.2.14. пункту 164.2. статті 164 слова “дізнання, досудового слідства” замінити словами “що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування”;

 

3.2. У Кримінально-виконавчому кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 3-4, ст. 21):

 

1) у частині першій статті 1 слово “злочинів” замінити словами “кримінальних правопорушень”;

 

2) у частині четвертій статті 6 слово “злочину” замінити словами “кримінального правопорушення”;

 

3) у статтях 35, 40, 46, 154, 166 слова “кримінально-процесуальне” замінити словами “кримінальне процесуальне” у відповідних відмінках;

 

4) у частині третій статті 43 слова “з іншої кримінальної справи” замінити словами “в іншому кримінальному провадженні”;

 

5) у частині другій статті 57 слово “справи” замінити словами “кримінального провадження”;

 

6) у частині другій статті 88 слова “по одній справі” замінити словами “в одному кримінальному провадженні”;

 

7) частину першу статті 90 викласти в такій редакції:

 

“У порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України, засуджений при необхідності провадження слідчих дій у кримінальному провадженні про кримінальне правопорушення, вчинене іншою особою або цією ж особою, за яке вона не була засуджена, чи у зв'язку з розглядом справи в суді може бути тимчасово залишений в слідчому ізоляторі або переведений з арештного дому, виправного центру, дисциплінарного батальйону або колонії до слідчого ізолятора.”

 

8) у частині першій статті 104:

 

в абзаці третьому слова “виявлення, попередження і розкриття” замінити словами “попередження і виявлення”;

 

абзац п’ятий після слів “оперативно-розшукову діяльність” доповнити словами “або кримінальне провадження”;

 

9) частину п’яту статті 113 викласти в такій редакції:

 

“5. Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.”

 

10) у статті 152 слова “кримінальної справи” замінити словами “кримінального провадження”.

 

3.3. У Кодексі України про адміністративні правопорушення (Відомості Верховної Ради Української РСР (ВВР) 1984, додаток до N 51, ст.1122 ):

 

1) статтю 38 викласти в такій редакції:

 

“Стаття 38. Строки накладення адміністративного стягнення

Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення.

У разі закриття кримінального провадження, але при наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.”

 

2) у статті 185-5:

 

назву статті доповнити словом “присяжного”;

 

частину першу після слів “народного засідателя” доповнити словом “присяжного”;

 

3) у пункті 8 частини першої статті 247 слова “порушення по даному факту кримінальної справи” замінити словами “повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту”;

 

3.4. У Кримінальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2001, N 25-26, ст.131):

 

1) у статті 48 слова “розслідування або розгляду справи в суді” замінити словами “кримінального провадження”;

 

2) статтю 65 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

 

“5. Суд призначає покарання, узгоджене сторонами кримінального провадження, у випадку затвердження вироком угоди про примирення або про визнання вини.”;

 

3) у частині третій статті 91 слово “Кримінально-процесуальним” замінити словами “Кримінальним процесуальним”;

 

4) частину шосту статті 369 викласти в такій редакції:

 

“6. Особа, яка пропонувала чи дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо стосовно неї мало місце вимагання хабара або якщо після давання хабара вона добровільно заявила про те, що сталося, , до повідомлення їй про підозру у вчиненні цього злочину, органу, наділеному законом правом починати кримінальне провадження.”

 

5) у статті 374:

 

у частині першій слова “особою, яка проводить дізнання” виключити;

 

у частині другій слово “злочину” замінити словами “кримінального правопорушення”;

 

6) у частині першій статті 383 слова “органу дізнання” замінити словами “органу досудового розслідування”;

 

7) у статті 385:

 

абзац перший частини першої викласти в такій редакції:

 

“Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків у суді або під час провадження досудового розслідування, здійснення виконавчого провадження, розслідування тимчасовою слідчою чи спеціальною тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України -”;

 

у частині другій слова “дізнання, досудового слідства” замінити словами “досудового розслідування”;

 

8) у частині першій статті 386 слово “слідства” замінити словом “розслідування”;

 

9) у статті 387:

 

у назві статті слова “досудового слідства або дізнання” замінити словами “оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування”;

 

абзац перший частини першої викласти в такій редакції:

 

“Розголошення без дозволу прокурора, слідчого або особи, яка провадила оперативно-розшукову діяльність, даних оперативно-розшукової діяльності або досудового розслідування особою, попередженою в установленому законом порядку про обов'язок не розголошувати такі дані, -”;

 

абзац перший частини другої викласти в такій редакції:

 

“Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування, вчинене суддею, прокурором, слідчим, працівником оперативно-розшукового органу незалежно від того, чи приймала ця особа безпосередньо участь у оперативно-розшуковій діяльності, досудовому розслідування, якщо розголошені дані ганьблять людину, принижують її честь і гідність”

 

10) абзац перший частини першої статті 426 викласти в такій редакції:

 

“Умисне неприпинення злочину, що вчиняється підлеглим, або ненаправлення військовою службовою особою до органу досудового розслідування повідомлення про підлеглого, який вчинив кримінальне правопорушення, а також інше умисне невиконання військовою службовою особою дій, які вона за своїми службовими обов'язками повинна була виконати, якщо це заподіяло істотну шкоду, -”

 

11) доповнити статтями 381-1 та 389-1 такого змісту:

 

“Стаття 381-1. Невиконання слідчим вказівок прокурора

 

1. Умисне систематичне невиконання слідчим органу досудового розслідування законних вказівок прокурора, наданих ним письмово у встановленому кримінальним процесуальним законом порядку, при здійсненні кримінального провадження, -

карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

 

Стаття 389-1. Умисне невиконання угоди про примирення або про визнання вини

 

1. Умисне невиконання засудженим угоди про примирення або угоди про визнання вини, -

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років.”

3.5. У пункті 2 частини другої статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2005, N 35-36, N 37, ст.446)слова “кримінальних справах” замінити словами “кримінальному провадженні”;

3.6. У Цивільному процесуальному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, N 40-41, 42, ст.492):

1) у пункті 5 частини четвертої статті 81 та частині другій статті 120 слова “органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду” замінити словами “органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду”;

 

2) у частині четвертій статті 110 слова“органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду” замінити словами “органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду”;

3.7. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2003, NN 40-44, ст.356):

 

1) частину другу статті 265 виключити;

 

2) у частині п’ятій статті 306 слова “чи з'ясування істини під час розслідування кримінальної справи” замінити словами “чи під час кримінального провадження”;

 

3) пункт 2 частини другої статті 1167 викласти в такій редакції:

 

“2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;”;

 

4) статтю 1176 викласти в такій редакції:

 

“Стаття 1176. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду

1. Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування прокуратури або суду.

2. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.

3. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає.

4. Фізична особа, яка у процесі досудового розслідуваня або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.

5. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

6. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

7. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.”

 

3.8 У Митному кодексі України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 38-39, ст.288):

 

1) у частині другій статті 308 слова “досудового слідства у зв’язку з рослідуванням кримінальних справ” замінити словами “досудового розслідування у зв’язку з кримінальним провадженням”;

 

2) частину другу статті 328 викласти в такій редакції:

 

“У разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях правопорушника ознак порушення митних правил, стягнення у вигляді попередження, штрафу може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.”

 

3) у частині першій статті 364 слова “кримінальної справи” замінити словами “кримінального провадження”;

 

4) пункт 4 частини першої статті 391 виключити;

3.9. У Сімейному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., N 21-22, ст. 135):

1) у частині четвертій статті 164 слова “злочину, він порушує кримінальну справу” замінити словами “кримінального правопорушення, він письмово повідомляє про це орган досудового розслідування, який у порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, розпочинає досудове розслідування”;

 

2) у частині другій статті 228 слова “чи кримінальною справою, яка є у їх провадженні” замінити словами “справою чи кримінальним провадженням”;

 

3.10. У статті 67 Кодексу торговельного мореплавства України (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, NN 47, 48, 49, 50, 51, 52, ст.349):

1) у назві статті слово “дізнання” замінити словами “посадова особа, уповноважена на вчинення процесуальних дій у кримінальному провадженні”;

 

2) частину першу викласти в такій редакції:

 

“Якщо на судні, що перебуває у плаванні, вчиняються діяння, передбачені законом України про кримінальну відповідальність, капітан судна уповноважений на вчинення процесуальних дій в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України та відповідною Інструкцією, яка затверджується Генеральним прокурором України за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту та центральним органом виконавчої влади в галузі рибного господарства.”

 

3) у частині другій слова “матеріали дізнання” замінити словами “зібрані матеріали”;

 

4) у частині третій слово “кримінально-процесуальним” замінити словами “кримінальним процесуальним”;

3.11. У Законі України “Про судоустрій і статус суддів” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, N 41-42, N 43, N 44-45, ст.529):

 

1) статтю 21 доповнити частиною п’ятою такого змісту:

 

“5. З числа суддів місцевого загального суду обираються слідчі судді (суддя), які здійснюють повноваження з судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Слідчі судді (суддя) обираються зборами суддів цього суду за пропозицією голови суду на строк не більше двох років. До обрання слідчого судді відповідного суду його повноваження здійснює найстаріший за віком суддя цього суду.”

 

2) частину першу статті 24 доповнити пунктом 8-1 такого змісту:

 

“8-1) вносить на розгляд зборів суду пропозиції щодо кількості та персонального складу слідчих суддів;”

 

3) частину першу статті 29 доповнити пунктом 8-1 такого змісту:

 

“8-1) здійснює повноваження слідчого судді та призначає з числа суддів апеляційного суду суддів (суддю) для здійснення таких повноважень у випадках, передбачених процесуальним законом;”

 

4) у статті 48:

 

у частині третій слова “Кримінальна справа щодо судді може бути порушена” замінити словами “Судді може бути повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення”;

 

у частині четвертій слова “вмотивованої постанови” замінити словами “вмотивованого клопотання”;

 

у частині шостій слово “злочину” замінити словами “кримінального правопорушення”;

 

5) статтю 57 викласти в такій редакції:

 

“Стаття 57. Статус народного засідателя, присяжного

 

1. Народним засідателем, присяжним є громадянин України, який у випадках, визначених процесуальним законом, вирішує справи у складі суду разом із суддею (суддями), забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя.

2. Народні засідателі, присяжні під час розгляду і вирішення справ користуються повноваженнями судді. Народні засідателі, присяжні виконують обов'язки, визначені пунктами 1 - 5 частини четвертої статті 54 цього Закону.”

 

6) доповнити статтею 58-1 такого змісту:

 

“Стаття 58-1. Список присяжних

 

1. Для затвердження списку присяжних територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням до відповідної місцевої ради, яка формує і затверджує у кількості, зазначеній у поданні, список громадян, що постійно проживають на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, відповідають вимогам статті 59 цього Закону і дали згоду бути присяжними.

2. У разі неприйняття місцевою радою протягом двох місяців з моменту отримання подання рішення про затвердження списку присяжних, територіальне управління Державної судової адміністрації України звертається з поданням щодо затвердження списку присяжних до відповідної обласної ради.

3. Список присяжних затверджується один раз на два роки і переглядається у разі необхідності за поданням територіального управління Державної судової адміністрації України.”

 

7) у статті 59:

 

назву статті доповнити словом “присяжного”;

 

частину першу після слів “народним засідателем” доповнити словом “присяжним”;

 

частину другу після слів “народних засідателів” доповнити словами “та списків присяжних”;

 

частину третю після слів “народних засідателів” доповнити словами “або списку присяжних”;

 

8) у статті 60:

 

назву статті доповнити словом “присяжного”;

 

частину першу викласти в такій редакції:

 

“1. Особа, яка відповідно до цього Закону не може бути включена до списку народних засідателів або списку присяжних, але включена до нього, увільняється від виконання обов'язків народного засідателя чи присяжного головою відповідного суду.”

 

частину другу, третю та четверту після слів “народного засідателя” доповнити словом “присяжного”;

 

9) у статті 61:

 

назву статті після слів “народних засідателів” доповнити словом “присяжних”;

 

після частини другої доповнити новою частиною такого змісту:

 

“3. Залучення присяжних до виконання обов’язків в суді та їх виклик здійснюється в порядку, визначеному процесуальним законом.”

 

У зв’язку з цим частину третю та четверту вважати відповідно частинами четвертою та п’ятою;

 

частину четверту після слів “народного засідателя” доповнити словом “присяжного”;

 

частину п’яту після слів “народний засідатель” доповнити словом “присяжний”;

 

10) у статті 62:

 

назву статті після слів “народних засідателів” доповнити словом “присяжних”;

 

перше речення частини першої статті викласти в такій редакції:

 

“Народним засідателям, присяжним за час виконання ними обов'язків у суді у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, виплачується винагорода.”;

 

частину третю викласти в такій редакції:

 

“3. На народних засідателів та присяжних поширюються гарантії незалежності і недоторканності суддів, установлені законом, на час виконання ними обов'язків зі здійснення правосуддя. За обґрунтованим клопотанням народного засідателя, присяжного заходи безпеки щодо нього можуть вживатися і після закінчення виконання цих обов'язків.”

 

11) статтю 63 виключити;

 

12) у пункті 1 частини першої статті 66 слова "в газетах "Голос України" або "Урядовий кур'єр" замінити словами “у визначених нею друкованих засобах масової інформації”;

 

13) у частині першій статті 71 слова “в газетах "Голос України" та "Урядовий кур'єр"” замінити словами “у визначених нею друкованих засобах масової інформації”;

 

14) статтю 115 доповнити частиною восьмою такого змісту:

 

“8. Збори суддів місцевих загальних судів у порядку, встановленому цим Законом, обирають слідчих суддів.”

 

15) абзац шостий пункту 2 Розділу XIII ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ доповнити реченням такого змісту:

 

“Після 15 вересня 2010 року такі клопотання розглядаються Верховним Судом України на його засіданні у межах повноважень, якими наділявся Верховний Суд України до набрання чинності цим Законом.”

 

3.12. У Законі України “Про оперативно-розшукову діяльність” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1992, N 22, ст.303):

 

1) у статті 3 слово “Кримінально-процесуальний” замінити словами “Кримінальний процесуальний”;

 

2) частину першу статті 4 викласти в такій редакції:

 

“Оперативно-розшукова діяльність ґрунтується на принципах верховенства права, законності, дотримання прав і свобод людини, взаємодії з органами державної влади, місцевого самоврядування і населенням.”

 

3) в абзаці восьмому частини першої статті 5 слова “Державної кримінально-виконавчої служби України” замінити словами “Державної пенітенціарної служби України”;

 

4) у статті 6:

 

пункт 1 частини першої викласти в такій редакції:

 

“1) наявність достатньої інформації, одержаної в установленому законом порядку, що потребує перевірки за допомогою оперативно-розшукових заходів і засобів, про:

- злочини, що готуються;

- осіб, які готують вчинення злочину;

- осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання;

- осіб безвісно відсутніх;

- розвідувально-підривну діяльність спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб проти України;

- реальну загрозу життю, здоров'ю, житлу, майну працівників суду і правоохоронних органів у зв'язку з їх службовою діяльністю, а також особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членам їх сімей та близьким родичам, з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя; співробітників розвідувальних органів України у зв'язку із службовою діяльністю цих осіб, їх близьких родичів, а також осіб, які конфіденційно співробітничають або співробітничали з розвідувальними органами України, та членів їх сімей з метою належного здійснення розвідувальної діяльності;”;

 

частину другу викласти в такій редакції:

 

“Зазначені підстави можуть міститися в заявах, повідомленнях громадян, посадових осіб, громадських організацій, засобів масової інформації, у письмових дорученнях і постановах слідчого, вказівках прокурора, ухвалах слідчого судді, суду,матеріалахправоохоронних органів, у запитах і повідомленнях правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій, а також запитах повноважних державних органів, установ та організацій, визначених Кабінетом Міністрів України, про перевірку осіб у зв'язку з їх допуском до державної таємниці і до роботи з ядерними матеріалами та на ядерних установках.”

 

5) у статті 7:

 

у пункті 1 частини першої слова “виявлення, припинення і розкриття” замінити словами “виявлення і припинення”;

 

пункт 2 частини першої після слів “та ухвали” доповнити словами “слідчого судді”;

 

у пункті 5 частини першої слова “з метою швидкого і повного розкриття злочинів та викриття винних” замінити словами “з метою швидкого і повного попередження, виявлення та припинення злочинів”;

 

доповнити новими частинами такого змісту:

 

“У разі виявлення ознак злочину, оперативний підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, зобов'язаний невідкладно направити зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування для початку та здійснення досудового розслідування в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

У випадку, якщо ознаки злочину виявлені під час проведення оперативно-розшукових заходів, які тривають і припинення цих заходів може негативно вплинути на результати кримінального провадження, підрозділ, який здійснює оперативно-розшукову діяльність, повідомляє відповідний орган досудового розслідування про виявлення ознак злочину, закінчує проведення оперативно-розшукового заходу, після чого направляє зібрані матеріали, в яких зафіксовано фактичні дані про протиправні діяння окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, до відповідного органу досудового розслідування.

Оперативні підрозділи Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, податкової міліції Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної прикордонної служби України проводять слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дій в кримінальному провадженні за дорученням слідчого, прокурора в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України. Письмові доручення щодо проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій, надані слідчим, прокурором в межах компетенції та у встановленому порядку, є обов’язковими для виконання оперативним підрозділом.”

 

6) Статтю 8 викласти в такій редакції:

 

“Стаття 8. Права підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність

 

Оперативним підрозділам для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності при наявності передбачених статтею 6 цього Закону підстав надається право:

1) опитувати осіб за їх згодою, використовувати їх добровільну допомогу;

2) проводити контрольоване постачання та контрольну і оперативну закупівлю товарів, предметів та речовин, у тому числі заборонених для обігу, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності з метою виявлення та документування фактів протиправних діянь. Проведення контрольованого постачання, контрольної та оперативної закупівлі здійснюється згідно положень статті 267 Кримінального процесуального кодексу України в порядку, визначеному нормативно-правовими актами Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції Державної податкової служби України, Служби безпеки України, погодженими з Генеральною прокуратурою України та зареєстрованими у Міністерстві юстиції України;

3) порушувати в установленому законом порядку питання про проведення перевірок фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності та осіб, які займаються підприємницькою діяльністю або іншими видами господарської діяльності індивідуально, та брати участь в їх проведенні;

4) ознайомлюватися з документами та даними, що характеризують діяльність підприємств, установ та організацій, вивчати їх, за рахунок коштів, що виділяються на утримання підрозділів, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, виготовляти копії з таких документів, за вимогою керівників підприємств, установ та організацій - виключно на території таких підприємств, установ та організацій, а з дозволу слідчого судді в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України, - витребувати документи та дані, що характеризують діяльність підприємств, установ, організацій, а також спосіб життя окремих осіб, підозрюваних у підготовці або вчиненні злочину, джерело та розміри їх доходів, із залишенням копій таких документів та опису вилучених документів особам, в яких вони витребувані, та забезпеченням їх збереження і повернення у встановленому порядку. Вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських документів забороняється, крім випадків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України;

5) проводити операції по захопленню злочинців, припиненню злочинів, розвідувально-підривної діяльності спецслужб іноземних держав, організацій та окремих осіб;

6) відвідувати жилі та інші приміщення за згодою їх власників або мешканців для з'ясування обставин злочину, що готується, а також збирати відомості про протиправну діяльність осіб, щодо яких провадиться перевірка;

7) негласно виявляти та фіксувати сліди тяжкого або особливо тяжкого злочину, документи та інші предмети, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину, чи одержувати розвідувальну інформацію, у тому числі шляхом проникнення та обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи згідно положень статті 263 Кримінального процесуального кодексу України;

8) виконувати спеціальне завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації згідно положень статті 268 Кримінального процесуального кодексу України;

9) здійснювати аудіо-, відео контроль особи, зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж згідно положень статей 256, 259-261 Кримінального процесуального кодексу України;

10) накладати арешт на кореспонденцію, здійснювати її огляд та виїмку згідно положень статей 257, 258 Кримінального процесуального кодексу України;

11) здійснювати спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця згідно положень статей 265, 266 Кримінального процесуального кодексу України;

11-1) здійснювати установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу згідно положень статті 264 Кримінального процесуального кодексу України;

12) мати гласних і негласних штатних та позаштатних працівників;

13) використовувати конфіденційне співробітництво згідно положень статті 271 Кримінального процесуального кодексу України;

14) отримувати від юридичних та фізичних осіб безкоштовно або за винагороду інформацію про злочини, які готуються або вчинені, та загрозу безпеці суспільства і держави;

15) використовувати за згодою адміністрації службові приміщення, транспортні засоби та інше майно підприємств, установ, організацій, а так само за згодою осіб - житло, інші приміщення, транспортні засоби і майно, які їм належать;

16) створювати та використовувати заздалегідь ідентифіковані (помічені) або несправжні (імітаційні) засоби згідно положень статті 269 Кримінального процесуального кодексу України;

17) створювати і застосовувати автоматизовані інформаційні системи;

18) застосовувати засоби фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю на підставах і в порядку, встановлених законами про міліцію, Службу безпеки, Державну прикордонну службу України, державну охорону органів державної влади України та посадових осіб.

19) звертатися у межах своєї компетенції із запитами до правоохоронних органів інших держав та міжнародних правоохоронних організацій відповідно до законодавства України, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил міжнародних правоохоронних організацій, членом яких є Україна.

Прийняття рішення про проведення оперативно-розшукових заходів, подання та розгляд відповідних клопотань, проведення оперативно-розшукових заходів, фіксація та використання їх результатів, проведення цих заходів до постановлення ухвали слідчого судді та інші питання їх проведення регулюються згідно положень Глави 21 Кримінального процесуального кодексу України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, щодо мети проведення оперативно-розшукових заходів, суб’єкта ініціювання та проведення цих заходів, обґрунтування клопотання про їх проведення та підстав для його задоволення слідчим суддею, використання результатів оперативно-розшукових заходів та інших питань, обумовлених специфікою мети їх проведення. Прийняття рішень про проведення оперативно-розшукових заходів, які не потребують дозволу слідчого судді або рішення прокурора, здійснюється керівником відповідного оперативного підрозділу або його заступником з повідомленням про прийняте рішення прокурора.

Негласне обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи; аудіо-, відео контроль особи; зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, електронних інформаційних мереж; накладення арешту на кореспонденцію, здійснення її огляду та виїмки; установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу проводяться на підставі ухвали слідчого судді, постановленої за клопотанням керівника відповідного оперативного підрозділу або його заступника, погодженого з прокурором. Застосування цих заходів проводиться виключно з метою запобігти вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, якщо іншим способом одержати інформацію неможливо.

Виключно з метою отримання розвідувальної інформації для забезпечення зовнішньої безпеки України, запобігання і припинення терористичних актів, розвідувально-підривних посягань спеціальних служб іноземних держав та іноземних організацій, зазначені заходи можуть здійснюватись лише за ухвалою слідчого судді без розголошення третій стороні, а заходи, що не потребують дозволу слідчого судді, – без повідомлення прокурора.

Для виконання окремих доручень в ході проведення оперативно-розшукової діяльності можуть залучатись працівники інших підрозділів.

При виконанні завдань оперативно-розшукової діяльності, пов'язаних з припиненням правопорушень у сфері податкового законодавства, права, передбачені цією статтею, надаються виключно органам податкової міліції у межах їх компетенції.

Координацію дій щодо реалізації прав підрозділів, які проводять оперативно-розшукову діяльність з метою боротьби з тероризмом, здійснює Служба безпеки України.

Розвідувальним органам України надаються права, передбачені частиною першою цієї статті, крім пунктів 2, 3, 5, 6, а також пункту 7 в частині негласного виявлення та фіксування слідів тяжкого або особливо тяжкого злочину, документів та інших предметів, що можуть бути доказами підготовки або вчинення такого злочину.”

 

7) у статті 9:

 

у частині другій слово “адміністрацією” замінити словом “службою”;

 

перше речення частини третьої викласти в такій редакції:

 

“На особу, яка підозрюється в підготовці до вчинення злочину, переховується від органів досудового розслідування, суду або ухиляється від відбування кримінального покарання, безвісти зникла, ведеться тільки одна оперативно-розшукова справа.”

 

у частині п’ятій слова “суду щодо особи, в діях якої є ознаки тяжкого або особливо тяжкого злочину” замінити словами “слідчого судді з метою виявлення, попередження чи припинення тяжкого або особливо тяжкого злочину”;

 

у частині восьмій слово “адміністрація” замінити словом “служба”;

 

у частині десятій слова “нерозкриті злочини” виключити;

 

частину одинадцяту після слів “на запит органів” доповнити словом “досудового”;

 

частини чотирнадцяту та п’ятнадцяту викласти в такій редакції:

 

“Оперативно-розшукові заходи, пов'язані з тимчасовим обмеженням прав людини, проводяться з метою запобігання тяжким або особливо тяжким злочинам, їх виявлення та припинення, розшуку осіб, які ухиляються від відбування кримінального покарання або безвісти зникли, захисту життя, здоров'я, житла і майна працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, припинення розвідувально-підривної діяльності проти України.

Спостереження за особою, річчю або місцем, а також аудіо-, відеоконтроль місця може проводитися з метою встановлення даних про особу та про її зв'язки у разі, коли є факти, які підтверджують, що нею готується тяжкий або особливо тяжкий злочин, для отримання відомостей, які вказують на ознаки такого злочину, для забезпечення безпеки працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, членів їх сімей та близьких родичів цих осіб, а також з метою отримання розвідувальної інформації в інтересах безпеки суспільства і держави.”

 

8) у статті 9-1:

 

пункт 1 частини першої викласти в такій редакції:

 

“1) щодо невстановлених осіб, які готують вчинення злочину, а також осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду або ухиляються від відбування кримінального покарання, - до їх встановлення або розшуку, але не більше строків давності притягнення до кримінальної відповідальності чи строків давності виконання обвинувального вироку; ”

 

пункт 2 частини першої виключити;

 

пункт 4 частини першої викласти в такій редакції:

 

“4) щодо осіб, стосовно яких є дані про участь у підготовці до вчинення злочину, - до встановлення та фіксації фактичних даних про протиправні діяння, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, але не більше шести місяців;”

 

частину другу та третю викласти в такій редакції:

 

“За наявності даних, отриманих у ході ведення оперативно-розшукової справи, про участь особи у підготовці тяжкого та особливо тяжкого злочину строк ведення справи може бути продовжений до 12 місяців начальниками головних, самостійних управлінь Міністерства внутрішніх справ України, Центрального управління Служби безпеки України, головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України та податкової міліції Державної податкової служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, регіональних органів та органів військової контррозвідки Служби безпеки України, розвідувального органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, територіальних органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону, Головою Державної прикордонної служби України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, керівником розвідувального органу Міністерства оборони України або їх заступниками за погодженням з Генеральним прокурором України, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і прирівняними до них прокурорами, їх заступниками. Продовження строку ведення оперативно-розшукової справи, в рамках якої проводяться заходи, передбачені частиною четвертою статті 8 цього Закону та пунктом 6 частини другою статті 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», здійснюється без погодження прокурора.

Подальше продовження строку ведення оперативно-розшукової справи, але не більш як до 18 місяців, може бути здійснено Міністром внутрішніх справ України, Головою Служби безпеки України, першим заступником Голови Державної податкової служби України - начальником податкової міліції, а також Головою Державної прикордонної служби України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, керівником розвідувального органу Міністерства оборони України та начальником Управління державної охорони України за погодженням з Генеральним прокурором України або його заступником. Продовження строку ведення оперативно-розшукової справи, в рамках якої проводяться заходи, передбачені частиною четвертою статті 8 цього Закону та пунктом 6 частини другою статті 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», здійснюється без погодження прокурора.”

 

9) у статті 9-2:

 

у пункт 1 частини першої після слів “від органів” доповнити словом “досудового”;

 

у пункті 2 частини першої слово “постановою” виключити;

 

пункт 3 частини першої викласти в такій редакції:

 

“3) закриття кримінального провадження слідчим, прокурором або судом”;

 

друге речення частини другої викласти в такій редакції:

 

“Якщо у такій справі здійснювались оперативно-розшукові заходи за рішенням слідчого судді, повідомлення про її закриття надсилається до відповідного суду в тридобовий строк.”

 

10) у статті 10:

 

у пункті 1 слова “порушення кримінальної справи або проведення невідкладних слідчих дій” замінити словами “початку досудового розслідування”;

 

у пункті 2 слова “кримінальній справі” замінити словами “кримінальному провадженні”;

 

пункт 3 після слів “для попередження” доповнити словом “виявлення”;

 

11) частину четверту статті 11 викласти в такій редакції:

 

“Забороняється залучати до виконання оперативно-розшукових завдань осіб, професійна діяльність яких пов’язана із збереженням професійної таємниці, а саме: адвокатів, нотаріусів, медичних працівників, священнослужителів, журналістів, - якщо таке співробітництво буде пов’язано з розкриттям конфіденційної інформації професійного характеру.”

 

12) у частині третій статті 12 слово “розкриттю” замінити словом “виявленню”;

 

13) пункт 4 частини другої статті 14 викласти в такій редакції:

 

“4) дає письмові вказівки про проведення оперативно-розшукових заходів з метою попередження та виявлення злочинів, про розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді, суду, ухиляються від відбування кримінального покарання, безвісно відсутні;”

 

 

3.13. У Законі України “Про прокуратуру” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1991, N 53, ст.793):

 

1) частину четверту статті 7 викласти в такій редакції:

 

“Ніхто не має права без дозволу прокурора розголошувати дані перевірок і досудового розслідування до їх закінчення.”

 

2) у частині другій статті 8 слова “або слідчого” виключити;

 

 

3) у статті 15:

 

у пункті 6 частини першої слова “слідчих прокуратури” виключити;

 

частину другу викласти в такій редакції:

“Письмові вказівки Генерального прокурора України з питань розслідування є обов'язковими для виконання всіма органами, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність та досудове розслідування.”

 

4) статтю 17 виключити;

 

5) у пункті 3 частини другої статті 20 слова “порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу” замінити словами “у встановленому законом порядку починати досудове розслідування, порушувати”;

 

6) у статті 29:

 

пункт 1 частини другої викласти в такій редакції:

 

“1) розкриттю кримінальних правопорушень, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних та кримінально протиправних посягань; ”

 

у пункті 2 частини другої слова “вчинений злочин” замінити словами “вчинене кримінальне правопорушення”;

 

у пункті 4 частини другої слова “громадян, які перебувають під слідством” замінити словами “осіб при здійсненні кримінального провадження”;

 

у пункті 5 частини другої слово “злочинам” замінити словами “кримінальним правопорушенням”;

 

у частині третій слово “злочинністю” замінити словами “вчиненням кримінальних правопорушень”;

 

7) статті 30 та 32 викласти в такій редакції:

 

“Стаття 30. Нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання і досудове слідство

 

Прокурор вживає заходів до того, щоб органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування (дізнання та досудове слідство):

1) додержували передбаченого законом порядку початку та проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, закриття кримінального провадження, а також додержували строків здійснення досудового розслідування та тримання осіб під вартою;

2) не допускали порушення законності під час проведення оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування;

3) виявляли причини вчинення кримінальних правопорушень і умови, що сприяють цьому, вживали заходів до їх усунення.

Прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при проведенні досудового розслідування (дізнання та досудового слідства) у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням. Повноваження прокурора при здійсненні нагляду за додержанням законів органами, що здійснюють досудове розслідування визначаються кримінальним процесуальним законодавством.

Прокурор має право в необхідних випадках доручати керівникам органів досудового розслідування, внутрішніх справ, національної безпеки проведення у підвідомчих їм підрозділах перевірок з метою усунення порушень та забезпечення повного розкриття діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення.”

 

“Стаття 32. Обов'язковість вказівок прокурора

 

Письмові вказівки прокурора, його заступника органам, що проводять оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, які даються відповідно до положень Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" та Кримінального процесуального кодексу України, є обов'язковими для цих органів.”

 

8) у частині першій статті 33 слова “прокурор або його заступник подає чи підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином” замінити словами “прокурор ініціює та підтримує в суді питання відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та вживає заходів для підтвердження її розміру у встановленому порядку”;

 

9) статтю 36 викласти в такій редакції:

 

“Стаття 36. Підтримання державного обвинувачення в суді

 

Прокурор підтримує державне обвинувачення в судовому провадженні щодо кримінальних правопорушень, користуючись при цьому правами і виконуючи обов’язки, передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України.

Під час судового провадження прокурор має право змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення або відмовитися від обвинувачення у випадках та в порядку, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України.”

 

10) у статті 37:

 

перше речення частини першої викласти в такій редакції:

 

“Право внесення апеляційної, касаційної скарги на рішення, ухвали і постанови судів у цивільних, адміністративних, господарських справах надається прокурору і заступнику прокурора в межах їх компетенції, незалежно від їх участі в розгляді справи в суді першої інстанції.”

 

доповнити частиною другою такого змісту:

 

“Право внесення апеляційної, касаційної скарги на судові рішення в кримінальному провадженні надається службовим особам органів прокуратури, які приймали участь у судовому розгляді в якості прокурора, а також прокурору вищого рівня: Генеральному прокурору України, прокурорам Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя і пр




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.