Лабораторна діагностика. Класифікація

Класифікація

n Царство: Mycota (Fungi)

n Відділи: Eumycota (истинні гриби)

Myxomycota (гриби-слизовики)

n Класи: Досконалі гриби:

Chytridiomycetes Hyphochytridiomycetes

Oomycetes

Zygomycetes

Ascomycetes

Basidiomycetes

Недосконалі гриби -

Deuteromycetes

Морфологія грибів

n Дріжджі і дріжджоподобні гриби

n Міцелярні гриби

n Диморфні гриби (при 25-28⁰С – міцелярні форми, при 37⁰С – дріжджові форми)

Ультраструктура клітини грибів

n належать до надцарства еукаріотів, тому клітина гриба містить:

¨ сформоване ядро (від 1 до 10 );

¨ мітохондрії, ендоплазматичний ретикулюм;

¨ мембранні утворення: лізосоми, фагосоми, хітосоми, сегресоми;

¨ клітинну стінку, побудовану з вуглеводного матриксу, хітину та ергостеролу

Біологічні особливості

n 2 цикли развитку:

1. Статевий (всі гриби, крім дейтероміцетів)

2. Безстатевий (всі гриби)

n Способи розмноження:

1. Брунькування (дріжджові гриби)

2. Дроблення міцелію (вегетативний спосіб)

3. Спорами

Види спор

n Статеві спори (ендоспори): зигоспори, аскоспори, базидіоспори

n Нестатеві спори або конідії (екзоспори):

1. Бластоспори (дріжджі)

2. Хламідоспори (дріжджі)

3. Артроспори (дерматоміцети)

4. Конідіоспори (мікро- та макроконідії)

5. Алейрії (дерматоміцети)

Культуральні властивості

n Хемогетеротрофи

n Факультативні анаероби або аероби

n Оптимальна температура 25-30⁰С

n Оптимальне рН 6,0-6,5

n Швидкість росту:

n 24- 48 год (дріжджі)

n 2 - 4 тижні (дейтероміцети)

Cередовища для культивування грибів

n Середовище Сабуро (мальтозний агар або бульйон)

n Сусло-агар с додаванням вуглеводів

n Рисовий відвар

n Овочеві відвари

Культуральні властивості

n Гладенькі, білі, сметаноподібні (по типу бактеріальних) – дріжджові гриби та диморфні гриби при t=37⁰С

n Щільні шкіроподібні, гладенькі або ворсисті

Дейтероміцети:

n Бархатисті

n Гіпсовидно-мучнисті

n Бугристі

n Пухнасті, ватоподібні – міцелярні гриби

Резистентність

n Чутливі до високих температур

n Чутливі до дії кислот: 3-7% оцтової кислоти, 1-2% саліцилової та бензойної кислоти

n Чутливі до 5% хлорного вапна, 10% формаліну

n Спори помірно стійкі до дії УФО, висушування

Фактори патогенності

n Ферменти патогенності (кератинази, протеази, ліпази)

n Токсини (термостабільні), напр., афлатоксини, фузаріотоксини

n Алергени (сприяють формуванню ГЧУТ)

n Капсула (деякі диморфні гриби)

Епідеміологія мікозів

n В залежності від способу інфікування мікози діляться на 2 групи:

n Екзогенні мікози – людина інфікується спорами грибів із зовнішнього середовища або при контакті з хворою людиною або твариною

n Ендогенні мікози (опортуністичні)

Фактори, що сприяють розвитку ендогенних мікозів

n нераціональне або тривале лікування антибіотиками, сульфаніламідами

n тривале застосування препаратів з імунодепресивною дією, гормональні препарати

n ендокринні порушення та захворювання (цукровий діабет)

n онкологічні захворювання

n імунодефіцити

n хронічні захворювання ШКТ, гіпо- та авітамінози

n професійні умови

Класифікація мікозів

n Глибокі (вісцеральні, системні мікози)

¨ Бластомікоз, пневмоцистоз, кокцидіоз, криптококоз, гістоплазмоз та ін.

n Підшкірні мікози (субкутанні)

¨ Мадуромікоз, споротрихоз, хромобластомікоз

n Епідермомікози: Дерматомікози

n Кератомікози (поверхневі)

¨ Різнобарвний лишай, біла п‘єдра, чорна п‘єдра

n Опортуністичні мікози слизових оболонок, легень, менінгеальних оболонок (кандидомікози, аспергільоз, пеніцильоз, фікомікоз, криптококоз, пневмоцистоз)

Дерматомікози

n Для людини патогенні біля 40 видів.

n Роди:

n Microsporum ( 16 видів )

n Epidermophyton ( 2 види )

n Trichophyton ( 24 види )

Епідеміологія дерматомікозів

n 3 групи дерматоміцетів:

1. Антропофільні (T.rubrum, T.tonsurans та ін.) – людина інфікується від хворої людини

2. Зоофільні (M.canis, T.verrucosum та ін.) – людина інфікується від тварин

3. Геофільні (M.gypseum, M.fulvum та ін.)- людина інфікується спорами із зовнішнього середовища (грунт)

Патогенез

n Ураження шкіри та її придатків (волосся, нігті)

n Формування запальної реакції на шкірі

n Формування ГЧУТ

Імунітет

n Нестійкий,

n Ненапружений

Види дерматомікозів

n Епідермофітії : ураження шкіри, міжпальцевих проміжків, стоп, нігтів, складок шкіри

¨ руброфітія (T.rubrum)

¨ епідермофітія пахова (E.flocosum)

¨ епідермофітія стоп(T.interdigitalis)

n Трихофітії: ураження шкіри, волосся, нігтів

¨ антропофільні(T.tonsurans, T.violaceum)

¨ зоофільні (T.mentagraphytis)

n Мікроспорії: переважно вражається волосся

¨ антропофільні (M.ferrugineum)

¨ зоофільні (M.canis)

n Фавус (парша) : ураження шкіри, волосся

¨ T.schoenleinii

Лабораторна діагностика

n Матеріал для дослідження:лусочки ураженої шкіри, волосся, шматочки нігтів

Мікроскопічний метод:

n обробка матеріалу 5-10% лугом для розчинення кератину

n мікроскопія нефарбованих або фарбованих розчином Люголя мазків

n виявлення міцелярних форм і спор гриба (характерний вигляд для певного роду)

Поиск по сайту: