Про формування наукової новизни в дослідженнях

Мета мистецтвознавчого дослідження є основним компонентом роботи, тому дослідник обов’язково повинен показати результати своєї праці, що свідчили б про досягнення поставленої мети. Зробити це можна формулюванням наукової новизни результатів. Формулювання наукової новизни, як вказують дослідники, є «обличчям» дослідження, оскільки саме за ним судять про якість при першому ознайомленні з нею (Гончаренко С. Про формування наукової новизни в дисертаціях // Шлях освіти. – 2005. – № 2. – С. 2 – 6.).

Наукова новизна як окрема методологічна характеристика дослідження відноситься до його результатів, то дати остаточну відповідь про новизну та заповнити відповідну рубрику можна лишепісля завершення наукової роботи.

Після завершення дослідження, при теоретичному і практичному осмисленні та оцінці здобутих результатів необхідно дати конкретну відповідь на питання про їх новизну: що зроблено такого, чого не досягли інші, які результати одержано вперше?

Поняття «новизна» –передбачення формулювання здобутого результату, якого раніше не існувало в науці.

Будь-яке нове знання є кінцевим або проміжним результатом розвитку, що розглядається у співвідношенні з попереднім станом об’єкта, який розвивається.

Новизну необхідно не тільки змістовно описати, але й змістовно обґрунтувати та викласти. Не треба переоцінювати достоїнства роботи

На думку вчених, самі результати досліджень можуть виконувати різні функції: конкретизувати відоме, уточнювати, розширювати, доповнювати його або докорінно перетворювати.

ТРЕБА ВИДІЛИТИ ТРИ РІВНІ НОВИЗНИ:

КОНКРЕТИЗАЦІЯ, ДОПОВНЕННЯ Й ПЕРЕТВОРЕННЯ.

В процесі конкретизації уточнюються відомі дані, деталізуються основні положення, що стосуються деяких сторін досліджуваної проблеми, тих чи інших умов, а також історії досліджуваного об’єкта, порівняльного аналізу досліджуваних явищ, методології тощо.

На рівні доповнення розширюються відомі підходи, вносяться інші акценти, які поповнюють наші пізнання в тій чи іншій галузі без зміни їхньої суті.

На рівні перетворення здобутий результат характеризується принципово новим положенням щодо знань, які існували раніше.

Нове знання в досліджуваній галузі можна визначити по-різному:

1) новизна здобутого результату (науковий факт, нове явище, принцип, закон, теорія, концепція, модель);

2) новизна процесу (технологія освітньої, дизайнерської діяльності, метод дослідження, моніторинг, діагностичний тест);

3) новизна запропонованої ідеї (постановка проблеми, формування завдань, обґрунтування гіпотези).

Коректне й змістове формулювання наукової новизни результатів даного дослідження могло бути таким: «Розкрито передумови інтеграції …..в …..комплекси, які полягають у тому, що в складі такого комплексу можна підвищити рівень організації …… процесу, системність і цілісність його управління; здійснено поєднання………..;

запропоновано й реалізовано концепцію , яка полягає в тому, що на основі тенденції зміни зміст………у сучасних умовах структуровано і систематизовано інформацію ……….., виявлено і спроектовано зв’язок між ними».

Кілька пропозицій щодо структури опису наукової новизни, своєрідної її «формули».

1. Текст «формули» наукової новизни варто починати з вступного слова: доведено, одержано, встановлено, визначено тощо.

2. Далі має бути вказаний об’єкт наукової новизни, який показує, що саме створено, доведено, запропоновано, встановлено.

3. Після запису назви повинні йти з’єднувальні слова, які допомагають перейти до викладу істотних ознак цього об’єкта: «який складається з….», «який полягає в тому, що ….», «який включає …..» і т.д.

4. Виклад істотних ознак об’єкта наукової новизни.

Причому всі істотні ознаки об’єкта наукової новизни мають бути показані з повнотою, достатньою для того, щоб спеціаліст міг зрозуміти його суть.

Таким чином, структурапропонованої формули наукової новизни може бути такою:

Вступне слово.

Назва об’єкта наукової новизни.

З’єднувальні слова.

Перелік істотних ознак об’єкта наукової новизни.

ОСНОВНА ЧАСТИНА

Основна частина курсової роботи складається з 2 (3) розділів, кожен з яких поділяється на декілька підрозділів (параграфів). Назви розділів та параграфів формулюють стисло і чітко.

Перший і другий розділиможуть бути присвячені аналізу і дослідженню історичних витоків виникнення поставленої мистецької проблеми у суспільстві, причин її існування, досвіду її вирішення в Україні та за кордоном. Головним засобом для цього є вивчення вітчизняних та закордонних літературних джерел, огляд преси, законодавчих та нормативних актів, іншої інформації.

Аналіз літератури з проблеми повинен бути переважно не фактографічним, а критичним, віддзеркалювати власну позицію і думку автора. Викладаються основні теоретичні положення теми, проблемні питання, дискусійні та невирішені аспекти теми, визначається власне становлення автора до них.

Теоретичний розділ курсової роботи включає виклад результатів аналітичної роботи автора. Важливим аспектом теоретичної частини роботи має стати розкриття сутності та структури основного поняття роботи.

Наприкінці кожного розділу основної частини роботи треба формулювати локальні висновки з кожного розділу.

Остаточна структура основної частини роботи значною мірою залежить від її специфіки досліджуваної проблеми, явища, процесу і може відрізнятися від даних рекомендацій.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

У розділі віддзеркалюється ступінь досягнення поставленої цілі роботи шляхом систематизації в інтегрованому вигляді всього змісту та результатів роботи. Цей розділ повинен показувати незалежному читачу важливість, значимість і актуальність проблеми, яким чином вона вивчалася і аналізувалася у минулому та слухачем, що показав аналіз, які додаткові дослідження були зроблені, чому для вирішення проблеми були обрані саме таки шляхи, що конкретно розроблено у роботі і що і кому пропонується, можливе практичне застосування результатів дослідження, які шляхи подальшого вирішення проблеми.

Поиск по сайту: