Тема 26. ВІДДІЛ СИНЬО-ЗЕЛЕНІ ВОДОРОСТІ — СYАNОРНYТА

Загальні зауваження. Синьозелені водорості (рис. 73) — це прокаріотні одноклітинні, колоніальні або багато­клітинні рослини. Структура талому кокоїдна, пальмелоїдна або нитчаста. Клітина вкрита оболонкою, утвореною пектиновими речовинами, слизистими полісахаридами і целюлозою. Вона ослизнюється або утворює спеціальну слизову піхву.

Протопласт не диференційований на ядро і цитоплазму з органоїдами. Він поділяється на хроматоплазму — зов­нішню, щільну, інтенсивно забарвлену і центроплазму — внутрішню рідку слабозабарвлену.

При детальному вивченні клітини було виділено три її частини: нуклеоплазму, фотосинтезуючі ламели, рибосоми та інші цитоплазматичні гранули. В нуклеоплазмі міститься ДНК, а у складі фотосинтезуючих ламел — хлорофіл а, ка­ротиноїди, фікоціан і фікоеритрин. Продукти фотосинте­зу — глікопротеїди, полісахариди, волютин.

Нитчасті форми синьо-зелених водоростей можуть ут­ворювати колонії або гормогоніальну структуру. Для гормогонієвих характерні своєрідні клітини — гетероцисти. Це безбарвні клітини з подвійною оболонкою. Вони не мають газових вакуолей і не містять запасних поживних речовин. Ділянки із забарвлених клітин між сусідніми гетероцистами називаються гормогоніями. За способом живлення — це автотрофічні рослини, але при відповідних умовах вони можуть переходити на гетеро­трофне живлення. Таке змішане живлення називається міксотрофним.

Синьозелені водорості відзначаються широкою амплі­тудою екологічного пристосування. Вони зустрічаються при температурах від плюс 75 °С до мінус 83 °С. Більшість із них планктоні розвиваються і викликають „цвітіння” води. Поселяються водорості у ґрунті і на ґрунті, на корі дерев, скелях, у сланях лишайників тощо.

Відділ синьозелених водоростей поділяється на три класи: хроококові, хамесифонові, гормогонієві.

Об’єкт. Носток сливовидний — Nostoc pruniforme Ag.

Завдання. 1. На прикладі ностока вивчіть особливості будови синьозелених

водоростей.

2. В альбомі зарисуйте колонію та окрему особину колонії і по­значте

складові частини.

Обладнання і матеріали: мікроскоп МБР-1, таблиці, живий та фік­сований

матеріал колонії ностока.

Література: [1], с. 218—219; [3], с. 102—107; [6], с. 187—188; [7], c.151-

153; [8],с. 29—32; [11], c. 261-265; [13], c. 63-68.

Мікроскопічні дослідження препарату ностока. Носток має кулясто-видовжену форму і нагадує сливу. Забарвлення його синьо-зелене, зелене або буре. Це складна колонія, стінка якої утворена нитчастими колоніями.

Частину стінки складної колонії ностока відділіть препарувальною голкою і помістіть на предметне скло у крап­лину води. Накрийте покривним скельцем і розгляньте при малому збільшенні мікроскопа. При цьому буде видно, що стінка складної колонії побудована з ниточок з’єдна­них між собою клітин. Потім розгляньте нитчасту колонію при великому збільшенні мікроскопа. На препараті знай­діть безбарвні клітини з подвійними оболонками — гетероцисти, і розміщені між ними групи забарвлених вегетативних клітин – гормогоній. Зверніть увагу на будову окремих клітин гормогонію. Знайдіть оболонку, хроматоплазму і центроплазму.

Зарисуйте носток. На рисунках покажіть: загальний вигляд складної колонії; окрему нитчасту колонію і особ­ливості її будови: гетероцисти, гормогоній; ослизнену клі­тинну оболонку; хроматоплазму і центроплазму.

Висновки. 1. Носток утворює складну колонію, яка складається із простих нитчастих. 2. Колонія нитки складається із безбарвних поодиноких порожнистих або запов­нених протопластом клітин із подвійною оболонкою — гетероцист і розміщених між ними груп забарвлених клітин — гормогоніїв. 3. Клітина синьозелених водоростей складається з оболонки, хроматоплазми і центроплазми.

Тести для самоконтролю

1. Які морфологічні структури талому є у синьозелених водорос­тей?

2. Які структурні компоненти входять до протопласту клітин синьозелених

водоростей?

3. Які фотосинтетичні пігменти містяться у ламелах клітин синьозелених

водоростей?

4. Які способи живлення зустрічаються у синьо-зелених водорос­тей?

5. Що таке міксотрофи?

6. Які способи розмноження відомі для синьо-зелених водоростей?

7. Що собою являють гормогонії, їх значення?

8. Що таке гетероцисти і яке їх біологічне значення?

9. На які класи і за якими особливостями поділяються синьозе­лені

водорості?

Тема 27. ВІДДІЛ ЗЕЛЕНІ ВОДОРОСТІ — СНLORОРНYТА
КЛАС ЗИГНЕМОВІ – ZYGNEMATOPHYCEAE

Загальні зауваження. Зелені водорості - це одноклітин­ні, колоніальні, неклітинні або багатоклітинні нижчі рос­лини. Талом їх має різні типи морфологічної структури: монадну, кокоїдну, пальмелоїдну, нитчасту, пластинчасту, сифональну. Клітини вкриті пектиновою, пектиново-целюлозною або целюлозною оболонкою подібно до вищих рос­лин. Протопласт диференційований на цитоплазму з орга­ноїдами і ядро. Серед органоїдів цитоплазми найважливі­шим є хлоропласт з піреноїдами. У його ламелах містяться такі самі пігменти, як і у вищих рослин — хлорофіли а і в, а також специфічні для водоростей – c і d, каротин і ксантофіли. Запасним полісахаридом, як і у ви­щих рослин, здебільшого є крохмаль.

Розмноження вегетативне (частинами слані або буль­бочками), безстатеве (дво- або чотириджгутиковими зоо­спорами чи автоспорами) і статеве (хологамія, кон’югація, ізогамія, гетерогамія, оогамія).

Поширені переважно в прісних водоймах, але є солоно-водні, а також ґрунтові і наземні аерофітні водорості.

Відділ нараховує понад 20 тис. видів рослин, які поділя­ються на шість класів: празинофітові, зелені, требуксієві, ульвові, зигнемові та харові.

Об’єкт. Спірогіра мінлива – Spirogyra varians Kütz.

Завдання: 1. Самостійно приготуйте препарат спірогіри.

2. На прикладі зеленої нитчастої водорості спірогіри вивчіть особ­ливості будови рослини і її клітин.

3. Вивчіть особливості кон’югації спірогіри.

4. Зарисуйте і позначте складові частини спірогіри.

Обладнання і матеріали: мікроскоп МБР-1 або Біолам, жива чи фіксована спірогіра, її мікропрепарат, постійний мікропрепарат кон’ю­гації у спірогіри,

таблиці тощо.

Література: [1], с. 219—230; [3], с. 102-107; [6], с. 189—190; [7], с. 167—195; [8],ч. 2, с. 111—121; [11], c. 277-282; [13], c. 77-81.

Методика виготовлення препарату спірогіри. Декілька зелених, найкраще тонких ниток спірогіри за допомогою препарувальної голки або пінцету перенесіть у краплину води на предметне скло і накрийте покривним скельцем.

Мікроскопічне дослідження препарату. Розгляньте препарат при малому збільшенні мікроскопа. Зверніть увагу на те, що слань спірогіри має нитчасту структуру і скла­дається з одного ряду послідовно з’єднаних клітин.

При великому збільшенні мікроскопа розгляньте будову клітини. На препараті знайдіть: клітинну оболонку, цито­плазму, ядро, вакуолю, хлоропласт, що має вигляд стрічкоподібної спіралі з піреноїдами на його поверхні (рис. 74).

Нанесіть на препа­рат краплину розчину йоду в йодистому ка­лії і спостерігайте, як через деякий час крохмальні зерна на­вколо піреноїдів забарвлюються у синій колір.

Розгляньте на мікропрепараті кон’югуючі нитки спіро­гіри і вивчіть етапи процесу кон’югації. Зарисуйте кон’югуючі нитки і покажіть послідовно етапи кон’ю­гації.

Висновок. Спірогіра — це багатоклітинна нитчаста зе­лена зигнемова водорість. Протопласт її диференційований на цито­плазму з органоїдами та ядро. Хроматофор з численними піреноїдами. У спірогіри відбувається статеве розмножен­ня у формі драбинчастої кон’югації.

Тести для самоконтролю

1. Які особливості будови та хімічної організації зелених водо­ростей

наближають їх до вищих рослин?

2. Чим будова клітини спірогіри відрізняється від будови клітини синьо-

зеленої водорості ностока?

3. Як відрізняється спірогіра за способом розмноження від нос­тока?

Поиск по сайту: