Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Тема 26. ВІДДІЛ СИНЬО-ЗЕЛЕНІ ВОДОРОСТІ — СYАNОРНYТА



Загальні зауваження. Синьозелені водорості (рис. 73) — це прокаріотні одноклітинні, колоніальні або багато­клітинні рослини. Структура талому кокоїдна, пальмелоїдна або нитчаста. Клітина вкрита оболонкою, утвореною пектиновими речовинами, слизистими полісахаридами і целюлозою. Вона ослизнюється або утворює спеціальну слизову піхву.

Протопласт не диференційований на ядро і цитоплазму з органоїдами. Він поділяється на хроматоплазму — зов­нішню, щільну, інтенсивно забарвлену і центроплазму — внутрішню рідку слабозабарвлену.

При детальному вивченні клітини було виділено три її частини: нуклеоплазму, фотосинтезуючі ламели, рибосоми та інші цитоплазматичні гранули. В нуклеоплазмі міститься ДНК, а у складі фотосинтезуючих ламел — хлорофіл а, ка­ротиноїди, фікоціан і фікоеритрин. Продукти фотосинте­зу — глікопротеїди, полісахариди, волютин.

Нитчасті форми синьо-зелених водоростей можуть ут­ворювати колонії або гормогоніальну структуру. Для гормогонієвих характерні своєрідні клітини — гетероцисти. Це безбарвні клітини з подвійною оболонкою. Вони не мають газових вакуолей і не містять запасних поживних речовин. Ділянки із забарвлених клітин між сусідніми гетероцистами називаються гормогоніями. За способом живлення — це автотрофічні рослини, але при відповідних умовах вони можуть переходити на гетеро­трофне живлення. Таке змішане живлення називається міксотрофним.

Рис. 73. Синьозелена водорість носток: а —загальний вигляд; б — вигляд при малому збільшенні мікроскопа; в — вигляд при великому збільшенні мікроскопа: 1 — гормогоній; 2 — гетероциста

Розмножуються синьо-зелені водорості поділом клітин (одноклітинні) або гормогоніями (нитчасті). Статевий процес відсутній.

Синьозелені водорості відзначаються широкою амплі­тудою екологічного пристосування. Вони зустрічаються при температурах від плюс 75 °С до мінус 83 °С. Більшість із них планктоні розвиваються і викликають „цвітіння” води. Поселяються водорості у ґрунті і на ґрунті, на корі дерев, скелях, у сланях лишайників тощо.

Відділ синьозелених водоростей поділяється на три класи: хроококові, хамесифонові, гормогонієві.

 

Об’єкт. Носток сливовидний — Nostoc pruniforme Ag.

Завдання. 1. На прикладі ностока вивчіть особливості будови синьозелених

водоростей.

2. В альбомі зарисуйте колонію та окрему особину колонії і по­значте

складові частини.

Обладнання і матеріали: мікроскоп МБР-1, таблиці, живий та фік­сований

матеріал колонії ностока.

Література: [1], с. 218—219; [3], с. 102—107; [6], с. 187—188; [7], c.151-

153; [8],с. 29—32; [11], c. 261-265; [13], c. 63-68.

Мікроскопічні дослідження препарату ностока. Носток має кулясто-видовжену форму і нагадує сливу. Забарвлення його синьо-зелене, зелене або буре. Це складна колонія, стінка якої утворена нитчастими колоніями.

Частину стінки складної колонії ностока відділіть препарувальною голкою і помістіть на предметне скло у крап­лину води. Накрийте покривним скельцем і розгляньте при малому збільшенні мікроскопа. При цьому буде видно, що стінка складної колонії побудована з ниточок з’єдна­них між собою клітин. Потім розгляньте нитчасту колонію при великому збільшенні мікроскопа. На препараті знай­діть безбарвні клітини з подвійними оболонками — гетероцисти, і розміщені між ними групи забарвлених вегетативних клітин – гормогоній. Зверніть увагу на будову окремих клітин гормогонію. Знайдіть оболонку, хроматоплазму і центроплазму.

Зарисуйте носток. На рисунках покажіть: загальний вигляд складної колонії; окрему нитчасту колонію і особ­ливості її будови: гетероцисти, гормогоній; ослизнену клі­тинну оболонку; хроматоплазму і центроплазму.

Висновки. 1. Носток утворює складну колонію, яка складається із простих нитчастих. 2. Колонія нитки складається із безбарвних поодиноких порожнистих або запов­нених протопластом клітин із подвійною оболонкою — гетероцист і розміщених між ними груп забарвлених клітин — гормогоніїв. 3. Клітина синьозелених водоростей складається з оболонки, хроматоплазми і центроплазми.

Тести для самоконтролю

 

1. Які морфологічні структури талому є у синьозелених водорос­тей?

2. Які структурні компоненти входять до протопласту клітин синьозелених

водоростей?

3. Які фотосинтетичні пігменти містяться у ламелах клітин синьозелених

водоростей?

4. Які способи живлення зустрічаються у синьо-зелених водорос­тей?

5. Що таке міксотрофи?

6. Які способи розмноження відомі для синьо-зелених водоростей?

7. Що собою являють гормогонії, їх значення?

8. Що таке гетероцисти і яке їх біологічне значення?

9. На які класи і за якими особливостями поділяються синьозе­лені

водорості?

 

 

Тема 27. ВІДДІЛ ЗЕЛЕНІ ВОДОРОСТІ — СНLORОРНYТА
КЛАС ЗИГНЕМОВІ – ZYGNEMATOPHYCEAE

Загальні зауваження. Зелені водорості - це одноклітин­ні, колоніальні, неклітинні або багатоклітинні нижчі рос­лини. Талом їх має різні типи морфологічної структури: монадну, кокоїдну, пальмелоїдну, нитчасту, пластинчасту, сифональну. Клітини вкриті пектиновою, пектиново-целюлозною або целюлозною оболонкою подібно до вищих рос­лин. Протопласт диференційований на цитоплазму з орга­ноїдами і ядро. Серед органоїдів цитоплазми найважливі­шим є хлоропласт з піреноїдами. У його ламелах містяться такі самі пігменти, як і у вищих рослин — хлорофіли а і в, а також специфічні для водоростей – c і d, каротин і ксантофіли. Запасним полісахаридом, як і у ви­щих рослин, здебільшого є крохмаль.

Розмноження вегетативне (частинами слані або буль­бочками), безстатеве (дво- або чотириджгутиковими зоо­спорами чи автоспорами) і статеве (хологамія, кон’югація, ізогамія, гетерогамія, оогамія).

Поширені переважно в прісних водоймах, але є солоно-водні, а також ґрунтові і наземні аерофітні водорості.

Відділ нараховує понад 20 тис. видів рослин, які поділя­ються на шість класів: празинофітові, зелені, требуксієві, ульвові, зигнемові та харові.

 

Об’єкт. Спірогіра мінлива – Spirogyra varians Kütz.

Завдання: 1. Самостійно приготуйте препарат спірогіри.

2. На прикладі зеленої нитчастої водорості спірогіри вивчіть особ­ливості будови рослини і її клітин.

3. Вивчіть особливості кон’югації спірогіри.

4. Зарисуйте і позначте складові частини спірогіри.

Обладнання і матеріали: мікроскоп МБР-1 або Біолам, жива чи фіксована спірогіра, її мікропрепарат, постійний мікропрепарат кон’ю­гації у спірогіри,

таблиці тощо.

Література: [1], с. 219—230; [3], с. 102-107; [6], с. 189—190; [7], с. 167—195; [8],ч. 2, с. 111—121; [11], c. 277-282; [13], c. 77-81.

 

Методика виготовлення препарату спірогіри. Декілька зелених, найкраще тонких ниток спірогіри за допомогою препарувальної голки або пінцету перенесіть у краплину води на предметне скло і накрийте покривним скельцем.

Мікроскопічне дослідження препарату. Розгляньте препарат при малому збільшенні мікроскопа. Зверніть увагу на те, що слань спірогіри має нитчасту структуру і скла­дається з одного ряду послідовно з’єднаних клітин.

При великому збільшенні мікроскопа розгляньте будову клітини. На препараті знайдіть: клітинну оболонку, цито­плазму, ядро, вакуолю, хлоропласт, що має вигляд стрічкоподібної спіралі з піреноїдами на його поверхні (рис. 74).

Нанесіть на препа­рат краплину розчину йоду в йодистому ка­лії і спостерігайте, як через деякий час крохмальні зерна на­вколо піреноїдів забарвлюються у синій колір.

Рис. 74. Зелена водорість спірогіри: а — будова клітини спірогіри; б — кон'юга­ція спірогіри: 1 — клітинна оболонка; 2 — цитоплазма; 3 — ядро; 4 — хроматофор; 5 — вакуоля; 6 — піреноїди
На живому або го­товому мікропрепараті розгляньте кон’югуючі нитки спірогіри і ви­вчіть окремі етапи про­цесу кон’югації. При малому збільшенні знайдіть зближені паралельно нитки спірогіри. Кон’югація у спірогіри відбувається таким чином. Дві особини спірогіри на час статевої зрілості розміщуються паралельно одна до одної і від клітин сусідніх ниток утворюються вигини, що ростуть назустріч. Коли оболонки клі­тин стикаються, то в місці контакту стінка ослизнюється і утворюється копуляційний канал, по якому вміст клітини однієї спірогіри переливається в клітину другої. Протопласти клітин зливаються і утворюється зигота, яка вкри­вається товстою оболонкою. Після періоду спокою зигота ділиться мейозом. Із чотирьох дочірніх клітин тільки одна дає початок новій особині спірогіри, а інші відмирають.

Розгляньте на мікропрепараті кон’югуючі нитки спіро­гіри і вивчіть етапи процесу кон’югації. Зарисуйте кон’югуючі нитки і покажіть послідовно етапи кон’ю­гації.

Висновок. Спірогіра — це багатоклітинна нитчаста зе­лена зигнемова водорість. Протопласт її диференційований на цито­плазму з органоїдами та ядро. Хроматофор з численними піреноїдами. У спірогіри відбувається статеве розмножен­ня у формі драбинчастої кон’югації.

 

Тести для самоконтролю

 

1. Які особливості будови та хімічної організації зелених водо­ростей

наближають їх до вищих рослин?

2. Чим будова клітини спірогіри відрізняється від будови клітини синьо-

зеленої водорості ностока?

3. Як відрізняється спірогіра за способом розмноження від нос­тока?


 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.