Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Основні фізичні властивості грунту та їх гігієнічне значення



- механічний склад – процентний розподіл часток грунту за їх розміром. Визнач. Просіюванням через сита Кноппа ( 7 номерів 0,25 – 10 мм.). до механічних елементів належать каміння, гравій, пісок, пил.

- пористість – сумарний об’єм пор в одиниці об’єму грунту, виражений у %. Розмір пор в однорідному грунті тим більший, чим більші за розміром окремі механічні елементи грунту, тобто його зернистість.

- повітропроникність – це здатність ґрунту пропускати повітря через свою товщу. Підвещується із збільшенням пор і не залежить від їх загального об’єму (пористості).

- водопроникність – здатність ґрунту поглинати та пропускати воду, яка надходить з поверхні.

- вологоємність – кількість вологи, яку здатний утримувати ґрунт за рахунок сорбційних та капілярних сил.

- капілярність ґрунту – здатність ґрунту піднімати по капілярах воду, з нижніх шарів угору.

В ґрунтах легкого механічного складу ( піщаних, супіщаних і легких суглинистих ) порівняно з важкими ( глинами, важкими суглинками ) превалює фізичний пісок, пори мають більший розмір, пористість не висока, повітропроникність, водо проникність та фільтраційна здатність значні, капілярність і вологоємність малі. В таких ґрунтах швидко проходять процеси самоочищення від органічних забруднень і потужна міграція хімічних речовин з ґрунту в підземні та поверхневі води, атмосферне повітря та рослини.

Основні біотичні та абіотичні складові грунту та їх гігієнічне значення.

- Біотичні складові – ґрунтові мікроорганізми;

- абіотичні: тверда речовина ( мінеральні та органічні сполуки та органо-мінеральні комплекси ), ґрунтова волога ґрунтове повітря.

Мінеральні (неорганічні) речовини ґрунтів на 60-80% представлені кварцом, алюмосилікатами, а саме польові шпати, слюда, вторинні глинисті мінерали. Гігієнічне значення: вони зумовлюють поглинальну здатність та ємність поглинання катіонів ґрунтом.

Органічні речовини ґрунту представлені власне ґрунтовими органічними сполуками, що синтезовані ґрунтовими м. о. і називаються гумусом, так і речовинами, які потрапили в ґрунт іззовні.

Грунт як фактор передачі збудників інфекційних захворювань.

Ґрунт має епідемічне значення – може бути фактором передачі збудників інф. захвор. та інвазій людей: кишкових інф. бактеріальної ( черевний тиф, паратифи А і В, дизентерія, холера, ешерихіоз ),вірусної ( гепатит А, ентеровірусні інф.: поліомієліт, Коксакі, ЕСНО ) а протозойної етіології ( амебіаз, лямбліоз );зооантропонозів (лептоспірози: бруцельоз, туляремія, сибірка);мікобакт. туберкульозу; спороутворюючих клостридій – збудників правцю, газової гангрени, ботулізму.гельмінтозів – аскаридозу, трихоцефальозу, анкілостомі дозу.

Джерела забруднення грунту їх к-ція і гігієнічна х-ка.

. Джерела забруднення:

- атмосферні,

- водні,

- добрива,

- отрутохімікати,

- радіоактивні викиди,

- покидьки,

- нечистоти,

- останками мертвих тварин і рослин

Джерелами забруднення ґрунту є відходи.

Рідкі:нечистоти з вигребів туалетів.помиї.стічні води.

Тверді:сміття.покидьки(?!).відходи лікувально-профілактичних установ, навчальних закладів, офісів.відходи підприємств громадського харчування.відходи тваринного походження.відходи торговельних закладів.відходи промислових підприємств. шлаки котельних.будівельне сміття міський грунт.вуличний зміт.

Процеси самоочищення грунту від органічних речовин.

Самоочищення грунту обумовлене наявністю сапрофітних гнильних, нітри-, та нітрофікуючих бактерій, найпростіших, личинок комах, хробаків, грибків, вірусів, бактеріофагів, а також цого фізико-хімічними властивостями. Полягає в здатності ґрунту перетворювати органічні сполуки на мінеральні речовини, придатні для засвоєння рослинами: вуглеводи на воду і вуглекислоту; жири – гліцерин і жирні кислоти, а потім також на воду і вуглекислоту; білки – на амінокислоти з виділенням аміаку, амонійних солей і подальшим їх окисленням до нітритів і нітратів; сірки білків – на сірководень.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.