Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Правила збирання рослин



Під час польової практики з морфології студенти збирають матеріал як для морфологічного аналізу і визначення рослин, так і для вивчення окремих елементів їх морфологічної будови. Виходячи з цього, збирати треба неушкоджені рослини або їх окремі частини так, щоб в гербарних аркушах добре збереглися особливості та ознаки, характерні для даного виду.

Збирати рослини потрібно в суху погоду, тоді вони збережуть свій природний колір. Змочені росою або дощем рослини під час сушіння чорніють і часто загнивають. Варто пам’ятати, що кінцевий результат повністю залежить від старанності студента. При правильному висушуванні зібрані і в сиру погоду рослини можуть бути використані для виготовлення гербарію.

Трав’янисті рослини невеликого розміру (напр. стокротки багаторічні, по-дорожник великий, анемона дібровна) гербаризують з надземною частиною та коренями. Рослини старанно викопують, обтрушують землю, а ямки від викопаних рослин зарівнюють.

Водяні рослини виймають з води сачком або руками, дають можливість воді стекти, кладуть у провощений, пергаментний або інший цупкий папір і закладають у папку, відгородивши їх від інших рослин кількома шарами паперу.

З дерев і кущів зрізають гілки з листками, іноді з квітками і плодами.

Паразитні і напівпаразитні рослини (напр. повитицю, омелу) треба збирати разом з пагонами рослини-господаря.

Товсті стебла, бульби, цибулини, кореневища, перед закладанням у папку розрізають уздовж, а цупкі і колючі рослини (напр. гілки ялини, листки будяка кучерявого, пагони барбарису) стискають двома листками картону або твердого паперу.

Щоб рослини під час збирання не зів’яли, їх треба негайно укласти в папку. Для цього папку кладуть на землю і розкривають. Права половина папки залишається пустою, а на ліву кладуть сорочки так, щоб згин був зверненим усередину. Поступово перекладаючи одну за одною сорочки на праву половину папки (згин знову ж таки повинен бути повернений всередину), їх розгортають і на листок справа закладають та розправляють рослини, а лівою половиною прикривають. Закладати рослини бажано у затіненому і захищеному від вітру місці.

Разом з рослиною укладають польову етикетку, на якій записують наукову назву виду (якщо назви не знають, то залишають вільне місце і вписують її після визначення), місцезнаходження, екологічні умови зростання тощо. Закладені рослини не повинні виходити за межі листків сорочки і папки, інакше вони швидко в’януть і ломляться.

У жарку і суху погоду, щоб запобігти передчасному висиханню рослин, папку заповнюють не сухим папером, а відсирівшим від попереднього збору

або папером, що вивільнився при перекладанні рослин. Іноді папку з торців збризкують водою (при цьому треба пильнувати, щоб вода не потрапляла на рослини) або загортають в мокру полотнинку.

При збиранні рослин необхідно дотримуватися вимог щодо охорони природи в цілому, в тому числі рослинного світу зокрема. Суворо забороняєть-ся збирати рослини, занесені до Червоної книги України, а також рослини, які є рідкісними для даного регіону. Такі рослини вивчають, аналізують і замальову-ють в щоденнику або робочому зошиті безпосередньо в природі на місці їх зростання. Не можна збирати рослини на території заповідників, заказників, ботанічних садів та інших природоохоронних закладів. З науковою метою такі рослини збирають тільки з дозволу адміністрацій цих закладів.

 

Засушування рослин

Зібрані під час екскурсій рослини у лабораторії сортують, очищають повністю від грунту і перекладають з ботанічних папок у преси для сушіння, що є одним з надійних способів збереження рослин для гербарію. В результаті безпосередньої практичної роботи по засушуванню рослин багатьма ботаніками різних країн світу на даний час нагромадився великий досвід з техніки сушіння, але в кожному конкретному випадку, залежно від місцевих умов, треба вибирати той чи інший спосіб. Основне завдання при сушінні полягає в тому, щоб рослини якнайповніше зберегли свій природний вигляд, форму, забарвлення листків, квіток, плодів.

Сушіння рослин вимагає великої старанності й наполегливості. Найпоши-ренішим способом є засушування рослин в папері. Сухий, не проклеєний папір вбирає вологу від закладеної рослини і, таким чином, її висушує. Непроклеєним вважається папір, на якому розходиться чорнило. Для якісного засушування треба подбати про достатню кількість сорочок для закладання в них рослин (треба мати щонайменше потрійний запас сухого паперу).

У зв’язку з тим, що рослини зібрані з боліт, мокрих і сухих луків, лісу ви-сихають неодночасно, їх треба закладати в прес в окремих сорочках. Також не можна класти в одну сорочку частини рослинного організму з різним об’ємом (напр.. стебла і листки). Роздільне їх закладання запобігає зморщуванню більш ніжних частин (квіток, листків).

Перед закладанням рослин прес розв’язують і рамки кладуть одну біля другої випуклим боком сітки вверх. На рамку справа кладуть сорочки так, щоб вони розкривалися, як сторінки книжки. Розміри сорочок повинні бути такими, як і для збирання рослин (листки 84 х 56 см, складені удвоє). Щоб сітка не відбивалася на закладених рослинах, на ліву рамку кладуть 4-5 аркушів паперу або декілька газет, а відтак поступово заповнюють сорочки рослинами, розпра-вляючи пом’яті та загнуті частини, і перекладають на ліву рамку. При засушу-ванні цілих рослин або окремих пагонів необхідно стежити, щоб листки, квітки чи суцвіття не накладалися один на одного. Якщо так розправити рослину не вдається, тоді між частинами, що накладаються, треба покласти аркуш паперу чи вати, загорненої з двох боків у марлю, або деякі листкові пластинки, квітки, гілки з суцвіттями відрізати, залишивши черешки, квітконіжки, нижні частини осей суцвіть, щоб можна було скласти уявлення про вигляд рослини в природ-ному стані. У сорочки рослини треба закладати рівномірно по всьому аркуші. Після сорочок з цілими рослинами, стеблами чи пагонами необхідно покласти кілька аркушів непроклеєного паперу, а відтак закладати листки, квітки або суцвіття.

Для засушування квіток їх прикривають з обох боків фільтрувальним або промокальним папером і залишають в сорочці до повного висихання, заміню-ючи лише папір між ними.

При засушуванні цілих рослин треба враховувати, що нижня їх частина майже завжди товстіша, ніж верхня. Такі рослини закладають в сорочки нижні-ми частинами і верхівками почергово то вниз, то вверх. У випадку, коли росли-на має товсте стебло або підземні органи і аркуш паперу нещільно її обгортає, всі тонші частини потрібно обкласти шматками фільтрувального паперу або вати, загорненої у марлю.

Щоб рослини швидше висихали, в один прес рекомендують вкладати не більше 20 – 25 заповнених сорочок. В кінці на ліву рамку знову кладуть 5 – 6 аркушів паперу і накривають правою рамкою. Прес з рослинами тісно зв’язу-ють за допомогою ременів з пряжками так, щоб половинки преса рівномірно натискали на рослини. Для одного преса треба мати два ремені завдовжки 1,2 – 1,5 м кожний. Замість ременів можна використати гніт, тасьму або міцну, добре скручену мотузку товщиною 0,3 – 0,5 см. На один кінець куска гноту (тасьми) пришивають металічну пряжку або складають цей кінець вдвоє і зшивають краї так, щоб замість пряжки була петля, через яку при зав’язуванні протягують другий кінець і міцно затягують. Для зав’язування навхрест однієї пари сіток преса потрібно близько двох метрів мотузки або тасьми. У слабо затягнутому пресі листки, квітки та інші ніжні частини рослин зморщуються і стають непридатними для монтування гербарію.

Затягнутий з рослинами прес вдень підвішують у сонячному і добре про-вітрюваному місці. На ніч його переносять у приміщення і ставлять у сухому місці на ребро або підвішують. Дуже добре висихають рослини на горищі бу-динку.

Вже через 2 – 3 години після закладання рослин у прес сорочки стають вологими і їх треба замінити на сухі. Для цього на столі з правого боку кладуть вийняті з преса сорочки із закладеними рослинами, а ліворуч – стопку сухого паперу. Перед собою кладуть сухий папір, в який перекладають рослини, а ви-користаний вологий знову відкладають вправо. Протягом перших двох діб рослини треба перекладати через кожних 5 – 6 годин, а потім, в міру їх виси-хання, перекладати можна не так часто, але не рідше одного разу на добу. При висиханні рослин прес зав’язують все вільніше й вільніше.

Перекладати рослини в сухий папір треба дуже обережно, щоб не пошко-дити їх, оскільки окремі частини, особливо квітки, прилипають до паперу. Ін-коли такі рослини взагалі не перекладають з сорочок, а замінюють лише папір між ними. Такий спосіб сповільнює сушіння і дає значно гірші результати.

У випадку відсутності преса рослини можна сушити просто у папері під тягарем. Для цього стопку сорочок з закладеними в них рослинами кладуть на рівну поверхню (стіл, лавку, дошку), зверху притискують дошкою з тягарем (обклеєні папером цеглини, книжки тощо). При такому способі сушіння росли-ни треба перекладати частіше, ніж при засушуванні у пресі. У міру підсихання рослин тягар треба зменшувати.

Вогкий папір просушують і знову використовують. Найкраще його сушити у розгорненому вигляді на сонці, розвішуючи на натягнутих мотузках, або роз-кладати на суху землю. У негоду папір сушать у приміщенні, розвішуючи над плитою, або прасуючи.

Рослина вважається сухою, коли вона у вертикальному положенні не зги-нається, але не зберігає пружність, і при дотику до неї щокою або губами не відчувається холод. Недосушувати, як і пересушувати, рослини не можна: у першому випадку вони швидко вкриваються пліснявою і загнивають, а в друго-му – стають крихкими і дуже ламаються. У більшості випадків рослини висиха-ють за 5 – 7 днів.

М’ясисті рослини, а також цибулини, бульби, що містять великий запас во-логи і поживних речовин, при звичайному режимі висушування можуть тижня-ми, навіть місяцями, залишатися живими. Такі рослини, вже будучи загербари-зованими, можуть ще рости, іноді цвісти і утворювати деформовані пагони. Для успішної гербаризації ці рослини спочатку необхідно умертвити. Це можна зро-бити кількома способами: 1) на декілька секунд занурити в киплячу воду (воду для ошпарювання треба підсолити). Ошпарена рослина легко віддає вологу і швидко висихає. Квітки і плоди ошпарювати не можна, бо вони втратять своє забарвлення; 2) витримати 1 – 30 секунд в 70 – 80% - му спирті (найзручніше це робити в поліетиленовій торбинці); 3) прасувати гарячою праскою через кілька шарів промокального або фільтрувального паперу (можна також через шматок повсті); 4) заморожуванням протягом 1 – 2 діб у морозильній камері або витри-муванням на полиці холодильника.

При засушуванні кореневищ, бульб, цибулин, необхідно спочатку визначи-ти, для яких цілей вони зібрані. Щоб показати внутрішню будову органа, необ-хідно зробити його поздовжній чи поперечний зріз завтовшки 1 см, наклеїти крохмальним клейстером на аркуш цупкого паперу, зверху прикрити марлею та ватою і сушити, як звичайно. Після того, як зріз висохне, верхню зіпсовану частину акуратно обрізують бритвою і тоді стане добре помітною внутрішня будова. Якщо ж потрібно зберегти зовнішній вигляд видозміненого пагона, йо-го розрізають навпіл, обережно вирізають серцевину і висушують зовнішню оболонку. При гербаризації бульбоцибулин, цибулин, бульб, обидва вище наве-дені способи сушіння бажано поєднувати. Щоб бульби картоплі при засушу-ванні не чорніли, їх треба спочатку кілька разів облити кип’ятком, а потім су-шити.

Болотні і водяні рослини перед сушінням загортають у фільтрувальний папір та злегка натискують, щоб папір увібрав частину вологи.

Рослини, квітки яких при засушуванні втрачають або змінюють забарвлен-ня (напр., квітки дзвоників, канни, яблуні, мальви та ін.), рекомендують вису-шувати гарячою праскою через папір або через спеціальний матрасик. Спочат-ку такі рослини закладають на 1 – 2 дні у прес, а потім прасують їх крізь 3 – 4 аркуші паперу 4 – 5 разів на добу. Прасувати треба швидко, не дуже гарячою праскою (інакше рослини побуріють) і до неповного висушування. Після пра-сування рослини досушують у гербарних пресах.

Дуже добрі результати дає висушування праскою через матрасик, який ви-готовляють таким способом: на аркуш паперу дещо більшого розміру, ніж повинен бути матрасик, кладуть вату товщиною 2 – 3 мм, накривають її арку-шем паперу меншого розміру, краї нижнього аркуша загинають і приклеюють до верхнього крохмальним клейстером. У матрасиках часто засушують сокови-ті рослини, квітки, суцвіття. При цьому матеріал для засушування кладуть без-посередньо на матрасик, накривають другим матрасиком, на який також кла-дуть рослини і т. д. матрасики з рослинами закладають у прес, причому у пресі не повинно бути більше 10 – 15 закладок. Прес з рослинами ставлять або підві-шують у теплому, добре провітрюваному місці і залишають без перекладання на 3 – 4 дні. Після вжитку матрасики сушать на сонці або на нагрівальних при-ладах.

Для збереження природного забарвлення рослин при гербаризації можна використовувати різноманітні хімічні речовини. Так, наприклад, листки груші, осики, деяких видів верб перед сушінням рекомендують кілька годин витрима-ти у 5%-му розчині мідного купоросу або посипати зверху ацетилсаліциловою кислотою. Соковиті і м’ясисті плоди добре вимочувати у 14%-му спиртовому розчині саліцилової кислоти або просто посипати їх кристаликами цієї кислоти. Непогані результати при засушуванні квіток дає посипання їх борною кисло-тою, занурювання у 5%-й розчин 40%-го формаліну тощо. У дощову погоду, коли засушування сповільнюється, щоб запобігти появі плісняви рослини посипають борною кислотою.

Щоб запобігти опаданню хвої ялини і сосни, перед закладанням у прес їх пагони опускають на декілька хвилин в окріп або у міцний спирт, відтак підсу-шують на повітрі, повністю приклеюють до цупкого паперу і в такому вигляді досушують до кінця. Опаданню хвоїнок в гербарії можна запобігти шляхом по-переднього занурення гілки в гарячий розчин столярного клею. Після цього гіл-ки сушать не в папері, а прив’язуючи їх нитками до дошки.

Не всі рослини висихають одночасно. Добре засушені рослини треба вий-мати з преса і складати в папки для зберігання, а решту досушувати.

Об’ємна форма і колір рослини добре зберігаються при засушуванні в піску. Для цього використовують дрібний просіяний річковий пісок, який добре помивають і просушують на сонці або в духовці. Рослину кладуть в ящик або у мішечок з товстого паперу і, спочатку з боків, а відтак зверху, тоненькою цівкою засипають пісок. Вдень мішечок підвішують надворі у місці, що добре прогрівається сонцем, а на ніч переносять у приміщення. Через 3 – 5 днів рос-лина висихає. Після цього пісок повільно висипають, зробивши в нижній час-тині мішечка чи ящика невеличкі отвори. З таких рослин готують колекції і експонати на виставки в музеї.

Деякі рослини і їх частини навіть при дотриманні всіх правил сушіння все-таки втрачають свій природний клір. Так, наприклад, при висушуванні чорні-ють пагони верби чорніючої, змінюють колір квітки представників родини шорстколистих, мальвових ( з рожевих вони перетворюються на сині або бруд-но-фіолетові). Не дивлячись на зміну забарвлення, такі рослини використову-ють при монтуванні гербарних аркушів.

 

виїмчасті або зубчасті. Насіння яйцеподібної форми, з гострим носиком, матове, бурувате з світло-коричневим крилом.

Росте ялина у верхньому ярусі хвойних і мішаних лісів. Тіньовитривала, морозостійка рослина.

 

Елодея є рідною для Північної Америки. Представники цього роду були ввезені в країни Європи, Австралії, Африки, Азії. Елодея є найбільш поширена водна рослина Північної Америки.

Живе під водою, у прісній воді. Переважно в озерах. Рослини можуть рости в широкому діапазоні умов, від мілких до глибоких вод. Введення деяких видів Елодеї у водойми інших країн та інших частин світу: Європи, Австралії, Африки, Азії та Нової Зеландії створило значну проблему, і в даний час вважається шкідливим «бур'яном» в цих областях, через її швидке розповсюдження і розростання, чим негативно впливає на екологію.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.