 |
|
|
Архитектура Астрономия Аудит Биология Ботаника Бухгалтерский учёт Войное дело Генетика География Геология Дизайн Искусство История Кино Кулинария Культура Литература Математика Медицина Металлургия Мифология Музыка Психология Религия Спорт Строительство Техника Транспорт Туризм Усадьба Физика Фотография Химия Экология Электричество Электроника Энергетика |
Про випадки інфікування ВІЛ компонентами донорської крові ⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 2
м. Київ Дитина К., 25.07.2011 р. народження, була переведена до відділу інтенсивної терапії новонароджених ПДСЛ "ОХМАТДИТ" 26.07. 2011 р. у зв’язку з тим, що її стан було оцінено як середньої важкості. Діагноз клінічний: «Внутрішньоутробне інфікування, двобічна пневмонія. Некротичний ентероколіт ІІ ступеню змішаного ґенезу. Дихальна недостатність ІІІ ступеню. Легенева кровотеча (купована). Гіпоксична кардіопатія. Перинатальне гіпоксично-ішемічне ураження головного мозку, синдром церебрального пригнічення. Перимембранозний дефект міжшлуночкової перетинки? Недоношеність (ГВ 30 тижнів) ЕКЗ». 26.07.2011 р. дитині було призначено свіжозаморожену плазму. У зв’язку із закриттям відділення на профілактичну санобробку 04.08.2011 р. для подальшого лікування дитину було переведено до КМДКЛ № 2. Діагноз при надходженні «ВВС – підаортальний дефект міжшлуночкової перетинки, висока легенева гіпертензія, ДН ІІ-ІІІ стадії, двобічна пневмонія, перинатальне гіпоксично-ішемічне ураження головного мозку, синдром церебрального пригнічення, недоношеність (ГВ 30 тижнів), ЕКЗ, головчата гіпоплазія». За період перебування у цьому закладі з 04.08. по 19.08.2011 р. дитині чотири рази перелито свіжозаморожену плазму та 17.08.2011 р. відмиті еритроцити (препарати було заготовлено в КМЦК). Донор крові, з якої було заготовлено відмиті еритроцити, під час наступної чергової кроводачі 05.10.2011 р. був обстежений на антитіла до ВІЛ. Результат позитивний. 26.01.2012 р. дитину К. обстежено в клініко-діагностичній лабораторії КМЦ СНІДу. Виявлено та підтверджено наявність антитіл до ВІЛ. Батьки дитини також обстежені на антитіла до ВІЛ – батько одноразово, мати двічі – під час вагітності та одноразово після постановки дитини на диспансерний облік.. Враховуючи вік дитини, негативні результати тестування матері та батька зафіксовану сероконверсію у донора крові, можна зробити висновок про те, що інфікування дитини К. відбулося під час переливання відмитих еритроцитів. На жаль, до цього часу ДУ «Український Центр СНІДу МОЗ України» не має даних про результати обстеження інших донорів, препарати крові яких також було перелито дитині К. Центр також не має даних щодо шляху інфікування донора та чому дитину було обстежено більш ніж через 3 місяці після виявлення ВІЛ-інфекції у ВІЛ-позитивного донора.
м. Кіровоград Дитина С., вперше госпіталізована 25.08.2011 р. в обласну дитячу лікарню з пологового будинку № 1 м. Кіровоград з діагнозом: «Важка ГІП ЦНС гострий період. Набряк г. мозку. Недоношеність (термін гестації 30 тижнів). ДН-2 ст. Первинні ателектази в легенях? Гіпербілірубінемія. Загрозливий по розвитку пневмонії, реалізації ВУІ». Під час перебування (25.08. – 29.09.2011 р.) у медичному закладі дитині проводилося переливання свіжозамороженої антигемофільної плазми крові: 02.02.2011 р., 07.09.2011 р., 12.09.2011 р., 16.09.2011 р., 27.09.2011 р., заготовленої в Кіровоградській обласній станції переливання крові. Донори, плазма крові яких у вересні 2011 р. перелита в обласній дитячій лікарні дитині С., обстежені на ВІЛ-інфекцію під час чергової кроводачі. Дослідження проведено методом ІФА в лабораторії діагностики ВІЛ-інфекції при обласній станції переливання крові, результати досліджень: антитіла до ВІЛ не виявлено. Плазма крові донорів знаходилася на 6-місячній карантинізації. Після закінчення терміну карантинізації було видано на експедицію за результатами перевірки картотеки, згідно з якою протягом 6-місяців з моменту кроводачі вказаний донор не захворів на ВІЛ-інфекцію, гепатити, сифіліс (відповідно до наказу МОЗ України від 01.08.2005 р. № 385 "Про інфекційну безпеку донорської крові та її препаратів"). Повторно донорів на ВІЛ-інфекцію, через 6 місяців після кроводачі не обстежено. Крім того, було перелито плазму (кроводача від 02.03.2011 р.) від донора Б., який при повторній кроводачі 15.09.2011 р. був також негативним щодо наявності антитіл до ВІЛ. Дитину С. повторно госпіталізовано 31.10.2011 р. в Кіровоградську обласну дитячу лікарню, інфекційне відділення № 1, з діагнозом: «ГРВІ, гострий ринофарингіт, гострий 2-ст. гнійний кон'юнктивіт. Кишковий синдром. ГІП ЦНС, ранній відновний період, гіпертензійний синдром». За клінічними показаннями з 04.11.2011 р. дитина перебувала в реанімаційному відділенні, а 15.11.2011 р. з інфекційного відділення її переведено в гематологічне відділення обласної дитячої лікарні. Враховуючи, що під час перебування в лікарні при лабораторному обстеженні виявлено зниження показників гемоглобіну, тромбоцитів, з`явилася кровоточивість з місць ін'єкцій, одиничні геморагічні висипи на передній стінці живота, 08.11.2011 р. дитину обстежено на ВІЛ-інфекцію (код обстеження 113.1). При дослідженні зразка сироватки крові методом ІФА, від 14.11.2011 р. виявлено антитіла до ВІЛ, результат підтверджений в ІЕІХ НАМН України 06-08.12.2011 р. Беручи до уваги те, що у матері дитини С. при 4-кратному обстеженні антитіла до ВІЛ не виявлено, вертикальний шлях передачі ВІЛ від матері до дитини виключається. Передача ВІЛ парентеральним шляхом через нестерильний медичний інструментарій практично неможлива у зв’язку з тим, що під час перебування дитини С. в пологовому відділенні та відділенні патології новонароджених дітей, народжених ВІЛ-інфікованими матерями, не зареєстровано, для проведення медичних маніпуляцій використовувався одноразовий медичний інструментарій. Передача ВІЛ дитині С. можливо відбулася парентеральним шляхом у вересні 2011 р. при переливанні антигемофільної плазми крові в обласній дитячій лікарні, про що свідчить стрімке прогресування ВІЛ-інфекції і що можливо лише при отриманні одночасно значної кількості вірусу імунодефіциту людини, але для підтвердження цього висновку необхідне повторне обстеження на ВІЛ донорів плазми крові. Головному лікарю Кіровоградської обласної станції переливання крові 26.12.2011 р. запропоновано вжити заходів для повторного обстеження на ВІЛ-інфекцію донорів для встановлення можливого джерела ВІЛ-інфекції для дитини С., але до цього часу це не зроблено. Отже, джерело ВІЛ-інфекції для дитини С. не встановлено, але методом виключення можна стверджувати, що передача ВІЛ відбулася під час переливання інфікованої ВІЛ плазми крові. На жаль, при розвитку служби крові, Україна замість впровадження NET-технологій (використання яких дало би змогу уникнути обох вищезгаданих випадків інфікування ВІЛ) пішла шляхом розвитку карантинізації плазми, причому, в найменш ефективній формі, а саме, плазма вважається карантинізованою, якщо протягом 6-ти місяців її зберігання на донора не буде повідомлення, що він зареєстрований як хворий на ВІЛ, гепатити В, С та сифіліс (Наказ МОЗ України від 01.08.2005 р. № 385 "Про інфекційну безпеку донорської крові та її препаратів"). У такому вигляді карантинізація плазми для профілактики інфікування ВІЛ взагалі втратила сенс після вступу в силу нової редакції Закону України "Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ", в якому вказано, що "передача відомостей … іншим медичним працівникам та закладам охорони здоров'я допускається виключно за наявності усвідомленої інформованої згоди людини, яка живе з ВІЛ, на передачу таких відомостей, наданої в письмовому вигляді, і лише для цілей, пов'язаних з лікуванням хвороб, зумовлених ВІЛ, та у разі, якщо поінформованість лікаря щодо ВІЛ-статусу пацієнта має істотне значення для його лікування".
[1]Визначення СНІДу, яке надав Центр з контролю за захворюваннями в 1987 р., продовжує залишатися цінним інструментом для визначення епідеміологічної звітності, який кількісно оцінює тенденції та «зрілість» епідемії ВІЛ-інфекції.
Поиск по сайту: |