Кооперативний рух у Великобританії, його особливості (ХІХ – ХХ ст.)

Перші конкретні заходи в справі міжнародної кооперативної співпраці здійснили керівники англійської кооперації. В 1889 р. Генеральний секретар Кооперативної спілки Великобританії, християнський соціаліст В. Ніл створив ініціативний комітет для організації Міжнародної спілки друзів кооперативного виробництва. Цей комітет звернувся до кооперативних спілок усіх країн із закликом створити міжнародний кооперативний центр із штаб-квартирою в Лондоні. В. Ніл і його прихильники ставили собі за мету створити таку міжнародну кооперативну організацію, яка сприяла б зародженню виробничої кооперації в усіх країнах.

У 1892 р. в Лондоні міжнародна конференція друзів кооперативного виробництва, яка розглянула й схвалила проект статуту майбутньої міжнародної спілки, вирішила скликати І конгрес у 1893 р. Конференція створила спеціальний тимчасовий комітет для здійснення підготовчих заходів. По смерті В. Ніла його роботу щодо створення міжнародного центру продовжив один з теоретиків англійської кооперації Генріх Вольф, який пропагував кредитні й сільськогосподарські кооперативи в Великобританії. Він підтримував широкі зв'язки з керівниками цих кооперацій у Франції, Італії, Бельгії та Німеччині. Г. Вольф не погоджувався з ідеями В. Ніла про створення спілок самих лише прибічників принципу участі в прибутках. Очоливши тимчасовий комітет, він звернувся із закликом до кооперативних організацій різних видів, в тому й до споживчих, взяти участь у запланованому міжнародному кооперативному конгресі. Цю ідею підтримали в деяких кооперативах європейських країн. У 1893 р. здійснили спробу скликати конгрес, але на нього прибули мало представників, тому що Кооперативна спілка Великобританії займала негативну позицію стосовно тимчасового комітету, і споживча кооперація проігнорувала цей форум.

Лише після домовленості, за спільною ініціативою тимчасового комітету й Кооперативної Спілки Великобританії, 19 серпня 1895 р. в Лондоні було скликано І установчий Міжнародний кооперативний конгрес, у роботі якого взяли участь 207 представників різних кооперативних організацій з Австралії, Австро-Угорщини, Англії, Бельгії, Голландії, Данії,' Італії, Сербії, США, Франції, Швейцарії та спостерігачі з деяких інших країн (Аргентини, Індії, Німеччини, Росії та ін.).

Порядок денний І Конгресу охоплював такі питання:

1. Заснування Міжнародного кооперативного альянсу.

2. Організація міжнародних торговельних зв'язків між кооперативними організаціями.

3. Кооперативне виробництво.

4. Кооперативна банківська справа.

5. Споживча й сільськогосподарська кооперація.

Організаційне та ідеологічне керівництво роботою конгресу зосереджувалося в руках представників англійської кооперації, тобто в руках членів лондонського підготовчого підкомітету. З 207 делегатів конгресу 160 представляли англійських кооператорів, що зумовило великий вплив англійських кооперативних принципів на розвиток усього світового кооперативного руху. Після привітання, з першою доповіддю виступив лідер англійських кооператорів Оуен Грінін, який наголосив, що мета Альянсу — це розвиток торговельних зв'язків кооператорів різних країн. О. Грінін запропонував створити в складі Альянсу міжнародне комерційне агентство. Форум підтримав цю пропозицію. Для того щоб підготувати проект рішення щодо комерційного агентства до наступного конгресу, було створено комісію для вивчення стану справ на місцях. Уже через місяць після першого конгресу англійські кооператори організували в Лондоні виставку зразків товарів, які виробляли або продавали кооперативні організації Англії, Франції, Італії, Данії та інших країн. Експозицію влаштували в приміщенні щорічної виставки англійських виробничих кооперативів. І конгрес обговорив проект Статуту Міжнародного кооперативного альянсу (МКА), якого запропонував тимчасовий комітет. Дебати відбувалися бурхливо й напружено. Конгрес призначив керівним органом до наступного конгресу тимчасовий Центральний комітет у складі 15 осіб. Вирішили запровадити три види членства: індивідуальні, колективні члени та члени-кореспонденти. Визначили розміри членських внесків залежно від виду членства. Колективні члени мали право посилати одного делегата і додатково по одному делегатові на кожні 135 фунтів стерлінгів внесків, але не більше 15% вирішальних голосів на конгресі. Організації могли довірити свої голоси одному або декільком делегатам, але один делегат не міг мати більше як 10 голосів. Індивідуальні члени могли мати одного делегата з одним голосом, а члени-кореспонденти могли присилати на конгрес спостерігачів без права голосу, але з правом виступу за згоди конгресу. Таким чином, конгрес ухвалив рішення про створення МКА. Його штаб-швартира розміщувалася в Лондоні. Було узгоджено скликати конгреси раз на три роки. Виникнення Альянсу стало прогресивним явищем у громадському житті того часу. Кооперативний рух включився в сферу міжнародних відносин.

ІІ конгрес Міжнародного кооперативного альянсу відбувся 28 жовтня 1896 р. в Парижі. Він прийняв Статут МКА. В цьому документі сформулювали цілі, принципи та методи діяльності Альянсу: форми й порядок зв'язків з національними організаціями, терміни скликання конгресів Альянсу, норми представництва в його центральних органах, розміри членських внесків, характер діяльності Центрального комітету Альянсу та його бюро.

ІІ конгрес обрав Центральний комітет у складі 37 осіб і Бюро (адміністрацію) на чолі з директором, затвердив прапор і робочу мову Альянсу, рекомендував оголосити в усіх країнах один день у році днем кооперації. В деяких країнах почали проводити дні й тижні кооперації. Особливо активізувалися такі заходи на початку 20-х років в Англії, Франції й деяких інших країнах задля залучення до кооперативів нових членів. Засобом досягнення поставленої мети були мітинги, вечори, процесії тощо. Успіх таких заходів помітила світова кооперативна громадськість. Це спонукало МКА в квітні 1923 р. ухвалити постанову про Міжнародний день кооперації. Від 1923 р., щорічно в першу суботу липня святкується Міжнародний день кооперації. З часом Міжнародний день кооперації почав проводитися практично в усіх країнах і перетворився на всесвітнє свято кооператорів. У цей день кооператори земної кулі здійснюють різні масові заходи, демонструють свою волю до боротьби за краще життя, демократію й соціальний прогрес, підводять підсумки діяльності кооперативних організацій і визначають завдання їх подальшого розвитку. Кооператори про-пагують свій рух серед населення. В газетах і журналах, на радіо й телебаченні публікуються й передаються матеріали про діяльність кооперації в країні та про міжнародний кооперативий рух, влаштовуються ярмарки, виставки, урочисто відкриваються нові кооперативи, відбуваються посвяти молоді в кооператори, доповіді, лекції, концерти, спортивні змагання, народні гуляння тощо.

III конгрес МКА проходив у 1897р. в Делорті (Голландія). Конгрес ухвалив резолюцію, в якій закликав усіх членів МКА організувати в кожній країні зовнішньоторговельні кооперативні об'єднання, які повинні підтримувати зв'язки з бюро (адміністрацією) штаб-квартири Альянсу в Лондоні

В 1900 р. в Парижі проходив IV конгрес МКА, на якому відбувся розкол у кооперативному рухові: в ньому виділилися дві течії. Першу очолювали бельгійські кооператори-соціалісти (Е. Ансель, Л. Бертран), другу — представники Німської наукової школи кооперації Франції (Шарль Жід і де Буав). На наступних конгресах суперечка між цими течіями посилювалася, особливо загострилася вона в 1921 р., після X конгресу МКА в Базелі. Тоді було визнано представництво російської Центроспілки в МКА. Конгреси відігравали й відіграють важливу роль у консолідації міжнародного кооперативного руху. Перед першою світовою війною відбулося дев'ять конгресів МКА. В 1914 р., коли почалася перша світова війна, діяльність Альянсу припинилася. Тільки через 8 років, після тривалого підготовчого періоду, в Базелі (Швейцарія) було скликано відомий X конгрес МКА.

В 20-30-х роках фашисти Італії, Угорщини, Болгарії, Австрії й Німеччини проводили політику ліквідації кооперативів, якими керували комуністи, соціалісти й безпартійні демократи. Керівництво МКА засудило антикооперативні дії фашистів. Кооператори закликали докерів відмовитися розвантажувати італійські кораблі. Але матеріальний і моральний тиск на режим Муссоліні не мав успіху. Лігу кооператорів Італії методично руйнували фашисти. Якщо в 1921 р. в Італії було 8 тис. кооперативів різних видів, то в 1924р. їх залишилася лише половина, а в 1925р. — близько 1000. 11 листопада 1921 р. було розпущено Національну лігу кооператорів Італії. Протест МКА і 25 національних організацій проти цієї акції ні до чого не привів. Тема боротьби з фашизмом стала домінуючою на XIV конгресі МКА в Лондоні в 1934 р. В 1937 р., на XV конгресі МКА в Парижі, в зв'язку з фашистським путчем в Іспанії Альянс знову розглядав питання про ставлення кооперативного руху до фашизму. МКА звернувся до кооператорів світу із закликом надати матеріальну й моральну підтримку кооператорам Іспанії, іспанському народові. Протягом короткого терміну Національній федерації кооперативів Іспанії було зібрано й перераховано понад 10 тис. фунтів стерлінгів. Міжнародний кооперативний рух у 20-30-х роках вніс великий вклад у боротьбу проти фашизму.

Друга світова війна перервала розвиток міжнародних кооперативних зв'язків. Замість 1940 р., черговий конгрес МКА відбувся лише в 1946 р. В повоєнні роки конгреси скликалися регулярно й розглядали різноманітні питання політичного, економічного, господарського, соціального характеру.

В 1966 р., на XXIII конгресі МКА, що відбувся в Відні, виробили нові принципи МКА. Цей конгрес анулював принцип політичного нейтралітету в кооперативному рухові. Ухвалені принципи МКА сформулювали так:

1. Членство в кооперативному товаристві повинно бути добровільним і доступним, без будь-яких штучних обмежень або дискримінації за соціальними, політичними, расовими чи релігійним мотивами для кожного, хто хоче користуватися його послугами й готовий взяти на себе відповідальність, пов'язану з членством.

2. Кооперативні товариства є демократичними організаціями, їх справами повинні керувати особи, які обрані або призначені в порядку, що встановлений членами, і є підзвітні їм. Члени певних товариств повинні користуватися рівними правами голосу (один член — один голос) та участі в прийнятті рішень, що торкаються їх товариства. В усіх інших, не первинних, товариствах управління повинно здійснюватися на демократичній засаді в відповідній формі.

3. Процент за пайовий капітал, якщо він нараховується, повинен бути суворо обмежений.

4. Прибуток або нагромадження від господарської діяльності товариства належать членам цього товариства й повинні розподілятися так, щоб усувалася можливість збагачення одного члена за рахунок іншого.

Цей розподіл за рішенням членів може бути здійснено таким чином:

а) на забезпечення розвитку діяльності кооперативу;

б) на надання загальних послуг;

в) на розподіл між членами пропорційно до їх операцій з товариством.

5. Усі кооперативні товариства повинні вживати потрібних заходів для забезпечення освіти своїх членів, керівників, персоналу й населення взагалі в галузі як економічних, так і демократичних принципів і методів кооперації.

6. Для того щоб краще служити інтересам своїх членів і товариства взагалі, кожна кооперативна організація повинна всіма можливими засобами активно співпрацювати з іншими кооперативами на місцевому, національному та міжнародному рівнях.

В жовтні 1972 р. в Варшаві проходив ХХУ конгрес МКА, який ліквідував категорію членів-кореспондентів, запровадив демократичнішу систему сплати членських внесків і представництва. Внаслідок цього кооперативні організації молодих національних держав Азії, Африки та Латинської Америки стали повноправними членами МКА. Вирішили, що засідання конгресу будуть проводитися раз на чотири роки. Вперше в історії Альянсу рішення ухвалювалися не таємним, а відкритим голосуванням.

У 1976 р. відбулася ще одна важлива подія з історії МКА: було впроваджено єдине членство для всіх кооперативних організацій-членів. Делегат кожної організації міг мати лише один голос, незалежно від кількості внесених паїв-внесків. Отже, МКА здійснив важливий крок до розширення демократії в міжнародному кооперативному рухові. 27-30 жовтня 1992 р. в Токіо відбувся XXX конгрес МКА, в якому брала участь і делегація споживчої кооперації України. ХХХІ конгрес вирішили провести в 1995 р. в Англії, в Манчестері. Цей форум присвячуватиметься століттю МКА. \

Серед найважливіших питань, що виносилися на обговорення XXX конгресу, був звіт про діяльність МКА. Доповіді з цього питання зробили Президент конгресу Ларс Маркус та директор конгресу Брюс Тордарсон.

На форумі обговорили й прийняли новий Статут, структуру МКА, а також Правила, Процедури й Положення МКА. Далі подаємо короткий виклад змісту основних документів, ухвалених XXX конгресом Міжнародного кооперативного Альянсу.

МКА, зазначалося в Правилах Альянсу, — всесвітній представник кооперативних організацій усіх видів і висуває такі цілі:

а) сприяти світовому кооперативному рухові, обопільній допомозі та демократії;

б) заохочувати і захищати кооперативні цінності та принципи;

в) сприяти розвитку економіки ти інших взаємно вигідних стосунків між членами організації;

г) просувати вперед економіку та соціальний прогрес людей, таким чином сприяти міжнародному мирові та безпеці.

МКА не пов'язує себе з політичними й релігійними організаціями та підтримує таку ж незалежність у всіх відносинах.

Методи МКА. МКА намагається домогтися своїх цілей:

а) збиранням кворуму для обміну досвідом, як джерелом інформації про кооперативний розвиток, дослідження й статистику;

б) надаючи технічне сприяння кооперативному розвитку;

в) створюючи міжнародні спеціальні організації в різних секторах кооперативної економіки та здійснюючи соціальні (громадські) заходи;

г) кооперуючись із Організацією Об'єднаних Націй, з іншими неурядовими міжнародними та національними організаціями, які дотримуються цілей, важливих для кооперації;

д) іншими належними способами.

Кооперативні принципи. Будь-яка кооперація, що об’єднує людей, або організація визначається як кооперативне товариство. Щоб підтвердити це, вона ставить завдання захистити економічно та соціально своїх членів за допомогою підприємств, заснованих на взаємній допомозі, яка відповідає кооперативним принципам, що їх встановили рочдельські піонери та реформа 1966 р. на XXIII конгресі МКА:

Поиск по сайту: