Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Загальна характеристика вакцин



Тема: Кишкові вакцини

ПЛАН

1. Загальна характеристика вакцин і виробництво штамів.

2. Вимоги до виробничих приміщень, обладнання, техніки безпеки.

3. Виробництво корпускулярних вакцин та очищеного Vi- антигену;

4. Виробництво вакцин з комплексних антигенів.

5. Виробництво дизентерійних вакцин.

6. Етапи контролю корпускулярних вакцин.

 

Загальна характеристика вакцин.

Кишкові інфекції характеризуються фекально-оральним механізмом передачі. Рівень захворюваності регулюється більше швидкістю зараження, ніж імунітетом населення. Головне значення в боротьбі з кишковими інфекціями належить санітарно-гігієнічним заходам, які можуть знизити рівень захворюваності, порушивши механізм передачі інфекції.

Засоби і методи практичної імунології, пов’язані з приготуванням і і застосуванням кишкових вакцин, суттєво змінились завдяки від рівню наукових уявлень. Імунологічна активність препаратів залежить від ряду факторів: властивостей вихідних культур, умов їх вирощування на штучних і природних середовищах, методів обробки мікробних суспензій і виділення з них протективних антигенів. Специфічна активність кишкових вакцин визначається перш за все повноцінністю їх антигенної структури: капсульного Vi-антигену, соматичного О-антигену і джгутикового Н-антигену.О- та Vi-антигени відіграють основну роль в забезпеченні антиінфекційного і антитоксичного імунітету, однак найбільшою епідеміологічною ефективністю володіють ті черевнотифозні вакцини, які поряд з О- та Vi-антитілами індукують формування Н-антитіл.

У світовій практиці для профілактики кишкових інфекцій використовують ряд вакцин, які відрізняються за принципами добування (вбиті – корпускулярні або хімічні і живі) і за методами проведення вакцинації (парентеральні, ентеральні, аерозольні). Регламнтовно 2 типи тифо-паратифозних вакцин: корпускулярні (нагріта і спиртова, збагачена Vi-антигеном) і хімічні (тифо-паратифозно правцева вакцина ТАВte і її варіанти). Для імунотерапії застосовуються також дизентерійні вакцини.

У світовій епідеміологічній практиці до 40-х рр. ХХ ст. були найбільш поширені гріті вакцини. Прогрівання мікробних суспензій у заданих умовах дозволило отримувати достатньо ефективні, хоча і високореактогенні препарати. З 1946 р. Фелікс і В.А. Чорнохвостов запропонували стерилізацію і консервування мікробних суспензій спиртом.

Потім виникло питання про підвищення вмісту Vi-антигену у вакцинних препаратах. Для О-антигену можливість підвищення дози обмежена його високою токсичністю, яку поки що не вдається суттєво знизити без пошкодження імуногенної активності. Що стосується Vi-антигену, то він може бути виділений у відносно нетоксичній високоімуногенній формі.

Наряду з грітими і спиртовими вакцинами, збагаченими Vi-антигеном широко використовують суху корпускулярну ацетонову вакцину, отриману при інактивації культур дією ацетону. Вона є більш ефективною, тому що володіє О- , Vi- та Н-антигенною активністю.

Для профілактики тифо-паратифозних захворювань широко застосовуються хімічні вакцини із комплексу проективних антигенів, виділених з мікробних культур відповідних збудників. При виділенні антигенних комплексів використовували метод триптичного протеолізу, модифікувавши відому схему Райстріка і Топлея.

У цих вакцинах полегшується можливість асоціації антигенів, виділених із декількох збудників, при взаємному підсиленні імунологічної активності.

Хімічні вакцини готують у адсорбованій формі; при цьому наявність сорбенту забезпечує вплив ад¢ювантного ефекту і певну ступінь детоксикації антигенів. Суттєво зменшується безпосередня реакція прищеплених на розчинні токсичні баластні компоненти і одночасно зростає тривалість антигенного подразника завдяки поступовій ресорбції антигенів з утвореного депо. Це також дозволило відмовитись від дворазової імунізації; належний захисний ефект досягається при однократному введенні хімічної вакцини, що є їх важливою перевагою.

У наш час регламентовано використання наступних кишкових вакцин:

1. Вакцини черевнотифозної грітої – Vaccinum tuphosum califactum.

2. Вакцини черевнотифозної спиртової, збагаченої антигеном, - Vaccinum tuphosum spirituosum dotatum Vi-antigenum S. lyphi;

3. Вакцини тифопаратифозно-правцевої хімічної сорбованої рідкої (ТАВte) - Vaccinum tuphosum – paratyphozum-tetanicum chemicum adsorbate (ТАВte) liqude.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.