Конституція УРСР 1937 р., як і Конституція СРСР 1936 р., залишалася декларацією
Тема: Громадсько-політичне життя
Зміна соціальної структури населення
Процеси, що відбувалися в житті суспільства, обумовлювали зміни в соціальній структурі населення.
Розвиток народного господарства, зокрема, надмірна індустріалізація, супроводжувалися значними кількісними і якісними змінами в складі робітничого класу.
Його чисельність в Україні протягом 1928-1939 рр. зросла з 1 млн. 770 тис. до 4 млн. 578 тис. людей, тобто в 2,6 рази.
Робітничий клас поповнювався як вихідцями зі свого середовища, так і представниками інших соціальних груп населення, у першу чергу селянства.
При цьому більше за все селян вливалося у вугільну промисловість; значно менше ними поповнювалися підприємства машинобудування, де потрібна була порівняно висока загальноосвітня і професійна підготовка робітників.
Масове уливання до складу робітничого класу вихідців із села, у тому числі жінок, непідготовленої молоді, стримувало ріст кваліфікаційного рівня робітників.
Глибокі соціальні зрушення відбулися в середовищі селянства.
На рубежі 20-30-х рр. була проведена примусова колективізація, у результаті якої замість дореволюційного розшарування селянства, що існувало й у перші післяреволюційні роки (батраки, бідняки, середняки, куркулі), сформувалася зовні єдина соціальна верства - колгоспне селянство.
До 1939 р. воно складало майже половину населення республіки.
Колгоспне селянство було позбавлено земельної власності (яка навічно була закріплена за колективними господарствами) і перетворилося, власне кажучи, на низькооплачувану найману робочу силу, експлуатовану державою.
Основним джерелом існування колгоспного селянства в цей період було індивідуальне підсобне господарство, закріплене за селянами у довічне користування.
Розширення адміністративного апарату спричиняло збільшення чисельності службовців.
Їхня кількість протягом 1928-1939 рр. збільшилася з 549 тис. майже до 2 млн чол., тобто в 3,6 рази.
Понад чвертьусіх службовцівтого часу складала інтелігенція — як правило, люди з вищою або середньою фаховою освітою.
Дипломованих фахівців, незважаючи на високі темпи їхньої підготовки, не вистачало у всіх галузях народного господарства.
До того ж якісний склад нових кадрів фахівців не завжди відповідав завданням індустріального будівництва, потребам соціального і духовного прогресу.
Брак фахівців відчувався і надалі, зокрема, внаслідок сталінських репресій.
Конституція УРСР 1937 р.
У грудні 1936 р.VIII Надзвичайний з'їзд рад СРСР затвердив нову Конституцію СРСР, що законодавчо проголосила перемогу соціалізму в країні.
Відповідно до нової союзної Конституції, 30 січня 1937 р. XIV Надзвичайний з'їзд рад України прийняв нову Конституцію УРСР.
Відповідно до неї політичну основу УРСР складали ради депутатів трудящих міста і села.
Конституція скасувала всі розповсюджувані на деякі категорії населення обмеження в правах.
Вибори до рад ставали загальними, прямими і рівними при таємному голосуванні.
Досить важливою була стаття 15 Конституції УРСР, яка встановлювала, що територія України не може бути змінена без її згоди.
Основний закон УРСР законодавчо закріплював право виходу зі складу СРСР.
За новою Конституцією республіка, що раніше іменувалася Українська Соціалістична Радянська Республіка, дістала назву Українська Радянська Соціалістична Республіка (УРСР).
Конституція УРСР декларувала добровільність об'єднання України з іншими республіками в Радянський Союз.
Найвищим органом державної влади УРСР стала Верховна Рада, а в період між її сесіями Президія.
Найвищим виконавчим і розпорядницьким органом державної влади проголошувалася Рада Народних Комісарів (РНК).
Демократичні положення Основного Закону УРСР в умовах фактичної диктатури Й. Сталіна не були наповнені реальним змістом.
Конституція УРСР 1937 р., як і Конституція СРСР 1936 р., залишалася декларацією.
СРСРбув жорстко централізованою, унітарною державою, а союзні республіки в ньому не мали реальної автономії.