Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Метаморфічні гірські породи



Метаморфічні (видозмінені) породи утворилися внаслідок дії високих температур, тиску і хімічно активних речовин на магматичні і осадові породи, внаслідок чого відбулася перекристалізація, зміна структури і текстури мате­ріалу. Метаморфізанія магматичних порід погіршує їх будівельно-технічні властивості, а осадових порід, навпаки, - покращує.

Безпосередніми причинами, які спричинюють метаморфізм, є великий тиск, висока температура та хімічний вилив магми, гарячих термальних вод і газів, які надходять із магматичних осередків. Залежно від переважання одною із вказаних чинників метаморфізм може бути термальним, гідротермальним, контактовим або динамічним.

Структура та текстура. Перетворення гірських порід відбуваються у твердому стані і проявляються у зміненій структури, текстури, мінерального, а іноді і хімічного складу. Метаморфічні породи набувають кристалічної структури, при чому залежно від розмірів кристалів (зерен) структура може бути крупно- (понад 1 мм), середпьо- (0,25... 1 мм), дрібнокристалічною (менше

0,25 мм) рідше – приховано кристалічною. Текстурні особливості належать до

найважливіших відмінних ознак метаморфічних порід.

Характерними текстурами є: сланцювата - проявляється у здатності породи розділятися на тонкі пластинки: смугаста - із чергуванням смуг різної товщини різного мінералогічного складу; волокниста - волокнисті та голчасті мінерали, витягнуті в одному напрямі.

Мінералогічний та хімічний склад. Хімічний склад для метаморфічних порід не є визначальним, тому що здебільшого вони зберігають хімічний склад порідпопередників, які зазнати дії високих температур і тиску. Л мінералогічний склад при цьому, як правило, змінюється. Тому визначальним у діагностиці мета­морфічних порід є їх мінералогічний склад. Мінеральний склад метаморфічних гірських порід відрізняється вмістом мінералів, стійких в умовах високих темпера­тур і тиску, таких наприклад як кварц, альбіт, слюда, рогова обманка, авгіт, ка­льцит. Крім того, в метаморфічних породах є мінерали, притаманні лише для них, наприклад: тальк, серпентин, гранат, графіт та ін. Головні представники метамор­фічних гірських порід: гнейс, кварцит, мармур, сланець.

До метаморфічних порід магматичного походження належать насамперед гнейси, які утворились із граніту.

Гнейсза мінералогічним складом і забарвленням нагадує граніт. Складається із зерен кварцу, польового шпату, слюди, іноді рогової обманки. Мас дрібно-, середньо-, або крупнокристалічну структуру. Текстура у нього смугаста (гнейсова) або сланцювата, при чому сланцюватість звичайно груба, стрічкового типу. Утворюються гнейси за допомогою глибокого перетворення осатових, як правило, уламкових зв'язаних та магматичних порід на великих глибинах у товщі земної кори. Вихідні породи потрапляють у глибинних зонах під

дію рівностороннього величезного тиску (кілька тисяч атмосфер) і високої температури (сотні градусів). Па великі глибини попадають породи в результаті повільного занурення окремих ділянок земної кори під час коливальних тектонічних рухів. Використання, як і для граніту.

Метаморфічні породи осадового походження: кварцити, глинисті сланці, мармур.

Кварцитутворюється перекристалізацією кварцових пісків і пісковиків. Являє собою тверду породу дрібнозернистої структури, основою якої є кварц. Колір може бути різним. За зовнішнім виглядом подібний до мармуру. Від­різняється від нього більшою твердістю (залишає риску на склі) і відсутністю реакції з соляною кислотою. На поверхнях сколу кварциту спостерігається скляний блиск і раковистий злам.. Твердість висока - 7-6, міцність близько 400 МГІа. Застосування в будівництві обмежене через велику крихкість і погане зчеплювання з поверхнею, мінеральними та органічними в'яжучими матеріалами. Використовується, переважно, як декоративний камінь.

Мармур утворюється в результаті метаморфізму карбонатних порід, частіше всього вапняків. Головний мінерал - кальцит. Структура мармуру змінюється від приховакокристалічної і тонкозернистої (із розмірами зерен менше 1 мм) до крупнозернистої з кристалами до кількох міліметрів у поперечнику. Текстура, як правило, однорідна, рідше - не чітка смугаста. Відмінні ознаки: твердість невелика (3—4), бурхливо реагує із соляною кисло­тою. Колір мармуру різноманітний: білий, сірий, рожевих або зеленуватих відтінків і зумовлюється відсутністю або наявністю домішок у вихідній породі. Рожевий, червоний, жовтий і бурий кольори зумовлені різноманітни­ми співвідношеннями гематиту і лимонну; вуглецева органічна речовина на­дає мармурові шруватОгЧОрне забарвлення, а серпентин іхлорит — зелене. Мармур - чудовий оздоблювальний і декоративний матеріал. Не можна засто­совувати його у конструкціях, які працюють на стирання. Здебільшого вико­ристовується у вигляді плит, для виготовлення блоків, мармурового дрібняку, як архітектурні деталі та ін. В дорожньому будівництві відходи подрібнення і розпилювання застосовують для одержання мінерального порошку.

Сланці.Вихідними породами переважно є зв'язні уламкові осадові породи, які називають по іншому - "глинисті породи'". В процесі діагенезу такі породи ущільнюються, зневоднюються і перетворюються в аргіліти, які відрізняються від глин повною нерозчинністю.

У початковій стадії метаморфізму за умов низьких температур під дією те­ктонічного гиску (динамометаморфізм) аргіліти піддаються розсланцюванню і перетворюються в аргілітові сланці. Зміни проявляються у появі тонкосланце-вої текстури. Сланці здебільшого зберігають забарвлення вихідних глин; вони легко розколюються на рівні плитки з матовою поверхнею, Подальше посилення метаморфізму, яке пов'язане з підвищенням температури, приводить до повної перекристалізації глинистої речовини з утворенням філпів.

Філіти- це мікрозернисті повнокристалічні породи з тошсосланцюватою текстурою. Зовні вони подібні до аргілітових сланців, відрізняються від них шовковистим блиском. Кварцові філіти складаються із кварцу, польового шпату, слюди і хлориту; вапнякові філіти містять мінерали класу карбонатів.

У разі підвищення температури і подальшого збільшення тиску філіти переходять у кристалічні сланці. Залежно від мінералогічного складу вихідних гірських порід і температурного режиму утворюються слюдяні, хлоритові, та­лькові та інші сланці, які відрізняються сильним шовковим блиском і наявністю добре видимих лусок. Структура частіше є середнюкристалічною до крупної. До складу кристалічних сланців часто входять також гранат, графіт, які утво­рюються із вуглистої речовини та інші мінерали. Колір цих порід обумовлю­ється забарвленням переважаючих мінералів, рідше пов'язаний із мінеральни­ми домішками. Застосування сланців у будівництві найрізноманітніше. їх використовують, зокрема, для будівництва підпірних стінок, тротуарів, як облицювальний матеріал тощо.

Забарвлення метаморфічних порід дуже різноманітне і визначається ко­льором породоугворювальних мінералів і домішок. В зв'язку з тим, що більші­сть метаморфічних порід є полімінерапьними зізначними копивяннями кіттькі-сного і якісного складу, їх забарвлення може істотно змінюватися і тому не може бути визначальною діагностичною ознакою тієї чи іншої породи.

Особливі ознаки метаморфічних порід вказані в додат. В.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.