Визначення вологості деревини

Вологість деревини визначають у відсотках по відношенню до маси абсолютно сухого зразка. З цією метою беруть зразок розміром 20 20 30 мм, зважують, а потім висушують в сушильній шафі до постійної маси при температурі 103 2^оС і знову зважують. Вологість деревини можна визначити також вологомірами типу ЭВА-2, ЭВП-4, ИВД-1, ЦНИИМОД-1, ЭВ-2К та інші.

Визначення середньої густини

Середню густину деревини визначають на зразках у вигляді прямокутної призми перерізом 20 20 мм і висотою вздовж волокон 30 мм. Розміри поперечного перерізу і висоту вимірюють штангенциркулем з точністю до 0,1 мм по осям симетрії зразків. Об’єм зразка (V_w ) обчислюють з точністю до 0.01 см³. Після вимірювання зразок зважують з точністю до 0.01 г і обчислюють середню густину за формулою:

; (11.1)

Знайдену середню густину перераховують на стандартну вологість деревини (12%) за формулою:

; (11.2)

де К₀- коефіцієнт об’ємного всихання, %; W- вологість зразка, %.

Визначення границі міцності деревини на стиск вздовж волокон

Цей дослід проводять на тих самих зразках, що й визначення середньої густини на гідравлічному пресі, доводячи зразок до руйнування.

Межа міцності на стиск деревини вздовж волокон при даній вологості визначається за формулою:

(11.3)

Визначену межу міцності перераховують на стандартну вологість 12% за формулою:

- для зразків з вологістю, яка менша межі гігроскопічності

_{( ;} (11.4)

де - коефіцієнт, який приймається рівним 0,04 на 1% вологості, W- вологість зразка в момент випробування, %.

- для зразків з вологістю, яка рівна границі гігроскопічності (30%) або перевищує її:

(11.5)

де К - коефіцієнт перерахунку при вологості 30%, який дорівнює: 0,4- для берези та ялиці; 0,445- для ялини, модрини, осики і тополі; 0,45 – для сосни і бука; 0,55- для дуба, липи і вільхи.

Визначення межі міцності при статичному згині

Схема випробувань

Для визначення межі міцності при статичному згині виготовляють зразки у формі бруска перерізом 20 20 мм і довжиною вздовж волокон 300 мм. При випробуванні зразок кладуть на дві нерухомі опори з відстанню між їх центрами 240 мм. Навантаження передається в одній або двох точках.

Зразок випробовують на згин таким чином, щоб згинаюча сила була направлена по дотичній до річних шарів тангенціального згину. Одночасно визначають вологість зразка. Межу міцності при статичному згині R_w при даній вологості визначають з точністю до 1 МПа за формулами:

- при навантаженні в двох точках (11.6)

- при навантаженні в одній точці . (11.7)

Межу міцності зразків перераховують на вологість 12%.

Поиск по сайту: