Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Завдання, статус та режим охорони НПП України

НАЦІОНАЛЬНІ ПРИРОДНІ ПАРКИ. СТАТУС,

ЗАВДАННЯ ТА РЕЖИМ ОХОРОНИ

Типи національних парків.

Національні парки бувають :

1) відкритого типу - в них здійснюється загальна охорона ландшафтів і зберігаються традиційні форми землекористування;

2) курортного типу - розташовуються навколо кліматичних і бальнеологічних курортів, в них охороняються ландшафти, кліматоутворюючі компоненти;

3) напівзакритого типу - переважають в більшості країн. Тут зберігаються цінні ландшафти, екосистеми, окремі види рослин і тварин. Частина земель (або повністю) вилучаються у землекористувачів. На більшу частину таких парків відвідувачі не допускаються. Тут забороняються деякі види господарської діяльності (рубка дерев, заготівля лікарських рослин, випас худоби, мисливство, рибальство, сплав лісу, організація стоянок та привалів0. Дозволяються заходи, направлені на збереження і відновлення природних об'єктів і комплексів, підвищення рекреаційних і естетичних властивостей даної місцевості.

У різних країнах світу існують деякі відмінності в організації і функціонуванні національних парків. Так, вони можуть створюватись в недостатньо нерозвинених областях, де ще збереглися природні екосистеми з рідкісним біологічним різноманіттям і які вимагають особливого режиму охорони. Іноді національні парки створюють в краще розвинутих областях з метою повернення деяких територій якомога ближче до їх природного стану.

У Англії і Уельсі національні парки не “дикі”. Вони часто не належать уряду. У межі парків можуть включатись поселення і ділянки, де землі використовуються, і які часто є складовими частинами ландшафту.

У Північній Америці територія національних парків перебуває у власності держави і розділена на дві зони: заповідну (до 90% територі) і рекреаційну. Відвідування парків платне.

В африканській моделі національних парків важливою їх функцією є охорона дикої фауни, яка поєднується з вивченням поведінки тварин. Відвідування парків (сафарі) платне, здійснюється у супроводі рейнджерів. Парки знаходяться в державній власності.

В Японії використовується комбінована модель, побудована на американській моделі з орієнтацією на японські традиції, де пріоритет надається сімейному відпочинку. На території парку можуть розташовуватись релігійні храми. Ділянки парків, що знаходяться в приватній власності, держава поступово викуповує.

У швейцарській моделі заповідний режим відзначається значною суворістю. За такою моделлю охороняються альпійські парки Франції та Італії, більшість національних парків Фінляндії, ”Баварський ліс” в Німеччині, “Гоге Тауерн” в Австрії. Разом з тим, їх відвідування безплатне. Територія парків перебуває у власності держави.

Національні парка Аргентини підрозділяються на три зони: в першу зону включаються ділянки з незайманою природою, або непорушні зони; в другу – деградовані ділянки, де передбачені роботи з відновлення ландшафтів; в третю – рекреаційні ділянки: дороги, готельні комплекси, об’єкти і підприємства сфери послуг тощо.

Деякі країни оголошують національними парками місця особливої культурної, наукової або історичної цінності, або створюють у межах своїх паркових систем особливо охоронні об’єкти, а інші - інші схеми збереження історичних місць. У багатьох країнах управління парками покладено на місцеві, а не на центральні уряди, хоча ці парки також називають національними.

 

Завдання, статус та режим охорони НПП України

Законі України “Про природно-заповідний фонд України” /1992 р./ в статтях. 20- 22 регламентує статус і завдання НПП, їх структуру, вимоги до режиму охорони та діяльності.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреаційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об’єктів, які мають особливу, природоохоронну, наукову, оздоровчу, історико-культурну, освітню та естетичну цінність.

Національний природний парк має: а/ ділянки землі та водного простору у постійному користуванні; б/ ділянки землі та водного простору інших землевласників та землекористувачів. Наприклад, найбільший НПП України "Подільські Товтри" має загальну площу 2610316 га, із них у постійному користуванні всього 3015 га, а 258 301 га входить до його складу без вилучення у землекористувачів.

На НПП покладають такі завдання:

· збереження цінних природних ландшафтів, водних об’єктів, рослинного і тваринного світу;

· збереження історико-культурних комплексів та об’єктів;

· створення умов для організованого туризму, відпочинку та інших видів рекреаційної діяльності в природних умовах з додержанням режиму охорони заповідних природних об’єктів та комплексів;

· проведення наукових досліджень природних комплексів та їх змін в умовах рекреаційного використання;

· розробка наукових рекомендацій з питань охорони навколишнього середовища та ефективного використання;

· проведення екологічної освітньо-виховної роботи.

На території НПП виділяють чотири функціональні зони: заповідна; регульованої рекреації; стаціонарної рекреації; господарського використання.

Заповідна зона призначена для охорони і відновлення найбільш цінних природних комплексів. Режим охорони цієї зони встановлють аналогічно режиму охорони природних заповідників. Тут проводять науково-дослідну роботу та моніторинг навколишнього природного середовища за програмою Літопису природи.

Зона регульованої рекреації – в цій зоні може бути організований короткотривалий відпочинок та оздоровлення населення, огляд особливо мальовничих і пам'ятних місць. Тут дозволяється організовувати постійні екологічні стежки та туристичні маршрути з відповідним обладнанням. За відвідування цих місць може вводиться плата. Тут число відвідувачів обмежують, щоб не допустити деградації природних комплексів, обмежують рубки лісу головного користування, промислове рибальство і мисливство і інша діяльність, яка може негативно вплинути на природні екосистеми заповідної зони. Дозволяють організовувати на платній основі аматорські мисливство та рибальство.

Зона стаціонарної рекреації призначена для розміщення пансіонатів, мотелів, кемпінгів, інформаційних центрів, екскурсійні бюро, підприємств громадського харчування, торгівлі та інших культурно-побутових об’єктів, санаторіїв, турбаз, спортивно-оздоровчих таборів та ін. Сюди належать території, які характеризуються великим рекреаційним потенціалом і значною потенційною рекреаційною стійкістю при їх використанні. Тут допускається реконструкція природних комплексів з метою створення культурних форм ландшафту за умови максимального використання його природних комплексів

Господарська зона – в цій зоні розміщені населені пункти, об’єкти комунального господарства, підприємства парку, сільськогосподарські поля та ін. Тут проводять традиційну діяльність з урахуванням природоохоронних вимог. Територію господарської діяльності можна поділити на такі типи територій: аграрного використання; лісового і агропаркового використання; селітебні території та території під промисловими підприємствами, дорогами та інших землекористувачів; рибного використання. На території парків повинна відбутися переорієнтація господарської діяльності, а також підвищення рівня її ведення. Це стосується всіх напрямків господарства: лісового, сільськогосподарського, комунального, мисливського, рибного тощо.

Зонування території кожного НПП проводиться згідно з Положенням і Проектом з організації, охороні, відтворенню та рекреаційному використанню його природних комплексів і об’єктів, які затверджують Кабінет Міністрів України.

Навколо національних природних парків може виділятися зона з охоронним режимом. Так, в Шацькому НПП для розвантаження зони інтенсивного рекреаційного і господарського використання парку сформована буферна зона, яка об’єднує басейни Згоранських, Любохинсько-Кримненських і Турських озер.

Управління НПП здійснює дирекція в складі – директора, наукових працівників, науково-технічних працівників і служби охорони. Штати національних парків затверджують відомства у віданні яких вони знаходяться.

Термін “національний парк” вперше з’явився в США, де такі парки виникли в другій половині XIX століття. Перший у світі Йосемітський парк був створений у 1864 році, а в 1872 році - парк Йєллоустон на західному побережжі Сполучених Штатів. Президент Лінкольн підписав закон про Йосемітську долину, згідно якого штат Каліфорнія отримав для “громадського використання, відпочинку і рекреації” гай великих дерев. У березні 1872 року конгрес США прийняв закон про організацію першого в світі Йєллоустонського національного парку. В цьому законі вперше була сформульована концепція охоронної території подібного типу.

Основним принципом створення національних парків було організація дозвілля та відпочинку з одночасним збереженням їх ландшафтів та екосистем. Проте ці дві мети поєднати дуже важко, бо туризм має неабияку руйнівну здатність, та і знайти непорушені ділянки землі все важче і важче.

На сьогодні у світі існує близько 850 національних парків. Їх площа складає 40,7% площі всіх природно-заповідних територій світу

За визначенням Всесвітньої спілки охорони природи (UICN) національний парк має складатися з однієї чи двох екосистем, не ушкоджених антропогенною діяльністю, де є види рослин та тварин, рельєфи чи місцини, які становлять науковий, освітній чи розважальний інтерес, а також природні ландшафти надзвичайної краси .

У більшості країн національні парки є основною номінальною категорією охоронних ділянок природи. В Європі функціонує близько 240 національних парків. Площа їх складає 10,4% від площі природно-заповідних територій.

Національні парки, як правило, мають велику площу, розташовуються вони у мальовничих місцях. На відміну від заповідників, значна площа національних парків відкрита для відвідувачів. Національні парки займаються комерційною діяльністю.

Створення національних парків є далеко не простою справою, особливо багато проблем виникає в процесі їх функціонування. Світовий досвід показує, що перші парки було започатковано на примусових засадах “охорони та штрафів”, але це не змогло перешкодити місцевим жителям обробляти землю, винищувати тварин, вирубувати дерева і навіть випалювати землі. Все це вони робили для того, щоб вижити.

У літні періоди багато парків дуже перевантажені туристами. Так, національний парк Вануаз у французьких Альпах відвідує щоліта більше 800 тис. туристів, що шкодить природним екосистемам парку. Для їх збереження потрібні додаткові заходи щодо охорони, проведення еколого-освітнього навчання і інше.

У Франції на один парк приходиться від 10 до 70 охоронців. В багатьох парках ставиться питання про зменшення зони відвідування, іноді навіть до 2-3%, оскільки туризм наносить величезну шкоду екосистемам національних парків. Саме на хвилі протестів проти туристичних проектів у 1962 році, які негативно впливають на природні екосистеми, був створений перший національний парк Франції – Вануазький національний парк.

Національні парки відіграють подвійну роль, з одної боку, в них оберігаються ділянки “дикої” природи, які є закритими для туристів, з іншої - це популярні туристичні маршрути, місце відпочинку. Необхідно зберігати баланс між цими двома напрямками. Отримання доходу від туризму може сприяти здійсненню заходів щодо охорони біологічного і ландшафтного різноманіття парку. Крім того, парки є резервом запасів природних ресурсів (води, мінералів, деревини, ягід, грибів, лікарських рослин і інших цінних продуктів). З другої боку, національні парки стають місцем незаконної забудови, незаконного промислу і використання природних ресурсів, місцем бракон’єрства тощо. Така діяльність загрожує природним екосистемам багатьох національним паркам світу.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.