Негативні форми правління

У трактаті «Держава» Платон пише про те, що головна причина псування суспільств і держав (які колись, у часи «золотого століття» мали «досконалий» лад) укладена в «пануванні корисливих інтересів», що обумовлюють вчинки і поведінку людей. Відповідно до цього основного недоліку Платон підрозділяє всі існуючі держави на чотири різновиди в порядку збільшення, наростання «корисливих інтересів» у їхньому ладі.

1. Тимократія – влада честолюбців, на думку Платона, ще зберегла риси «Досконалого» ладу. У державі такого типу правителі і воїни були вільні від землеробських і ремісничих робіт. Велика увага приділяється спортивним вправам, однак уже помітне прагнення до збагачення, і «при участі дружин» спартанський спосіб життя переходить у розкішний, що обумовлює перехід до олігархії.

2. Олігархія. В олігархічній державі вже є чіткий поділ на багатих (правлячий клас) і бідних, які уможливлюють зовсім безтурботне життя правлячого класу. Розвиток олігархії, по теорії Платона,приводить до її переродження в демократію.

3. Демократія. Демократичний лад ще більш підсилює роз'єднаність бідних і багатих класів суспільства, виникають повстання, кровопролиття, боротьба за владу, що може призвести до виникнення найгіршої державної системи – тиранії.

4. Тиранія. На думку Платона, якщо деяка дія робиться занадто сильно, то це призводить до протилежного результату. Так і тут: надлишок волі при демократії приводить до виникнення держави, що взагалі не має волі та живе по примсі однієї людини – тирана [5].

Негативні форми державної влади Платон протиставляє своєму баченню «ідеального» суспільного устрою.

Теорія ідей

Проте є й другий зміст словосполучення "ідеальна держава". Справа в тому, що для Платона "ідеальне" не тільки "краще", але і те, що є "ідеєю" предмета. Слово "ідея" і близький до нього "ейдос" позначає в Платона "сутність", "форму", "вид", "образ" предмета. Це розумна – досяжна, внутрішня форма речі, а не та, що безпосередньо дана почуттєвому сприйняттю.

Ідеї – форми безтілесні. Тіла перебувають у невпинному русі (все тече), постійно мінливому. Розум шукає в цьому русі ту сховану поверхнею речей сутність, яка не тільки зберігається у всіх змінах речового буття, але і є вихідною причиною цих змін. Так розум розрізняє сутність і явище. Те, що здається існуючим, не є справжнє буття, але лише причетне йому – остільки, оскільки являє ідеальне, вчинене.

Перш за все треба розрізняти: «що завжди існує і ніколи не стає, і що завжди стає, але ніколи не існує» – писав Платон у діалозі Тімей.

Так Сократ і слідом за ним Платон розрізняють гарні предмети (ліра, кухонний горщик, кінь, дівчина) і красу, прекрасне саме по собі, ідея прекрасного; добрий вчинок і добро як таке.

"Ідея" у Платона це те, що є:

1. Причиною, джерело буття речей, те, що дає їм життя, волю до життя, викликає їхнє буття.

2. Зразком, дивлячись на який, деміург створює речовий світ, наслідуючи "ідеального".

3. Метою, до якої треба прагнути як до верховного блага.

4. Модель, що породжує структура, принцип речі [6].

Таким чином, можна припустити, що, створюючи діалог "Держава", Платон, в першу чергу, намагається зрозуміти, яка ідея держави в нашому світі, з якого зразка створювалися існуючі держави. Проблема пізнання ідеї держави, безумовно, ширше, ніж проблема побудови «кращої» держави, зрозумівши ідею держави, ми одночасно зрозуміємо, до чого треба прагнути.

Отже, питання про те, наскільки гарна держава Платона, другорядне, важливіше те, що це не існуюча держава, але його "ідея".

ВИСНОВКИ

Ідеальна держава трактується Платоном як реалізація ідей і максимально можливе втілення світу ідей в земному суспільно-політичному житті – в полісі. Конструюючи ідеальне суспільство, Платон проводить аналогію між справедливою людиною і справедливою державою. Так, трьом засадам (частинам) людської душі – розумному, лютому і хтивому – аналогічні в державі три схожих начала – дорадче, захисне й ділове, а їм відповідають три стани – правителів, воїнів і виробників (ремісників і землеробів).

Ідеальна держава Платона – справедливе правління кращих і благородних. Таким чином, найкращий тип державного устрою – якщо серед правителів виділиться хто-небудь один – монархія, якщо кілька правителів – аристократія.

Модель «ідеальної» держави Платона представляє собою детально розроблену систему. Проте реалізація такої моделі потребує багато допусків, так, наприклад, переваги загального інтересу над приватним.

Не дивлячись на продуманість, дана модель представляється утопічною. Це не тільки тому, що вона неможлива для реалізації ( про що згадує і сам філософ в діалозі « Держава»), проте і тому, що ця теорія представляється дуже ідеалізованою.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Асмус В.Ф., "Антична філософія", Навч. посібн., 2-е вид. – М.: 1976. – 233 стор.

2. Лосєв А.Ф. «Життєвий і творчий шлях Платона» / / Платон, збір. тв., т.1. – М., 1990.

3. Мальцев Р.Т. "Основы политологии", Учебн. пособие для вузов. – М.: 1997. – 480 стр.

4. Платон собр. соч., т.3, ч.1, "Государство" / М.: 1971. – 341с.

5. Поппер К. "Відкрите суспільство та його вороги", т.1, "Чари Платона", / / ​​М.: 1992.

6. Рассел Б. История западной философии, т. 3/ пер. с англ., подготовка текста В. В. Целицева – Спб.: Азбука, 2001. – 960стр.

Поиск по сайту: