Тип Нематода (Nematoda): будова; механізми життєдіяльності; розмноження; індивідуальний розвиток; життєві цикли

Немато́ди або кру́глі че́рви (Nematoda, Nematodes, Nemathelminthes) — тип двобічно-симетричних червоподібних тварин, який налічує близько 300 тис. видів. Вони живуть у різних середовищах: морських і прісних водах, ґрунті, орга­нічних речовинах, які гниють або бро­дять. Багато круглих червів пристосу­валось до паразитування, деякі є паразитами людини. У людей нематоди спричинюють найбільшу кількість хвороб з групи гельмінтозів, загальна назва таких інвазій — нематодози, зокрема аскаридоз,трихоцефальоз, ентеробіоз, трихінельоз тощо.

Для тварин, які відносяться до цього типу властиві:

• тришаровість, тобто розвиток екто-, енто- і ме­зодерми у ембріонів;
• наявність пер­винної порожнини тіла і епітеліально-мускульного мішка;
• двобічна симетрія;
• видовжене несегментоване тіло, яке на поперечному розрізі круглясте;
• наявність систем органів — м'язової, травної, нервової і статевої;
• роздільностатевість;
• поява тре­тього, заднього відділу травної систе­ми і анального отвору.
• нервова система складається з навкологлоткового кільця і нервових стовбурів, сполучених поперечними перемичками.
• живуть у всіх середовищах існування

Протягом XX століття нематоди поділялися на два класи: Аденофори(Adenophorea) і Сецернентеї (Secernentea).

• Аденофори (Adenophorea)
• Chromadorida — морські та прісноводні види
• Enoplida — морські та прісноводні види
• Dorylaimoidea — ґрунтові види
• Mermitoidea — ґрунтові види
• Trichinelloidea — паразитичні види
• Dictophymatoidea — ґрунтові види
• Muspiceoidea — ґрунтові види
• Сецернентеї (Secernentea)
• Tylenchida — ґрунтові та паразитичні види
• Rhabditida — ґрунтові та паразитичні види
• Oxyurida — паразитичні види
• Rhigonematida — ґрунтові та паразитичні види
• Ascaridida — паразитичні види
• Spiruruda — ґрунтові та паразитичні види
• Strongylida — паразитичні види

Дослідження останніх років показало штучність такого поділу. Систематика була переглянута і згідно з даними 2011 року (Hodda, 2011) тип поділяється на 3 класи і близько 30 рядів:

• Тип: Nematoda
• Клас: Chromadorea
• Ряд: Benthimermithida
• Ряд: Chromadorida
• Ряд: Desmodorida
• Ряд: Desmoscolecida
• Ряд: Diplogasterida
• Ряд: Drilonematida
• Ряд: Leptolaimida
• Ряд: Monhysterida (вкл. Araeolaimida)
• Ряд: Panagrolaimida (вкл. Tylenchina)
• Ряд: Plectida
• Ряд: Rhabditida
• Ряд: Selachinematida
• Ряд: Spirurida (вкл. Ascaridina)
• Ряд: Teratocephalida
• Клас: Enoplea
• Ряд: Alaimida
• Ряд: Enoplida
• Ряд: Ironida
• Ряд: Isolaimida
• Ряд: Oncholaimida
• Ряд: Rhaptothyreida
• Ряд: Stichosomida
• Ряд: Trefusiida
• Ряд: Triplonchida
• Ряд: Tripylida
• Ряд: Tripyloidida
• Клас: Dorylaimea
• Ряд: Bathyodontida
• Ряд: Dioctophymatida
• Ряд: Dorylaimida
• Ряд: Marimermithida
• Ряд: Mermithida
• Ряд: Mononchida
• Ряд: Muspiceida
• Ряд: Trichocephalida

Епітеліально-м'язовий мішок

Він утворений кутикулою, гіподермою і мускулату­рою. За даними Ю. К. Богоявленського, у аскариди людської кутику­ла складається з 10 шарів. Вона вико­нує функцію зовнішнього скелета (опо­ри для м'язів) і захисту від механіч­них і хімічних факторів. Гіподерма, яка розташована під кутикулою, скла­дається із суцільної маси протоплазми. Клітини з рідкими ядрами і вакуолями, меж між ними немає (синцитій). Гіподерма пронизана численними фібрилами. У гіподермі активно відбуваю­ться обмінні процеси й інтенсивний біосинтез. Вона є також бар'єром, який затримує шкідливі для гельмінта речовини. Під гіподермою розташована муску­латура, яка складається з окремих клітин, зібраних у 4 тяжі поздовжніх м'я­зів, відділених один від одного вали­ками гіподерми — спинним, черевним і двома бічними.

Всередині шкірно-м'язового мішка розташована первинна порожнина тіла, або псевдоцель, заповнена рідиною. Особливість цієї порожнини полягає в тому, що вона не вистелена мезодермальним епітелієм. У ній розташовую­ться внутрішні органи нематод. Крім того, у порожнині під великим тиском знаходиться рідина, що створює опору для соматичної мускулатури. До скла­ду органів входить невелика і, як пра­вило, постійна кількість клітин.

Травна система

Травна система починається ротовим отвором, який розташований на перед­ньому кінці тіла і оточений трьома «гу­бами». Травна система являє собою пряму трубку, яка ділиться на три від­діли — передній, середній і задній. Пе­редній і задній відділи ектодермального походження, середній — ентодермального. Закінчується кишка аналь­ним отвором, який розташований на задньому кінці тіла з черепного боку. У деяких видів анальний отвір відсут­ній.

Кровоносна та дихальна системи

Кровоносна і дихальна системи від­сутні, що вказує на примітивність організації нематод. Дихання здійс­нюється через покриви або біоенерге­тичний процес відбувається за типом аноксибіозу (бродіння). Особливістю є те, що вони хоч і дихають покривами тіла, їхнє дихання є анаеробним, тобто майже не здійснюється.

Видільна система

Видільна система своєрідна. Вона представлена 1—2 одноклітинними шкірними залозами, які замінилипротонефридії. Від залози відходять ви­рости у вигляді двох бічних каналів, які лежать у бічних валиках гіподер­ми. Ззаду канали закінчуються сліпо, а в передній частині сполучаються у один непарний канал, який відкриває­ться назовні порою позаду «губ». Функція виділення властива і особли­вим фагоцитарним клітинам, які роз­ташовані вздовж видільних каналів. У клітинах нагромаджуються нероз­чинні продукти дисиміляції, а також чужі тіла, які потрапляють у по­рожнину тіла.

Нервова система

Нервова система складається з навкологлоткового кільця, від якого від­ходять нервові стовбури — спинний, черевний і 4 бічні. Стовбури сполучені між собою комісурами. Органи відчуттів розвинені слабо. Вони представлені органами дотику і, ймовірно, органами хімічного відчуття — горбиками, які роз­ташовані переважно навколо рота, а в самців і дотиковими горбиками на зад­ньому кінці тіла.

Статева система

Більшість нематод мають виразний зовнішній статевий диморфізм й роздільностатеві, хоча зустрічаються йгермафродити. Найчастіше нематоди відкладають яйця. З запліднених яєць вилуплюються личинки. Це відбувається у зовнішньому середовищі при наявності повітря. У деяких нематод (зокрема у кишкової вугриці — збудникастронгілоїдозу) спостері­гається живородіння. Ріст і розвиток личинок супроводжуються рядом по­слідовних линянь, при яких личинка звільняється від старої кутикули, яка замінюється новою. Для життєвого циклу більшості видів паразитичних круглих червів властива відсутність зміни хазяїнів.

У самців задній кінець тіла загнутий на черевну сторону і є складним копулятивним апаратом. Утримують самку під час копуляції різноманітні суплементарні органи самця і (у рабдитидних нематод) бурси. Спермії вводяться за допомогою спикул, що висуваються з клоакального отвору. Внутрішні статеві органи у вихідному варіанті парні й мають трубчасту будову. У самок є одиничний або подвійний набір з яєчника, яйцепроводу і матки. Піхва завжди одинична. У самців є один або два сім'яники з сім'япроводами і непарна сім'явикідна протока. Спермії нематод мають вкрай різноманітну будову, позбавлені джгутиків, їм притаманна амебоїдна (але не за рахунок задіянняактину) рухливість.

Клас Зяброногі раки (Branchiopoda) : зовнішня та внутрішня будова; механізми життєдіяльності; розмноження, індивідуальний розвиток, життєві цикли; способи життя; поширення, типові представники.

Зяброногі раки (Branchiopoda) — клас тварин підтипу ракоподібні (Crustacea). Наукову назву класу, Branchiopoda, слід не плутати із Brachiopoda (тип Плечоногі). Викопні рештки зустрічалися з кембрію.

Налічує близько 1500 видів. Деякі види добре вивчені, наприклад Артемія (Artemia salina), представник ряду Анострак, що зустрічається в гіпергалійних водоймах), дафнії, і використовуються в якості корму в акваріумістиці або як об'єкт вивчення.

Примітивні ракоподібні з непостійною кількістю сегментів. Голова складається з протоцефалону та трьох вільних щелепних сегментів. Ротові придатки розвинені слабко, мандибули позбавлені ендоподит. Органи зору — два фасеткових ока та одне наупліальне. Грудний відділ включає різну кількість гомономних сегментів, на них розташовані листоподібні та слабко хітинізовані дворозгалуджені кінцівки. Кінцівки грудного відділу багатофункціональні — беруть участь у диханні, пересуванні, направленні їжі до ротового отвору. Черево закінчується фуркою, черевні кінцівки відсутні. Нервова система типу мотузкової драбини.

Зяброноги плавають, рухаючи в єдиному ритмі всіма ніжками, а численні війки фільтрують з води частинки їжі. Коли зяброног відштовхується всіма лапками назад, їжа з потоком води потрапляє на липкий шар на передніх лапках, які і направляють її до ротового отвору. Ті ж кінцівки діють як зябра, поглинаючи кисень з води крізь тонку кутикулу.

Розвиток ланцетника

Гаструляція – результат активного ділення клітин, росту і спрямованих переміщень (міграцій) клітинних потоків з формуванням багатошарового зародка, або гаструли, (виникненням пошарово розташованих, відокремлених один від одного виразною щілиною, зародкових листків: зовнішнього – ектодерми, середнього – мезодерми, внутрішнього – ентодерми ). Переміщення клітин відбувається в строго певній галузі зародка – в області сірого серпа. Останній був описаний В. Ру в 1888 р. У заплідненої яйце амфібії сірий серп виявляється як пофарбована область на стороні, протилежної проникненню сперми. У цьому місці, як вважають, локалізуються чинники, необхідні для гаструляції.

У різних представників хребетних гаструляція здійснюється декількома основними способами: шляхом інвагінації (впячивания), імміграції (переміщення частини клітин всередину зародка), епіболії (обростання), деламінаціі (розщеплення). Способи гаструляції залежать від типу яйцеклітини. При будь-якому способі гаструляції в якості ведучих сил виступають нерівномірна проліферація клітин в різних частинах зародка, рівень обмінних процесів в клітинах, розташованих в різних частинах зародка, активність амебоидних рухів клітин, а також індуктивні фактори (білки, Нуклеопротеїни, стероїди та ін.) В результаті гаструляції відокремлюються основні зачатки органів і тканин.

Наступним періодом ембріогенезу є гісто-і органогенез – диференціювання різних тканин і органів організму з матеріалу зародкових листків і ембріональних зачатків.

В результаті гаструляції виникає багатошаровий зародок. Незважаючи на різні способи гаструляції після виділення матеріалу зародкових листків по осі зародка знаходиться матеріал хорди, який стелить нервову пластинку, ліворуч і праворуч від хорди розташовується матеріал мезодерми. Все це характеризує осьової комплекс зачатків. Надалі відбувається формування зачатків органів, що представляють собою просторово локалізовані групи стовбурових клітин – джерел розвитку тканин. Закономірності диференціювання клітинного матеріалу зачатків можна простежити в ембріогенезі найбільш вивчених тварин.
Ланцетник. Розвиток ланцетника.

Класичним об’єктом ембріологічних досліджень ланцентнік, докладно вивчений А.О. Ковалевським. Ланцетник є представником класу хордових тварин підтипу безчерепних, розміром до 8 см і мешкає на піщаному дні в теплих морях. Свою назву отримав через форми, що нагадує ланцет (хірургічний інструмент з двосічним лезом, сучасний скальпель).

Яйцеклітина ланцетника оліго-і ізолецітальная, розміром 110 мкм, ядро ​​розташовується ближче до анімальному полюсу. Запліднення зовнішнє. Дроблення зиготи повне, майже рівномірне, синхронне і закінчується утворенням бластули. В результаті чергування меридіально і широтних борозен дроблення формується одношарова бластула з порожниною, заповненою рідиною – бластоцелем. Бластула зберігає полярність, її дно являє собою вегетативну, а дах – анімальную частини; між ними знаходиться крайова зона.

При гаструляції відбувається впячивание вегетативної частини бластули в анімальную. Впячивание поступово поглиблюється і, нарешті, формується двостінна чаша з широко зяючим отвором, провідним в новостворену порожнину зародка. Такий спосіб гаструляції називається інвагінації. Так бластула перетворюється в гаструлу. У ній матеріал зародка виявляється диференційованим на зовнішній листок – ектодерми, і внутрішній – ентодерми. Порожнина чаші іменується гастроцелем, або порожниною первинної кишки, яка сполучається з зовнішнім середовищем за допомогою бластопора, що відповідає заднепроходному отвору. В бластопор розрізняють дорсальную, вентральній і дві латеральних губи. В результаті інвагінації центр ваги зародка зміщується, і зародок повертається бластопором догори. Поступово відбувається змикання країв бластопора і подовження зародка. Топографія клітин у складі губ бластопора визначає розвиток різних частин зародка. При гаструляції з внутрішнього листка гаструли відокремлюються хорда і мезодерма, які розташовуються між екто-і ентодерми. Завершується гаструляція освітою осьового комплексу зачатків і далі – відокремленням зачатків органів. Хорда індукує розвиток нервової трубки з матеріалу дорсальной ектодерми. Ця частина ектодерми потовщується, утворюється нервова пластинка (нейроектодерми), яка прогинається по середній лінії і перетворюється на жолобок.

Краї жолобка поступово змикаються в нервову трубку. Частина ектодерми – шкірні, зростається над нервової трубкою. Однак на самому передньому і задньому кінцях зародка нервова трубка деякий час сполучається з зовнішнім середовищем за допомогою двох отворів – нейропоров. В подальшому відбувається поділ мезодерми на спинні сегменти – соміти, кількість яких наростає від 15 пар до 60-65 пар у дорослого ланцетника. Частина латерально розташованої мезодерми не сегментируется і розщеплюється на зовнішній (парієтальних) і внутрішній (вісцеральний) листки спланхнотома. Ці листки ростуть між екто-і ентодерми і, досягнувши середини на вентральній стороні зародка під кишкової трубкою, зростаються, формуючи єдину вторинну порожнину – загалом. На передньому кінці зародка виникає поглиблення (ротова бухта), зростаюче у напрямку до переднього відділу кишкової трубки. При контакті ектодерми ротової бухти і сліпого кінця кишкової трубки відбувається апоптоз клітин і виникає повідомлення кишки з зовнішнім середовищем. Аналогічний процес протікає на задньому кінці зародка. З боків головного відділу зародка також виникає контакт шкірної ектодерми і кишкової ентодерми. У місці цього контакту відбувається прорив. Так порожнину передньої кишки сполучається з зовнішнім середовищем (формується зябровий апарат). Після цього зародок виходить з яйцевих оболонки в навколишнє середовище у вигляді личинки.

Методи маркування для вивчення процесів міграції бластомерів дозволили виділити певні області зародка на ранніх стадіях розвитку (зиготи – бластули), які пізніше розвиваються в зародкові листки та ембріональні зачатки органів і тканин. Ці області були названі презумптівнимі (передбачуваними) ділянками, або зачатками.

Таким чином, на прикладі розвитку ланцетника можна спостерігати закономірне переміщення клітин і формування зародкових листків, осьового комплексу зачатків і відокремлення зачатків органів і тканин.

Поиск по сайту: