про відсутність статусу платника податків у громадянина України - підприємця за ч.2 статті 3 , ч.8 статті 19 та п.2 ч.2 статті 55 Господарського кодексу України

ГУ Міндоходів

У Львівській області

_________________________________

Громадянина-підприємця

________________________________

прож.: _________________________

________________________________

________________________________

________________________________

П О В І Д О М Л Е Н Н Я

про відсутність статусу платника податків у громадянина України - підприємця за ч.2 статті 3 , ч.8 статті 19 та п.2 ч.2 статті 55 Господарського кодексу України

Цим повідомляю на Вашу адресу про відсутність статусу платника податків у мене як громадянина України - підприємця за наведених нижче підстав.

Розділом VI (Економічна самостійність) Декларації про державний суверенітет України (N 55-XII від 16 липня 1990 року), проголошеної Верховною Радою Української РСР, встановлено:

“Народ України має виключне право на володіння, користування і розпорядження національним багатством України.

Земля, її надра, повітряний простір, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території Української РСР, природні ресурси її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, весь економічний і науково-технічний потенціал, що створений на території України, є власністю її народу, матеріальною основою суверенітету Республіки і використовуються з метою забезпечення матеріальних і духовних потреб її громадян.

Підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території Української РСР,вносять плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень, а також сплачують податки до місцевих бюджетів”.

Декларація є основою для нової Конституції, законів України ...”

Статтями 10 та 11 Глави 2 "Економічна система" Конституції Української РСР (20.04.1978), що діяла на момент прийняття Декларації про державний суверенітет України (16.07.1990), було встановлено:

“Стаття 10.

Основу економічної системи України становить соціалістична власність на засоби виробництва у формі державної (загальнонародної) і колгоспно-кооперативної власності.

Соціалістичною власністю є також майно профспілкових та інших громадських організацій, необхідне їм для здійснення статутних завдань. Держава охороняє соціалістичну власність і створює умови для її примноження”.

Стаття 11.

Державна власність - спільне надбання всього радянського народу, основна форма соціалістичної власності. У виключній власності держави ( загальнонародній власності ) є: земля, її надра, води, ліси. Державі ( народу України) належать основні засоби виробництва в промисловості, будівництві і сільському господарстві, засоби транспорту і зв'язку, банки, майно організованих державою торговельних, комунальних та інших підприємств, основний міський житловий фонд, а також інше майно, необхідне для здійснення завдань держави”.

Згідно з частиною 9 Закону Української Радянської Соціалістичної Республіки «Про зміни і доповнення Конституції (Основного Закону) Української РСР» (№ 404-12 від 24.10.1990) було встановлено внести до Конституції (Основного Закону) Української РСР (20.04.1978) зокрема такі зміни: «Припинити дію глави 2 "Економічна система", глави 16 "Державний план економічного і соціального розвитку Української РСР" і глави 17 "Державний бюджет Української РСР до прийняття нової Конституції Української РСР».

Статтею 2 Закону України «Про прийняття Конституції України і введення її в дію» від 28 червня 1996 року N 254/96-ВР було:

прийнято Конституцію України (254к/96-ВР) та визнано такою, що втратила чинність, Конституція (Основний Закон) України (888-09 ) від 20 квітня 1978 року з наступними змінами і доповненнями; визнано таким, що втратив чинність, Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України" (1к/95-ВР) у зв'язку з прийняттям Конституції України.

28 червня 1996 року Конституція України набула чинності, та здня її вступу в законну силу загальнонародна власність громадян Української РСР перейшла до власності Українського народу — громадян України всіх національностейта власності територіальних громад - жителів сіл, селищ, міст, районів у містах:

- українського народу на 24.08.1991 року на землю (основне національне багатство ), її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони, що є об'єктами права власності Українського народу (ст.13 та 14 Конституції України);

територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, що є в комунальній власності (ст.142 та 143 Конституції України).

Згідно ч.1 пункту 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної ради України N 2503-XII від 26.06.1992,«паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу(у цьому місці немає слова «ЙОГО») власника та підтверджує громадянство України», тому за правилами українського правопису вказане треба читати ТАК: "Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу ВЛАСНИКА ... України та підтверджує громадянство України».

Отже, кожен з громадян України є, по-перше, власником 1/46- мільйонної частки у власності Українського народу держави, а по-друге, як член територіальної громади, на території якої він проживає, власником 1/N- нної частки територіальної громади, а взагалі, власником національного багатства (загальнонародної власності) держави Україна.

Тому логічно, що платниками податків є підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території України та вони ж вносять плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень, адже ці юридичні особи на відміну від громадян України не є власниками ні держави, ні територіальних громад згідно ДЕКЛАРАЦІЇ про державний суверенітет України N 55-XII від 16 липня 1990 року та ст.13, 14, 142 та 143 Конституції України.

Згідно частини 2 статті 8 Конституції України “Норми Конституції України є нормами прямої дії”, а тому для кожного громадянина частиною 2 статті 67 Конституції України передбачено прямий обов'язок щорічно подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Виходячи із пунктів 6 та 7 розділу VI (Економічна самостійність) Декларації про державний суверенітет України N 55-XII від 16.07.1990 р., платниками податків до місцевих бюджетів є підприємства, установи, організації та виробничі одиниці, розташовані на території Української РСР та вони ж вносять в плату за використання землі, інших природних і трудових ресурсів, відрахування від валютних надходжень та Декларація № 55-XII є основою для нової Конституції, тому стаття 67 Конституції України “Кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом”, стосується саме тих, хто працює виключно у вищезазначених платників податків -підприємствах, установах, організаціях та виробничих одиницях, розташованих на території України.

Враховуючи те, що до податкових відносин, учасниками яких є фізичні особи за ч.1 ст.2 ЦК України, цивільне законодавство не застосовується (ч.2 ст.1 ЦК України), а нормами ч.1 ст.12 ЦК України визначено, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд та відповідно до того, що за ст.11 ЦК України не було жодних підстав для виникнення між мною та податковим органом цивільних прав і обов’язків ні за договорами і правочинами, ні безпосередньо з актів цивільного законодавства, то у податкових відносинах з ____________________________ДПІ я не можу виступати як фізична особа.

Крім того, абз.1 та 3 частини 1 ст. 1 ЗУ “Про громадянство України” визначено, що громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках. Оскільки податковий орган - ДПІ ______________________________ району __________________________ області є органом державної влади держави Україна, з якою я як громадянин маю правовий зв’язок, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках, у тому числі і обов’язків щодо сплати податків, зборів, обов’язкових платежів, то у відносинах с вказаним податковим органом, я можу виступати ВИКЛЮЧНО як громадянин України - підприємець у розумінні ст.58, ст. 128 ГК України та відповідно до інформації про громадянство України, внесеної щодо мене особисто до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків згідно п.70.1 ст.70 ПК України.

Таким чином, я громадянин України - підприємець, _________________________________, власник держави та територіальної громади, в якій я проживаю, взагалі не є платником будь-яких податків, зборів, обов'язкових платежів.

Єдиний обов'язок зареєструватися суб'єктом підприємницької діяльності мною виконано, і я маю свідоцтво про реєстрацію суб’єктом підприємницької діяльності серії ___________ № _____________ від ___________________р. для фіксації в період з __________________ р. і до цього часу суспільно корисної праці як джерела зростання добробуту українського народу .

Враховуючи те, що я, ____________________________________, - громадянин України - підприємець та суб'єкт мікропідприємництва за абз.2 пп.2 ч.3 ст.55 ГК України, та за діючими нормами Податкового кодексу України для таких суб’єктів підприємницької діяльності жодних обов’язків не передбачено, як і не передбачено ПК України чи будь-яким іншим законом України порядку подачі до податкових органів декларації про доходи громадянином України, і зв'язку з тим, що мною помилково в 2011 році здана декларація за 2010 рік, в 2012 році - за 2011 рік та в 2013 році за 2012 рік, а також помилково сплачено податок у розмірі __________________ гривень за 2011, 2012 та 2013 роки,

Прошу:

1. повернути мені надмірно сплачені кошти на мій розрахунковий рахунок № ____________________________ у ________________________, МФО _____________, ОКПО ___________________;

2. вважати декларацію за 2011 рік не поданою;

вважати декларацію за 2012 рік не поданою;

3. повернути помилково сплачені кошти у розмірі ________________ гривень на розрахунковий рахунок № _______________________в _______________________ (МФО ________________, ОКПО ______________);

4. надати податкове роз'яснення про наявність законодавчих актів, що передбачають обов'язок подання податкової декларації про майновий стан і доходи (податкову декларацію) для громадянина України – підприємця, передбачену ст. 67 Конституції України та абз.6 ч.6 ст.128 ГК України, та надати її зразок.

«____» __________2013 року _____________ ___________________________

(підпис) (прізвище, ініціали ім’я, по-батькові)

Поиск по сайту: