Поняття професійної етики адвоката, її зміст та значення.

Професійна етика адвоката є дуже специфічною, має ці­лу низку особливостей, спірних питань і відрізняється від будь-яких інших різновидів професійної етики.

У Вступі до Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства вказується, що адвокату в будь-якому суспільстві уготована особлива роль. Йо­го обов'язки не обмежуються виконанням лише свого обов'язку в межах закону. Адвокат має діяти в інтересах права в цілому так само, як і в інтересах тих, чиї права і свободи йому довірено захищати; не лише виступати в суді від імені клієнта, а й надавати йому юридичну допомогу у вигляді порад і консультацій. У зв'язку з цим на адвоката покладається цілий комплекс зобов'язань як юридичного, так і морального характеру, які часто вступають у взаємну суперечність.

Правила професійної етики передбачають добровільне виконання їх тими, на кого поширюється їхня дія, для за­безпечення виконання адвокатом своїх обов'язків так, як це прийнято в будь-якому цивілізованому суспільстві. Не­додержання адвокатом цих правил карається аж до засто­сування до нього дисциплінарних санкцій.

Адвокатська професія стала істотною запорукою охоро­ни прав людини у відносинах з державною владою. Це фор­мує особливі вимоги до юридичної деонтології. Наявність чітких норм адвокатської етики, які відповідають зага­льновизнаним світовим стандартам, розглядається як не­обхідна передумова, без якої неможлива довіра до захис­ників.

Найбільш показовою в цьому плані є англійська адвока­тура. Тому зупинимося на її традиціях детальніше.

Права й обов'язки англійських адвокатів переважно за­лежать від того, ким — баристером чи соліситором — є ад­вокат. Загальним для них є обов'язкове додержання правил своїх корпорацій, що стосуються етики і професійних дій.

Професійна підготовка соліситора визначається юри­дичним товариством. У 1974 р. прийнято "Керівництво професійною підготовкою соліситорів". Цей документ зобов'я­зує соліситорів додержуватися встановлених правил своєї корпорації як щодо етики, так і щодо професійних дій. Так, соліситори мають зберігати професійну таємницю, фіксувати згідно зі встановленими нормами свої розрахун­ки з клієнтами, ставитися з повагою до суду та інших де­ржавних органів. Соліситор не повинен залучати клієнтів за допомогою реклами. Взаємовідносини між соліситором і клієнтом регулюються одночасно законом і кодексом про­фесійної етики. Вони передбачають сумлінне ставлення соліситора до виконання своїх обов'язків у всьому, що сто­сується клієнта.Професійна поведінка баристерів регулюється спеціаль­ними правилами, які приймає рада баристерів. На цей час діє кодекс поведінки баристерів Англії та Уельсу від 1 січ­ня 1981 p., який встановлює такі обов'язки баристера: під­корятися приписам кодексу; не займатися тим, що є непо­рядним і може призвести до приниження професії адвока­та або правосуддя; додержуватися правил професійної ети­ки; бути компетентним у своїй професії. Баристер не може виступати в суді без парика, мантії та стрічок. Він не пови­нен вводити суд в оману, умисно приховувати від суду іс­тотні для справи факти. Водночас баристер не повинен ро­бити будь-які заяви про факти зізнання, які Йому довірив клієнт, не може займати правову позицію, яка усвідом­люється ним як шкідлива для інтересів клієнта.

У Франції адвокат має право на мантію своєї професії. Він наділений свободою висловлювання, імунітетом від об­винувачень у скоєнні злочину. Адвокат має право на гоно­рар, розмір якого залежить від угоди з клієнтом. Адвокат зобов'язаний додержуватися професійної таємниці; це одно­часно є і правом, і обов'язком. Адвокат не обмежений у ли­стуванні з клієнтом, навіть якщо той перебуває під вартою. Адвокату забороняється розголошувати професійну таємни­цю, таємницю слідства, відомості, одержані від клієнта. Він не може бути радником, представником чи захисником більш ніж одного клієнта в одній справі. Крім того, адвокат зобов'язаний дотримуватися гідного способу життя.

У Німеччині Федеральний закон про адвокатуру ре­гулює в окремому розділі права та обов'язки адвоката. Згідно з цим законом, адвокат зобов'язаний сумлінно ви­конувати свої професійні обов'язки. Він має бути гідним поваги і довіри, яких вимагає становище адвоката, і поза своєю професією. Якщо адвокат, до якого звернулися за юридичною допомогою, відмовився від її надання, він має негайно пояснити причини цього і відшкодувати шкоду, завдану клієнту внаслідок затримання такого пояснення з вини адвоката.Таким чином, зміст принципу додержання адвокатами норм професійної етики полягає в тому, що у зв'язку зі специфікою своєї діяльності, крім законодавчих норм, во­ни задля забезпечення якісного виконання своїх обов'язків у повному обсязі повинні безумовно дотримуватися певних морально-етичних норм, вироблених згідно з Існуючими традиціями, практикою та світовими юридичними стан­дартами.

20. В США законодавче закріплення принципів організації та діяльності адвокатури фактично відсутнє як на федеральному рівні, так і у більшості штатів. Щоправда, Конституція США у шостій поправці зак­ріплює право обвинуваченого на захист у кримінальному про­цесі ("В усіх випадках кримінального переслідування обвину­вачений має право... на допомогу адвоката для захисту")',,. проте не визначає механізм його реалізації. Федеральне зако­нодавство (Закон про кримінальне правосуддя 1964 р.) перед­бачає лише можливість призначення захисника у випадку відсутності у обвинуваченого матеріальних засобів, щоб най­няти його.

Щодо штатів, то вони практично декларують право обви­нуваченого на захист.

Важливе значення мають правила судочинства (в кримі­нальних та цивільних справах), що застосовуються Верховним судом США щодо федеральних судів, а також верховними . судами штатів для місцевих судів. Ними, зокрема, встановлю­ються обов'язкові вимоги, яким мають відповідати представ­ники будь-чиїх інтересів, щоб мати право виступати в конкре­тному суді. Ними фактично визначаються умови допуску до виконання функцій, наприклад, захисника в кримінальних справах в певному штаті чи у федеральних судах.

Структура адвокатур і форми діяльності адвокатів США. У кожному штаті є асоціація адвокатів штату. У більшості штатів встановлено обов'язкове членство в асоціації для всіх осіб, допущених до адвокатської практики; у таких штатах адвокатура, по американській термінології, «інтегрована»: асоціація адвокатів тотожна поняттю «адвокатури». Асоціації адвокатів як добровільні організації існують у меншостях штатів, а також у великих містах і графствах. Загальнонаціональною організацією адвокатів з добровільним членством є Американська асоціація юристів.

У завдання асоціацій адвокатів входить установлення норм професійної етики, сприяння адвокатам, вживання дисциплінарних заходів, розробка стандартів адвокатської діяльності, сприяння вдосконалюванню права й правосуддя й т.п.

У США адвокат може практикувати поодинці або в складі невеликих адвокатських контор або великих адвокатських фірм. До половини адвокатів практикує поодинці; разом з невеликими (2-3 чоловік) адвокатськими конторами одинаки становлять 2/3 від загального числа адвокатів.

Але по своїй важливості головною формою адвокатської діяльності є великі (50 чоловік і більше) адвокатські фірми. Такі фірми, як правило, не займаються кримінальними справами й воліють вести справи забезпечених клієнтів, переважно корпорацій. Адвокати, що працюють у фірмі, підрозділяються на дві категорії - партнери (співвласники фірми, що ділять дохід) і співробітники (адвокати, що одержують платню від фірми).

Частина адвокатів працює у відомствах «публічних захисників» - організаціях, що знаходяться на державному бюджеті штату й обслуговуючих на безкоштовній основі обвинувачуваних із числа незаможних громадян.

Існують і аналогічні служби юридичної допомоги незаможним, фінансовані з федерального бюджету. Ці служби з'явилися в середині 60-х років у рамках програм боротьби з бідністю. В 1974 році Конгрес заснував і фінансував Корпорацію по наданню юридичної допомоги - свого роду головну організацію для всіх цих служб.

Для юридичного обслуговування певних категорій населення (конкретних етнічних або професійних груп) у багатьох містах організовані товариства юридичної допомоги, що існують переважно на різного роду благодійні пожертвування й добровільні внески; органи влади також можуть виділяти кошти цим суспільствам.

В 1970-х роках з'явилася й така форма адвокатської діяльності, як адвокатські контори, «захищаючі інтереси суспільства» (pro bопо publico). Вони не ведуть справи окремих клієнтів, а виступають із позовами проти держави або корпорацій, пов'язаними з охороною прав і інтересів великих категорій громадян (споживачів, політичних активістів, виборців, платників податків) або з охорони природи й охорони здоров'я населення (наприклад, позови проти підприємств, що забруднюють навколишнє середовище, або проти будівництва атомних електростанцій).

21 У США немає нормативно-правового акту, що закріплював би правовий статус адвоката в судочинстві. Статус захисника випливає зі звичаю, прецедентного права, норм професійної етики та статутів асоціацій адвокатів, до яких належить захисник. Основна умова участі адвоката в судочинстві викладено у виправленні VІ (1791 р.) до Конституції США: При всякому кримінальному переслідуванні обвинувачуваний має право на швидкий і публічний суд безсторонніх присяжних того штату й округу, раніше встановленого законом, де був скоєний злочин; обвинувачуваний має право бути обізнаним про сутність і підстави обвинувачення, він має право на очну ставку зі свідками, що показують проти нього, право на примусовий виклик свідків зі своєї сторони для свого захисту". У свою чергу, це виправлення знайшло свій розвиток у ряді рішень судів (1963 р., справа "Гидеон проти Уэйнтрайта"; 1966 р., справа "Миранда проти штату Аризона"; 1977 р., справа "Брюер проти Вільямса" і т.д.). Суть цих рішень зводиться до наступних принципів: право на адвоката є фундаментальним і необхідним для справедливого суду, при цьому право на адвоката має кожний, кому може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі; адвокат повинен брати участь у тих процесуальних діях, де він може зробити обвинувачуваному допомогу, щоб упоратися із правовими проблемами, або дати пораду, коли йому протистоїть інша процесуальна сторона".

Поиск по сайту: