Особливості організації та діяльності адвокатури у Великобританії.

Загальне керівництво адвокатурою Великобританії (як соліситорами, так і баристерами) здійснюється лордом-канцлером (членом Вер­ховного суду).

Усі соліситори об'єднані у Юридичне товариство, створене відповідно до Королівської хартії 1845 p., яка пізніше зазнала відповідних змін та доповнень. Членство у товаристві є добровільним — понад 85% з нині практикуючих соліситорів є його членами. Воно управляється Радою з 65 членів, які обираються щороку, з них 30 чоловік репрезентують Лондон, а 35 — провінцію. Очолює Раду президент та віце-президент, які обираються із складу Ради. Їм допомагає секретаріат товариства — секретар та шість його заступників, посади яких позначаються літерами (А, В, С та ін.) і пов'язані з виконанням визначених наперед постійних обов'язків. Причому секретар та його заступники не є соліситорами та виконують свої функції як звичайні службовці (разом їх у юридичному товаристві понад 1,5 тис.). Рада товариства збирається на свої засідання в середньому раз на три тижні, поточними ж справами займається секретаріат, котрий, .зокрема, організовує на регулярній основі роботу кількох десятків комісій та підкомісій Юридичного товариства (з галузей права, з проблем професійної діяльності та ін.).

Для організації та діяльності Юридичного товариства ха­рактерною є атмосфера кастової замкненості, приватного зак­ритого клубу. Соліситори збираються на свої щорічні збори та конференції разом з подружжям, самі ж конференції за тради­цією поєднуються з обідами та банкетами. Юридичне товари­ство має свої (закриті для сторонніх) спортивні клуби, бари, бібліотеки та читальні, свою службу телетайпного зв'язку і, навіть, бюро подорожей.

Не зважаючи на добровільність об'єднання, Юридичне товариство має встановлені консолідованим законом 1974 р. про соліситорів повноваження щодо своїх членів. Так, товари­ство за згодою лорда—головного судді та лорда—хранителя судових архівів вправі видавати інструкції з професійної під­готовки щодо освіти та навчання осіб, які бажають вступити в товариство чи працювати як соліситори (ст. 2). Рада товарис­тва: складає правила про поводження соліситорів з грошовими сумами клієнтів, правила про щорічне складання ними фінансового звіту; регулює на підставі відповідних правил профе­сійну практику, поведінку та дисципліну соліситорів. Поряд з цим Юридичне товариство турбується про добробут солісито­рів та прагне підтримувати добрі ділові стосунки з іншими організаціями та громадськістю. Рада влаштовує читання лек­цій, що стосуються нового в праві, організовує навчальні курси та видає брошури з ряду питань, які мають важливе значення для всіх соліситорів, зокрема про нове законодавст­во. Рада також виявляє осіб, що виконують функції соліситора без відповідних повноважень, і в ряді випадків починає проти них судові процеси. Питаннями, що перебувають поза сферою діяльності Юридичного товариства, є такса оплати послуг соліситорів, котра встановлюється законом, а також дисциплінарне прова­дження, яким відає дисциплінарний трибунал в справах соліситорів, що є незалежним органом.

Соліситори виконують свої функції тільки за сертифіка­тами Юридичного товариства, які засвідчують, що особа від­повідає вимогам інструкції з професійної підготовки, а також вимогам щодо особистих якостей та здатності особи бути соліситором Верховного суду. Сертифікат підтверджується щороку. Вони не потрібні для тих, хто не практикує приват­ним порядком, а обслуговує, зокрема, державні органи.

Організація баристерів є досить архаїчною. Вони об'єднані у чотири "судових Інни": Інн Грея, Інн Темпля, Інн Лінкольна та Інн Мідл-Темпл. Ці Інни виникли в XIV ст., знаходяться у Лондоні і, мабуть, походять від назви жилих кварталів, облаштованих особами, які займаються судовою практикою. Вони і до цього часу контролюються суддями. Судові Інни є не тільки об'єд­наннями адвокатів, а й крупними землевласниками: володію­чи великими земельними угіддями, баристери отримують чи­малу ренту.

Судові Інни складаються з трьох груп членів: бенчери, які є суддями або старійшинами корпорації баристерів та керують Їннами; баристери, які приймаються в корпорації бенчерами; учні, котрі ними же допускаються у корпорацію. До отримання практики баристер має пройти учнівський стаж строком не менше 12 місяців під керівництвом старшого члена корпорації. Умовами прийняття учня у її члени є: вік — не молодше 21 року; сплата вступного внеску; складання остаточ­ного екзамену за фахом. Цікаво, що протягом року (в осінню, зимову, весняну та літню сесії) влаштовуються обіди в трапезній судового Інна, у яких беруть участь усі його члени. В ній за окремим столом сидять судді без мантій та париків, а за другим — студенти і учні. Ця своєрідна форма спілкування дає можли­вість майбутнім адвокатам увійти в роль обраної ними професії, і взагалі просто "поваритися у казані" судового Інна.

Всі баристери поділяються на дві групи (чи ранги): "коро­лівські радники" та "молодші" баристери. Королівських рад­ників призначає королева за рекомендацією лорда-канцлера. Вони отримують право перебувати в суді у шовковій мантії (а не у вовняній, як інші). Їх головна роль полягає у веденні складних справ, наданні спеціальних порад. Слід також під­креслити, що більшість членів Вищого суду призначається з числа королівських радників.

Органом управління судових Іннів та корпорації баристе­рів є сенат, що складається з 90 членів. В нього входять: генеральний аторней, генеральний соліситор та представник правової освіти, двадцять чотири представники університетсь­ких коледжів (по три від кожного Інна), тридцять дев'ять представників баристерів, обраних корпорацією (з них шість не повинні бути практикуючими баристерами) і не більше 12 додаткових членів. Судові Інни пов'язані рішеннями сенату, в компетенцію якого входить також консультування Іннів. У деяких випадках сенат має право приймати рішення від імені всієї корпорації баристерів, хоча їх рада зберігає свою автоно­мію у питаннях спеціальних повноважень та функцій. Напри­клад, у функції сенату входить дача вказівок, що стосуються прийняття учнів в члени корпорації баристерів, регулювання питань професійної підготовки, розслідування скарг на бари­стерів, управління фінансами корпорації та ін.

Органом управління поточними справами є Рада, утворе­на за ініціативою баристерів в 1894 p. Рада обирається їх загальними зборами. Вона складається з 60 членів та обирає з свого середовища виконавчу раду з трьох чоловік. При Раді створюються об'єднані комісії Іннів з галузей права, питань юридичної допомоги, оплати праці, етикету та професійної поведінки, міжнародних зв'язків тощо. Головне призначення Ради полягає в підтриманні престижу, гідності та незалежності корпорації.

16. Адвокатура в Німеччині є незалежною організацією у системі правосуддя, а адвокати — практично вільними підпри­ємцями, які мають свої контори, наймають службовців. Вони відрізняються від інших бізнесменів тим, що не наділені пра­вом рекламувати свою професійну діяльність, а також не сплачують, так званого, ремісничого податку.

Будь-якого контролю за роботою адвокатів з боку держа­вних органів не існує. Проте він повинен мати репутацію чесної людини бути всебічно ерудованим в галузі права та вміти із знанням справи захищати законні інтереси підзахис­ного або довірителя.

Основним нормативним актом, який закріплює правовий статус адвокатури в Німеччині, є Федеральне положення про адвокатуру 1959 p., що діє з незначними змінами і сьогодні.

Усі існуючі в Німеччині палати адвокатів об'єднуються у Федеральну палату адвокатів.

Кожна місцева палата очолюється правлінням, до складу якого входить сім членів. Проте загальні збори палати можуть збільшити їх число. Члени правління обираються загальними зборами палати. Членом правління може бути обраний адво­кат, якому виповнилося 35 років і що має 5-річний стаж безперервної роботи в адвокатурі. Члени правління палати обираються на чотири роки, причому кожні два роки його склад оновлюється наполовину.

Палата адвокатів, що діє при Федеральному суді, має структуру, аналогічну структурі місцевих палат адвокатів окре­мих земель Німеччини, з тією лише різницею, що звіт про свою діяльність палата адвокатів подає не управлінню, а феде­ральному міністру юстиції.

Що стосується Федеральної палати адвокатів як об'єд­нання усіх адвокатських палат Німеччини, то її структура дещо інша. Ця палата очолюється лише президією і не має правління. Президія обирається на чотири роки на загальних зборах членів Федеральної палати адвокатів. Президія складається з президента, трьох віце-президентів і скарбника палати. Ви­щим органом Федеральної палати адвокатів є загальні збори. Як місцева, так і Федеральна палата адвокатів за зако­ном є корпорацією публічного права, тобто автономною гро­мадською організацією.

Державний нагляд за діяльністю місцевої палати адвока­тів здійснює управління юстиції землі. За діяльністю Федера­льної палати державний контроль здійснює міністр юстиції.

Функції нагляду в обох випадках обмежуються перевірка­ми додержання законів і статуту палати, а також виконання завдань, покладених на конкретну палату.

Поиск по сайту: