Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ТА ВПРАВИ. 1. Напишіть структурні формули таких амінів: а) >},ІЧ[-діетил-2-бутанамін; б)



1. Напишіть структурні формули таких амінів:

а) >},ІЧ[-діетил-2-бутанамін; б) М-етил-2-пропанамін; в) етилметиламін; г) ізобутиламін; ґ) И-метиланілін; д) 2,4-диметиланілін; є) бензиламін; є) ІЧ-формілетанамін; ж) 2-аміно-1 -фенілпропан;

з) N. ІЧ-діетил-4-етиланілін;

и) <шор-бутилметиламін;

і) 2-пентанамін;

ї) тетраметилендіамін;

й) л-толущин;

к) ^К-диметил-л-толуїдин;

л) р-фенілетиламін;

м) л-бромацетанілід;

н) етаноламін(коламін).

Укажіть серед них первинні, вторинні та третинні аміни.

2. Назвіть за замісниковою та радикало-функціональною номенклату­рою такі аміни:

:н,

?

а) С2Н51ЧНС2Н5
в) С6Н5—14—С2Н5

б) С6Н5МНС2Н5


 

3. Напишіть формули ізомерів, які відповідають формулі С5Н131Ч. На­звіть їх за двома номенклатурами.

4. Напишіть схеми добування:

а) н-пропіламіну з «-пропілброміду, 1-пропанолу, 1-нітропропану,
пропену, нітрилу пропіонової кислоти, аміду масляної кислоти;

б) аніліну з нітробензену, хлоробензену, бензаміду.
Укажіть умови перебігу реакцій.

5. Запропонуйте схеми добування:

 

а) етиламіну та етилпропіламіну з етилену;

 

б) тетраметиламоній броміду з метанолу;

в) бензиламіну з толуену;

г) N,N-диметиланіліну з бензену;
ґ) л-толу'ідину з аміду толуїлової кислоти;

 

д) о-, м- і л-нітроаніліну з бензену;
є) 2,4-динітроаніліну з бромобензену;
є) сульфанілової кислоти з бензену.
Укажіть умови перебігу реакцій.

6. Розташуйте наведені нижче сполуки в порядку збільшення основ­
ності:

а) амоніак, метиламін, диметиламін;

б) ]Ч-етилацетамід, н-бутиламін, етилдиметиламін, діетиламін;

в) етиламін, діетиламін, ацетамід, ІЯ-метилацетамід;

г) етанол, етиламін, амоніак, анілін.
Відповідь обґрунтуйте.

7. Охарактеризуйте електронну будову метиламіну і аніліну. Порівняйте
властивості алкіламінів і ариламінів.


Аміни
 

9.

10.

11.

12.

13.


Глава 21

Поясніть зменшення основності ароматичних амінів порівняно з аліфатичними, аналізуючи будову молекул.

Порівняйте основність наведених сполук:

а) анілін, л-хлоранілін, я-толуідин, я-нітроанілін;

б) диметиламін, анілін, амоніак, дифеніламін, диметиланілін;

в) анілін, ацетанілід, бензиламін, л-амінофенол.

Здійсніть перетворення толуену в такі сполуки:

а) анілін;;

б) л-броманілін;

в) бензиламін;

г) 4-аміно-2-нітробензойну кислоту;
ґ) З-бром-4-метиланілін;

д) л-амінобензойну кислоту.

Укажіть умови перебігу реакцій. Назвіть проміжні продукти.

Порівняйте відношення нижченаведених сполук до нітритної кис­лоти:

а) анілін; г) 2-нітропропан;

б) метиламін; ґ) >Ш-диметиланілін;

в) ї^-метиланілін; д) бензиламін.

Напишіть рівняння відповідних реакцій.

Які з наведених амінів будуть взаємодіяти з хлороформом у спирто­вому розчині лугу:

а) етилметиламін; г) етиламін;

б) анілін; ґ) г4-метил-л-толу'щин?

в) триметиламін;

Напишіть рівняння відповідних реакцій.

Здійсніть перетворення:

С12, Иу КЩ №>Ю2, НС1 РС15 „ КС^ „ [Н]

а) пропан —-—* ? —**• ?----------------- ? —«■ ?------ ► ? -!

_7_нсІ7?


НВг

НВг М§, етер СН20 Н20, Н*

мн,
№N0,, НСІ
[О] ІМН

г) етанол------ «• ?--------- «- ?--------- " ?--------- ►* ?

— 9
НТТО3, Н,504 8п2+, НСІ 9------ £—іи. 9 —:—-

» 9 ---- і- 9

ґ) вапняк-------- бензен------ *- толуен

„ СНС1,, №ОН [Н] СН3І

9--------------------- - 9 '. 9 ------ 2—» 9

С2Н4. А1С1? 9 КМгЮ4,н; „ МН3|/°С_ ? Р2Р5< ?

ОН" НNО, Н,0 „ Вг, СН,СОС1 „ [Н]
9---------- 9 ----------- — 9 «'Ті 9 -.—2_ 9 -і—і------------------ 9 *і—і-

 


 


 


б) ацетон


СН3МЕС1 9 Н2Р ? Н^ 0 НВг, Н2Р2 КСИ N3, С2Н5ОН


„ СНС1,, КОН „ 4[Н)
9 _ Е ». ? ' і. ?


Н,50,
N4,

- ? РСІ
'*- ,!Е1,М£.9

в) натрій ацетат

- РСІ


 

і °С

„ Вг2,ОН- НМО,

9 —-------- - 9 ---------- 1

ч. 9 єн£Л& , ]^и 9


Термін «вуглеводи» запропонував 1844 року російський хімік К. Г. Шмідт на підставі даних елементного складу перших пред­ставників цього класу сполук, адже було встановлено, що їхні молекули складаються з атомів Карбону, Гідрогену і Оксигену, причому, співвідношення атомів Гідрогену і Оксигену таке ж саме, як і в молекулі води х20)у].

Подальше вивчення будови цих сполук і відкриття речовин зі складом, який не відповідає зазначеній емпіричній формулі, пока­зали, що віднесення їх до «гідратів Карбону» є лише формальним, але умовна назва «вуглеводи» збереглася. Тепер до вуглеводів відно­сять численну групу природних і синтетичних сполук, які за хімічною будовою є полігідроксильними речовинами, що містять альдегідну або кетонну групи. Це можуть бути також сполуки, що утворюють зга­дані групи під час гідролізу.

Вуглеводи (цукри) складають основну масу органічних речо­вин нашої планети. У рослинному і тваринному світі вони поши­рені переважно у вигляді різних похідних і значно рідше — у віль­ному стані. Вуглеводи, виконуюючи різні життєво важливі функції, є вихідним матеріалом для біосинтезу багатьох органічних сполук живих організмів.

У природі вуглеводи утворюються в результаті фотосинтезу, що здійснюється рослинами з участю діоксиду карбону, води і пігментів, які поглинають сонячне світло (хлорофіл та ін.).

Для рослин одні види вуглеводів є будівельним матеріалом, виконуючи опорну функцію (целюлоза), інші — джерелом резерв­ної енергії (крохмаль, інулін). Для людини і тварин вуглеводи є продуктами харчування з високою енергетичною цінністю. В ор­ганізмі крохмаль, дисахариди, а в деяких випадках і целюлоза під впливом ферментів розпадаються з утворенням переважно глюко-


Вуглеводи



зи, яка окиснюється в тканинах до карбон діоксиду і води з виді­ленням енергії. Надлишок глюкози перетворюється на глікоген, який запасається в печінці та м'язах. Глікоген забезпечує організм глюкозою при виконанні фізичних навантажень, а також за неста­чі або відсутності їжі. Вуглеводи входять до складу гліколіпідів, глікопротеїдів, нуклеотидів, нуклеозидів і нуклеїнових кислот, що становлять, як відомо, основу живої матерії.

Вуглеводи необхідні як сировина для текстильної, целюлозно-паперової, харчової, деревообробної та інших галузей промисло­вості.

Залежно від кількості моносахаридних одиниць, зв'язаних у молекулу, вуглеводи поділяють на прості та складні.

Прості вуглеводи, або моносахариди (монози), не здатні гідролі­зуватися. Складні вуглеводи при гідролізі утворюють моносахари­ди. Складні вуглеводи, у свою чергу, хоча й умовно, класифікують на олігосахариди, що утворюють при гідролізі від двох до десяти молекул моносахаридів, і полісахариди (поліози), які гідролізують­ся з утворенням більше десяти молекул моносахаридів.

:

МОНОСАХАРИДИ

Моносахариди — це полігідроксильні сполуки, що містять аль­дегідну або кетонну групи. їх ще називають монозами, або прос­тими вуглеводами (цукрами).

Моносахариди, за винятком глюкози і фруктози, рідко зустрі­чаються в природі у вільному вигляді. Здебільшого вони входять до складу оліго- і полісахаридів, глікозидів, гліколіпідів, нуклео­зидів та інших високомолекулярних сполук.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.