Можна виділити три механізми реалізації еколого-економічної політики: пряме регулювання (державна дія), економічне стимулювання (ринкові механізми), змішані механізми. Найбільш прийнятні змішані механізми, що дозволяють реалізовувати еколого-економічну політику на основі державного регулювання і ринкових інструментів. Проведення ефективної еколого-економічної політики припускає поєднання макроекономічних заходів і заходів, що мають власне екологічну спрямованість.
Серед економічних важелів і стимулів основне місце займають платежі і податки за забруднення. Вони є непрямими важелями дії і виражаються у встановленні платні на викиди або скидання. Субсидії є спеціальні виплати фірмам-забруднювачам за скорочення викидів. Серед субсидій найчастіше зустрічаються інвестиційні податкові кредити, позики із зменшеною ставкою відсотка, гарантії позик, забезпечення прискореної амортизації природоохоронного устаткування, засоби на регулювання цін первинних ресурсів і кінцевої продукції. Системи обов'язкової відповідальності.
Ефективна концепція раціоналізації природокористування і відповідний економічний механізм природокористування в секторах/комплексах можуть бути розроблені і реалізовані тільки після розробки концепції розвитку самих секторів/комплексів і всієї економіки. У загальному вигляді можна виділити три типи економічних механізмів природокористування:
1. м'який і "наздоганяючий", ліберальний в екологічному відношенні;
2. стимулюючий розвиток екологозбалансованихі природоохоронних виробництв і видів діяльності;
жорсткий, пригнічуючий і гальмуючий розвиток природоємких і забруднюючих видів діяльності.
Можна виділити наступні елементи економічного механізму природокористування, що формується, в умовах переходу до ринку: платність природокористування; система економічного стимулювання природоохоронної діяльності; платня за забруднення навколишнього природного середовища; створення ринку природних ресурсів; вдосконалення ціноутворення з урахуванням екологічного чинника, особливо на продукцію природо-експлуатуючих галузей; екологічні фонди; екологічні програми; продаж прав на забруднення; система "застава-повернення"; екологічне страхування.
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте джерела фінансування природоохоронних заходів.
2. Які принципи формування державного та місцевих природоохоронних бюджетів?
3. Особливості розподілу і використання бюджетних коштів природоохоронного призначення.
4. Які існують прийоми і методи фінансово-кредитного регулювання природоохоронної діяльності? Охарактеризуйте один з них.
5. Які особливості застосування екологічних податків?
6. Перелічіть об’єкти екологічного ліцензування та охарактеризуйте особливості здійснення цієї діяльності в ринкових умовах.
7. Розкрийте мету, основні принципи та порядок здійснення екологічного страхування.
8. Що таке екологічний паспорт? Запропонуйте структуру екологічного відомого вам об’єкта.
9. В чому суть і значення екологічного фонду?
10. Що повинна стимулювати система платежів за природокористування?
11. Що таке норми та принципи їх встановлення.
12. Що таке нормативи та основні підходи щодо визначення ГДВ і ГДС?
13. Охарактеризуйте критерії оцінки стану та якості атмосферного повітря і водних ресурсів.
14. Охарактеризуйте критерії оцінки стану та якості земельних ресурсів і продуктів харчування.
15. Що таке спеціальне використання.
Література
[1, 3, 5, 6, 7, 10, 12, 22, 23, 24]
Тема 18. Світовий досвід і міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища
Мета роботи:засвоєння, закріплення і систематизація знань про міжнародне співробітництво у сфері охорони навколишнього природного середовища.
План вивчення теми
1. Напрями державної екологічної політики
2. Глобалізація екологічних проблем
3. Міжнародні зобов'язання України щодо навколишнього природного середовища
4. Форми міжнародного співробітництва у сфері охорони навколишнього природного середовища
5. Досвід розвинутих країни у сфері охорони навколишнього природного середовища