Лекція 3. Діалог. Цитата

1.Діалог як один із способів передачі чужого мовлення.

2.Розділові знаки при діалозі.

3.Цитата. Синтаксична будова цитат.

4.Паспортизація цитат.

Одним із засобів передачі чужого мовлення є діалогічне мовлення. Діалог— це дослівно відтворена розмова двох або кількох осіб. Чуже мовлення, передане у формі діалога, може супроводжуватись і словами автора, але це буває далеко не завжди: нерідко діалогічне мовлення висту­пає без супроводу слів автора. Та й пунктуаційно діалог оформляється своєрідно (перед кожною реплікою ставиться тире, а слова кожної особи пишуться з нового рядка):

— Миколка, це ти?

— Я ... — та скривився, скривився.

— Як це ти, що це?

— Та... та... їсти нічого, топить нічим, удягтися...

— Бідненький!..

— А батько ... простудилися: ще розтавало, а в їх чоботи драні ... ноги крутить.

— Так ти це...

— Були до хазяїна ... найняли ... так я не .. здужаю ... аж захворів був ... Так мене в поводаторі це ... (Тесл.).

У наукових та публіцистичних працях з метою підтвер­дження висловленої думки чи її пояснення використовуються цитати. Цитата — це особливий різновид чужого мов­лення. Вона являє собою дослівно переданий уривок з яко­гось твору. Цитати можуть наводитися як у супроводі слів автора, так і без них: «Найбільше й найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ скла­дає й своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування» (Панас Мирний); «Навіть не торкаючись по­треб спілкування людей одного з одним, можна ствер­джувати, що мова є обов'язковою передумовою мислен­ня і в умовах повної ізоляції людини. Але звичайно мова розвивається тільки в суспільстві»; «Усякий хоч трохи досвідчений перекладач, як писав у свій час М. Риль­ський, знає, що перекладати з близьких мов — найтяж­ча річ».

Синтаксична будова цитат буває різною. Одні з них явля­ють собою просте чи складне речення, інші мають у своєму складі кілька речень, а деякі — лише частину речення (словосполучення чи й одне слово). В останньому випадку цита­та включається в авторський текст безпосередньо і функ­ціонує в ньому як складова частина того речення, до якого вона включена, хоч і відокремлюється від інших його частин лапками: «Від часу Шевченкового «Поховайте та вста­вайте, кайдани порвіте» Україна не чула такого силь­ного, гарячого та поетичного слова, як із уст сії слабо­силої, хворої дівчини» (Фр.).

Кожна цитата, зокрема в наукових працях, звичайно пас­портизується: внизу сторінки під текстом (у виносках) чи в самому тексті в дужках після наведення цитати вказує­ться на її джерело (автор, назва праці, місце видання, видав­ництво, рік видання, номер тому, сторінка, на якій міститься наведена цитата).

Тема: Синтаксичні конструкції зв'яз­ного мовлення

Лекція 1. Типи зв'яз­ку між реченнями

1.Поняття про складне синтаксичне ціле.

2.Засоби зв'язку між компонентами складного синтаксичного цілого.

Як слово повністю розкриває своє значення тільки у зв'яз­ку з іншими словами, тобто у словосполученні і реченні, так і речення повніше розкриває свій зміст і своє значення у контексті, у поєднанні з іншими реченнями.

У мовленні окремі речення звичайно не виступають ізо­льовано, а поєднуються між собою за змістом і за допомогою граматичних засобів, творячи своєрідні блоки речень, тісно пов'язаних між собою єдністю думки, теми, а також специ­фічними засобами зв'язку. Ці своєрідні блоки речень, пов'я­заних між собою як своєю семантикою, так і граматично, і є складне синтаксичне ціле, або, за іншою термінологією, над­фразна єдність, складна синтаксична єдність, текст (контекст), прозова строфа.

Складне синтаксичне ціле — це група взаємопов'язаних своїм змістом і синтаксичними засобами речень, які вира­жають у порівнянні з окремими реченнями розвиток думки. Складне синтаксичне ціле — це сполучення ряду речень, поєднаних між собою в одне ціле семантико-граматичними відношеннями.

Окремі речення у складному синтаксичному цілому ста­новлять структурно-семантичну єдність. Вони з погляду змісту настільки тісно взаємопов'язані між собою, що, взяті окремо, ізольовано, мають вигляд, як правило, неповних, не закінчених. Отже, з погляду змісту складне синтаксичне ціле характеризується єдністю думки, вислову, теми, тісним змісто­вим зв'язком компонентів, окремих речень, що входять до його складу. Із граматичного, синтаксичного погляду воно характеризується специфічними синтаксичними засобами зв'язку між реченнями, що входять до його складу, а також єдністю суб'єктивно-модального забарвлення і ритмомело­дійною єдністю.

Єдність суб'єктивно-модального забарвлення складного синтаксичного цілого проявляється в тому, що воно (склад­не синтаксичне ціле) — це внутрішньо єдине, цілісне син­таксичне утворення, в якому окремі речення тісно пов'язані між собою певним ставленням мовця (автора) до висловлю­ваного. Ритмомелодійне оформлення складного синтаксич­ного цілого проявляється в тому, що паузи між реченнями цього утворення звичайно коротші від пауз, що існують між окремими блоками, пов'язаних між собою у складне синтак­сичне ціле речень.

Отже, складне синтаксичне ціле — це поєднання в одне ціле ряду речень, що характеризуються відносною заверше­ністю теми (мікротеми), семантичним і синтаксичним зв'яз­ком компонентів. Воно характеризується й композиційно-тематичним членуванням, яке полягає в можливості виді­лити в ньому зачин (початок думки, теми), який зосере­джується в першому реченні, що може навіть виділятися в окремий абзац, середню частину (розвиток, вик­лад теми) і кінцівку, в якій робиться підсумок всього вислову (теми) з погляду як змісту, так і синтаксичної струк­тури.

Окремо слід зауважити, що складне синтаксичне ціле не можна ототожнювати з абзацем. Це зовсім різні категорії, які й ґрунтуються на різних засадах. Хоч абзац нерідко й збігається зі складним синтаксичним цілим, проте він є не синтаксичною, структурно-семантичною категорією, а засо­бом членування тексту на композиційно-стилістичній основі.

Поиск по сайту: