Лекція1. Складнопідрядне речення як різновид складних речень

1.Поняття про складнопідрядне речення.

2.Будова складнопідрядних речень.

3.Засоби зв'язку між предикативними части­нами складнопідрядних речень.

Складне речення, що складається з двох або більше пре­дикативних одиниць, які поєднані в єдине семантичне і гра­матичне ціле підрядним зв'язком за допомогою сполучників підрядності чи сполучних слів та інших граматичних за­собів, називається складнопідрядним.

Предикативні частини складнопідрядних речень синтак­сично нерівноправні: одна з них підлягає, підпорядковується іншій, головній, перебуває в певній залежності від неї. Ця, залежна, частина складнопідрядного речення називається підрядною, а та частина, якій підпорядковується підряд­на, — головною.

Залежність підрядної частини від головної є поняттям синтаксичним. У семантичному відношенні обидві частини складнопідрядного речення бувають рівноцінні, однак нерідкі випадки, коли саме підрядна частина передає основний зміст усього складнопідрядного речення. Так, у реченні Навіть чути, як пливе в далечінь невтомна земля (Ст.) його го­ловна частина (Навіть чути) не розкриває значення само­го вислову, а навпаки, предметний зміст його міститься саме в підрядній частині. До того ж головна частина складнопід­рядного речення не завжди є самостійною і з погляду струк­турного, що формально виявляється в її неповності, у наяв­ності вказівного слова, яке потребує розкриття, пояснення (порівняйте, наприклад: Писав щось, чого ніколи не повин­но побачить стороннє око (Коц.).

Складнопідрядні речення дуже різні за своєю будовою. В одних із них підрядна частина відноситься до окремого слова головної частини, пояснюючи його, в інших — до головної частини в цілому; в одних підрядні частини при­єднуються до головних за допомогою сполучників, в інших — за допомогою сполучних слів, які, однак, і в першому, і в другому випадку завжди супроводжують ці підрядні части­ни, будучи їхніми невід'ємними елементами; в одних склад­нопідрядних реченнях наявні співвідносні слова як необхідні складники головної частини, в інших — вони відсутні, в одних місце підрядної частини стосовно головної відносно вільне, в інших — стійке, фіксоване тощо.

Основними засобами зв'язку між предикативними части­нами складнопідрядних речень, крім інтонації, яка об'єднує предикативні частини цих речень в одне інтонаційно завер­шене ціле, є: 1) сполучники підрядності, які належать до складу підрядної частини і поєднують її з головною части­ною в одне ціле і водночас є й співвиразниками найріз­номанітніших відношень, що існують між цими частинами (з'ясувальні, означальні, причинові, наслідкові, часові, умовні тощо); 2) сполучні слова, виражені переважно відносними займенниками і прислівниками займенникового походжен­ня (хто, що, який, чий, котрий, як, де, куди, звідки, чому та ін.), які, пов'язуючи підрядну частину з головною, водно­час є й членами речення підрядної частини; 3) співвідносні, або вказівні, слова, в ролі яких виступають вказівні займен­ники або прислівники займенникового походження (той, такий, там, туди, тоді, так та ін.), які належать до скла­ду головної частини, однак не виражають самого значення, а лише сигналізують про те, що воно буде виражене у наступній, підрядній частині (порівняйте, наприклад: Я той, що греблі рвав (Вор.), де співвідносне слово той, що міс­титься у головній частині, розкривається підрядною части­ною).

Важливим елементом побудови складнопідрядного речен­ня є також розміщення у ньому його предикативних частин (в одних складнопідрядних реченнях, наприклад у причинових, означальних, підрядна частина завжди перебуває у пост­позиції стосовно головної частини або слова, яке вона пояс­нює, в інших — як після головної, так і перед нею, ще в інших вона може стояти всередині головної частини), а також співвідношення видо-часових і способових форм дієслів-присудків головної і підрядної частин, роль яких у різних складнопідрядних реченнях далеко не однакова, що буде видно далі з аналізу окремих різновидів складнопід­рядних речень.

Поиск по сайту: