Розглядаючи емоційну шкалу тонів, ми цікавимося яким чином поводяться люди, відповідного до того, наскільки гарно чи погано вони переносять збільшення та зменшення руху

Рон Хаббард дав відповідні номери усім емоціям на шкалі для того, щоб показати, наскільки далеко або близько один від одного розташовані емоції, а також для того, щоб показати, як емоції взаємодіють між собою.

Тон 2.0 «антагонізм» - находиться посередині шкали, і цю точку використовують для диференціації високого та низького тону. Всі тони, які розташовані вище 2.0 вважаються високими, а нижче тону 2.0 – низькими.

Під час вивчення емоційної шкали тонів, зверніть увагу на те, що кожна емоція, яка розташована нижче попередньої, є проявом зниження (погіршення) переносимості руху.

Повністю шкала тонів містить таку кількість параметрів:

40.0 – безметежність існування

30.0 – постулати

22.0 – гра

20.0 – дія

8.0 – восторг

6.0 – естетика

4.0 – ентузіазм

3.5 – радість

3.3 сильний інтерес

3.0 – консерватизм

2.9 – помірний інтерес

2.8 – задоволеність

2.6 – незацікавленість

2.5 – нудьга

2.4 – монотонність

2.0 – антагонізм

1.9 – ворожість

1.8 – біль

1.5 - гнів

1.4 – ненависть

1.3 – возмущеніє

1.2 – відсутність співчуття

1.15 – невисловлене возмущеніє

1.1 – прихована ворожість

1.02 – збентеженість

1.0 – страх

0.98 – відчай

0.96 – жах (ужас)

0.94 – оціпеніння

0.9 = співчуття

0.8 – задобрювання

0.5 – горе

0.375 – іскупління

0.3 – незаслуженість

0.2 – самоприниження

0.1 – жертва

0.07 – безнадійність

0.05 – апатія

0.03 – безпорадність

0.01 – помирання

0.0 - смерть

Однак, консультанту або соціальному педагогу для роботи з клієнтом достатньо знання основних з цих емоційній тонів, хоча при більш детальному розгляді станів клієнта, необхідно конкретизувати його емоційний тон. Отже, нам для роботи знадобиться знання та вміння визначати такі тони:

4.0 — ентузіазм

3.5 — бадьорість

3.0 — консерватизм

2.5 — нудьга

2.0 — антагонізм

1.8 — біль

1.5 — злість

1.2 — відсутність симпатії

1.1— прихована ворожість

1.0 — страх

0.9 — співчуття

0.8 — задобрювання (жертвоприношення)

0.5 — горе

0.1 — апатія

0.0 — смерть

Шкала тонів у дії

Людина, яка знаходиться високо на шкалі тонів, має високий потенціал виживання та приймає рішення, спрямовані у бік виживання. Люди, які знаходяться нижче тону 2.0 (антагонізм) мають низький рівень виживання та їх загальною спільною рисою є спрямованість поступитися тиску з зовні. При цьому вираження цього устремління залежить від конкретної емоції, але результат буде один: відсутність устремління до виживання.

Люди, які знаходять високо по шкалі тонів рухаються, діють, живуть, говорять та приймають рішення з такою швидкістю, яка недоступна людям з низьким емоційним тоном. Розуміння цього принципу та використання його у навчанні дає фантастичні результати. Про що б не йшлося, про двох людей, або про дві групи, або про дві нації – та сторона, яка знаходиться нижче на шкалі тонів, буде негативно реагувати на рух тієї сторони, що знаходиться вище.

Це реакція протидії й вона змінюється залежно від того, де саме на шкалі тонів (нижче за тон 2.0) знаходиться людина або група. Реакція не залежить від політичних або релігійних вподобань, кольору шкіри або інших зовнішніх характеристик. Вона власне є драматизацією способи реагування на рух.

Подружжя часто знаходиться на різних шаблях шкали тонів. Якщо тон чоловіка нижче, він буде намагатися або загальмувати, або навіть проігнорувати рух жінки залежно від його положення на шкалі тонів. Якщо тон жінки нижчий, вона, відповідно до власного тону, буде або сваритися, або уникати його, або підпорядковуватися його вимогам (якщо її тон апатія).

В силу того, що люди знаходяться низько на шкалі тонів, вони уникають спілкування, «забувають» важливу інформацію, скаржаться на оточуючих тощо.

Знаючи про це, можна використовувати ці дані для правильного розташування персоналу на робочих місцях. Наприклад, якщо тон людини нижче за 2.5 (нудьга), їй не слід доручати роботу з механізмати, оскільки рух машини буде дратувати її. До того ж, механізми погано працюютьу руках людини з низьким тоном, а якщо цей тон дуже низький, наприклад, 1.1, то працівник може навіть зламати механізм, щоб зупинити його рух.

Неможна довіряти людині з низьким тоном роботу у приймальні офісу або на телефоні під час зустрічі з перспективними заказниками – результати можуть бути не втішними.

Чи траплялося вам дзвонити у заклад, щоб отримати необхідну інформацію та натрапити при цьому на людину, яка грубо та нетерпляче поводилася з вами? То, можливо, ви пам’ятаєте, що вашим бажанням було не дзвонити більш та не мати жодної справи з такою установою. Якщо б тон людини, яка відповідала по телефону був ще нижчим, ви могли й не дочекатися відповіді. Якщо людину з низьким тоном поставити керівником установи, то для самої установи це стане крахом.

Р.Хаббард опублікував статтю «Діагноз та відновлення здоров’я груп», де він наводить такі спостереження: «Підновлення здоров’я групи залежить від вивчення шкали тонів та високого інтелектуального розвитку керівника групи». Тобто від емоційного стану керівника групи – при цьому н важливо про яку групу йдеться сім’ю, компанію чи націю – залужить потенціал виживання групи. Не толерантний керівник, якій знаходиться низько по шкалі тонів, буде спрямовувати свої зусилля на те, щоб загальмувати рух групи та пристосувати його до власної, дуже обмеженої, межі переносимості. Натомість, толерантний керівник (якій знаходиться високо на шкалі тонів) буде сприяти ініціативі та комунікації, всьому, що потрібно для конструктивної, продуктивної та злагодженої роботи установи.

Це ствердження справедливе для усіх груп, але як приклад можна розглянути типову сімейну ситуацію. Наприклад, батько у гарному настрої повертається з роботи після успішного трудового дня. Коли він увійшов до дому, то одразу почув, що діти грають у своїй кімнаті. Він проходить до кухні, де лежить водяний пістолет, заливає воду, а потім швидко вбігає у кімнату до дітей та обливає їх водою з іграшки. Діти у захваті кричать: «Тато, прийшов!» та починають нову веселу гру з водяним пістолетом. Закінчується все веселими розповідями про те, як цікаво пройшов день. Тобто толерантний батько, вносячи свій вклад у рух оточуючої дійсності, сам отримує задоволення від активності інших.

Але ситуація з батьком, якій має низький емоційний тон, може бути іншою. Звичайно, він приходить незадоволений робочим днем (адже таких людей невдачі, як правило, переслідують), він злиться і тому дуже не толерантний до руху. Він чує, що діти захопливе грають у своїй кімнаті, та коли він усвідомлює, що вони є причиною такого руху, він кричить: «Ну ж бо припиніть цей ґвалт!». Діти від такого крику, моментально спускаються униз по шкалі тонів до тону, якій знаходиться нижче за злість. Це може бути страх, горе. Ці емоції вже ближче для їх батька, оскільки містять менше руху. За таким же принципом керівник з низьким тоном може повністю зруйнувати групу, адже своїм низьким емоційним тоном створює атмосферу, яка не сприяє високій працездатності. Доречи, Р.Хаббард стверджує, що спостереження за рівнем тону керівника країни можна повністю описати характер жителів країни та стан її внутрішніх справ.

Поведінка

Такі показники, як стан здоров’я, наскільки ефективна людина для передачі інформації, властивості пам’яті, відношення до сексу, до дітей – змінюються в залежності від того, яка емоція виражається людино. Наприклад, якщо ви кидаєте м’яч у людину, яка знаходиться у тоні ентузіазму, то ця людина адекватно реагує на швидкість м’яча та з готовністю приймає його, а потім продовжує гру та повертає його. Але, якщо ви кидаєте м’яча людині, тон якої емоційно протилежний вашому, вона роздратовано його відкине і ви самі підете його підбирати.

При емоційному тоні 1.5 (злість) людину схопить м’яча , якій їй кинули, він забажає проколоти м’яч , або просто закине його за паркан.

А людина, емоційний тон якої, наприклад, 0.1 (апатія) загалом може не замітити м’яч, який летить до неї.

Крім таких фізичних реакцій на рух, надзвичайно цікаво спостерігати за тим, як змінюються мотивації та наміри людей залежно від того, як вони просуваються по шкалі тонів. Наприклад, люди які знаходяться у гарному емоційному тоні, орієнтовані на майбутнє, їх діяльність та плани пов’язані з майбутнім. Вона працюють на майбутнє.

Навпаки, люди з низьким емоційним тоном, занурені у повсякденні справи, нервово реагують на напружені ситуації. З майбутнім вони пов’язують більш тривог, ніж планів. Вони багато часу витрачають на «пережовування» минулого та невпевнені у собі. Вони постійно розмірковують по минулі невдачі, труднощі, хвороби тощо. Вони уникають майбутнього та теперішнього тому що «застрягли у минулому».

Зміна емоцій

Припустимо людина з’ясувала, що у її автомобіль, який припарковано біля бордюру, врізався якісь лихач. Звичайно, находячись у тоні .0 (ентузіазм), вона почуває себе у стані горя, дивлячись на всій розбитий автомобіль. Але з часом, обмірковуючи ситуацію, вона швидко піднімається по шкалі до тону злості, тому вже готова бігти та знайти того, хто це зробив.

Людина спускається униз по шкалі від того, що хтось порушує її плани на майбутнє, заважає здійсненню рішення, дій, грі тощо. Коли люди не можуть досягнути мети у житті, роботі, особистісних стосунках – вони опускаються по шкалі емоційних тонів. Та навпаки, отримуючи гарні новини, майбутнє бачиться людині світлим, плани здійснюються й вона піднімається по шкалі. Мета, яку було втрачено, повертається, як старий друг та захоплює почуттям подолання майбутніх вершин.

Приклад зміни емоцій

Приклад наводить Марк Шлефлер у своїй книзі про емоційні тони людини, це звичайний випадок з життя дитини.

«Питеру 7 лет и он играет в песочнице. Ему скучно играть, потому что он уже миллион лет строит вот эти замки из песка (или ему так кажется).

Рассеянно наполняя песком очередное ведро, он слышит вдали знакомый звук колокольчика. Он думает, что это колокольчик тележки с мороженым, но, поскольку ему скучно, то он не вполне доверяет своим ощущениям. «Что это такое?» — думает он. Его внимание переключается на внешний мир. Его тон поднимается до тона бодрости. Он снова слышит тот же звук, но теперь, находясь в состоянии бодрости, Питер не просто слышит звук колокольчика, но и уверен в том, что он означает: «МОРОЖЕНОЕ»!!!

Он поднимается еще выше по шкале тонов до тона энтузиазма и начинает мысленно рисовать свое будущее с вафельным стаканчиком мороженого в руке. Полный энтузиазма, он бежит к дому.

Взлетел по ступенькам со скоростью 30 миль в час, он чуть притормаживает у входной двери и, открыв ее, влетает в гостиную, где вынужден остановиться и оглядеться, чтобы затем направить льющуюся через край энергию на поиски няни. « АХ! Она, наверное на кухне!» -

Перепрыгивая через стулья в гостиной, и промчавшись через столовую, он видит на кухне няню Сюзанну, разговаривающую по телефону со своей подругой Элис. Он вытягивает вперед руку ладонью вверх, привлекая ее внимание.

Теперь давайте предположим, что эмоциональный тон Сюзанны — скрытая враждебность. Возможно, она распространяет злобные слухи и рассказывает другим деликатные подробности, которыми делится с ней ее лучшая подруга и которые касаются их общей знакомой Мэри.

В тот момент, когда перед ней возникает Питер, ее импульс — остановить его движение. Она злится на него и поэтому говорит: «Питер! Сколько раз тебе повторять, чтобы ты не мешал мне, когда я разговариваю по телефону. Иди в свою комнату»

Ее злость заставляет Питера потерять скорость и задерживает осуществление его планов. Он быстро соображает, что если он будет продолжать в том же духе, он не получит мороженого никогда, и отступает. Он замедляет движение и оказывается в тоне консерватизма. Его импульс — поддержать существующий статус-кво!

Сюзанна, видя, что его поведение уже не такое требовательное, а движение замедлилось, больше не возражает против его присутствия. Она снова соскальзывает в тон скрытой враждебности и продолжает прерванный разговор по телефону, не замечая того, что она больше не настаивает на том, чтобы он ушел в свою комнату.

Между тем Питер, пребывая в тоне консерватизма, ищет себе занятия на кухне. Сначала он двигает магниты по холодильнику, потом играет с зубцами вилки — одним словом, просто занимает себя пока Сюзанна успокаивается. Он не продолжает наступление, но он и не уходит с кухни! Сохраняет спокойствие!

И снова до него долетает звук приезжающей тележки с мороженым, и Питер через кухонное окно следит за тем, как она едет вдоль соседнего дома. Он оглядывается на Сюзанну, которая продолжает разговаривать по телефону, и ему кажется, что она никогда не закончит свой разговор. Он снова впадает в тон скуки и надеется на то, что «скоро что-то произойдет», а сам продолжает ждать. Звук колокольчика слышится вновь, и Питер видит, как она движется по направлению к его дому! Он снова оглядывается на Сюзанну, не видит никаких признаков того, что разговор подходит к концу, и его эмоциональный тон понижается до антагонизма.

Он подходит к ней и слегка раздраженно говорит: «Эй, Сюзан. Извини! Мороженое… малыш… деньги…?» Он имеет в виду: «В чем дело? Давай купим мороженое, которое продается на улице!» Его отношение к происходящему: «Жизнь должна подарить мне что-то вкусненькое!»

И опять движение Питера раздражает няню. Она кричит: «Ну все, хватит! Убирайся отсюда!»

Испуганный ее реакцией, Питер поворачивается и идет через кухню. Он бормочет себе пол нос (так, чтобы Сюзанна слышала): «Ведьма!»

Сюзанна моментально отрывается от разговора по телефону, снова впадает в тон поста и говорит: «Что Вы сказали, молодой человек?»

Он говорит ей неправду (потому что пугается, и его тоном становится страх, когда он понимает, что натворил): «Я сказал, что у меня чешутся ноги. Когда я играл, песок попал мне в носки.» (в английском языке слова «ведьма» и «зуд» созвучны друг другу)

Она возвращается к телефону, а Питер демонстративно ходит по кухне (он быстро вернулся к тону антагонизма), с треском выдвигает ящики шкафа и рассуждает на тему «отсутствия справедливости»: «Вот мама бы меня поняла».

И снова с улицы слышен колокольчик тележки с мороженым. Питер выглядывает из окна и сидит, что на этот раз тележка уезжает от его дома! Она еще ниже спускается по шкале и оказывается в тоне эмоциональной боли.

Эмоциональная боль — это ощущение близкой потери. Питер очень недолго испытывает это эмоциональное состояние («О нет! Я лишаюсь мороженого!») и тут же опускается по шкале еще ниже до тона злости. Он поворачивается к Сюзанне и кричит ей то, что всегда приводит ее в бешенство: «Безмозглая курица!» Она ненавидит, когда он так ее называет.

Его цель сейчас, несомненно направлена в сторону разрушения.

Слыша это, Сюзанна говорит в трубку: «Элис, я тебе перезвоню позже. А сейчас мне нужно решить одну маленькую проблему!» Она вскакивает на ноги и поворачивается к Питеру, чтобы разобраться с ним, но Питер к этому времени сполз из тона злости в тон страха и улизнул с поля брани!

Сейчас Сюзанну не интересует восстановление справедливости. Ее задача — окончательно заставить этого мальчишку замолчать. Она запрет его в его комнате, и он будет сидеть там, пока не поумнеет!

Выиграв время у этой «чертовой няни» и чувствуя себя от этого в большой безопасности, Питер оказывается в тоне «скрытой враждебности» и остается в нем, пока случайно не задевает вазу в столовой и не роняет ее на пол. Она разлетается на мелкие кусочки.

На какой-то момент его охватывает чувство радостного возбуждения от того, что он отомстил этой злодейке, но это чувство быстро сменяется страхом, когда он слышит ее приближающиеся вопли. Вдруг до него доходит, что ваза, которую он разбил, принадлежала совсем не Сюзанне. Это была любимая мамина ваза! Он бежит в свою комнату, крича: «Сюзанна, извини! Я не хотел!»

Его воображение рисует картину того, что должно сейчас произойти (он делает это по аналогии с тем, что уже бывало в таких случаях, -и.е. с прошлым опытом — обратите внимание, с прошлым, а не с будущим), и эта воображаемая картина накладывается в его сознании на жуткую реальность — на то, что происходит с ним сейчас. Он вбегает в свою комнату, захлопывает за собой дверь и запирает ее на ключ.

Между тем, Сюзанна уже тут, у его двери, и он слышит се вопль: «Питер, сейчас же открой дверь!»

Питер понимает, что его загнали в угол. Он ничего не может сделать! Он опускается еще ниже до тона умилостивления (жертвоприношения). («Умилостивление» означает: «дать что-то кому-то, чтобы избежать наказания». Эта эмоция проявляется тогда, когда человек пытается откупиться от неприятностей.)

К этому времени он находится в состоянии сильнейшего эмоционального стресса. Сюзанна пытается ворваться в дверь его комнаты, а звук ее голоса становится непереносим для него. Он через дверь начинает молить ее о пощаде: «Сюзан, прости меня. Ты не безмозглая курица. Честное слово, я больше никогда не буду тебя так называть, и я буду сидеть здесь, в комнате, до вечера, и никуда не выйду, и вообще я сделаю все, что ты захочешь.»

Сюзанну настолько раздражает непереносимая для нее скорость движения, порожденная данной ситуацией, и кроме того, ей еще столько всего предстоит сделать, что ей и в голову не приходит беспокоится по поводу эмоционального состояния маленького мальчика, трясущегося от страха по ту сторону двери.

Она слышит, как он через дверь извиняется перед ней, и понимает, что она «победила». Но это не радует се. Она так же расстроена, как и он.

И она кричит через дверь: «Вы правильно сделаете, молодой человек, что останетесь здесь». И перед тем, как уйти: «Вот подожди, придут твои родители!..»

Этот прощальный залп, выпущенный по нему хоть и неумышленно, тем не менее ставит под угрозу его будущее.

Тяжело переживая случившееся, он рисует в своем воображении картину того, что сделают с ним родители, когда придут домой. Итак, будущее представляет угрозу, в настоящем он чувствует себя очень неуютно, а прошлое связано с потерей мороженого и уважения к себе — и все это вместе взятое лишает его всяких надежд. Он начинает плакать. Это горе.

И вдруг Питер, поглощенный мыслями о своей потере и о безвыходности положения, слышит удаляющийся звук колокольчика — это все дальше уезжает тележка с мороженым. Еще одно сильное ощущение горя — и он соскальзывает в тон апатии.

Дело кончается тем, что домой приходят его родители, выслушивают сообщения Сюзанны о том, как «безобразно вел себя Питер весь день», и что именно по его вине разбилась ваза, а она здесь ни при чем.

Жизнь продолжается, и родители Питера могут оказаться в недоумении, отчего так изменился характер их сына? И они никогда не поймут, что причиной этих изменений была его реакция на несправедливость со стороны другого человека, лишившего Питера его законных прав в то время, когда родителей не было рядом с ним».

Поиск по сайту: