Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Стійки (нав’язливі) емоції



У людей, виявляється бувають стійкі емоції. Наприклад, людина постійно у тоні горя. Бувають періоди, коли цей тон підвищується, але щоб не відбувалося реакцією такою людини буде злість. Диктор, який читає новини, завжди проявляє одну й ту саму модель поведінки. Служащій фірми при перших ознаках того, що йому буде важко впоратися з роботою, виявляє емоцію горя. Це приклади стійких емоцій.

Стійкі емоцій – це той рівень емоційної реакції, на якому з часом людина сприймає все, що пов’язане з виживанням: комфорт, гроші, захоплення, погодження тощо, й який стає моделлю його поведінки.

Оскільки стійкі емоції не змінюються в різних ситуаціях, вони можуть сприйматися як дещо не раціональне. Стійкі емоції – це звичайне рішення, яке приймає людина у обставинах не приємних для себе.

Якщо дитина постійно чує: «Не роби цього», то перед тим, як її рух примусово зупиняється, вона в кінці кінців, увійде у той емоційний тон, якій в неї асоціюється з цими словами. – і це буде стандартною реакцією на оточуючу дійсність. Зупинка дії асоціюється у свідомості дитини зі словами, голосами, манерою людей, які оточують, тому коли дитина бачить або чує, вона реагує певним емоційним тоном. Він є захисним механізмом, якій використовує дитина, що забігти зупинці власного руху.

Приклад, якій ми використовували раніше допоможе нам зясувати, як формується стійкий тон у дитини:

«Прошло три недели после инцидента с няней. Мы снова видим, что он играет в песочнице. Ему кажется, что он что-то слышит. «Что бы это могло быть?» — думает он, и его тон поднимается до бодрости. Он снова слышит колокольчик и бежит на улицу убедиться в том, что это действительно то, что он думает. «Да, это мороженое!»

В энтузиазме он бежит через газон, по ступенькам, и вот он уже в доме. Он знает, что няня сидит на кухне и разговаривает по телефону. Он мчится через гостиную, перепрыгивает через стулья в столовой и медленно подходит к кухонной двери.

Замедленное движение — это его реакция на недавнее столкновение с няней. В тот раз она остановила его движение, и он испытал тогда облегчение только после того, как он проявил эмоцию умилостивления.

Поэтому он, опустив голову и шаркая ногами, подходит и говорит (мягко потянув ее за рукав): «Сюзан? Сюзан? Сюзан?! СЮЗАН!!!» С каждым разом он все более настойчиво повторяет ее имя, но бормочет его в тоне неискреннего умилостивления. Это продолжается до тех пор, пока она не говорит: «Подожди минуточку, Элис. Питер что-то хочет мне сказать». Она поворачивается к Питеру, видит, что его движения медленные и поэтому переносимы для нее, и она с большой симпатией спрашивает: «Что, дорогой?»

Он отвечает тихо, мило и скромно: «Сюзан, на нашей улице стоит тележка с мороженым, и если ты дашь мне доллар, я буду весь день хорошо себя вести».

«Конечно, дорогой». Она дает Питеру доллар. Она понимает и ценит его тон умилостивления и тем самым преподает ему урок, усвоенный ею еще в юности: хочешь чего-нибудь добиться — умилостивляй.

Теперь маленький Питер знает, что делать. Большую часть времени он находится в тоне энтузиазма, но интуитивно он чувствует, что скорость движения имеет что-то общее с мороженым.»

 

У подальшому, у напружені періоди життя хлопчик буде використовувати цей прийом «задобрювання», тому чим краще це працює, тим частіше він буде ним користуватися. Чим більше необхідного він може отримати таким чином, тим більш «запрограмованою» буде реакція. В стресових ситуаціях вона буде проявлятися самовільно у вигляді певної манери поведінки. В результаті тон «задобрювання» стане стійкою, нав’язливою емоцією.

Коли йдеться про конкретний випадок, тон «задобрювання» працює, але означає лише те, що він допомагає отримати бажане та уникнути ситуації, коли дитину зупинять. Але іронія долі полягає у тому, що в майбутньому дитина сама буде зупиняти себе без будь-якої вимоги ззовні.

А це вже може стати трагічним, якщо рух звичайний рух іншої людини, він може сприйняти як намагання зупинити його. Якщо така асоціація виникне, то це буде означати, що стійка емоція буде працювати як гальма («Жодного руху»), кому буде потрібен такій працівник?

 

Хронічні емоції

Загальний емоційний тон людини складають ряд факторів, які містять навчання, досвід, тон найближчого оточення, травми,, а також кількість життєвої сили та енергії, якими розпоряджується людина.

Р.Хаббард дає визначення «постійної емоції» як яскраво виражений прихований емоційний тон людського життя.

Для того, щоб визначити цей тон, необхідно мати на увазі кожен з перелічених вище факторів. В свою чергу, щоб зрозуміти, що таке постійний тон, необхідно порівняти риси характеру, які зазвичай асоціюються з молоддю (ідеалізм, енергія, сила тощо), з тим, що людина має на старість. Це порівняння покаже контраст між оптимізмом, якій не має сумнівів та руйнівною дією життя на емоційний тон людини. Постійний том має тенденцію до зниження.

Кожна людина щоденно переміщується вверх-вниз за шкалою тонів, але цей рух (який називають «соціальним» або «гострим» тоном) завжди пов'язаний з постійним емоційним станом людини. Отже, постійний емоційний тон не змінюється.

Гострий тон може випадково змінитися в силу отримання гарних або поганих новин, або переходу розмови на неприємну тему. Цей тон не постійний й змінюється під впливом оточуючої дійсності. Постійний тон людини є домінуючим, тому визначає наскільки продуктивно діє людина та наскільки щасливою посувається. Люди з високим емоційним тоном швидше приходять до норми після отримання поганих новин, появляють більшу стійкість у досягненні мети, мають здібності до більш швидкого сприймання та кращого контролю над усіма сферами життя.

В нашій повсякденній діяльності нас більш цікавлять стани гострого та стійкого тонів. Тому задача соціального педагога полягає не в том, що зробити свою діяльність реабілітаційним центром для людей з низьким постійним тоном. Соціальному педагогу необхідно мати власний постійно високий тон та продуктивно працювати. А це означає, що ми самі повинні навчитися працювати над вмінням ефективно виходити з небажаних короткочасних гострих емоційних станів. При цьому стани низьких емоційних тонів потрібно довіряти спеціалістам, які працюють по технологіям, які спеціально розроблені для того, щоб вирішувати такі проблеми

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.