Нотаріальна діяльність. 1. Поняття, принципи нотаріальної діяльності

1. Поняття, принципи нотаріальної діяльності. Вимоги до нотаріуса.

2. Нотаріальні дії, що можуть вчинятися державними нотаріусами.

3. Нотаріальні дії, що можуть вчинятися приватними нотаріусами та іншими особами.

4. Контроль за діяльністю нотаріуса. Проблеми нотаріату.

1. Поняття, принципи нотаріальної діяльності.

Вимоги до нотаріуса

Назва нотаріус походить від слова нота (лат. - знак). Нотаріус – людина, яка пише знаки. Нотаріальна діяльність – важливий елемент у ланцюгу юридичних дій та процедур. У багатьох життєвих ситуаціях без нотаріуса не обійтись. Наприклад, засвідчення достовірності фактів, документів; купівля-продаж майна тощо.

Нотаріальна діяльність забезпечує виконання засвідчуваної та контрольно-реєстраційної функції під час виконання юридичних справ.

Завдання нотаріуса: перевірка справжності документів, фактів, дій, засвідчення їх реальності та надання їм юридичної сили.

Нотаріат – це система органів та посадових осіб, на яких покладено обов’язок засвідчувати права та факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Закон України «Про нотаріат» прийнятий у 1993 році, введений в дію у 1994 році, передбачає дві форми нотаріату: державний і приватний нотаріат. В своїй діяльності вони керуються одними нормативними актами.

Принципи нотаріальної діяльності:

- законності (ст. 8 Конституції, ст. 5, 7, 21 та інші Закону України «Про нотаріат»);

- національної мови (ст. 10 Конституції, ст. 15 Закону);

- диспозитивності (ст. 19 Конституції);

- сприяння громадянам, установам, підприємства і організаціям в здійсненні їх прав (ст. 5 Закону);

- безспірності нотаріального процесу (ст. 124 Конституції);

- неупередженості нотаріусу (ст. 9 Закону);

- рівності прав усіх суб’єктів, що беруть участь у нотаріальному процесі (ст. 21 Конституції, ст. 5 Закону);

- безпосередності (ст. 56 Закону);

- додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій (ст. 8 Закону).

Принцип законності проявляється в тому, що державні, приватні нотаріуси та інші особи, які вчиняють нотаріальні дії, повинні керуватися в своїй діяльності законом та іншими нормативними актами, які регулюють їх діяльність (ст. 7 Закону).

Принцип національної мови передбачає, що нотаріальні провадження вчиняються українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Стаття 10 Конституції передбачає всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. Згідно з цим принципом, коли особа, що звернулась за вчиненням нотаріальних дій, не знає мови, якою ведеться діловодство, тексти оформлюваних документів та роз’яснення, що їх надає нотаріус при вчиненні нотаріального провадження, мають перекладатись цій особі нотаріусом або перекладачем.

Принцип диспозитивності закріплений ст. 19 Конституції, яка проголошує, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Він проявляється також в праві заінтересованих осіб на оскарження неправильно вчиненої нотаріальної дії або відмови у її вчиненні.

Принцип сприяння громадянам, установам, підприємствам і організаціям, в здійсненні їх прав (ст. 5 Закону) полягає в обов’язку нотаріусів та інших посадових осіб, які вчиняють нотаріальні дії, сприяти суб’єктам нотаріального процесу у здійсненні їх прав та законних інтересів, роз’яснювати їм права та обов’язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду. Він випливає з ст. 3 Конституції, якою передбачається, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Принцип безспірності нотаріального процесу. Ст. 124 Конституції передбачає, що право судити про права та обов’язки осіб у тих чи інших правовідносинах належить до виключної компетенції судів. На нотаріуса покладається не вирішення спірних правовідносин, а лише посвідчення безспірних прав та обов’язків осіб у правовідносинах. Нотаріус не може і не повинен аналізувати права осіб, оскільки він має отримувати від осіб безспірні докази про існування юридичних обставин, з якими норма права пов’язує виникнення, зміну або припинення прав осіб у визначених законом правовідносинах.

Принцип неупередженості нотаріусів. Ст. 9 Закону передбачає обмеження нотаріуса у прав вчинення нотаріальних дій на своє ім’я і від свого імені, на ім’я свого і від імені свого чоловіка чи своєї дружини, його та своїх родичів, а також на ім’я і від імені працівників даної нотаріальної контори. Держава гарантує особам, які звертаються за вчиненням нотаріального провадження, що їх інтереси не можуть входити в протиріччя з особистими інтересами нотаріуса.

Принцип рівності прав усіх суб’єктів, що беруть участь у нотаріальному процесі (ст. 21 Конституції). Принцип поширюється на суб’єктів, які беруть участь у нотаріальному провадженні з метою охорони і захисту їхніх прав та інтересів. Будь який учасник угоди має право відмовитися від вчинення нотаріального провадження до його закінчення, ініціювати внесення змін до проекту договору. Нотаріус повинен роз’яснити всім особам про можливі негативні наслідки посвідчуваної угоди.

Принцип безпосередності (ст. 56 Закону). Нотаріальний процес передбачає необхідність особистого звернення до нотаріуса, або мати відповідні визначені законом повноваження, процесуально представника інтересів іншої особи. Це положення зумовлюється обов’язком нотаріуса здійснювати перевірку відповідних повноважень особи на вчинення нотаріального провадження. Нотаріус має сам безпосередньо вчиняти нотаріальні дії і не може передоручати їх вчинення іншим особам.

Принцип додержання таємниці вчинюваних нотаріальних дій (ст. 8 Закону). Цей принцип проявляється в тому, що нотаріуси та інші посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, зобов’язані додержувати таємниці цих дій. Довідки про вчинені нотаріальні дії та документи видаються тільки громадянам та юридичним особам, за дорученням яких або щодо яких вони вчинялися. Винятки: письмова вимогу суду, прокуратури, органів дізнання та слідства. З приводу розголошення змісту вчинених нотаріальних дій при розгляді справ у судах є можливість порушувати питання перед суддею про необхідність розгляду справи у закритому судовому засіданні.

Нотаріусом може бути: громадянин України з вищою юридичною освітою, несудимий, який пройшов шестимісячне стажування, склав кваліфікаційний іспит, одержав свідоцтво та склав присягу.

Підстави припинення права на нотаріальну діяльність: власне бажання; подання обласного управління юстиції; втрата громадянства; винесення обвинувального вироку щодо нотаріуса; застосування примусових заходів медичного характеру; винесення постанови про припинення кримінальної справи з нереабілітуючих підстав; рішення суду щодо обмеження дієздатності; неодноразове порушення законів України; невідповідність займаній посаді тощо (ст. 3, 9, 12 Закону).

2. Нотаріальні дії, що можуть вчинятися державними нотаріусами

Згідно з законом України «Про нотаріат» нотаріуси:

а) посвідчують угоди (договори, заповіти, шлюбні контракти …);

б) вживають заходи до охорони спадкового майна;

в) видають свідоцтва про право на спадщину;

г) видають свідоцтва про придбання жилих будинків;

д) накладають заборони на відчуження нерухомого майна;

є) засвідчують вірність копій документів;

ж) засвідчують вірність перекладу документів з інших мов;

з) посвідчують факти, що громадянин живий, перебуває в певному місці;

й) передають заяви фізичних та юридичних осіб іншим фізичним та юридичним особам;

і) приймають у депозит гроші, цінні папери;

к) вчиняють виконавчі написи, протести векселів;

л) вчиняють морські протести;

м) приймають на зберігання документи;

н) посвідчують договори довічного утримання тощо (ст. 34 Закону).

3. Нотаріальні дії, що можуть вчинятися

приватними нотаріусами та іншими особами

Приватні нотаріуси можуть вчиняти всі ті ж дії, що і державні нотаріуси за винятком пунктів б, в, д, н (ст. 36 Закону).

Нотаріальні дії, що вчиняють посадовими особамивиконавчих комітетів Рад (ст. 37 Закону):

- заходи до охорони спадкового майна;

- накладення заборони на відчуження житлового будинку;

- посвідчення заповітів, доручень;

- засвідчення вірності копій документів, підписів.

Консульські установи (ст. 38 Закону):

- посвідчують угоди (договори, заповіти, доручення);

- вживають заходи до охорони спадкового майна;

- засвідчують вірність перекладу з однієї мови на іншу;

- вчиняють морські протести тощо.

Головні лікарі, їх заступники, лікарі, директори санаторіїв, будинків пристарілих (ст. 40 Закону) посвідчують заповіти.

Капітани морських суден під час плавань, начальники експедицій посвідчують заповіти.

Командири військових частин, начальники місць позбавлення волі посвідчують заповіти, доручення.

Державні нотаріуси в нотаріальних архівах видають дублікати і засвідчують вірність копій документів в архівах (ст. 35 Закону).

4. Контроль за діяльністю нотаріуса. Проблеми нотаріату

Законодавством України передбачено два види контролю: зовнішній, який здійснюється прокуратурою, судом, органами розслідування і відомчий, який здійснюється Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату при Мінюсті України та кваліфікаційними комісіями при управліннях юстиції АРК, областей, м. Києва та Севастополя.

Проблеми нотаріату:

- недосконалість законодавства;

- принизливе обмеження приватних нотаріусів;

- висока оплата послуг нотаріусів;

- недостатня оплата праці нотаріусів;

- недосконалий контроль;

- проблеми самоврядування (більш детально див. ж. «Право України» № 8 2008 р.)

Поиск по сайту: