Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ТЕМА 1. ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЯК СКЛАДНА СИСТЕМА



 

Трактування терміна ”організація“ багатоаспектне. Він може розглядатися як:

- управлінська функція, що полягає у системі і упорядкуванні її компонентів у просторі та часі;

- ознака системи, котра характеризує її риси (ступінь злагодженості. узгодженості, сумісності, упорядкованості тощо);

- сама система, що є результатом її організації; об’єкт, який має упорядковану внутрішню структуру. Це установа, фірма, підприємство, промислове об’єднання, навчальний заклад, завод, перукарня, ВАТ, ТОВ тощо.

Цікаво зазначити, що організація може існувати, тоді як організації (у розумінні порядку) в ній може і не бути. Розуміння організації створює основу для вивчення управління [1].

Організація в сфері матеріального виробництва являє собою підприємство. Діяльність підприємства в Україні регламентується Законом України ”Про підприємства України“.

Вивчення дисципліни ”Організація виробництва“ передбачає певну методологію, що відображує системний підхід. Звідси виробниче підприємство (організація) розглядається як система, котра є відкритою та складною.

Поняття «система» дуже різноманітне. Його визначення залежить від позиції, з якої виходили автори дослідники-кібернетики, математики, техніки. Аналіз існуючих визначень поняття ”система“ надає Уємов О.І. [2]. Найбільш поширене з них це ”упорядоченное определенным образом множество елементов, взаимосвязанных между собой и образующих некоторое целостное единство“ [2]. Важливою особливістю кожної системи є наявність в неї властивостей, що являються сумою властивостей, які складають її елементи. Дохідливе і просте тлумачення приводить Злобін О.Т.: ”Система – это совокупность взаимосвязанных элементов (компонентов), при взаимодействии которых возникает новое свойство, не присущее ни одному из них в отдельности, а характерное для них всех, объединенных в целое“ [3]. Ці визначення стосуються внутрішньої структури системи, тоді як з точки зору системного підходу це поняття ширше. Воно включає і зовнішнє оточення, що охоплює вхід та вихід системи і зворотній зв'язок [4].

Крім того, що підприємство є системою відкритою, бо має зв'язок із зовнішнім середовищем, воно і є складна система. Ознакою рівня складності виступають такі її властивості, як кількість компонентів у системі, кількість зв’язків між компонентами, характер цих зв’язків (детермінований чи стохастичний), ступінь невизначеності і неоднозначності компонентів, капіталомісткість перероблюючої підсистеми, чисельність працівників, обсяг господарського обігу, число рівнів ієрархії організаційної структури, тип та вид структури, кількість цілей та їх пріоритет тощо.

Підприємства як і системи дуже різноманітні, тому їх класифікація за ознаками наведена у Законі і у підручнику [4].

Загальна теорія систем виставляє початковим постулатом існування системи як цілого. Елементи (компоненти) системи володіють відносною самостійністю, що дозволяє визнавати їх як підсистеми. Виходячи з цього, підприємство як цілісний об’єкт поділяється на компоненти (підсистеми), що між собою взаємопов’язані. Кожна підсистема є складовою системи вищого порядку (підприємства). В свою чергу, підсистема може бути поділена на менші компоненти і тоді розглядається як система. Тобто границя поняття системи відносна і залежить від цілей дослідження. Спираючись на принцип ієрархічності побудови системи, її первинний рівень відносно самостійний – це робоче місце, що розглядається як система “людина-машина”. Вона складається із двох взаємодіючих і взаємопов’язаних елементів.

Робоче місце – зона прикладання праці, визначена на підставі трудових і других діючих норм, оснащена необхідними засобами для трудової діяльності одного виконавця [5].

Класифікація робочих місць наведена у таблиці 1.1.

Інтеграція первинних систем (підсистем) – робочих місць, пов’язаних єдністю виконання частини виробничого процес, створює систему більш вищого порядку – виробничу дільницю.

Системою більш високого рівня і порядку буде виробничий цех. Цех – це виробничий підрозділ підприємства, що має чітко визначені функції у виробничому процесі, адміністративно відокремлений за ознакою (технологічною, предметною чи функціональною) [5]. Компонентами (підсистемами) цеху як системи являються виробничі дільниці, взаємопов’язані розподілом та кооперацією праці у системі.

Таблиця 1.1

Класифікація робочих місць

Класифікаційна ознака Вид робочого місця
Технічне оснащення Ручної праці Механізоване (в т.ч. частково) Автоматизоване ( в т.ч. частково) Апаратурне (механізоване, автоматизоване)
Кількість обслуговуючого обладнання (станків, агрегатів) Одностаночне (агрегатне) Багатостаночне (агрегатне)
Розподіл праці Індивідуальне Бригадне
Рівень спеціалізації Універсальне Спеціалізоване Спеціальне
Ступінь пересування Стаціонарне Пересувне

 

Виробничі цехи (підсистеми) в залежності від їх призначення і ролі у здійсненні основної функції підприємства (системи) поділяються у гірничо-металургійному виробництві на основні, підсобні, допоміжні і побічні; у машинобудуванні – на основні, допоміжні та обслуговуючі.

Методологічна специфіка системного підходу орієнтує дослідника та проектанта на розкриття суті організації (підприємства) водночас у різних аспектах системності. В їх сполученні підприємство і виступає як цілісна система. Так, підприємство – це насамперед операційна система [6]; з позиції виробництва продукції – це виробнича система; як взаємопов’язаний комплекс машин, обладнання – це технічна система; як сукупність засобів по переробці предмета праці – це система технологічна; з погляду відносин між живими елементами (людьми) – це соціальна система, система поведінки, котра регулюється і управляється людьми на принципах само – (самонавчання, саморегулювання, самоорганізування); з позиції єдності економічних процесів у виробництві і засобу розподілення матеріальних благ – це система економічна; з точки зору взаємозв’язку потоків інформації – це система інформаційна.

Розглянемо підприємство з позиції операційної системи. Кожне підприємство для впровадження своєї місії і досягнення поставлених цілей має об’єктивну необхідність виконувати функцію операцій. Під операційною функцією розуміється діяльність, за результатом якої виробляються товари і послуги, що поставляються системою у зовнішнє середовище [6]. Термін “операція” і “виробництво” взаємозамінні. Але перше поняття ширше другого. Виробництво передбачає тільки випуск товарів та переробку сировини.

Операційною системою підприємства зветься повна система виробничої діяльності, що складається з трьох взаємопов’язаних підсистем: керуючої, перероблюючої і забезпечення. Схема операційної системи підприємства (металургійного комбінату) показана на рисунку 1.1.

Такий розподіл виробничих цехів між підсистемами належить тільки цій операційній системі. Підприємство з іншими операційними функціями, наприклад, ремонтний завод (ДВРЗ) у складі перероблюючої підсистеми буде мати ремонтні цехи, ливарний цех як основний цех. У складі гірничо-збагачувального комбінату, товарною продукцією якого є агломерат, агломераційний цех буде основним цехом його перероблюючої підсистеми, тоді як для металургійного комбінату (рис. 1.1) – це підсобний цех підсистеми забезпечення.

Керуюча підсистема переробляє великий обсяг складної та різноманітної і різноспрямованої інформації. Вона відносно своїх керованих підсистем виконує усі управлінські функції від планування до контролю і виробляє рішення щодо функціонування перероблюючої підсистеми і підсистеми забезпечення у конкретній ситуації, що склалася на підприємстві. Керуючу підсистему живлять зовнішнє і внутрішнє середовище, вона має з ними зворотній зв’язок (див. рис. 1.1). Раціональність внутрішньої структури підприємства забезпечує чутливість його до змін у зовнішньому середовищі, що постійно впливає.

Слід зазначити, що у відкритих системах треба розрізняти поняття “вплив” і “вхід”. Вони різняться через термін “поріг збудливості”. Система реагує тільки на такий вплив, величина якого перевищує для системи деяке порогове значення. Такий вплив і буде входом у систему. Так, наприклад, підприємство реагує тільки на визначену величину зміни ринкових цін на продукцію, послуги, матеріали тощо.

 

Інформація із зовнішнього середовища

    Інформація Рішення, про становище плани, вплив системи
Керуюча підсистема (планування-контроль)
Перероблююча підсистема (основні і побічні цехи)
Основні цехи:Побічні цехи:   Гірничорудне виробництво Шлакоцементний Коксохімічне виробництво Хімічний Доменне Товари народного Сталеплавильне споживання Прокатне

 


Вхід Вихід

 


Трудові Продукція

ресурси, послуги

матеріали,

капітал

Підсистема забезпечення (підсобні і допоміжні цехи)
,

енерго-

ресурси,

Виробляюча Обслуговуюча
інформа-

Підсобні цехи: Аглофабрика Копровий Вогнетривкий Вапняковий Тарний Допоміжні цехи:   Ремонтні (по виробництву Ремонтуючі по ремонту запасних частин та змінно- механоелектроустатку го устаткування): вання Ливарний Енергетично- Енергетичні по вир-цтву: ремонтуючі - - енергії Транспортні - - пару Цех контрольно- - - газу вимірювальних - - води приладів і автоматики - - електроенергії (КВПА) - - стиснутого повітря Складське - - кисню тощо господарство
ція

 

 

Рис. 1.1. Схема операційної системи підприємства (металургійного комбінату)

Перероблююча підсистема здійснює безпосереднє перетворення вхідних величин у вихідні результати. У її основних цехах протікають виробничі процеси, пов’язані із фізико-хімічними змінами у предметах праці, змінами форми, виду, внутрішніх властивостей тощо, і разом із тим створюється додаткова вартість її перетворювання. Таким чином, на вході у перероблюючу підсистему різноманітні ресурси за відповідною ціною їх придбання, а на виході – результат за відповідною ціною реалізації. Капіталомісткість цієї підсистеми відіграє вирішальну роль при проектуванні розміру підприємства.

Підсистема забезпечення тому так і зветься, що вона виконує необхідні функції забезпечення для високопродуктивної та безперебійної роботи перероблюючої підсистеми. Без неї неможливо у основних цехах перероблюючої підсистеми здійснити ритмічний запуск у виробничий процес предметів праці і ритмічний випуск продукції, неможливо забезпечити високу її якість. У підсистемі забезпечення теж протікають процеси виробництва відповідної продукції (газу, пару, енергії) і разом з тим процеси надання різних послуг (пресувальних, складальних тощо). Тому підсистему забезпечення можна розглядати як таку, що складається з двох частин: виробляючої та обслуговуючої (див. рис.1.1). Підсистема забезпечення, виробляюча, теж приймає участь у виробництві «виходу». На відміну від перероблюючої підсистеми підсистема забезпечення має особливі риси, які зумовлюють складність питань її організації:

- дуже тісний взаємозв’язок із споживачем їх продукції, послуг;

- високий ступінь індивідуалізації продукту, послуги у відповідності до потреби клієнта;

- висока трудомісткість продукції, послуг.

Протягом довгих років підсистемі забезпечення у системі підприємства не приділялося належної уваги, вона не визнавалась рівноправним партнером основних процесів перероблюючої підсистеми. Внаслідок цього і зараз (у ринковій економіці) вона має хронічне відставання у техніці, технології і організації виробничих процесів, в неї не вкладаються потрібні інвестиції.

 





©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.