ТЕМА 1. ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО ЯК СКЛАДНА СИСТЕМА

Трактування терміна ”організація“ багатоаспектне. Він може розглядатися як:

- управлінська функція, що полягає у системі і упорядкуванні її компонентів у просторі та часі;

- ознака системи, котра характеризує її риси (ступінь злагодженості. узгодженості, сумісності, упорядкованості тощо);

- сама система, що є результатом її організації; об’єкт, який має упорядковану внутрішню структуру. Це установа, фірма, підприємство, промислове об’єднання, навчальний заклад, завод, перукарня, ВАТ, ТОВ тощо.

Цікаво зазначити, що організація може існувати, тоді як організації (у розумінні порядку) в ній може і не бути. Розуміння організації створює основу для вивчення управління [1].

Організація в сфері матеріального виробництва являє собою підприємство. Діяльність підприємства в Україні регламентується Законом України ”Про підприємства України“.

Вивчення дисципліни ”Організація виробництва“ передбачає певну методологію, що відображує системний підхід. Звідси виробниче підприємство (організація) розглядається як система, котра є відкритою та складною.

Поняття «система» дуже різноманітне. Його визначення залежить від позиції, з якої виходили автори дослідники-кібернетики, математики, техніки. Аналіз існуючих визначень поняття ”система“ надає Уємов О.І. [2]. Найбільш поширене з них це ”упорядоченное определенным образом множество елементов, взаимосвязанных между собой и образующих некоторое целостное единство“ [2]. Важливою особливістю кожної системи є наявність в неї властивостей, що являються сумою властивостей, які складають її елементи. Дохідливе і просте тлумачення приводить Злобін О.Т.: ”Система – это совокупность взаимосвязанных элементов (компонентов), при взаимодействии которых возникает новое свойство, не присущее ни одному из них в отдельности, а характерное для них всех, объединенных в целое“ [3]. Ці визначення стосуються внутрішньої структури системи, тоді як з точки зору системного підходу це поняття ширше. Воно включає і зовнішнє оточення, що охоплює вхід та вихід системи і зворотній зв'язок [4].

Крім того, що підприємство є системою відкритою, бо має зв'язок із зовнішнім середовищем, воно і є складна система. Ознакою рівня складності виступають такі її властивості, як кількість компонентів у системі, кількість зв’язків між компонентами, характер цих зв’язків (детермінований чи стохастичний), ступінь невизначеності і неоднозначності компонентів, капіталомісткість перероблюючої підсистеми, чисельність працівників, обсяг господарського обігу, число рівнів ієрархії організаційної структури, тип та вид структури, кількість цілей та їх пріоритет тощо.

Підприємства як і системи дуже різноманітні, тому їх класифікація за ознаками наведена у Законі і у підручнику [4].

Загальна теорія систем виставляє початковим постулатом існування системи як цілого. Елементи (компоненти) системи володіють відносною самостійністю, що дозволяє визнавати їх як підсистеми. Виходячи з цього, підприємство як цілісний об’єкт поділяється на компоненти (підсистеми), що між собою взаємопов’язані. Кожна підсистема є складовою системи вищого порядку (підприємства). В свою чергу, підсистема може бути поділена на менші компоненти і тоді розглядається як система. Тобто границя поняття системи відносна і залежить від цілей дослідження. Спираючись на принцип ієрархічності побудови системи, її первинний рівень відносно самостійний – це робоче місце, що розглядається як система “людина-машина”. Вона складається із двох взаємодіючих і взаємопов’язаних елементів.

Робоче місце – зона прикладання праці, визначена на підставі трудових і других діючих норм, оснащена необхідними засобами для трудової діяльності одного виконавця [5].

Класифікація робочих місць наведена у таблиці 1.1.

Інтеграція первинних систем (підсистем) – робочих місць, пов’язаних єдністю виконання частини виробничого процес, створює систему більш вищого порядку – виробничу дільницю.

Системою більш високого рівня і порядку буде виробничий цех. Цех – це виробничий підрозділ підприємства, що має чітко визначені функції у виробничому процесі, адміністративно відокремлений за ознакою (технологічною, предметною чи функціональною) [5]. Компонентами (підсистемами) цеху як системи являються виробничі дільниці, взаємопов’язані розподілом та кооперацією праці у системі.

Таблиця 1.1

Класифікація робочих місць

Виробничі цехи (підсистеми) в залежності від їх призначення і ролі у здійсненні основної функції підприємства (системи) поділяються у гірничо-металургійному виробництві на основні, підсобні, допоміжні і побічні; у машинобудуванні – на основні, допоміжні та обслуговуючі.

Методологічна специфіка системного підходу орієнтує дослідника та проектанта на розкриття суті організації (підприємства) водночас у різних аспектах системності. В їх сполученні підприємство і виступає як цілісна система. Так, підприємство – це насамперед операційна система [6]; з позиції виробництва продукції – це виробнича система; як взаємопов’язаний комплекс машин, обладнання – це технічна система; як сукупність засобів по переробці предмета праці – це система технологічна; з погляду відносин між живими елементами (людьми) – це соціальна система, система поведінки, котра регулюється і управляється людьми на принципах само – (самонавчання, саморегулювання, самоорганізування); з позиції єдності економічних процесів у виробництві і засобу розподілення матеріальних благ – це система економічна; з точки зору взаємозв’язку потоків інформації – це система інформаційна.

Розглянемо підприємство з позиції операційної системи. Кожне підприємство для впровадження своєї місії і досягнення поставлених цілей має об’єктивну необхідність виконувати функцію операцій. Під операційною функцією розуміється діяльність, за результатом якої виробляються товари і послуги, що поставляються системою у зовнішнє середовище [6]. Термін “операція” і “виробництво” взаємозамінні. Але перше поняття ширше другого. Виробництво передбачає тільки випуск товарів та переробку сировини.

Операційною системою підприємства зветься повна система виробничої діяльності, що складається з трьох взаємопов’язаних підсистем: керуючої, перероблюючої і забезпечення. Схема операційної системи підприємства (металургійного комбінату) показана на рисунку 1.1.

Такий розподіл виробничих цехів між підсистемами належить тільки цій операційній системі. Підприємство з іншими операційними функціями, наприклад, ремонтний завод (ДВРЗ) у складі перероблюючої підсистеми буде мати ремонтні цехи, ливарний цех як основний цех. У складі гірничо-збагачувального комбінату, товарною продукцією якого є агломерат, агломераційний цех буде основним цехом його перероблюючої підсистеми, тоді як для металургійного комбінату (рис. 1.1) – це підсобний цех підсистеми забезпечення.

Керуюча підсистема переробляє великий обсяг складної та різноманітної і різноспрямованої інформації. Вона відносно своїх керованих підсистем виконує усі управлінські функції від планування до контролю і виробляє рішення щодо функціонування перероблюючої підсистеми і підсистеми забезпечення у конкретній ситуації, що склалася на підприємстві. Керуючу підсистему живлять зовнішнє і внутрішнє середовище, вона має з ними зворотній зв’язок (див. рис. 1.1). Раціональність внутрішньої структури підприємства забезпечує чутливість його до змін у зовнішньому середовищі, що постійно впливає.

Слід зазначити, що у відкритих системах треба розрізняти поняття “вплив” і “вхід”. Вони різняться через термін “поріг збудливості”. Система реагує тільки на такий вплив, величина якого перевищує для системи деяке порогове значення. Такий вплив і буде входом у систему. Так, наприклад, підприємство реагує тільки на визначену величину зміни ринкових цін на продукцію, послуги, матеріали тощо.

Інформація із зовнішнього середовища

Вхід Вихід

Трудові Продукція

ресурси, послуги

матеріали,

капітал

енерго-

ресурси,

Рис. 1.1. Схема операційної системи підприємства (металургійного комбінату)

Перероблююча підсистема здійснює безпосереднє перетворення вхідних величин у вихідні результати. У її основних цехах протікають виробничі процеси, пов’язані із фізико-хімічними змінами у предметах праці, змінами форми, виду, внутрішніх властивостей тощо, і разом із тим створюється додаткова вартість її перетворювання. Таким чином, на вході у перероблюючу підсистему різноманітні ресурси за відповідною ціною їх придбання, а на виході – результат за відповідною ціною реалізації. Капіталомісткість цієї підсистеми відіграє вирішальну роль при проектуванні розміру підприємства.

Підсистема забезпечення тому так і зветься, що вона виконує необхідні функції забезпечення для високопродуктивної та безперебійної роботи перероблюючої підсистеми. Без неї неможливо у основних цехах перероблюючої підсистеми здійснити ритмічний запуск у виробничий процес предметів праці і ритмічний випуск продукції, неможливо забезпечити високу її якість. У підсистемі забезпечення теж протікають процеси виробництва відповідної продукції (газу, пару, енергії) і разом з тим процеси надання різних послуг (пресувальних, складальних тощо). Тому підсистему забезпечення можна розглядати як таку, що складається з двох частин: виробляючої та обслуговуючої (див. рис.1.1). Підсистема забезпечення, виробляюча, теж приймає участь у виробництві «виходу». На відміну від перероблюючої підсистеми підсистема забезпечення має особливі риси, які зумовлюють складність питань її організації:

- дуже тісний взаємозв’язок із споживачем їх продукції, послуг;

- високий ступінь індивідуалізації продукту, послуги у відповідності до потреби клієнта;

- висока трудомісткість продукції, послуг.

Протягом довгих років підсистемі забезпечення у системі підприємства не приділялося належної уваги, вона не визнавалась рівноправним партнером основних процесів перероблюючої підсистеми. Внаслідок цього і зараз (у ринковій економіці) вона має хронічне відставання у техніці, технології і організації виробничих процесів, в неї не вкладаються потрібні інвестиції.

Поиск по сайту: