Тема 5. Гроші у світовій економіці

1. Конвертованість валют.

2. Валютний курс.

3. Золотовалютні резерви.

4. Національна і світові валютні системи.

5. Валютний ринок.

6. Форми валютних операцій.

-1-

Конвертованість– здатність національної валюти виконувати роль світових грошей, вільно і без обмежень обмінюватись на інші валюти.

Види конвертованості:

1. В залежності від суб’єктів, на яких поширюється режим конвертованості:

- зовнішня – відсутність обмежень у використанні національної валюти в середині країни та за її межами для нерезидентів;

-внутрішня– відсутність обмежень у використанні національної валюти в середині країни та за її межами тільки для резидентів.

Резиденти – громадяни України; іноземні громадяни, які постійно проживають в Україні; юридичні і фізичні особи, що мають постійне місцезнаходження в Україні; торгівельні, дипломатичні та інші представництва, розташовані за її межами.

2. В залежності від операцій, на які поширюється режим конвертованості:

-по поточним операціям – використання національної валюти для розрахунків за імпортні товари, послуги; тобто національна валюта обслуговує товарні ринки;

-по фінансовим операціям – передбачає використання національної валюти для фінансування та кредитування капітальних вкладень; тобто національна валюта обслуговує фінансові ринки.

3. Узагальнюючи вищесказане, розрізняють:

-повна конвертованість -характеризується відсутністю обмежень у використанні національної валюти по товарних і фінансових операціях, як для резидентів, так і для нерезидентів;

- часткова конвертованість характеризується наявністю певних обмежень у використанні національної валюти. Національна валюта використовується переважно на товарних ринках.

З юридичної точки зору повністю конвертованою валютою є валюта тих країн, які взяли на себе зобов’язання:

1. запроваджувати заходи контролю щодо руху капіталу, його “відтоку” і “притоку” із – за кордону;

2. країна не повинна обмежувати можливість використання своєї валюти, або валюти інших країн-членів МВФ для поточних платежів;

3. країна зобов’язана викуповувати в інших країн-членів МВФ залишки коштів у своїй валюті, якщо вони утворилися внаслідок платежів за поточними операціями.

-2-

Валютний курс – співвідношення між двома грошовими одиницями, ціна однієї валюти, виражена у валютах інших країн.

Функції валютного курсу :

- засіб інтернаціоналізації грошових відносин;

- засіб порівняння цін національного та світового ринків;

- засіб перерозподілу національного продукту на міжнародному рівні.

В умовах існування системи золотого монометалізму в основі валютного курсу лежав золотий паритет (ваговий вміст золота в грошовій одиниці).

В сучасних умовах в основі валютного курсу лежить паритет купівельних спроможностей грошей.

Фактори, що впливають на валютний курс:

1. Стан платіжного балансу країни. Активне сальдо платіжного балансу сприяє підвищенню валютного курсу.

2. Інфляційні процеси. Значні темпи інфляції призводять до зниження валютного курсу.

3. Дисконтна політика. Приток валюти в країну при підвищенні рівня процентної ставки сприяє зростанню курсу національної валюти.

4. Психологічні фактори.

5. Ступінь розвитку фондового ринку.

6. Політична ситуація в країні.

7. Державне регулювання валютного курсу.

В залежності від ступеня втручання держави в регулювання валютних курсів розрізняють:

- плаваючі курси - визначаються за допомогою попиту і пропозиції на дану валюту;

- фіксовані валютні курси – визначаються державою.

Визначення валютного курсу називається котируваннямвалюти. Розрізняють пряме і непряме котирування.

Пряме котирування – курс одиниці іноземної валюти визначають у національній валюті

Непряме котирування – за одиницю береться національна валюта

Крос – курс -співвідношення між двома валютами, що визначається з їх курсу по відношенню до третьої валюти ( як правило, $ США чи євро).

-3-

Золотовалютні резерви – це офіційні запаси золота та іноземної валюти , які перебувають у розпорядженні Центрального банку країни і можуть бути використані на регулятивні чи інші загальнодержавні потреби.

Мета накопичення золотовалютних резервів :

- забезпечення країни достатнім запасом міжнародних платіжних засобів для своєчасних розрахунків за зовнішніми зобов”язаннями (трансакційне призначення);

- забезпечення можливості проводити валютні інтервенції для підтримання курсу національної валюти (інтервенційне призначення).

Золотовалютні резерви включають :

1. Іноземна валюта, що виконує функцію засобу платежу.

2. Золоті запаси – резервні фонди золота в зливках, монетах, порошку, доведені до найвищої проби, які належать Центральному банку або казначейству країни..

3. Міжнародні розрахунково – платіжні засоби. СДР (СПЗ) – штучна розрахункова грошова одиниця, створена з метою задоволення потреб МВФ у міжнародних резервних активах. Вартість СДР розраховується МВФ щоденно як еквівалентна долару сума ринкової вартості 4-х валют :

долар США – 39 %,

євро – 32 %,

японська ієна – 18 %,

англійський фунт стерлінгів – 11 %.

4. Право на автоматичне отримання кредиту у Міжнародному валютному фонді (МВФ).

МВФ – міжнародна фінансова організація, яка створена з метою підтримки валютних курсів країн - членів МВФ шляхом надання їм валютних займів. Членами МВФ є 184 країни, статутний капітал формується за рахунок вступних внесків країн - членів фонду в обсязі виділених їм квот. Розмір квоти залежить від рівня соціально – економічного розвитку країни. Від розміру квоти залежить число голосів країни під час розподілу СДР та обсяг фінансування з боку фонду. Україна має в МВФ 0,645 % квот і голосів.

- 4 -

Валютна система – форма організації валютних відносин. Валютні відносини – сукупність економічних відносин, які виникли в процесі розподілу і обміну результатами діяльності національних господарств. Основою валютних відносин є :

- товарне виробництво,

- міжнародна торгівля,

- рух капіталів та послуг.

Розрізняють валютні системи: національну, світову, міжнародну (регіональну).

Національна валютна система (НВС) – форма організації валютних відносин в окремій країні, за допомогою якої здійснюються міжнародні розрахунки.

Елементи національної валютної системи:

національна валюта;

валютний курс;

режим конвертованості валюти;

апарат, що здійснює регулювання валютної системи;

валютний ринок.

Світова валютна система (СВС) – спільно розроблена державами та закріплена міжнародними угодами форма організації валютних відносин.

Типи світових валютних систем:

1. Паризька валютна система створена в 1867 році, як механічна сукупність національних систем. В основі визначення валютного курсу в даній системі лежав золотий паритет. Міжнародних норм, що регулюють валютні, відносини не існує.

2. В 1922 році рішенням Генуезької конференції була створена друга світова валютна система. Це система золотодевізного стандарту, який базувався на англійському фунті стерлінгів. Проіснувала всього 7 років, в 1929 році ця система розпалася на валютні блоки, а пізніше – на валютні зони.

3.В 1944 році була створена Бреттон – Вудська валютна система.

Основні риси цієї системи:

- використання для розрахунків двох валют: долара США і англійського фунта стерлінгів;

- встановлення твердих валютних курсів валют інших країн до провідних валют;

- розмін долара на золото проводиться тільки для центральних банків та урядових установ інших країн;

- створення МВФ та Світового банку.

4.В 1978 році була створена Ямайська валютна система, яка закріпила демонетизацію золота.

Основні риси:

- використання для розрахунків поряд з доларом інших валют, СДР, ЕКЮ, євро;

- встановлення плаваючих валютних курсів;

- скасування золотого паритету.

Міжнародна (регіональна) валютна система – договірно – правова форма організації валютних відносин окремих країн (Європейська валютна система).

- 5 -

Валютний ринок – це офіційний центр, де здійснюється купівля та продаж валюти на підставі попиту і пропозиції.

Об”єктом купівлі - продажу є валютні цінності (національні та іноземні).Ціною на валютному ринку виступає валютний курс.

Суб”єктами валютного ринку є юридичні і фізичні особи та фінансові посередники: уповноважені банки , фінансово – кредитні установи та валютні біржі. Валюта купується для власних потреб та за дорученням клієнтів.

Функції валютного ринку :

- здійснення міжнародних розрахунків,

- страхування валютних ризиків,

- отримання спекулятивного прибутку,

- формування валютних резервів Центрального банку країни.

Валютний ринок має структуру, яка включає національні ринки, міжнародні ринки та світовий ринок. Національні ринки обмежуються економічним простором конкретної країни. Міжнародні ринки сформувалися групою країн. Окремі міжнародні ринки об”єднані в світовий ринок.

Види валютних ринків :

1. В залежності від обсягу операцій, що здійснюються на валютному ринку:

- оптовий ринок – купівля – продаж валюти здійснюються у безготівковій формі;

- роздрібний– валютні операції здійснюються переважно в готівковій формі.

2. В залежності від видів операцій, що здійснюються на ринку:

- ринок конверсійних операцій – купівля-продаж валют здійснюється на еквівалентних засадах шляхом обміну.

- ринок депозитно – кредитних операцій – купівля - продаж валют має умовний характер, проявляється у залученні банками депозитів на узгоджені строки та наданні інвалютних позичок.

3. В залежності від організації торгівлі:

- біржовий ринок,

- позабіржовий ринок.

- 6 -

Валютні операції – це будь–які платежі, пов”язані з переміщенням валютних цінностей між суб”єктами валютного ринку.

Валютні операції поділяються на :

- касові – операції з негайною поставкою валюти,

- строкові – поставка валюти здійснюється через визначений термін.

До касовихоперацій відносяться :

1. Операція „тод”– купівля - продаж валюти на умовах її поставки в день укладання угоди.

2. Операція „том”- купівля – продаж валюти на умовах її поставки на наступний день після укладання угоди.

3. Операція „спoт” – купівля – продаж валюти на умовах її поставки на другий робочий день після укладання угоди (не враховуючи дня укладання угоди). Курс фіксується на день укладання угоди.

До строковихоперацій належать :

1. Операція „форвард” – купівля – продаж валюти на умовах її поставки через певний період після укладання угоди за ціною на дату укладання угоди. Термін форвардних угод не перевищує 12 місяців.

2. Операція „ф’ючерс” - купівля – продаж валюти на умовах її поставки через певний період після укладання угоди за ціною на дату реалізації угоди. Коло валют, що обмінюються – обмежене.

3. Операція „опціон” – особлива угода, що надає одному з учасників право купити чи продати іншому учаснику певну суму валюти в установлені строки та за визначеним курсом. Існує два види опціонів:

- європейський – поставка валюти здійснюється на фіксовану дату;

- американський – поставка валюти здійснюється у будь-який момент в межах терміну опціону.

Тема 6. Сутність, функції та роль кредиту в економіці.

1. Сутність кредиту та типи кредитних відносин.

2. Форми і види кредиту.

3. Функції кредиту та принципи кредитування.

4. Позичковий процент.

-1-

Необхідність кредиту викликана існуванням товарно-грошових відносин. Передумовами виникнення кредиту є :

- необхідність акумуляції тимчасово вільної вартості;

- довіра між суб”єктами кредитних відносин;

- наявність гарантій повернення кредиту;

- збіг економічних інтересів кредитора і позичальника.

Кредит – це економічні відносини з приводу перерозподілу вартості на засадах повернення, строковості, забезпеченості, платності та цільового характеру використання.

З точки зору банківської практики, кредит – це позиковий капітал банку у грошовій формі, що передається у тимчасове користування.

Об’єкт кредиту – це певна сума грошових коштів, відносно яких укладається угода.

Суб’єкт кредиту – це сторони, що беруть участь у кредитній угоді.

Кредитор – це суб’єкт кредитних відносин, який надає кредит іншому суб’єкту кредитних відносин.

Позичальник – це суб’єкт кредитних відносин, який отримав у тимчасове користування грошові кошти на умовах повернення, строковості, платності.

В залежності від суб’єктів кредитних відносин, розрізняють наступні типи кредитних відносин:

- між банками і підприємствами,

- між банками і фізичними особами,

- між банками і урядом,

- між банками,

- між підприємствами,

- між підприємствами і працівниками підприємства,

- між фізичними особами,

- між державами.

-2-

В залежності від об’єктів кредиту існують товарна і грошова форми кредиту.

Види кредиту :

1. В залежності від строків надання:

- короткострокові (до 1 року);

- середньострокові (від 1 до 3 років);

- довгострокові (більше 3 років).

2. В залежності від строків погашення:

- термінові кредити – строк погашення яких настає найближчим часом;

- відстрочені кредити - строк погашення яких з об’єктивних причин перенесено на пізніше;

- прострочені кредити – строк повернення яких пройшов.

3. В залежності від забезпечення:

- забезпечені заставою;

- гарантовані (банками, фінансами чи майном третьої особи);

- з іншим забезпеченням (свідоцтво страхової організації);

- незабезпечені кредити (бланкові).

4. В залежності від джерел погашення:

- ті, що погашаються за рахунок власних коштів позичальників;

- ті, що погашаються за рахунок коштів гаранта;

- ті, що погашаються за рахунок нових кредитів.

5.В залежності від порядку надання:

- надаються у разовому порядку;

- надаються відповідно до відкритої кредитної лінії. Кредитна лінія - це згода банку кредитора надавати кредит у майбутньому у розмірах, що не перевищують заздалегідь обумовлені, без проведення додаткових переговорів.

6. В залежності від порядку погашення:

- погашаються одноразово у повній сумі;

- погашаються у розстрочку.

7. В залежності від ступеня кредитного ризику :

- стандартні кредити;

- кредити з підвищеним ризиком.

-3-

Функції кредиту :

1. Перерозподільча - за допомогою кредиту здійснюється перерозподіл вартості на засадах повернення.

2. Емісійна – полягає у створенні грошей для грошового обігу.

3. Контролююча - полягає у необхідності контролю кредитора за позичальником та позичальника за своєю діяльністю.

Принципи кредитування – це головні правила, яких необхідно дотримуватись при наданні кредиту:

1. поверненість кредиту означає, що позичальник повинен повернути кредитору весь обсяг одержаної в позику вартості;

2. строковість означає, що кошти кредитора передаються позичальнику на чітко визначений строк. Строк кредиту розраховується з моменту отримання кредиту до моменту повного погашення кредиту та процентів за його користування.

3. платність передбачає не лише повернення кредиту, а й сплату відсотків за його користування, тому кредит є комерційною операцією.

4. забезпеченість означає , що кредитор при наданні позички мусить вживати додаткових заходів щодо гарантування повернення позички у визначені строки.

5. цільовий характер кредитування - кошти, передані в кредит, повинні бути використані на ті цілі, на які вони отримані.

-4-

Позичковий процент– це плата за користування кредитом, його ціна. Він є економічною категорією, оскільки з приводу його нарахування та сплати між кредитором і позичальником виникають певні економічні відносини.

На позичковий процент впливають наступні фактори :

1. Зовнішні фактори:

- стан кредитного ринку;

- характер державного регулювання діяльності комерційних банків;

- рівень інфляції;

- рівеь облікової ставки Національного Банку України.

2. Внутрішні фактори:

- оцінка банком ступеня ризику кредиту;

- вид кредиту;

- величина кредиту;

- кредитоспроможність клієнта;

- витрати банку;

- об’єкт кредитування.

Базою для визначення процентних ставок є грошово-кредитна політика держави, а також вплив на рівень ринкової ціни проценту з боку Центрального банку.

Види процентних ставок:

- фіксовані - виплати за ними незмінні протягом усього періоду користування кредитом;

- плаваючі - ставки коливаються залежно від розвитку ринкових відносин, зміни депозитного проценту, попиту і пропозиції на кредитні ресурси.

Поиск по сайту: