Структура валютних ринків

Валютна біржа- це офіційно оформлений ринок, на яко­му відбувається торгівля на підставі попиту та пропозиції.

Членами валютної біржі можуть бути лише банки, яким ви­дано ліцензію на проведення валютних операцій, або фінансові установи, яким надано чинним законодавством України право на проведення валютних операцій.

Валютна позиція банку - це зміна співвідношення вимог і зобов’язань банку в іноземній валюті.

Запитання для самоперевірки

1. Що таке валютний ринок? У чому полягає специфіка його функціонування?

2. Перелічіть суб’єктів валютного ринку.

3. Що таке об’єкти валютного ринку?

4. Яка структура валютного ринку?

5. Дайте визначення поняття “валютна біржа”.

Питання 3. Валютні операції

Вивчаючи дане питання, слід зрозуміти сутність валют­них операцій та засвоїти основні їх види.

Валютні операції- це операції, пов’язані з переходом права власності на валютні цінності.

Операції валютного ринку бувають:

· конверсійні * касові, форвардні, ф’ючерсні, опціонні, своп, арбітраж;

· депозитні - до запитання, короткострокові, строкові;

· кредитні - короткострокові, середньострокові, довго­строкові.

Ринок конверсійних операцій є головним елементом ва­лютного ринку, на якому купівля-продаж здійснюється у тради­ційній формі переважно на еквівалентних засадах шляхом обмі­ну різних валют.

Ринок депозитно-кредитних операцій -це сектор валют­ного ринку, на якому купівля-продаж валюти має умовний ха­рактер, що виявляється в залученні банками іноземної валюти на депозитні вклади та в наданні іноземних валютних позик.

Касові операції - це купівля-продаж валюти на умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладання угоди за курсом, узгодженим у момент її підписання.

Форвардні операції- це купівля-продаж валюти між дво­ма суб’єктами з наступним переданням її в обумовлений строк (1,2,3,6,12 місяців) і за курсом, визначеним у момент укладан­ня контракту.

Ф’ючерсні операції- це зобов’язання двох контрагентів купити-продати певну суму валюти в певний час за курсом, встановленим у момент укладення угоди на валютній біржі .

Опціонні операції- це особлива угода, що надає одному з учасників право (але не обов’язок) купити-продати іншому пев­ну суму валюти у встановлений строк і за узгодженим курсом.

Валютний своп - це комбінація двох конверсійних опера­цій із валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно та розраховані на одну валюту.

Валютний арбітраж - це комбінація з кількох операцій із купівлі-продажу двох або більше валют за різними курсами а метою отримання додаткового доходу.

Операції валютної біржі:

1. Укладання двосторонніх угод між членами біржі на купівлю-продаж іноземної валюти.

2. Організація розрахунків в іноземній та національній валюті за біржовими угодами.

3. Організація операцій НБУ щодо підтримки курсу наці­ональної валюти.

4. Вираження ринкового курсу іноземної валюти до наці­ональної

Запитання для самоперевірки

1. Назвіть основні види операцій на ринку конверсійних операцій.

2. Назвіть основні види операцій на ринку депозитно-кредитних операцій.

3. Назвіть основні види операцій валютної біржі.

Питання 4. Валютні ризики та методи валютного страхування

Валютний ризик - це небезпека валютних втрат, пов’язаних із можливими змінами валютних Курсів у процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності.

Основним наслідком коливань валютних курсів для між­народної торгівлі є ризик для експортера та імпортера. Ризик полягає у тому, що вартість іноземної валюти, котру використо­вують для розрахунків експортер та імпортер може відрізнятися від тієї, на яку вони розраховували. Вони прагнуть мінімізувати цей ризик або зовсім його уникнути, тобто бажають точно знати, скільки їм доведеться заплатити чи отримати в національній валюті, утримуючись від спекулятивної гри на змінах обмінних курсів.

Для комерційних банків валютний ризик пов’язаний із виникненням відкритої позиції - невідповідністю між зобов’я­заннями та вимогами банку щодо тієї чи іншої іноземної валюти.

З метою захисту від можливих валютних втрат застосову­ється спеціальна форма страхування валютного ризику, яка на­зивається “хеджуванням”. Найбільш ефективними видами за­хисту від несприятливих коливань валютних курсів є такі: фор­вардні валютні угоди, валютні опціони та валютні угоди “своп”.

Форвардний валютний контракт укладається на прид­бання або продаж певної кількості іноземної валюти за фіксо­ваним курсом і завчасно визначеним строком її доставки. У кон­тракті експортер визначає точні розміри свого валютного витор­гу, а імпортер - розмір власних витрат на майбутні платежі в національній валюті. У такий спосіб партнери захищають себе від можливих змін у курсових співвідношеннях своїх валют. Якщо товар продається у кредит, то експортер, намагаючись зберегти вартість свого валютного виторгу, укладає форвардний контракт на продаж валюти за курсом, зафіксованим на день йо­го укладання. Імпортер, купуючи товар у кредит, страхує себе від підвищення курсу валюти, придбаваючи цю валюту за кур­сом, що зафіксований на момент укладання форвардного конт­ракту. Форвардні контракти укладають також банки-кредитори, які намагаються застрахувати себе від можливого зниження кур­су валюти, що в ній видано позику.

За валютним опціоном контрагентам надається право вибору альтернативних валютних умов контракту. На відміну від форвардних операцій із точною датою доставки, опціон (право вибору) не фіксує дату доставки валюти. Розрізняють оп­ціони покупця та продавця. В обох випадках ідеться про те, що одна зі сторін сплачує іншій додаткову премію, але натомість набуває особливих прав.

Опціон може бути приданий експортером або імпорте­ром і дає йому право на придбання або продаж обумовленої кількості іноземної валюти за зазначеним в угоді курсом протягом визначеного строку. Вій дає можливість одній зі сторін угоди виконати її або відмовитися від виконання.

Нині набув поширення метод валютного страхування, пов’язаний із використанням валютних своп-операцій.

Своп-операція - це купівля або продаж валюти за фіксованим курсом, але з одночасним укладенням зворотної форвардної операції, причому терміни розрахунків не збігаються.

Своп-угоди між центральними банками це обмін валютними сумами (запозиченнями) на короткий строк. У цій ситуації обмін валюти складається з актів купівлі Іноземної валюти (для цільової валютної інтервенції) та зворотного продажу іноземної валюти.

Крім хеджування, існують методи прямого страхування валютних ризиків. До них належать такі:

1. Надання валютної позики. Банк може надати експорте­ру спеціальну позику в іноземній валюті, що використовується як гарантія майбутніх валютних надходжень чи платежів за міжнародними угодами. Експортер може конвертувати цю пози­ку в національну валюту за спот-курсом, а потім погасити її за рахунок валютного виторгу від експортних операцій.

2. Маніпуляція термінами платежу. Коли передбачають­ся різкі коливання валютних курсів, то банки намагаються маніпулювати термінами розрахунків: якщо очікується підви­щення курсу валюти, то застосовуються дострокові виплати, і навпаки, якщо передбачається зниження курсу валюти, то платежі затримуються,

3. Дисконтування векселів в іноземній валюті. У цій опе­рації банк купує тратту і бере на себе ризик валютних коливань та неплатоспроможності боржника. За такого методу страхуван­ня клієнт може отримати суму боргу до настання терміну платежу, але з певною знижкою.

У системі страхування від валютного ризику використо­вуються й інші методи: формування страхових фондів, включення до контракту “мультивалютного застереження”, тобто можливості переглянути валюту платежу, вибір форми міжна­родних розрахунків тощо.

Запитання для самоперевірки

1. Що означає поняття “валютний ризик”?

2. Які можливі види захисту від несприятливих коливань валютних курсів?

3. Перелічіть методи прямого страхування валютних ри­зиків.

Поиск по сайту: