Сутність грошово - кредитної політики полягає в сукупності заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, які проводить держава.
Розробка та реалізація грошово - кредитної політики - це ключова функція Центрального банку. Цільовою функцією грошово - кредитної політики є забезпечення внутрішньої стабільності грошей. Весь інструментарій грошово - кредитної політики мусить бути спрямований на досягнення оптимальної рівноваги у співвідношенні між попитом та пропозицією грошей.
До основних типів грошово - кредитної політики (ГКП) слід віднести:
· політику "дорогих" грошей (політику грошово - кредитної рестрикції);
· політику "дешевих" грошей (політику грошово - кредитної експансії).
Політика "дорогих" грошей - це коли весь інструментарій ГКП
підпорядковується згідно з динамікою економічного циклу стискання обсягів грошової та кредитної емісії.
Політика "дешевих" грошей - полягає у забезпеченні доступності для суб'єктів економічної діяльності грошових і кредитних ресурсів.
Основними цілями ГКП є ієрархічно пов'язані між собою наступні цілі: стратегічні, проміжні, тактичні.
Стратегічні цілі передбачають:
· збалансування економічного розвитку;
· забезпечення оптимальної зайнятості;
· стримування інфляції.
Проміжні цілі:
· пожвавлення ринкової кон’юнктури;
· стримування ринкової кон’юнктури.
Тактичні:
· зміна грошової маси;
· зміна процентної ставки.
Стратегічні цілі можуть бути кінцевими щодо загальноекономічної політики держави. Проміжні цілі є підтримкою досягнення стратегічних цілей, тактичні ж цілі мають короткостроковий, оперативний характер і покликані забезпечити проміжні цілі ГКП
До суб'єктів ГКП відносять:
· банківська система - це центральний та комерційні банки;
· урядові структури - це Мінфін або казначейство, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, інституції зі страхування депозитів, а також інші установи.
Дворівнева банківська система - передбачає забезпечення стабілізації Грошового обігу, здійснення комплексу депозитних операцій, кредитного обслуговування фізичних та юридичних осіб.
Монопольне право - управління грошовим обігом і забезпечення його стабільності надається Центральному банку.
До інструментів грошово - кредитної політики .відносять:
· здійснення операцій на відкритому (вторинному) ринку, де реалізуються державні цінні папери;
· регулювання резервної норми відрахувань комерційними банками;
· зміна норми банківського проценту.
Операції на відкритому ринку зводяться до купівлі — продажу уповноваженими установами держави її цінних папер1в, Коли Центральний банк купує цінні папери, що перебувають у володінні комерційних банків, то він здійснює таким чином додаткову грошову емісію. У цьому разі у зв'язку зі зростанням резервів збільшується кредитний потенціал останніх.
Обов'язкові резерви - є часткою банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, яка, згідно чинного законодавства або із . встановленими нормативними актами має зберігатися у формі касової готівки та їх депозитів на коррахунку центрального банку.
Метою нормативного визначення обов'язкових резервів є забезпечення захистуінтересів клієнтів і надійності банку в підтриманні його ліквідності.
Змінюючи норму обов'язкового резерву, центральний банк безпосередньо впливає на пропозицію грошей та .банківського кредиту. Якщо зменшується норма обов'язкових резервів, банки мають можливість збільшити ліквідність своїх активів і вдатися через кредитування до емісії нових грошей. Коли норма резерву підвищується ці можливості звужуються. Внаслідок того, що лише незначна частина всіх активів банків зберігається у формі готівки, зміна норми резерву на певну величину може призвести до багаторазового збільшення чи зменшення пасивів банківської системи.
Облікова політика - полягає у тому. що облікова ставка процента формується на базі надання центральним банком позик комерційним банкам. Такий кредит надається банкам, що зіткнулися з тимчасовими фінансовими труднощами, як правило, на короткий термін і під заставу державних цінних паперів. Це збільшує на таку суму вільні резерви і кредитний потенціал.
Облікова ставка відіграє опосередковану функцію. Якщо вона знижується, то в банку виникає зацікавленість в отриманні додаткових сум таких кредитів, і навпаки. Відповідно через зміну облікової ставки збільшується або зменшується на грошовому рину пропозиція кредитних ресурсів. З урахуванням змін у позиції надлишкового резерву ця динаміка реалізується через механізм кредитного мультиплікатора.