Завдання 2. Назвіть головні ознаки поезії Ґ. Аполлінера, проголошені В. Незвалом, поетом-модерністом

Починаємо з цікавої інформації

…Починалась епоха Монмартра, знаменитої «Пральні на помості», що на довгі роки звела воєдино "Тріумвірат", як їх називали сучасник: Аполлінера, Пікассо й поета Макса Жакоба. Трохb пізніше почалося переселення художників з Монмартру на Монпарнас, в не менш знаменитий "Вулик", – і все це увійде в історію як "belle epoque", "прекрасна епоха", час зламу і зміни естетичних позицій. Починалися нові міфи: швидкість, механіка, симультанність, тобто усвідомлення в мистецтві одночасності найрізноманітніших процесів. Войовничо вступали в життя католицьке відродження й містичні пророцтва: Жакоб "бачить" на стіні своєї кімнати тінь Христа і стає завзятим католиком; потім пророкує літераторові Рене Далізу першим з їхнього кола померти, до того ж у молодому віці, – і Даліз "першим", у 1917 році, гине на фронті; потім Джордже де Кіріко малює пророчий портрет Аполлінера під назвою "Людина-мішень", за багато років до поранення поета, відмітивши те місце на його скроні, куди попаде осколок снаряда.

Завдання 1. Прочитавши подані нижче висловлювання, поясніть, як Ґ. Аполлінер розумів поняття «сюрреалізм». Для полегшення роботи скористайтеся словником термінів у підручнику. Зясуйте, що таке симультанність.

Знаки пунктуації не мають сенсу, бо справжня пунктуація – ритм і пауза вірша. (Ґ. Аполлінер)

Я буду писати тільки віршем, вільним від усяких пут, будь навіть пута мови. (Ґ. Аполлінер)

Я вигадав прикметник «сюрреалістська», що досить влучно визначає ту тенденцію мистецтва, яка…ще ніколи не служила для формулювання ніякого кредо, ніякого художнього чи літературного постулату… Коли людина хотіла відтворити ходу, вона винайшла колесо, не схоже на ногу. Тобто вона діяла по-сюрреалістичному, сама того не усвідомлюючи. (Ґ. Аполлінер)

Поезія і творчість – тотожні, поетом належить називати лише того, хто винаходить, того, хто творить – затим що людина взагалі здатна творити. Поет – це той, хто находить нові радощі, нехай навіть болісні. (Ґ. Аполлінер)

Завдання 2. Назвіть головні ознаки поезії Ґ. Аполлінера, проголошені В. Незвалом, поетом-модерністом.

В. Незвал: «Аполлінер визначив поетичний процес, який за допомогою синтезу серйозного й смішного перетворює дійсність, що сприймається, на дійсність вищого порядку… Його вірші ніколи не були фантазією, повітряними кульками, відірваними від землі… Це не медитації, хоча в них і відчувається думка…не казкова розповідь, хоча нерідко вони виростають із легенди, вони ніколи не були тільки піснями – від цього їх рятує багатство зримого змісту… »

Оформіть свою відповідь у вигляді опорного конспекту:

Поиск по сайту: