Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Шлуночків міститься в правому шлуночку)



Порушення функції збудливості. До аритмій, які виникають при порушенні функції збудливості серця, належать екстрасистолія, пароксизмальна тахікардія та миготлива аритмія.

Екстрасистолія супроводжується появою позачергових (передчасних) скорочень серця або його відділів – екстрасистол.

За етіологією екстрасистоли поділяються на неврогенні (при короткочасних функціональних розладах центральної нервової системи), динамічні (при пороках серця у стадії декомпенсації, дилатації серця внаслідок значного підвищення тиску крові в камерах серця і подразнення барорецепторів) та ті, які викликані запальними або дистрофічними процесами в міокарді, особливо при гострому міокардиті. При аускультації серця і на ЕКГ спостерігають позачергове скорочення (збудження) серця або його відділів із наступною компенсаторною паузою.

Екстрасистоли бувають поодинокими або множинними (груповими). Якщо на ЕКГ спостерігаються два і більше позачергові скорочення підряд, такі екстрасистоли називають груповими. Екстрасистоли можуть виникати через різні проміжки часу, тобто бути неритмічними, або виникати в певному ритмі, чергуватися з нормальними скороченнями серця через однакові інтервали. Такий стан називається алоритмією. Появу екстрасистолічного комплексу після кожного нормального називають бігемінією, чергування двох нормальних (синусових) комплексів і одного екстрасистолічного – тригемінією; трьох синусових і екстрасистолічного – квадригемінією і т. д.

Екстрасистоли виникають на фоні нормальних скорочень серця, під впливом позачергових (гетеротопних) імпульсів, що виникають у різних його ділянках, які називаються ектопічними. Залежно від місця виникнення позачергового імпульсу, екстрасистоли поділяються на синусові, передсердні, атріовентрикулярні, шлуночкові та політопні (останні виникають із позачергових імпульсів у різних відділах серця або в різних ділянках одного відділу).

При синусовій екстрасистолії підвищується збудливість самого синуса, що призводить до позачергового скорочення серця без компенсаторної паузи. Серцевий цикл повторюється повністю. На ЕКГ збережені всі зубці, інтервал Т–Р скорочений. Діагностують синусову екстрасистолію лише за допомогою електрокардіографії.

Передсердна екстрасистолія виникає тоді, коли гетеротопне вогнище міститься в міокарді передсердь. Її також діагностують лише за ЕКГ, на якій помітна поява позачергового серцевого комплексу з наступною компенсаторною паузою (рис. 74). При виникненні імпульсу в правому передсерді зубець Р буде позитивним, а в лівому – негативним. Інтервал PQ може бути вкороченим.

 

Рис. 74. Передсердна екстрасистола

Атріовентрикулярна екстрасистолія з'являється при виникненні позачергового збудження на початку, всередині або в кінці вузла Ашоффа-Тавари. Збудження на передсердя подається у зворотному напрямі (ретроградно). Якщо імпульс виникає у верхньому відділі вузла (супранодальна екстрасистола), то негативний зубець Р з укороченим інтервалом РQ розміщується попереду незміненого комплексу QRS (рис. 75). Якщо імпульс виходить із середньої частини вузла (мезонодальна екстрасистола), він одночасно охоплює і передсердя, і шлуночки, тому зубець Р відсутній, оскільки він зливається з незміненим комплексом QRS (рис. 76). Передсердя і шлуночки при цьому скорочуються одночасно, тому при аускультації серця виявляють так званий “гарматний” тон. При появі імпульсу в нижній частині вузла (інфранодальна екстрасистола) на початку ЕКГ реєструють комплекс QRS, а потім – негативний зубець Р (рис. 77). При різних варіантах цієї екстрасистоли виявляють подовження діастолічної паузи.

 

 

Рис. 75. Супранодальна екстрасистола

 

 

Рис. 76. Мезонодальна екстрасистола

Рис. 77. Інфранодальна екстрасистола

Шлуночкова екстрасистолія реєструється найчастіше. Вихідним місцем екстрасистолічного імпульсу може бути будь-яка точка ніжок пучка Гіса та їхніх розгалужень (волокон Пуркіньє). Характерною ознакою їх є передчасне скорочення шлуночків із наступною тривалою компенсаторною паузою (рис. 78, 79). Оскільки черговий імпульс із синусового вузла надходить до шлуночків у той період, коли вони перебувають у фазі абсолютної рефрактерності, тому відповідати скороченням на імпульс вони не можуть, внаслідок цього виникає довга компенсаторна пауза. Нерідко шлуночкова екстрасистола супроводжується дефіцитом пульсу, оскільки окремі скорочення шлуночків серця, особливо лівого, виникають після дуже короткої діастоли, коли шлуночки не встигають наповнитися кров'ю і тиск крові в них недостатній для відкривання півмісяцевих клапанів. У таких випадках частота артеріального пульсу буде меншою частоти скорочень серця.

 

 

Рис. 78. Лівошлуночкова екстрасистола

 

При шлуночковій екстрасистолії на ЕКГ з'являється деформований, розщеплений і розширений позачерговий комплекс QRS, зубець Р перед ним відсутній (рис. 79), оскільки імпульс із ніжок пучка Гіса не може поширюватися вверх, у зворотному напрямі, через низьку ретроградну провідність вузла Ашоффа-Тавари.

 

Рис. 79. Правошлуночкова екстрасистола

Зубець Т спрямований униз, у протилежний від зубця R бік. Зміни комплексу QRS пояснюються тим, що екстрасистолічний імпульс охоплює збудженням раніше той шлуночок, у якому він виник, і лише значно пізніше поширюється на другий.

Шлуночкову екстрасистолію легше діагностувати аускультацією. У молодих тварин вона може бути наслідком функціональних розладів нервової системи, у дорослих – частіше зустрічається при запаленні міокарда (міокардиті), значно рідше – при дистрофії міокарда та інтоксикаціях і є несприятливою прогностичною ознакою, передвісником шлуночкової пароксизмальної тахікардії або миготіння шлуночків. Особливо небезпечними є групові екстрасистоли та бігемінія.

Пароксизмальна тахікардія проявляється раптовим настанням і таким же раптовим закінченням приступів різкої ритмічної тахікардії (пароксизмів). Приступи можуть тривати від кількох хвилин до кількох годин, викликаючи венозний застій, задишку, слабість. Причиною пароксизмальпої тахікардії у здорових спортивних коней може бути передстартова збудливість, яка має швидкий перебіг. При патології вона виникає в тих випадках, що й екстрасистолія, але найчастіше – при запальних процесах у міокарді, кормових отруєннях, сепсисі, перитоніті, кольках. Пароксизмальна тахікардія нерідко є продовженням групової екстрасистолії. Імпульси виходять із гетеротопного вогнища, яке своєю активністю гальмує збудливість синусового вузла. Залежно від локалізації цього вогнища, розрізняють три форми пароксизмальної тахікардії: передсердну, атріовентрикулярну та шлуночкову. Здебільшого зустрічаються перші дві, які об'єднуються під однією назвою – надшлуночкова (суправентрикулярна) пароксизмальна тахікардія.

Миготлива (мерехтлива) аритмія, або тріпотіння мерехтіння передсердь, виникає при появі множинних вогнищ збудження у стінках передсердь. Ця аритмія характеризується неповними хаотичними скороченнями передсердь у вигляді тріпотіння (до 400 скорочень за 1 хв) або мерехтіння (понад 400 скорочень за 1 хв). Лише частина імпульсів, які виникають у вогнищах збудження, досягає шлуночків, тому скорочуються вони переважно аритмічно, рідко – через однакові інтервали. Як правило, при цій патології серця спостерігають виражений дефіцит пульсу, оскільки багато скорочень шлуночків настають після дуже короткої діастоли і фактично є пустими. Аускультацією серця виявляють хаотичні серцеві тони (“марення серця”). На ЕКГ (рис. 80) помітні виражені порушення ритму шлуночків, а замість зубця Р – дрібні хвилі, частота і характер яких залежать від форми і ступеня тяжкості перебігу аритмії.

 

Рис. 80. Миготлива аритмія

 

Миготлива аритмія є наслідком тяжких токсикозів при отруєннях та інфекційних хворобах тварин, вираженої серцево-судинної недостатності, зумовленої, зокрема, міокардитом. Зустрічається дві форми цієї аритмії – тахісистолічна (тахіаритмічна) і брадисистолічна (брадіаритмічна). Прогноз при брадисистолічній формі сприятливіший.

Аритмії, зумовлені порушенням функції провідності (блокади серця). Аритмії цього виду зустрічаються у випадках, коли порушена передача імпульсу збудження від синусового вузла до кінцевих розгалужень провідної системи. Передача імпульсу може порушуватися в будь-якій частині міокарда передсердь і провідної системи серця. Залежно від місця порушення функції провідності, розрізняють такі блокади: внутрішньопередсердну, атріовентрикулярну і внутрішньошлуночкову. Блокада є повною, якщо імпульс не проводиться в окремих місцях провідної системи серця, і частковою (неповною), коли його проходження лише сповільнюється.

Внутрішньопередсердну блокаду реєструють електрокардіографією. Внаслідок розширення і гіпертрофії передсердь проведення імпульсу від синусового вузла по передсердях сповільнюється. При цій блокаді виявлено розширення, деформацію (двогорбий) і зміни вольтажу зубця Р. Вона буває лише частковою.

Типовою ознакою атріовентрикулярної (передсердно-шлуночкової) блокади є періодична поява пауз у серцевій діяльності з випаданням шлуночкового комплексу QRSТ (рис. 81). Основною причиною її є виникнення вогнища парабіозу в ділянці атріовентрикулярного вузла або пучка Гіса. Залежно від стадії розвитку вогнища парабіозу, виникає часткова, яка буває нестійкою і стійкою, і повна атріовентрикулярна блокада. Часткова атріовентрикулярна блокада характеризується сповільненим проходженням імпульсу (перший ступінь) або періодичним непроходженням його (другий ступінь) через атріовентрикулярний вузол і випаданням скорочень шлуночків (рис. 81, 82). Регулятором серцевого ритму при цьому залишається синусовий вузол. Аускультацією серця під час пауз виявляють слабі тони скорочення передсердь. Після проганяння тварини або підшкірного введення 1 %-ного розчину атропіну сульфату (коням – 0,02–0,08 г) нестійка часткова атріовентрикулярна блокада (перший ступінь), на відміну від стійкої, зникає, оскільки зумовлена вона гальмівним впливом вагуса на вузол Ашоффа-Тавари або пучок Гіса. Стійка часткова передсердно-шлуночкова блокада (другий ступінь) зумовлена структурними змінами в пучку Гіса, тому проганяння тварини або введення їй атропіну сульфату не усуває її.

 

Рис. 81. Атріовентрикулярна блокада II ступеня

 

Рис. 82. Атріовентрикулярна блокада II стадії

Повна атріовентрикулярна блокада (третій ступінь) розвивається при переродженні пучка Гіса і характеризується повним припиненням передачі збудження від передсердь до шлуночків. Синусовий вузол залишається регулятором ритму лише для передсердь. Збудження і скорочення передсердь проходять у звичайному режимі з оптимальною частотою. У шлуночках виникають гетеротопні вогнища збудження нижче місця блокади, і тому вони скорочуються незалежно від передсердь у своєму власному ритмі. Оскільки здатність до автоматизму у провідній системі шлуночків нижча, тому частота скорочень їх значно менша (у людей – 20–40). Проганяння тварини або введення їй атропіну сульфату збільшують частоту скорочень передсердь. Для повної атріовентрикулярної блокади характерні синдром Морганьї-Адамса-Стокса у вигляді тривалих пауз у серцевій діяльності і непритомності внаслідок цього (при ішемії головного мозку), а також «гарматні» тони, які з'являються при одночасному скороченні передсердь і шлуночків.

Внутрішньошлуночкова блокада. Розрізняють блокади правої і лівої ніжок пучка Гіса. При блокаді лівої ніжки збудження на лівий шлуночок буде поширюватися з правого шлуночка через верхівку серця, тобто в поперечному напрямі, і – навпаки. Реєструють цю блокаду лише електрокардіографією. Електрокардіограма характеризується розширенням, деформацією і зазубренням комплексу QRS (рис. 83). При блокаді ніжок пучка Гіса необхідно враховувати зміни напряму електричної осі серця. При повній блокаді правої ніжки пучка Гіса ЕКГ нагадує правограму, а при блокаді лівої ніжки – лівограму. Блокада волокон Пуркіньє завжди супроводжується дуже низьким вольтажем зубців комплексу QRS. При аускультації виявляють окремо часті й тихі передсердні та досить сильні і рідкі шлуночкові тони, розщеплення і роздвоєння їх. У коней частота пульсу може знижуватися до 20–22 ударів за 1 хв.

 

 

Рис. 83. Блокада правої ніжки пучка Гіса

Аритмії, зумовлені порушенням функції скорочення серця.Порушенняфункції скорочення серця спричиняє аритмію, яка одержала назву альтернуючого (переміжного) пульсу. Для цих аритмій характерним є чергування великих і малих пульсових хвиль. Крім того, такі аритмії є показником часткової асистолії серця, пов'язаної здебільшого з дистрофічними змінами міокарда шлуночків, особливо лівого. Це чисто пульсова аритмія, оскільки її виявляють лише при дослідженні пульсу, особливо при графічному його записі. Аускультацією серця і навіть електрокардіографією діагностувати альтернуючий пульс практично неможливо.

 




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.