Заточування по циліндру

При заточуванні по цьому способу, головна задня поверхня свердла являє собою частину циліндра, твірна якого збігається з головною різальною кромкою (рис. 1.5).

Рис. 1.5. Заточування свердла по циліндру

Цей спосіб теж забезпечує одержання постійного значення заднього кута вздовж різальної кромки. Але, для його здійснення необхідно мати спеціальну головку для закріплення свердла. Тому він не одержав широкого поширення в промисловості.

Заточування по конусу

При заточуванні по конусу (рис. 1.6) головна задня поверхня кожного пера оформляється як частина конуса з кутом при вершині Q. Вісь конуса зміщена щодо осі свердла на величину К та становить із нею кут δ, а відстань від вершини конуса до осі свердла дорівнює Н. Відомі два різновиди конічного заточування: метод Уошборна (δ=20^о або 45^о) і метод Вайскера (δ=90^о).

Отримане значення заднього кута залежить від величини зсуву К. Якщо К=0, то задні кути по всій довжині різальної кромки будуть негативними. Якщо К дорівнює радіусу серцевини свердла, то задні кути будуть рівні 0^о. І в тому, і в іншому випадку різання буде неможливе. Тому величину К вибирають рівною К=(0,5...0,7)D. Значення задніх кутів буде тим більшим, чим більше величина зсуву К.

Для зручності настроювання верстата задаються не величини Н і К, а відношення К/D і H/D. Так для методу Уошборна: H/D=1,8; К/D=0,17.

Заточування по конусу забезпечує постійну міцність різальної кромки, так як у периферії свердла задній кут має мінімальне значення, а передній – максимальне, у серцевини - навпаки. При заточуванні по методу Уошборна збільшення заднього кута в міру наближення до серцевини відбувається швидше, ніж при заточуванні по конусу Вайскера, що створює більш легкі умови роботи. Тому частіш за все використовується метод Уошборна.

Схема заточування свердла по конічних поверхнях на верстаті мод 3Б652 наведена на рис. 1.7.

Цей верстат забезпечує заточування задніх поверхонь свердла по методу Уошборна. Свердла заточують торцевою поверхнею круга форми ПВ. У процесі заточування свердло 2, установлене в призмі свердлотримача 3, здійснює повільний гойдальний рух навколо цапфи 4

Після заточування одного зубця свердло вручну повертають на 180° і заточують другий зуб. Це є основним недоліком методу, тому що складно забезпечити симетричність заточування обох різальних кромок.

Критерієм правильного заточування служить одержання необхідних кутів при вершині 2 , кута нахилу поперечної різальної кромки , заднього кута для точок різальної кромки, що лежать на периферії і у серцевини.

Крім зазначеного верстата, заточування свердла по конусу здійснюється на верстатах 3657, МФ73, МФ201 і ін.

Поиск по сайту: