Виникнення ринку цінних паперів та його види

Зміст

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ………………5

1.1 Виникнення ринку цінних паперів та його види……………………………….5

1.2 Законодавче регулювання ринку цінних паперів……………………………..11

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ………………………………...17

2.1 Сучасний стан ринку цінних паперів в Україні………………………………17

2.2 Аналіз регулювання ринків цінних паперів зарубіжних країн………………21

РОЗДІЛ 3. ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОЇ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ КОМПАНІЙ В МІЖНАРОДНІ РИНКИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ…………………………………………………………………………....27

3.1. Механізм державного регулювання виходу українських підприємств на міжнародні ринки цінних паперів…………………………………………………27

3.2. Проблеми та шляхи вирішення виходу українських підприємств на міжнародні ринки цінних паперів…………………………………………………30

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ: СТРАТЕГІЯ ВИХОДУ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ НА МІЖНАРОДНІ РИНКИ ЦІННИХ ПАПЕРІВ…………….37

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………...41

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………..43

ВСТУП

Як відомо, ринок у найпростішому розумінні – це система економічних відносин з приводу купівлі - продажу товарів. Він представляє сукупність товарного і грошового обігу.

У функціональному розумінні сучасний ринок – поняття більш глибоке, комплексне і представляє систему ринків, серед яких надзвичайно важлива роль належить ринку цінних паперів.

Ринок цінних паперів - це частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів.

Ринок цінних паперів є абстрактне поняття, що служить для позначення сукупності дій і механізмів, що роблять можливими торгівлю цінними паперами.

Процеси реформування власності супроводжуються структурною перебудовою економіки і обумовлюють створення фондового ринку, як складової фінансових відносин, який забезпечує вільний обіг коштів у вигляді цінних паперів. Фондовий ринок сприяє обігу та раціональному розміщенню фінансових коштів, дає можливість самостійно оцінювати ефективність управління підприємством та створює умови для конкуренції. Фондовий ринок дає необмежені можливості для формування фінансових ресурсів і його роль набуває все більшого значення. В силу цього дослідження проблем формування і функціонування фондового ринку є актуальним і важливим.

Актуальність теми: актуальність теми даної переддипломної практики пов’язана зі значенням ринку цінних паперів та його розвитку. Адже існування та стабільність даного ринку відіграють значну роль у розвитку фінансового ринку, який у свою чергу є ключовим гвинтиком у механізмі усієї економіки.

Об’єкт дослідження: ринок цінних паперів України та українських підприємств, відносини держави з ринком цінних паперів з приводу регулювання його діяльності.

Предмет дослідження: регулювання ринку цінних паперів України, оптимізація методів регулювання.

Мета дослідження: метою переддипломної практики є дослідження структури та інфраструктури ринку цінних паперів, визначення його особливостей, методи регулювання ринку цінних паперів та інструментарії впливу. В основному буде розглянуто інфраструктуру та методи регулювання саме ринку цінних паперів України, проте для порівняння будуть наведені примірники ринків цінних паперів і зарубіжних країн.

Завдання роботи: розкриття таких питань, як проблематика регулювання ринку цінних паперів в Україні, особливості його побудови, тобто його інфраструктура, проблеми та перспективи розвитку регулювання ринку цінних паперів в Україні.

Методами, які застосовані в даній роботі є метод аналізу, статистичний, графічний та табличний.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ

Виникнення ринку цінних паперів та його види

Найстарішою фондовою біржею з тих, що збереглися до теперішнього часу вважається Амстердамська біржа, яка була заснована в 1611 р. Амстердамська біржа аж до 1913 р. була біржею універсальною, такою, що здійснювала торгівлю як різними товарами, так і цінними паперами. Саме тут пройшли іспити всі методи торгівлі цінними паперами, що існують і понині, — термінові операції, зокрема операції з премією (опціони), репортні і депортні операції, маржеві операції і ін.

Техніка торгівлі цінними паперами спочатку була аналогічній техніці біржової торгівлі товарами, але поступово виробилися специфічні норми поведінки. За свідченням сучасників, особливі труднощі виникли в 1621 році при виході указу, який забороняв "лихословити і вживати образливі вирази". Тодішнім торгівцям важко було щось продати без «кріпкого слова».[3, c.58]

У перші роки допуск на біржу був вільний і будь-який її відвідувач мав право укласти операцію з ким завгодно. Укладення договору завершувалося обов'язковим рукостисканням, що входило в правила торгівлі. Що стосується акцій, то регулярні торги впродовж тривалого часу забезпечували лише акції Об'єднаної Ост-індської компанії — першої акціонерної компанії в Нідерландах. До числа інших фондових цінностей входили облігації уряду Голландії, адміністрації Амстердама і деяких інших голландських міст.

Другою акціонерною компанією, чиї акції почали звертатися на Амстердамській біржі, стала Вест-індська компанія. У XVIII ст. серед емітентів з'явилися англійські компанії - Ост-індська, Компанія Південного Моря, Банк Англії, уряди європейських держав. У 1747р. на Амстердамській біржі котирувалися 44 види цінних паперів[12, c.112].

Другим за часом виникнення фондовим ринком в світі є ринок Великобританії. Саме на території Англії з'явилася перша спеціалізована фондова біржа, коли в 1773 р. лондонські брокери, що здійснювали операції з різними фінансовими інструментами в кав'ярні Джонатана в Сіті, в районі Королівської біржі (Royal Exchange) і вулиці Треднідл, орендували для своїх зустрічей спеціальне приміщення, вперше назване фондовою біржею, — Stock Exchange. Членство на біржі, як і в Амстердамі, спочатку не було обмежено — будь-який охочий міг взяти участь в торгах, заплативши за це 6 пенсів в день.

Фондові біржі виникли також в Ліверпулі (спеціалізація на акціях страхових компаній і американських емітентів), Манчестері (акції залізниці і текстильних підприємств), Глазго (акції суднобудування і металургії), Кардифі (акції добувної промисловості), проте центральне місце на фондовому ринку зайняв Лондон. А на початку XIX ст. світовим фінансовим центром вважався саме він[12, c. 32].

Аж до середини позаминулого століття основними видами цінних паперів на Лондонській фондовій біржі були державні облігації, оскільки в Англії, протягом тривалого часу (з 1720 р. до середини XIX ст.), існувало законодавче обмеження на створення акціонерних товариств. Це було пов’язано з наступними обставинами.

Переваги акціонерної форми власності, продемонстровані Ост-індськимі компаніями , сприяли поголовному захопленню створенням акціонерних товариств на початку XVIII ст. Свого апогею "засновницька лихоманка" досягла в другому десятилітті, коли виникли англійська Компанія Південного Моря (1711 р.) і французька Компанія "Міссісіпі" (1717 р.), що незабаром збанкротували.

Після краху Компанії Південного Моря в Англії в 1720 р. був ухвалений закон (Bubble Act), згідно якому статус "обмеженої відповідальності" ( limited liability) можна було отримати лише на підставі спеціального акту парламенту[ 12, c. 38].

Історія Компанії Південного Моря давно стала хрестоматійною. У всі підручники, в яких є правові питання, пов'язані з діяльністю компаній, увійшло таке поняття, як "Міхур Південного Морея" (South Sea Bubble) — приклад випуску незабезпечених акцій або створення фінансової піраміди.

З 1708 до 1826 р. тільки Банк Англії мав привілей бути акціонерним товариством, решта всіх банків могла діяти як індивідуальні підприємства або товариства. Ці заборони, які перешкоджали появі акцій на ринку цінних паперів, остаточно були скасовані лише на початку другої половини XIX ст., після чого акціонерна компанія стала переважаючою формою організації великого бізнесу і одночасно зросла роль фондової біржі як спеціалізованого ринку акцій.

У Франції попередниками сучасних фахівців з цінних паперів були середньовічні міняйла. Ще в 1304 р. король Филип IV Красивий спеціальним указом ввів професію міняйла (Courratier de Change; пізніше ця назва скоротилася до Courtier). З 1639 р. ці фахівці почали іменуватися агентами по обміну (agents de change).

У 1724 р. спеціально для здійснення операцій між торговими посередниками було побудовано будівлю, де здійснювали операції агентами по обміну. Втім, їх діяльність мало відповідала сучасним принципам біржової торгівлі: були відсутні механізм явного оголошення цін і процедура біржової торгівлі. Лише у 1777 р. для агентів по обміну був виділений спеціальний майданчик для торгівлі цінними паперами і введено правило відкритого оголошення ціни[3, c.48].

У 1801 р. Наполеон видав указ про будівництво спеціальної будівлі - Паризької фондової біржі, яка була завершена аж в 1826 р.

Основними цінними паперами, з якими працювали агенти по обміну в XVIII ст., були векселі, а не акції або облігації. Проте вже до 1840 р. на Паризькій фондовій біржі мали котирування приблизно 130 боргових і пайових цінних паперів.

Аналогічну еволюцію зазнали фондові біржі на американському континенті. Перша фондова біржа в Америці виникла в 1791 р. у Філадельфії. У 1792 р. двадцять чотири нью-йоркських брокери, що працювали з фінансовими інструментами і укладали операції, як і їх лондонські колеги, в кав'ярнях (найвідоміша — кав'ярня "Тонтін"), підписали "угоду під платаном" (Buttonwood Agreement) про створення Нью-йоркської фондової біржі. Основними положеннями цієї угоди став вивід операцій тільки між членами фондової біржі і фіксований розмір комісійних (останнє положення було скасоване лише в 1975 р.).

Як і в Лондоні, спочатку основними об'єктами торгівлі на Нью-йоркській фондовій біржі були боргові зобов'язання держави, і лише після закінчення громадянської війни Півночі і Півдня акції зайняли головне місце.

Мабуть, жодна інша установа не привертала до себе стільки уваги учених, журналістів і письменників, як Нью-йоркська фондова біржа. Це пов'язано з тією величезною роллю, яку вона зіграла в другій половині XIX, — початку XX ст. в розвитку американського капіталізму. Саме тут створювалися імперії фінансових магнатів минулого — Вандербільта, Моргана, Гаррімана, Рокфеллера — імперії, частина яких існує і понині. Дозволяючи сколотити фантастичні капітали окремим індивідуумам, біржа виконувала також найважливішу макроекономічну роль, стаючи одним з ключових елементів інвестиційного механізму. Створення залізничної мережі в США в XIX ст., наприклад, нерозривно пов'язано з Нью-йоркською біржею[ 10, c.110].

В Україні ринок цінних паперів перебуває на стадії свого становлення. З січня 1992 року працює Українська фондова біржа (УФБ) з Центральним депозитарієм цінних паперів, мережею філій та брокерських контор по всій території України. З грудня 1993 року на біржі введена в дію система електронного обігу цінних папері, яка не виключає можливості котирування матеріалізованих цінних паперів. Зростає кількість позабіржових фінансових посередників, торговців цінними паперами, інвестиційних фондів і компаній. Збільшується число емітентів, які зареєстрували випуск своїх цінних паперів у Міністерстві фінансів України, невпинно зростає загальний обсяг їх емісії.

В квітні 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив «Концепцію функціонування і розвитку фондового ринку в Україні». Указом Президента України від 25 травня 1994 року «Про електронний обіг цінних паперів і Національний депозитарій» законодавчо закріплене переміщення фінансових активів у дематеріалізованій формі та створення всеукраїнського Національного депозитарію на базі Центрального депозитарію цінних паперів УФБ.

Отже,що таке взагалі РЦП?

Це частина ринку капіталів, де здійснюються емісія, купівля і продаж цінних паперів.

Фондовий ринок є абстрактне поняття, що служить для позначення сукупності дій і механізмів, що роблять можливими торгівлю цінними паперами. Його не слід плутати з поняттям фондова біржа - організацію, яка надає можливість для здійснення торгових операцій і зведення разом покупців і продавців цінних паперів[9, c. 58].

Ринок цінних паперів, представляючи собою систему відносин, пов'язаних з випуском, розміщенням та перепродажем різного роду цінних паперів, поділяється на первинний і вторинний ринок. Цей поділ, хоч і досить умовне, характеризує різні типи цих відносин.

На первинному ринку в якості партнерів виступають емітент та інвестор. Продаж цінних паперів безпосередньо емітентом або через посередника інвестору називається розміщенням або їх первинної продажем і виробляється на первинному ринку.

Вторинний ринок цінних паперів - це найбільш активна частина фондового ринку, де здійснюється більшість операцій з цінними паперами, за винятком первинної емісії і первинного розміщення. Мета вторинного ринку - забезпечити реальні умови для купівлі, продажу та проведення інших операцій з цінними паперами після їх первинного розміщення. Вторинний ринок служить засобом постійного переходу капіталу з однієї форми в іншу, що створює умови, на яких можна в будь-який час отримати в грошовій формі свій, раніше вкладений у цінні папери, капітал і перевести його в інші сфери застосування.

Таким чином, в юридичному сенсі під первинним ринком цінних паперів розуміється сукупність суспільних відносин, що складаються з приводу емісії цінних паперів і їх первинне розміщення (обіг цінних паперів, в частині їх продажів емітентами першим після емісії власникам). Під вторинним ринком цінних паперів розуміється сукупність суспільних відносин, що складаються з приводу подальшого поводження раніше випущених цінних паперів, фондовій торгівлі такими паперами. Під зверненням цінних паперів розуміється перехід права власності на цінні папери в результаті цивільно-правових угод[3, c. 72].

Відносини, що складаються на первинному ринку цінних паперів, можуть бути поділені на дві групи:

- Відносини, що складаються з приводу випуску (емісії) цінних паперів;

- Відносини, що складаються з приводу їх первинного продажу емітентами первинним інвесторам безпосередньо після випуску.

Зміст норм, що регулюють відносини, що складаються з приводу випуску цінних паперів визначається, перш за все видом випущених цінних паперів.

Основними видами цінних паперів, що випускаються суб'єктами господарювання, є акції та облігації.

Емітентами акцій можуть бути тільки ВАТ і ЗАТ, облігацій - будь-які організації.

Процес емісії акцій ВАТ і ЗАТ складається з кількох етапів (стадій):

- Формування статутного фонду акціонерного товариства відповідно до законодавства;

- Затвердження установчими зборами рішення про випуск акцій;

- Подання до реєструючого органу документів для державної реєстрації акцій[7, c. 45].

Розрізняють такі РЦП:

• за сферою поширення - світові, національні, регіональні та місцеві;

• за стадією обігу - первинний (первинні угоди купівлі-продажу тільки-що випущених ЦП) і вторинний (подальший обіг ЦП);

• за формою організації вторинного ринку – біржовий і позабіржовий (вуличний);

• за емітентами - ринок корпоративних ЦП, випущених юридичними особами; ринок муніципальних ЦП, випущених органами місцевого самоврядування; ринок державних ЦП, випущених державою.

Для того, щоб фондовий ринок виконував покладені на нього функції, необхідно створити відповідну структуру учасників і регулюючих органів.

Учасників фондового ринку можна класифікувати:

• за юридичним статусом;

• за міжнародним статусом;

• за виконуваними функціями.

Зазвичай, безпосередніми учасниками фондового ринку слугують: органи державного регулювання, емітенти фондового ринку, інститути інфраструктури ринку, інвестори та фінансові інститути (рис.1.1).

Рис.1.1 Структура учасників фондового ринку України

Поиск по сайту: