Проблеми розуміння законності як багатоаспектної категорії.

В сучасній літературі існує два підходи до характеристики законності: перший із них характеризує надбання радянської науки і визначається як вузький. Він заснований на визначення законності як режиму соціально- політичної діяльності, змістом якої є вимога точного і неухильного виконання суб’єктом законів та підзаконних актів. Зазначене визначення було єдиним до 90 – х років минулого століття. Другий підхід – сучасний до характеристики законності є широким та визначає цю категорію як багатоаспектну.

1.Законність як принцип права, визначається як ідея, положення, чи установка, яка складає основу розуміння права як з точки зору теорії та і його функціонування. Зміст законності в цьому аспекті складають положення:

- загальність вимог закону;

- верховенство правового закону;

- рівність громадян перед законом та судом;

- не відворотність відповідальності за вчинення правопорушення.

2. законність як принцип поведінки права – характеризується як вимога добровільного виконання покладених обов’язків та реалізація наданих прав у встановлених межах. Зміст :

- конституційне закріплення прав та свобод людини;

- закріплення механізмів їх реалізації;

- діяльність суб’єктів у сфері права за загальним дозвільним методом;

- правова рівність суб’єктів.

3. законність як принцип діяльності організацій держави та посадових осіб – полягає у встановленні вимог щодо здійснення владних повноважень в межах наданих можливостей з визнанням верховенства прав та свобод людини. Зміст:

- можливість функціонування лише конституційно визначених державних структур;

- наявність нормативно закріплених повноважень;

- наявність механізмів відповідальності за прийняті рішення;

- визнання пріоритету прав і свобод людини на інтересами держави.

4. Законність як принцип державного управління суспільством – полягає у вимогах слідування принципам в процесі здійснення функцій держави. Зміст:

- наявність правової основи функціонування держави;

- чітке визначення втручання держави у суспільні відносини;

- правове закріплення форми держави;

- правова обумовленість суб’єктів міжнародних відносин.

5. законність як принцип побудови системи нормативно-правових актів – забезпечує ієрархічну підпорядкованість нормативних документів та їх взаємодію в процесі регулювання суспільних відносин. Зміст:

- ієрархічне підпорядкування нормативних документів за їх юридичною силою;

- верховенство Конституції України та конституційних законів;

- прийняття підзаконних актів на основі у відповідності та на виконання законів;

- найменша юридична сила локальних нормативних актів;

- законність як режим соціально – політичного життя держави.

6.зміст:

- загальність вимог;

- не можливість виключень у сфері права для окремих суб’єктів щодо не виконання правових вимог;

- наявність нормативного закріпленого правового статусу суб’єктів;

- панування правового закону.

Таким чином, законність є комплексною категорією, що має політично-правовий характер та відображає багатоаспектність правової організації суспільства – політичного життя, а також взаємодію права, влади, суспільства, держави.

Принципи законності.

Єдність категорії «законність» забезпечується системою принципів.

Принципи законності – це система керівних положень та ідей, що визначають природу законності, її місце в суспільстві та в системі інших правових категорій.

Ці принципи обумовлені закономірностями суспільного розвитку та є засобом забезпечення ефективного впровадження законодавчих вимог.

Сучасній юридичній літературі обґрунтовується існування різноманітної кількості принципів, однак найбільш важливішими з них є наступні:

1) принцип єдності законності – полягає у забезпеченні єдиного розуміння законів та підзаконних актів, одноманітного тлумачення та застосування нормативно-правових актів, та встановлення рівних можливостей в сфері права, а також рівної відповідальності суб’єктів, що скоїли правопорушення. Значення цього принципу полягає у:

- забезпечення єдиної законності як сфері правотворчості, так і в сфері права;

- у встановленні єдиного загальнодержавного розуміння змісту та ролі закону;

- у єдності правового регулювання аналогічних суспільних відносин;

- у забезпеченні формування критеріїв оцінки поведінки суб’єктів суспільних відносин з точки зору її правомірності чи протиправності.

2) принцип загальності законності забезпечує рівність всіх суб’єктів суспільних відносин перед законом. Зміст цього принципу складають положення:

- всі посадові особи держави повинні дотримуватися положень закону незалежно від їх місця в ієрархії посадових осіб;

- громадяни держави є рівними перед законом незалежно від їх соціального походження, національних, релігійних, расових, чи статевих ознак;

- закон повинен виконуватися всіма суб’єктами незалежно від їх громадянства;

- неможливість існування виключень щодо невиконання положень закону;

- рівна можливість користуватися матеріальними, політичними, чи духовними благами.

3) верховенство закону виявляється у вищій юридичній силі закону у порівнянні з іншими нормативними актами та має наступне значення:

- визначає провідне значення закону як особливого нормативно-правового акту;

- встановлює необхідність формування правового закону, який відображає ідеї справедливості та рівності суб’єктів;

- встановлює вимогу відповідності закону системи підзаконних та індивідуальних актів;

- закріплює правило щодо прийняття нормативних актів на основі, на виконання, та у відповідності до закону;

- закріплює принцип ієрархічного підпорядкування системі законодавства.

4) принцип гарантованості прав і свобод громадян забезпечує конституційне їх закріплення та відповідність міжнародно-правовим стандартам. Його зміст складають положення:

- закріплення прав і свобод громадян системою нормативно-правових актів;

- відповідність конституційно-закріплених прав і свобод міжнародно-правовим стандартам;

- наявність системи універсальних прав і свобод, що забезпечують цивілізовану життєдіяльність людини;

- конституційне закріплення обов’язку держави щодо гарантування прав і свобод;

- єдність прав і обов’язків суб’єктів;

- неможливість використання прав і свобод проти державного ладу та суспільних інтересів.

5) взаємодія законності та доцільності полягає у можливості суб’єктів правових відносин приймати рішення, які найбільш доцільно задовольняють їх інтереси в межах тих варіантів поведінки, які закріплені правом. Націлений на забезпечення можливості вибору певного варіанту поведінки суб’єктом, забезпечення неможливості виправдання порушення закону доцільністю, гарантує правило, відповідно до якого положення закону, які не відмінені чи не змінені повинні виконуватися суб’єктами у найбільш доцільній формі з метою забезпечення доцільності функціонування права.

6) невідворотність відповідальності полягає у забезпеченні правила про те, що кожне скоєне правопорушення повинно бути розкрито, а вині у його вчиненні повинні нести відповідальність передбачену законом. Цей принцип забезпечує:

- справедливість покарання, тобто його відповідність скоєному правопорушенню;

- неможливість призначення декількох покарань за одне правопорушення;

- неможливість застосування інших, окрім передбачених законом покарань;

- необхідність в процесі призначення покарань враховувати всі обставини справи;

- неможливість звільнення від відповідальності без наявних на те причин;

- неможливість призначення покарань, які принижують гідність людини.

В літературі обґрунтовують можливість існування таких принципів законності, як взаємодія законності законності та культури, що характеризує залежність від загальної та правової культури суспільства, що відповідним чином впливає на рівень правосвідомості. Гарантованість законності системою дієвих правових засобів і механізмів, реальність законності, що відображається у фактичному досягненні рівня законності та її ефективності, примату норм міжнародного права, що виявляється у конституційному закріпленні відповідності національного законодавства загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, взаємодії законності, справедливості та демократії, що полягає у існуванні морального закону, який забезпечує верховенство прав людини, а також можливість громадян брати участь в управлінні державними справами.

Поиск по сайту: