Зовнішньо – економічна діяльність

На думку експертів, у поточному році Україна відчуватиме дефіцит цукру в розмірі 300 тис. т. До того ж знавці ринків пророкували зростання цін на цукор найближчим часом. Незважаючи на початок імпорту, цукор-сирець став доступним для переробки тільки у другій половині червня, позаяк у квітні-травні весь цукор-сирець із поставкою у травні уже був викуплений.

Водночас, цьогорічні обсяги імпорту далеко не критичні. За даними асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» в першому кварталі поточного року в Україну було імпортовано лише 2,6 тис. т бурякового цукру, що більш ніж усемеро менше за імпортовані обсяги цього продукту (19,5 тис. т) за аналогічний період попереднього року. Цукор-сирець за цей час взагалі не ввозився, тоді як торік обсяг імпорту його становив 21,8 тис. т за аналогічний період. Це підтверджується і думкою аналітиків, які стверджують, що насправді ситуація на ринку далека від катастрофічної.

Крім власного цукру Україна щорічно імпортує в середньому близько 100 тис. тонн цукру. Винятком став 2010 рік, коли в країну завезли понад 300 тис тонн цукру і цукрової сировини з тростини. Тому в 2011-2012 мр, утворюється надлишок цукру розміром 200-300 тис. тонн, який буде коригувати внутрішні ціни убік зниження, що, насамперед, ударить по вітчизняних виробниках, рентабельність виробництва яких внаслідок подорожчання палива, природного газу, добрив та відсутності дотацій, істотно знизилася.

Наприклад, в 2010 році рентабельність вирощування буряків знизилася вдвічі в порівнянні з 2009 р. Таким чином , не отримавши запланованих доходів, а також отримавши збиток, аграрії можуть втратити інтерес до цукрового буряку, що може призвести, в кінці 2011 -2012 мр, до чергової напруженості цукрового балансу.

У сезон 2007 р., як застерігають керівники НАЦУ “Укрцукор”, можливий імпорт цукрових буряків з Білорусі в обсязі 300–500 тис. т. Прецедент імпорту цукрових буряків Україна мала в 2005 р., коли, за офіційними даними Держкомстату, в Україну із-за кордону було поставлено понад 100 тис. т солодких коренеплодів, в тому числі майже 70 тис. т із Білорусі. Навіть у першій половині 2007 р. в даних Держкомстату України зазначається імпорт майже 20 тис. т цукрових буряків (переважно з Литви).

Світовий баланс на 2008-2009 і 2009-2010 МР показав виробництво на рівні 152,48 і 157,16 млн/т, а споживання відповідно на рівні 164,15 і 166,59 млн/т, тобто дефіцит становив 11,67 і 9,43 млн/т. Зазначені тенденції зберігаються і у 2011-2012 МР, а можливо, вони дещо й посиляться. Так, якщо торік вартість білого цукру-піску на світових біржах сягала майже $700 т, а цукру-сирцю з тростини - понад $600 т, то ф'ючерсні цукрові контракти на березень 2011 року укладено за ціною $820 т білого цукру і $780 т цукру-сирцю.

Тобто кон'юнктура світового цукрового ринку на сьогодні найсприятливіша для відродження вітчизняної бурякоцукрової галузі, зміцнення її економіки і модернізації матеріально-технічної бази. Так, у сучасних господарських умовах України для отримання урожаю 40 т/га господарству доводиться витрачати на 1 га посіву 11308 грн, а в сировинну зону середнього цукрового заводу площею 5000 га - 56,54 млн грн. При цьому цукровий завод отримає 200 тис. т сировини і зможе виробити з нього приблизно 25 тис. т цукру.

Доступу до пільгових ринків, регіональні торгівельні угоди. Україна втратила традиційні ринки збуту цукру в країнах , що утворились на базі колишнього СРСР і, найперше в Росії, куди поставляла 56 % виробленого цукру, або ~ 3 млн. тонн. Виручка від реалізації цукру і кондитерських виробників становила 1,2 млрд. доларів США, яка в останні роки скоротилась до 0,4 млрд. дол. Навпаки, в період 1995-2005 рр. країна вимушена була імпортувати цукор в обсязі 220-450 тис. в рік, а в 2003 р. - 1557,5 тис. т, що стало підставою для встановлення для України імпортної квоти в розмірі 267 тис. т при вступі до СОТ. В останні два роки невеликі партії імпортного цукру (62-77 тис. т.) поступають із Білорусії. Більше того, шляхом внесення поправки до Закону України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру» Україна позбавила себе квот «В» і «С», тобто, права на експорт, зокрема, кордони українського цукру в Росію закриті до 2012 р. включно.

На VІІІ міжнародній конференції з питань ринку цукру також відмічалось, що національні баланси окремих країн відіграють вирішальну роль у характері динаміки внутрішніх цін на цукор, а зміна цін світового ринку в значній мірі залежить від ситуації пропозиції/попиту, яка в свою чергу є результатом розвитку цукрових ринків в окремих країнах. Саме комбінація національних дефіцитів і стала причиною високих внутрішніх цін та поштовхом для глобального дефіциту світового ринку цукру. Тому відбувся значний стрибок ціни на цукор в квітні 2008 - на початку 2009 року. В даній ситуації значну роль відіграв дефіцит цукру в Індії (-4 млн. тонн), Росії (-2,7 млн. т). Світове виробництво цукру в 2008/09 МР у сирцевому еквіваленті становило 152,482 млн. т, споживання - 164,153 млн. т, дефіцит - 11,671 млн. т, імпортний попит - 50,068 млн. т і експортна пропозиція 50,070 млн. т, а кінцеві запаси60,368 млн. т, або 36,78 % від обсягів споживання.

Баланс імпорту та експорту цукрових буряків розглянемо в таблиці 1.4.1.

Таблиця 1.4.1.

Баланс цукру

Проаналізувавши баланс цукру в таблиці 1.4.1., можна зробити висновок, що виробництво цукру у 2010 році порівняно з 2005 роком зменшилось на 15,61 %, імпорт у 2010 році порівняно з 2005 роком зменшився на 49,15%, експорт у 2010 році порівняно з 2005 роком зменшився на 57,79 %.

Реалізація цукру за межі України згідно з міжнародними договорами здійснюється підприємствами, які мають спеціальні дозволи (ліцензії) на експорт цукру. Ліцензії видаються органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, у межах квоти "В" з урахуванням квартальних і місячних обсягів. Реалізація цукру квоти "В" здійснюється за цінами, що визначаються міжнародними договорами. Реалізація цукру з квоти "В" та квоти "С" на внутрішньому ринку України забороняється.

Виробництво цукру в Україні з імпортної сировини допускається виключно за умови подальшого вивезення готової продукції у повному обсязі за межі України в терміни, передбачені законодавством.

Закупівля цукру для забезпечення державних потреб, як внутрішніх, так і для виконання зобов'язань держави за міжнародними договорами, здійснюється органами (підприємствами), уповноваженими Кабінетом Міністрів України. Ним же щорічно визначаються й обсяги закупівлі. Відносини між вказаним органами (підприємствами) і виробниками цукру регулюються законодавством та угодами, що між ними укладаються. Закупівля цукру для задоволення державних потреб здійснюється за умови попереднього фінансування витрат виробників цукру та цукрових буряків згідно з порядком, передбаченим Законом. У межах попереднього фінансування зазначених витрат може застосовуватися державне матеріально-технічне забезпечення виробників цукру та вирощування цукрових буряків. Грошові розрахунки між органами (підприємствами), що закуповують цукор для задоволення державних потреб, і виробниками цукру та цукрових буряків здійснюються через Державне казначейство України.

Закон встановлює особливості ціноутворення в бурякоцукровому комплексі. Мінімальна ціна на цукрові буряки для виробництва цукру квоти "А" та квоти "В", і мінімальна ціна на цукор квоти "А" визначаються щорічно Кабінетом Міністрів України із застосуванням щомісячних індексів інфляції. Мінімальні ціни на цукор і цукрові буряки встановлюються на рівні, що забезпечує прибутковість виробництва відповідних видів продукції.

Законом передбачена відповідальність за порушення встановлених умов виробництва та реалізації цукру. У разі поставок цукру на внутрішній ринок понад встановлену квоту або реалізації його за цінами, що нижчі від визначеної мінімальної ціни, з суб'єкта господарювання стягується штраф у розмірі подвійної вартості цукру, реалізація якого здійснена з порушенням встановленого порядку. Зазначений штраф стягується до місцевого бюджету за місцем реєстрації винного суб'єкта. Рішення про стягнення штрафів приймаються судом (господарським судом) за позовами органів, які за дорученням Кабінету Міністрів України здійснюють контроль за виконанням Закону.

Відповідно до зобов’язань України перед СОТ передбачено у 2011

році ввезення на митну територію України в межах тарифної квоти 267,8 тис. тонн цукру-сирцю з тростини.

Розподіл тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 12 листопада 2008 р. № 1002 “Про затвердження Порядку розподілу тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2011 р. № 204 “Про внесення змін до Порядку розподілу тарифної квоти на ввезення в Україну цукру-сирцю з тростини), та наказом Мінекономіки від 20.01.2009 №15 “Про порядок видачі ліцензій на імпорт в Україну цукру-сирцю з тростини в межах тарифної квоти”, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 лютого 2009 р. за № 117/16133 (зі змінами, внесеними згідно з наказами Мінекономіки, зокрема, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі від 17.03.2011 № 239).

Висновок

Підсумовуючи, можна сказати, що собівартість виробництва цукру в Україні значно вища за нинішні й прогнозні ціни на цукор на світових ринках. Тому на сьогодні й на передбачуване майбутнє цукрова промисловість України не є конкурентоспроможною. Конкуренція з боку виробників дешевого, переважно тростинного цукру, а також виробників дорожчого цукру, які проте одержують субсидування, дуже жорстка. Оскільки перевезення білого цукру обходиться дорого, існує тенденція розміщувати виробництво поблизу великих центрів споживання. Тому цукрові заводи в Україні й надалі матимуть конкурентну перевагу на внутрішньому ринку.

Диспаритет цін і невиконання державою нею ж встановлених правил гри відчутно б’є по переробнику та інвестору, який уже замислиться, чи доцільно вкладати кошти в цукрову галузь наступного року. Ці негативні фактори можуть загальмувати досягнуте вперше за останні вісім років зростання цукрового виробництва і призвести до його глибокого занепаду.

Сьогодні в Україні потрібно формувати регульований ринок цукру, а основною фігурою на ньому має бути його виробник. З теоретичних позицій і на практиці доведено, що ефективне функціонування такого ринку можливе за умови його цілісності й завершеності. Якщо бракує хоч одного елемента, ринок не може нормально функціонувати або не функціонуватиме зовсім. Сьогоднішні проблеми і на ринку зерна, і на ринку цукру свідчать про недосконалість і невідпрацьованість механізму формування внутрішнього ринку й виходу на зовнішній.

Потрібно сформувати відповідний ринковий економічний механізм, і насамперед механізм цінового управління з урахуванням особливостей виробництва сировини, збуту й споживання цукру. Вільний, стихійно створений, нерегульований ринок цукру несе велику загрозу аграрному секторові економіки України.

Зміна стратегії і тактики формування ринкових відносин у цукробуряковому виробництві, чітке дотримання правил гри, тобто використання відповідних економічних, організаційних і правових методів, дозволить змінити на краще соціально-економічну ситуацію у галузі, відновити гідне становище сільськогосподарських товаровиробників на вітчизняному ринку цукру, дати нові робочі місця, поліпшити соціальні умови життя працівників та їхніх родин.

Поиск по сайту: