Ряд фонетичних процесів праслов'янської епохи (палаталізація приголосних), а також деякі процеси протослов'янського періоду (доля лабіалізованих голосних в поєднанні з *j) є результатом дії єдиної тенденції, що одержала назву складового сингармонізму. Суть її полягає у тому, що звуки в межах одного складу повинні були бути за артикуляцією близькі один одному. Через це в словах, що суперечили цій тенденції, відбувалися відповідні зміни, направлені на локалізацію складу в єдиній зоні артикуляції: пересування вперед артикуляції голосного під впливом палатальності приголосного; палаталізація приголосного під впливом голосного переднього ряду або [j]. На противагу протослов'янському періоду, що характеризується іншою структурою складу, виникає активна взаємодія між звуками в межах одного складу, інтенсивна акомодація і палаталізація. Між двома основними фонетичними тенденціями праслов'янської епохи, - тенденцією до висхідної звучності і законом складового сингармонізму - існує певний зв'язок. Обидві тенденції були направлені на перетворення складу в єдину цілісну структуру, на автоматизацію і уніфікацію програми артикуляції в межах одного складу; тенденція до висхідної звучності передбачає чітке розташування сегментів у складі. Тенденція до складового сингармонізму визначала єдину зону артикуляції в межах складу. Можна вважати, що тенденція до висхідної звучності багато в чому зумовила дію тенденції до складового сингармонізму, оскільки саме вона привела до об'єднання голосних і приголосних в межах складу в єдину цілісну структуру, що створило передумови для максимальної їх акомодації. На користь даного твердження говорить той факт, що всі зміни, пов'язані зі складовим сингармонізмом, відбуваються в межах нового складу, вже збудованого за принципом висхідної звучності.
15. Розкажіть про сполуки голосних із плавними *tort, *tolt, *tert, *telt у різних слов’янських мовних групах.
У сполученнях типу *tort літера t є схематичним позначенням будь-якого приголосного. Якщо сполучення *or, *ol,*еr,*е1 у середині слова стояло перед наступним голосним, то при складоподілі воно розривалося і тому не суперечило дії закону відкритого складу. Якщо після плавного стояв j, то таке сполучення закономірно давало r’, l’. У позиції перед наступним приголосним склад був закритим. Частина закритих складів праслов' янської мови у середині слова відкривалася шляхом опускання кінцевого приголосного, але сонанти *r, *l ніколи з вимови не зникали, тому ця зміна була складнішою і одержала назву "перестановки плавних". У мові південних слов'ян (болгарська, сербсько-хорватська, словенська), а також здавна близьких до них 2 західнослов'янських — словацькій і чеській — довгота зосереджувалася на голосному, тому закономірно змінилося o>а, e> ѣ (e). Склад у цій групі мов відкривався шляхом метатези. У мовах східних і західних слов'ян довгота зосереджувалася не на голосному, а на сонорному 'r, "l, тому стадія складотворчості є досить закономірною: *tort>*to-rt. Поступово втрачаючи складотворчість сонорного, склад відкривався шляхом розвитку після сонорного нового голосного, подібного до попереднього: *to-rt>*to-rot>*to-rot. Подальша доля цих сполук була різною: у східних слов'ян утворилися так звані повноголосні сполучення *torot, *tolot, *teret, *telet, a y західних діалектах давній голосний, який стояв перед сонорним, поступово ослаблював свою артикуляцію і зникав: *to-rot>*torot>*trot.
16. Розкажіть про початкові сполуки *or, *ol перед приголосними.
Доля сполучень *оr, *оl на початку слова залежала від звука, перед яким вони стояли: якщо далі був голосний, то ці сполучення при складоподілі розривалися і склади ставали відкритими. Такі звукосполучення не зазнавали змін. Напр.: о-ра-ти, о-рь-лъ. Перед наступним приголосним склади ставали закритими, і такі звукосполучення не могли існувати у праслов' янській мові. Відкривалися склади шляхом метатези, але характер голосного при цьому у різних слов'янських діалектах міг бути різним. У південнослов'янських мовах сполучення *ort, *olt трансформувалися в *rat, *lat. У східних та західних слов'ян цей процес залежав від інтонації: при висхідній інтонації утворювалися сполучення *rat, *lat; при нисхідній — *rot, *lot. Напр.: ст-сл. ладии;укр. лодка; пол. lodz, lodka; лит. aldija; ст-сл. рамо; лат. armus (рука, плече); нім. Arm; серб, раме; пол. ramien; чес. ramene.