За тривалістю (часокількістю) усі звуки поділяютьсяна голосні повного творення : и, є, ы, оу, о, а, ѣ, ѫ, ѧ та неповного творення, або редуковані(від лат. reductio — зменшення, скорочення), ъ, ь. Редукованими голосні ъ, ь називаються тому,що вони були коротшими від голосних о, е, хоча передавалиоднакові з ними в якісному відношенні звуки. Редукованіголосні ніколи не вживали на початку слова, вонистояли після приголосних в середині чи кінці слова: чьто,дьнь, мъногъ.. Причина протиставлення голосних повного творення і редукованих полягала в тому, що вимова голосних повного творення не залежала від положення у слові, а звучання редукованих зумовлювалося фонетичною позицією їх. Вчені вважають, що у другій половині IX ст. у говорах, які лягли в основу старослов'янської мови, редуковані перебували у тих же позиціях, що і в більш ранній період. Крім давніх слов'янських ъ, ь у фонетичній системі старослов'янської мови були ъ, ь, які з'явилися при фонетичному освоєнні запозичених слів — штучному відкритті закритих складів та деяких груп приголосних іншомовних запозичень за допомогою редукованих. Сильна позиція редукованих: 1. Під наголосом. 2. Перед складом з редукованим у слабкій позиції. Слабка позиція редукованих:1. В абсолютному кінці слова. 2. Перед складом з голосним повного творення. 3. Перед складом з редукованим у сильній позиції. Позиції редукованих могли чергуватися в одному і тому ж слові залежно від фонетичного оточення: дьнь — дьни. Абсолютне ослаблення редукованих у слабкій позиції,відсутність фонетичного вияву їх зумовило поступову втратуцих голосних у написанні та часте змішування у пам'ятках.В сильній позиції редуковані, навпаки, посилювалисяі поступово переходили у голосні повного творення, щознайшло своє відображення у слов'янських пам'ятках. Крім ъ, ь у старослов'янській мові редукованими були ы, и, які стояли у позиції перед [j; i].
Розкажіть про тенденцію до висхідної звучності у складі (закон відкритого складу).
Закон відкритого складу — закон, за яким звуки в межах складу розташувалися за принципом висхідної звучності із голосним чи *r, *l у кінці або ж склад містив один складотворчий сонант. Наприклад, стѣ-на, сто-лъ, зр-но, го-р-дъ.Формування фонетичної системи праслов'янської мови потребувало значної перебудови тих діалектів індоєвропейської мови, які лягли в її основу. Головною причиною цих змін була дія закону відкритого складу, який передбачав побудову складів за принципом висхідної звучності. Тенденція до відкритого складу виявилася в зміні складотворчих сонантів [r], [l], [n], [m] і перетвореннях давніх сполучень із [j]. На праслов'янському мовному ґрунті всі слова, які порушували дію закону відкритого складу, зазнали певних змін. Найголовнішими з цих фонетичних процесів були такі:
1. Монофтонгізація дифтонгів.
2. Зміна дифтонгічних сполучень "голосний + m, n".
3. Зміна сполучень *tort, *tolt, *tert, *telt.
4. Доля сполучень *оr, *l на початку слова.
5. Зміни приголосних у кінці слова.
Розкажіть про чергування голосних фонем.
Формування системи вокалізму праслов'янської мови з втратою розрізнень голосних за квантитативною ознакою спричинило до ряду чергувань, пов'язаних з долею довгих і коротких голосних. Ці чергування поділилися на кількісні та якісні. Кількісниминазиваються чергування однакових за артикуляцією, але різних за тривалістю звучання голосних; якісниминазиваються чергування однакових за тривалістю, але різних за артикуляцією звуків. Кількісні чергуванняо/о> о/а. Таке чергування виявляється у дієсловах із значенням короткочасної одноразової дії (короткий голосний)— тривалої повторюваної дії (довгий голосний); рідше — в іменниках, утворених від дієслів. Напр.: ст-сл. скочити — ска-кати. е /е > е/ѣ. Напр.: ст-сл. летѣти — лѣтати. і/і > ь/і. Напр.: ст-сл. бьрати — съкирати. и/и > ъ/ы. Напр.: ст-сл. дъхиѫти – дышати. Якісні чергування ĕ/ŏ> е/о. Це найпоширеніше якісне чергування голосних, яке фіксується у багатьох індоєвропейських мовах. Напр.: ст-сл. нести — носити; вєдѫ — водити. и/ои > ъ/у. Напр.: ст-сл. съхиѫти – соушити. е/і > е/ь. Напр.: ст-сл. рєкѫ — рьци.