- характер засвоєння матеріалу: обсяг, повнота, правильність та точність знань, рівень осмислення, міцність засвоєння, систематизованість, навички та вміння засвоювати вивчене на практиці в типових та змінених ситуаціях;
- якість відповіді: обґрунтованість, логічність, послідовність викладу, ступінь самостійності в судженнях, культура мовлення;
- Свідоме, правильне , глибоке й повне засвоєння і розуміння програмного матеріалу; знання деталей;
- Блискуче володіння матеріалом;
- Відповіді впевнені, аргументовані;
- Уміння аналізувати відповідні положення, поняття, твердження; самостійне, творче, ініціативне застосування знань;
- Виклад матеріалу логічний, послідовний, лаконічний;
- Вміння аналізувати-узагальнювати-порівнювати.
15-18
Відмінно
- Свідоме і повне засвоєння матеріалу
- Самостійне, ініціативне застосування знань;
- Достатня обґрунтованість, дотримання послідовності при відповіді;
- Вміння аналізувати-узагальнювати-порівнювати.
- Достатня старанність і вправність застосування набутих знань.
10-14
Добре
- Свідоме з незначними помилками та прогалинами засвоєння програмного матеріалу, які студент спроможний виправити після зауважень або з допомогою викладача;
- Самостійне репродуктивне застосування знань ;
- Деякі порушення логіки та послідовності відповіді, недостатня самостійність мислення.
- Добра старанність.
5-9
Задовільно
- Механічне, фрагментарне засвоєння матеріалу з великими прогалинами;
- порушення логіки та послідовності відповіді, недостатня самостійність мислення.
- репродуктивне застосування знань за вказівками викладача.
0-4
Незадовільно
- Відсутність знань, умінь та навичок;
- Несвідоме, механічне, фрагментарне засвоєння матеріалу з великими прогалинами;
- Відсутність самостійності, неспроможність виправити помилки відповіді при зауваженні чи додаткових запитаннях.
5) ПИТАННЯ ДО ІСПИТУ
1. Клінічна психологія: предмет, задачі та галузь досліджень
2. Проблема норми та патології в клінічній психології. Біопсихосоціальна концепція хвороби та здоров’я.
5. Принципи розмежування психологічних феноменів та психопатологічних симптомів.
5. Задачі діагностики в клінічній психології.. Методи психологічних досліджень в клінічна психології. Клінічна бесіда: види, задачі, структура, загальні правила. Психологічний діагноз.
6. Планування, організація та проведення клініко-психологічного дослідження з врахуванням нозологічної та вікової специфіки. Особливості психологічних досліджень та психологічного діагнозу залежно від клінічної спеціальності.
7. МКХ-10, Розділ V: розлади психіки та поведінки. Загальна характеристика, принципи класифікація, основні розділи. Розвиток і характеристики класифікації психічних розладів МКХ-10. Багатоосьова класифікація психічних розладів.
8. Особливості організації та проведення психологічних досліджень у геронтології.
9. Особливості організації та проведення психологічних досліджень дітей із затримкою психічного розвитку.
10. Дослідження особистості в клінічній психології. Біографічні методи дослідження в клінічній психології та психосоматиці. Проективні методи дослідження в клінічній психології. Принципи інтерпретації результатів клініко-психологічного дослідження.
11. Аналіз неправдивих відповідей при тестуванні та інтерпретація шкал неправдивості \ соціальної бажаності.
12. Концепція аутопластичної картини хвороби Лурія. Внутрішня картина хвороби. Дослідження внутрішньої картини хвороби. Типи ставлення до хвороби та їх діагностика.
13. Агравація, симуляція і дисимуляція: їх вплив на здоров’я, психологічна інтерпретація.
14. Ятропатогенія: джерела ятропатогеній, профілактика ятропатогеній.
15. Психологія культу хвороби.
16. Механізми психологічного захисту.
17. Важкі ситуації та їх вплив на психічний стан людини. Психічна опірність. Психологія екстремальних та кризових ситуацій. ПТСР
18. Сучасні підходи до розуміння неврозу. Сучасна класифікація невротичних розладів. Психологічна та диференційна діагностика різних форм невротичних розладів. Психологічні механізми невротизації. Методики психологічної діагностики неврозу. Особливості роботи з хворими із невротичними розладами.