Помощничек
Главная | Обратная связь

...

Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Як використовують ГМО в Україні?



Україна в цьому плані, мені здається, вразила багатьох іноземних фахівців. Першою з пострадянських країн, не без колізій, завезла ГМ-рослини (картопля «Новий Лист»), і тим самим відкрила «еру» нелегітимного (простіше говорячи – краденого) використання таких технологій у своїй країні. Пізніше, через нашу інертність, через хаос, що діється в країні, в Україну завезли велику кількість нелегітимної ГМ-сої і, відповідно до різних неофіційних оцінок, відсоток трансгенної сої в Україні становить 70-80%. Здавалося б, що отут страшного, але якщо перевести це в тисячі гектарів, те це найбільші площі в Європі.
У той же час, в Україні протягом усього цього часу (десять років) начисто була відсутня система регулювання й контролю за такими технологіями, які, як не крути, є чиєюсь власністю, і за них рано або пізно доведеться платити: і чим пізніше – тим дорожче. Я говорю про нашу економіку.

В Україні не було жодного розуміння трансгенних технологій, ухвалення законодавчих актів і, відповідно, у зв'язку із цим складається таке байдужне відношення до питання ГМО. А в результаті такої недбалості наших державних мужів і громадських організацій, які не порушували це питання досить активно й головне – конструктивно, а не для їхнього власного розкручування й реклами, у в нас використовуються під нелегітимними ГМ-рослинами найбільші площі, значно більше, ніж у Росії, де, до речі, встановлено досить суворий контроль за ГМ. Зараз ми, напевно, найбільш дика країна в Європі щодо незаконного й неконтрольованого використанню трансгенних технологій.

Я думаю, що Україна й у майбутньому не зможе відмовитися від ГМ-сої, оскільки коли будь-який фермер спробує вирощувати цю сою, він уже на звичайну сою не перейде, якщо його спеціально не зацікавити. Причина проста – витрати на вирощування ГМ-сої нижчі, ніж для звичайної сої. Незважаючи на те, що вже протягом декількох років переважна частина сої в Україні – трансгенна, ціна на неї не знизилася. Таким чином, виробник одержує надприбуток. У нас в країні існує великий прошарок, який зацікавлений у використанні ГМ. Чим більше ми даємо цьому хаосу продовжуватися, тим більше він стає нерегульованим.
У цьому плані Україна взагалі перебуває в особливому положенні: якщо Росія давно ввела регулювання, яке б воно не було недосконалим, тим не менше, російські товари й продукти, що містять більше 0,9% ГМО у своєму складі, – повинні маркуватися. Заборонено вирощувати ГМ-рослини, окрім випробувальних ділянок, хоча і дозволено використання продуктів із ГМ-компонентами, але з обов'язковим маркуванням, тобто встановлені більш-менш цивілізовані правила.

Усе, що завозять до України, ми не маркіруємо, ми їмо, не знаємо що. Завозять насіння – ми не знаємо, що вирощують у нас.
Закон, що ухвалений для регулювання трансгенних технологій, насправді нічого не регулює. Це як електричний стовп посеред поля: без проводів, без зв'язку. У цьому законі не враховані головні пункти, які в нашому законодавстві вже ратифіковані раніше: наприклад, у нас був ратифікований Картахенський протокол. У цьому протоколі чітко прописано, що всі ГМО повинні маркуватися. Повинні проводитися оцінки ризику й моніторинг трансгенних організмів. Хоча, по суті, цей Картахенський протокол більше стосувався питань трансграничного переносу, тобто провозу, але в деяких частинах протоколу говориться про використання ГМО у країні. Картахенський протокол вважається мінімальною законодавчою базою для країн, де відсутнє регулювання питання ГМО. Але Україна, хоча й ратифікувала цей договір, не дотримується його. Цей новий закон викреслив всі головні пункти, які стояли в законі про ратифікацію Картахенського протоколу. Швидше за все, цей закон готовили люди, які дуже активно лобіюють інтереси біотехнологічних компаній, зовсім не думаючи про інтереси України. Я вже не говорю про те, як цей закон ухвалювали: з повним порушенням існуючих регламентів і правил.
Ще в 2002 році Інститут споживача, як офіційна особа, що займалася цим питанням, з моєю експертною участю домігся внесення двох виправлень у два закони про необхідність маркування продуктів, що містять ГМ-компоненти. Після того більше нічого не було ухвалено. І от 30 травня 2007 року у Верховну Раду був внесений дуже серйозний Закон «Про систему біобезпеки» і 31 травня він без будь-якого розгляду й обговорення був ухвалений. Цей закон зовсім не відстоює інтереси України та її громадян, тому я його кваліфікую як антинародний. Якщо застосувати образну оцінку, то нормальний закон можна порівняти із зображенням живого й зеленого дерева, то цей закон я б порівняв з голим обрубком деревного стовбура.
Якщо ми йдемо в Європу, то в нас повинні бути закони прямої дії.

Чи звернули увагу на це питання громадські організації?

Те, що ми на сьогодні маємо в Україні, є результатом повного нерозуміння серйозності проблеми нашими законодавчими й виконавчими органами. Законодавство сформовано на неправильному уявленні про проблему деякою частиною наукової громадськості, тому що багато вчених прямо або побічно пов'язані з компаніями, що лобіюють виробництво трансгенних рослин. Тому природно, що вони не будуть виступати проти цих компаній, тим більше багато хто з них не розуміють, або не хочуть зрозуміти, всіх аспектів цієї проблеми. Наука створила абсолютно неправильне уявлення даної проблеми перед нашими виконавчими й законодавчими органами. Я вважаю, що наукова громадськість винна в цьому.

Другою причиною цієї проблеми є безладдя в нашій країні. Чесно кажучи, навіть при Кучмі було більше стабільності щодо цього питання – він просто не пропускав ці технології. Звичайно, це теж неправильно. Вони просто ігнорували цю проблему, і в результаті в Україну полився потік нелегітимної продуктів, що містять ГМ-компоненти, а треба було не ігнорувати, а послухати фахівців, тих, хто реально розбирається в даній проблемі, а не слухати тільки тих, хто заявляє «повний одобрямс» або, навпаки, малює страшні й моторошні картини від використання таких технологій.

Найбільше в цій проблемі винуваті такі виконавчі органи, як Мінагрополітики, Мінеколоії і Держмитниця, тому що вони не поставили перешкоди на шляху нелегітимного проникнення ГМ-рослин в Україну. У Мінагрополітики знають прекрасно або, принаймні, зобов'язані знати, що той матеріал, що завозився під виглядом використання для тварин, є одночасно насінням, що здатне до відтворення в Україні.
На превеликий жаль, у нашій країні не знайшлося жодної громадської організації, яка б постійно й принципово відстоювала інтереси громадян і країни в цілому у питанні безпеки використання нових технологій, активно беручи участь у проведенні конструктивних і дієвих кроків у цьому питанні.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.