Список основних використаних джерел

1. Выготский Л. С. Предисловие к книге Грачевой К. К. „Воспитание и обучение глубоко отсталого ребенка» / Проблемы дефектологии. – М.: Педагогика, 1983.

2. Выготский Л. С. Проблемы психического развития ребёнка. Избранные психологические исследования / Под ред. А.Н.Леонтьева, О.Р.Лурия. – М.: Узд-во АПН РСФСР, 1956.

3. Выготский Л. С. Собрание починений. Т. 5. – М.: Просвещение, 1983.

4. Гаврилов О. В. Психолого-педагогічні умови формування соціальної поведінки глибоко розумово відсталих дітей // Дис… на здобуття наук. Ступеня канд.. психол. Наук. 19.00.08 – спеціальна психологія. – К.: Інституту спеціальної педагогіки АПН України, 1998.

5. Дульнев Г. М. Актуальные вопросы работы с глубоко умственно отсталыми детьми. – М.: Изд-во АПН РСФСРЮ 1960.

6. Запорожець А. В. Психологическое развитие ребёнка. Избранные психологические труды. В 2-х т. – М.: Просвещение, 1986.

7. Маллер А. Р. Обучение и воспитание в специальных школах // Дефектология. – 1994. - №3.

8. Сеченов И. М., Павлов И. П. Веденский Н. Е. Физиология нервной ситемы. Избранные труды. – М.: Медицинская література, 1952.

Використання діагностичних методик у роботі з дітьми

З помірною і тяжкою розумовою відсталістю

1. Загальні питання організації діагностичного обстеження дітей з порушеннями інтелектуального розвитку та збір анамнезу

2. Діагностика розвитку дитини з використання „Карти спостережень”

3. Оцінка розвитку дітей з помірною і тяжкою розумовою відсталістю шляхом використання методики „Соціограма”.

Завдання для самоперевірки

1. Охарактеризуйте строго і мало формалізовані методики психодіагностики.

2. Розкрийте послідовність збору анамнестичних даних.

3. Дослідження сенсорно-перцептивної сфери дітей з помірною або тяжкою розумовою відсталістю.

4. Дослідження уваги, мислення дітей з помірною або тяжкою розумовою відсталістю.

5. Дослідження мовлення дітей з помірною або тяжкою розумовою відсталістю.

6. Які методики можна використати для оцінки емоційно-вольової сфери даної категорії дітей.

1.1. Загальні питання організації діагностичного обстеження дітей з порушеннями інтелектуального розвитку та збір анамнезу

Практично протягом кількох десятиліть на Україні розвивається і удосконалюється комплексна діагностична служба, метою якої є обстеження і допомога дітям, які мають порушення психофізичного розвитку. Ця структура виникла у відповідь на вимоги спеціальної педагогіки: навчання всіх дітей безумовно вимагає особливої уваги до проблем тих з них, кому особливо важко. Залучаючи до вирішення їхніх проблем психологів і лікарів, нейрофізіологів і нейропсихологів, фізичних реабілітологів, логопедів, олігофренопедагогів, дефектологів в цілому, спеціальна педагогіка розробляє нові підходи до навчально-виховної, корекційно-реабілітаційної роботи, нові аспекти педагогічного впливу на дітей з порушеннями психофізичного розвитку [3].

Засоби, які на сучасному етапі є на озброєнні психодіагностики, за своїми якостями поділяються на дві групи: методики високого рівня формалізації, або строго формалізовані, і методики мало формалізовані.

До строго формалізованих методик відносяться тести, опитувальники, методики проектної технології і психофізіологічні методики. Для них характерні певна регламентація, об’єктивізація процедури обстеження або дослідження (точне дотримання інструкцій, строго визначені способи показу стимульного матеріалу, невтручання експериментатора в діяльність досліджуваного тощо), стандартизація (встановлення одноманітності проведення опрацювання і інтерпретації результатів діагностичних експериментів), надійність і валідність. Ці методики дозволяють збирати діагностичну інформацію у відносно стислі терміни і в такому вигляді, який дозволяє кількісно і якісно порівняти між собою суб’єктів.

До мало формалізованих методик необхідно віднести спостереження, бесіду, інтерв’ю, аналіз продуктів діяльності. Ці методики дають досить цінні свідчення про досліджуваного, особливо коли предметом вивчення виступають такі психічні процеси, які мало піддаються об’єктивізації (наприклад, погано усвідомлені суб’єктом переживання, прагнення тощо) або часто є змінними за змістом (динаміка цілей, станів, настроїв тощо). Потрібно мати на увазі, що мало формалізовані методики досить трудомісткі (наприклад, спостереження за суб’єктом, який досліджується, можуть тривати декілька місяців), переважно мають в основі особистий професійний досвід експериментатора, його психологічну підготовленість до проведення дослідження даного плану. Лише високий рівень культури організації психологічного спостереження, бесід дає можливість уникнути впливу випадкових факторів на його результати.

Мало формалізовані методики не потрібно протиставляти строго формалізованим. Як правило, вони взаємно доповнюють одна одну. Для повноцінного обстеження необхідне гармонійне поєднання тих і інших методик [1].

Особливістю комплексного підходу проведення діагностики в тому, що область знань про дітей зі стійкими інтелектуальними порушеннями не належить виключно до психології, педагогіки або медицини. Вона лежить на їхній дотичній, використовує термінологію і напрацювання цих наук, уточнюючи і розширюючи їх стосовно соціально-педагогічних аспектів життя дитини з порушеннями психофізичного розвитку. Кожен спеціаліст працює у сфері своєї компетенції, але узагальнення отриманих результатів дає той об’єм уявлень, який дозволяє оцінити рівень відхилень у розвитку дитини, побудувати ієрархію виявлених порушень соматичної, рухової, емоційно-вольової та когнітивної сфер, поставити узагальнений діагноз і визначити напрямки і способи лікувально-оздоровчої, корекційно-розвивальної, психолого-педагогічної, реабілітаційної допомоги [3].

Створена у нашій країні мережа психолого-медико-педагогічних консультацій (надалі – ПМПК) покликана вирішити проблему комплектування спеціальних закладів відповідним їхньому профілю контингентом для забезпечення оптимальної допомоги цим дітям. Корекційна освіта приділяє значну увагу всім категоріям дітей з порушеннями психофізичного розвитку. Потрібно зазначити, що на сьогодні немає достатньо чітко розроблених критеріїв діагностики дітей з помірною, тяжкою розумовою відсталістю і відмежування їх від дітей з легкою її формою. Діти з помірною і тяжкою розумовою відсталістю часто проявляють яскраві ознаки розумового недорозвитку і членам консультацій поряд з діагнозом необхідно визначити і ступінь навчаємості даної категорії дітей, їхні потенційні можливості засвоєння знань, умінь і навичок, соціального досвіду для того, щоб адекватно укомплектувати дитячі групи безпосередньо у відповідному типі навчального закладу. Наведемо приклад обстеження дітей з розумовою відсталістю ( в першу чергу помірного і тяжкого ступеня, на ПМПК.

Поиск по сайту: