Розділ І. Теоретична частина

1. Апарат Верховної Ради України

Під апаратом Верховної Ради України розуміють її внутрішній допоміжний орган, який складається з посадових, службових осіб та технічного персоналу і здійснює функції організаційного, правового, інформаційного, соціально-побутового, аналітичного, матеріально-технічного та іншого забезпечення діяльності парламенту, його структурних підрозділів і народних депутатів. Співробітники парламентського апарату самі ніяких державно-владних рішень від імені парламенту чи його структурних підрозділів не приймають, а лише забезпечують розробку проектів таких рішень, їх підготовку і виконання. [3]

Апарат Верховної Ради України не має статусу самостійного органу державної влади, а є лише необхідною допоміжною структурою, яка забезпечує функціонування парламенту як єдиного органу законодавчої влади. Саме таке призначення парламентського апарату закріплене Регламентом Верховної Ради України.

За визначенням українського державознавця О.І.Ющика, допоміжна роль апарату Верховної Ради України при відсутності у нього статусу самостійного державного органу означає, що "він не може функціонувати відокремлено від Верховної Ради України, в автономному режимі, а утворює разом з останньою специфічну цілісність, а саме парламент як державну установу". [1]

Постановою Верховної Ради України від 20 квітня 2000 р. № 1687-ІІІ гранична чисельність співробітників апарату була встановлена в кількості 900 штатних одиниць. [1] Для порівняння: апарат парламенту Великобританії становить 1609 працівників (1280 у Палаті громад і 329 у Палаті лордів), апарат Бундестагу ФРН - 2500 працівників (адміністрація – 2500, особистий апарат депутатів – 3500), апарат Національних Зборів Франції – 5054 працівники (2694 помічників депутатів і 2360 державних службовців), апарат Конгресу США – 27 000 працівників (з яких особистий персонал у Палаті представників – 7 278, у Сенаті – 4294).

Згідно з Постановою Верховної Ради України № 1678-ІІІ від 20 квітня 2000 р. "Про структуру апарату Верховної Ради України" парламентський апарат складається з наступних структурних підрозділів:

· Керівництво апарату;

· Секретаріат Голови Верховної Ради України;

· Секретаріат Першого заступника Голови Верховної Ради України;

· Секретаріат заступника Голови Верховної Ради України;

· Секретаріати комітетів, депутатських фракцій, груп;

· Головне науково-експертне управління;

· Головне юридичне управління;

· Головне управління документального забезпечення;

· Головне організаційне управління;

· Інформаційне управління;

· Управління комп’ютеризованих систем;

· Управління по зв’язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування;

· Управління забезпечення міжпарламентських зв’язків;

· Управління кадрів;

· Відділ зв’язків з органами правосуддя;

· Відділ контролю;

· Відділ з питань звернень громадян;

· Перший відділ;

· Сектор мобілізаційної роботи;

· Управління справами.

У сфері правового та наукового забезпечення на апарат Верховної Ради України покладаються наступні завдання:

ü підготовка матеріалів, пов’язаних з розробкою законопроектів і законодавчих пропозицій та розробка, за дорученням керівництва ВРУ проектів законодавчих актів.

ü експертиза законопроектів, що вносяться до ВРУ

ü участь у доопрацюванні проектів законодавчих актів після першого, другого і наступних читань;

ü візування законопроектів, що подаються на розгляд ВРУ у другому та наступних читаннях;

ü подання наукової та правової допомоги комітетам і комісіям ВРУ в підготовці законопроектів, консультування народних депутатів України з цих питань; організація систематизованого обліку законодавства;

ü здійснення взаємовідносин з органами правосуддя щодо відповідності актів ВРУ Конституції України та законам України;

ü забезпечення представництва ВРУ в Конституційному Суді України та інших судових органах при розгляді справ;

ü підготовка наукових висновків з питань європейської інтеграції та міжнародних відносин;

ü встановлення та розвиток зв’язків з відповідними службами парламентів зарубіжних країн з питань парламентського права, розвитку і вдосконалення законодавства, обміну досвідом;

На апарат Верховної Ради України також покладаються істотні завдання у сфері організаційного забезпечення роботи парламенту:

ü організаційне забезпечення реалізації Верховною Радою України своїх конституційних повноважень;

ü реєстрація законопроектів, внесених на розгляд ВРУ

ü організаційно-методичне забезпечення роботи зареєстрованих у ВРУ депутатських фракцій і груп та забезпечення підготовки і проведення пленарних засідань ВРУ;

ü облік та узагальнення пропозицій і зауважень, висловлених при обговоренні законопроектів

ü організація навчання і стажування народних депутатів України,

ü підготовка матеріалів, пов’язаних з вирішенням питань адміністративно-територіального устрою України;

ü Значною є роль апарату ВРУ і в сфері документального забезпечення діяльності парламенту та його органів:

ü документальне обслуговування ВРУ, її комітетів і комісій, депутатських фракцій і груп;

ü ведення протоколів і стенограм засідань ВРУ, нарад, прес-конференцій та інших заходів;

ü забезпечення правильності оформлення та своєчасності проходження документів в апараті;

ü опрацювання, друкування і тиражування матеріалів та документів, пов’язаних з діяльністю ВРУ;

В умовах подальшої інформатизації державно-владної діяльності значно зростає кількість завдань, що покладаються на апарат Верховної Ради України у сфері інформаційного та комп’ютерно-технологічного забезпечення

У сфері фінансового, господарського, матеріально-технічного та соціально-побутового забезпечення на апарат Верховної Ради України покладаються такі завдання:

ü здійснення фінансування діяльності Верховної Ради України та структурних підрозділів її апарату відповідно до видатків, передбачених кошторисом витрат на здійснення повноважень Верховної Ради України;

ü здійснення в межах наявних коштів матеріально-технічного забезпечення діяльності Верховної Ради України;

ü здійснення оперативного управління державним майном, що забезпечує діяльність Верховної Ради України тощо;

Розв’язання цих та інших завдань здійснює Управління справами апарату, яке є юридичною особою, має свою печатку, самостійний баланс, поточні бюджетні та інші рахунки в банківських установах.

Керівник апарату Верховної Ради України призначається на посаду і звільняється з посади Верховною Радою України за поданням Голови Верховної Ради України. Керівник апарату має перших заступників та заступників, які за його поданням призначаються на посаду і звільняються з посади Головою Верховної Ради України.

На працівників апарату поширюється законодавство України про працю та державну службу. Вони зобов’язані виконувати правила внутрішнього трудового розпорядку, інструкції по роботі з документами, підвищувати професійний рівень і ділову кваліфікацію.[2]

З вищенаведеного можна зробити висновок, що Апарат Верховної Ради України повністю забезпечує діяльність парламенту, як інформаційну так і організаційно-методичну чи фінансову. Як слушно зазначається у державознавчій літературі, парламентський апарат, вирішуючи допоміжні, забезпечуючі завдання, надає можливість парламентарям зосередитись на кваліфікованому здійсненні перш за все законодавчої, а також і контрольної діяльності. Адже в наш час жодна людина не в змозі бути однаково компетентною у всіх галузях, хоча закони, які приймаються депутатами, регулюють відносини практично у всіх сферах суспільного життя. Тому парламентарі змушені розраховувати на допомогу професійного допоміжного апарату, який складається з кваліфікованих фахівців різного профілю. За даних умов на депутата покладається відповідальність за прийняття остаточних рішень, а допоміжний апарат покликаний створити найбільш сприятливі (інформаційні, матеріально-технічні, організаційні та інші) умови для того, щоб прийняті рішення були обгрунтованими і оптимальними за змістом.

2. Порядок підготовки і проведення засідань Кабінету Міністрів України.

Кабінет міністрів України є вищим органом виконавчої влади в Україні. Нормативне регулювання складу, порядку формування Кабінету Міністрів України, його статусу, повноважень та порядку діяльності, сконцентроване у двох нормативно-правових актах: Конституції України та Законі України «Про Кабінет Міністрів України» від 16 травня 2008 року.

Під формами діяльності Кабінету Міністрів України розуміють його однорідну діяльність щодо реалізації власної компетенції, яка здійснюється у певних організаційних рамках, встановлених законодавством. Діяльність уряду України здійснюється як у правових, так і в неправових формах. Систему правових форм діяльності уряду України складають нормотворча, установча, правозастосовча, контрольна форми.

Основною організаційною формою роботи уряду є засідання, порядок підготовки і проведення яких визначається Тимчасовим регламентом Кабінету Міністрів України. Засідання Кабінету Міністрів України можуть бути:

· чергові — проводяться щосереди, починаються о 10 годині;

· позачергові — проводяться в міру потреби з повідомленням про це учасників засідання не пізніше ніж за 48 годин до його початку;

· невідкладні — скликаються в особливих випадках за рішенням Прем'єр-міністра.

Порядок денний засідання формується Міністром Кабінету Міністрів на основі перспективних та поточних програм і планів, актів Президента України та Кабінету Міністрів, доручень Прем'єр-міністра і складається з трьох розділів:

1) концептуальні засади реалізації урядової політики (проекти концепцій нормативно-правових актів);

2) проекти нормативно-правових актів;

3) інформація, звіти.

Схвалений Прем'єр-міністром порядок денний надсилається разом з відповідними матеріалами членам Кабінету Міністрів та іншим посадовим особам, запрошеним на засідання, не пізніше ніж за 48 годин до його початку, а в разі проведення позачергового засідання — не пізніше ніж за 24 години. До порядку денного за пропозиціями членів уряду на засіданні можуть бути внесені зміни.

На засідання уряду в разі потреби можуть запрошуватися посадові особи, яких стосується обговорюване питання, їх перелік визначається Міністром Кабінету Міністрів і узгоджується з Прем'єр-міністром. Засідання Кабінету Міністрів вважається правомочним, якщо на ньому присутні не менше двох третин його членів, які беруть участь в урядових засіданнях особисто. Якщо міністр, з поважних причин, не може бути присутнім на засіданні, за погодженням з Прем'єр-міністром замість нього в засіданні може брати участь з правом дорадчого голосу його перший заступник.

На засіданнях Кабінету Міністрів головує Прем'єр-міністр. Регламент розгляду питань на засіданні визначається головуючим за погодженням з членами Кабінету Міністрів. Особи, запрошені на засідання, можуть брати участь в обговоренні питань, вносити пропозиції, робити застереження, давати пояснення. Обговорення питання припиняється за рішенням головуючого.

Структурний підрозділ Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальний за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань Кабінету Міністрів, веде стенограму засідання, яка є внутрішнім робочим документом, має конфіденційний характер і використовується для складання протоколу. Протоколом оформлюються всі рішення, які приймаються на засіданнях Кабінету Міністрів і його складення здійснює структурний підрозділ Секретаріату Кабінету Міністрів, відповідальний за організаційне забезпечення підготовки та проведення засідань Кабінету Міністрів разом з іншими структурними підрозділами Секретаріату. Протокол підписується головуючим на другий день після засідання і надсилається членам Кабінету Міністрів, а також органам державної влади, за переліком, затверджуваним Державним секретарем.

У тому разі, коли виникає необхідність доопрацювання проекту акта, розглянутого Кабінетом Міністрів, уряд дає відповідні доручення посадовим особам, які організовують і забезпечують доробку проекту і його внесення до Кабінету Міністрів у визначений термін. Доручення, дані на засіданнях Кабінету Міністрів, доводяться до виконавців у формі витягів з протоколу засідання. На засіданні також може бути прийняте рішення про доведення до відповідних органів виконавчої влади доповідної записки щодо стану виконання Конституції, закону України, акта Президента України та Кабінету Міністрів, діяльності того чи іншого органу виконавчої влади, інших матеріалів з розглянутих питань.

Секретаріат Кабінету Міністрів систематично інформує Прем’єр-міністра, Першого віце-прем’єр-міністра, віце-прем’єр-міністрів (відповідно до розподілу функціональних повноважень) про стан виконання доручень, даних на засіданнях Кабінету Міністрів.

Надання засобам масової інформації офіційної інформації стосовно засідань Кабінету Міністрів і організацію після засідань прес-конференцій (брифінгів) членів уряду та інших учасників засідань забезпечує Прес-служба Кабінету Міністрів.

Питання, що становить державну таємницю України, розглядається Кабінетом Міністрів на його закритому засіданні. Члени Кабінету Міністрів та інші учасники його засідання не можуть без згоди Прем’єр-міністра оприлюднювати будь-яку інформацію про перебіг засідання та про персональні оцінки й позиції, що висловлювалися його учасниками.

Поиск по сайту: