Металева Паперово – кредитна

біметалізм; * паперові гроші;

монометалізм; * кредитні гроші;

Біметалізм є системою, де роль загального еквівалента законодавчо закріплюється на рівних правах за двома благородними металами – золотом і сріблом.

Монометалізм - це грошова система, в якій роль загального еквівалента закріпляється за одним благородним металом – золотом.

Розрізняють 4 різновиди золотого монометалізму:

золотомонетний стандарт;

золото зливковий стандарт;

золотодевізний стандарт;

Золото доларовий стандарт;

Кредитні гроші - знаки вартості, які функціонують на основі кредитної угоди й виражають відносини між кредитором і боржником.

Відмінності між кредитними й паперовими грошима

Кредитні гроші Паперові гроші

їхнє виникнення пов’язане * їхнє виникнення пов’язане із

із функцією грошей як засобу функцією грошей як засобу обігу;

платежу;

забезпечені золотом * не забезпечені золотом;

та іншими активами;

випускаються банками; * випускаються державою;

вільно обертаються; * мають примусовий характер

обігу, обов’язкові до приймання;

Існують такі види кредитних грошей:

1.Вексель - це письмове боргове зобов’язання суворо встановленої законом форми, в якому вказані величина грошового боргу, строки його сплати, а також право його власника (векселетримача) вимагати від боржника (векселедавця) сплати боргу при настанні встановленого строку

Векселі бувають прості та переказними.

Простий вексель - це вексель, підписаний однією особою на ім’я іншої особи, який не може бути переданий третій особі.

Переказний вексель (тратта) – це вексель, який може передаватися третій особі (ремітенту) для отримання ним боргу з векселедавця у визначений строк.

Передача векселя іншій особі оформлюється передавальним записом (індосаментом). Третя особа може передавати вексель четвертій особі, здійснивши власний передавальний запис. Таким чином, переказний вексель набуває певної форми грошей – кредитних грошей, що виконують функції засобів обігу і засобів платежу.

Залежно від характеру виникнення векселі поділяються на комерційні і банківські.

Комерційний вексель – це боргове зобов’язання, яке підприємці видають один одному при купівлі – продажу, тобто в борг. Власник комерційного векселя може використати його замість грошей для платежу за товари, куплені у третьої особи.

2.Банкнота – це вексель банку, за яким пред’явник може в будь – який час одержати гроші і яким банк замінює комерційний вексель.

3.Чек - це письмове розпорядження власника поточного рахунка з банку про виплату готівки або перерахування з його рахунка на інший рахунок певної суми грошей.

Види чеків:

Іменні – не підлягають передачі;

Ордерні – з правом передачі іншій особі за індосаментом;

На пред’явника - без зазначення прізвища;

4.Кредитна картка - це іменний платіжно - розрахунковий документ, який засвідчує особу власника рахунка з банку і надає йому право на придбання товарів і послуг у кредит без оплати готівкою.

5.Електронні гроші - це магнітні носії платіжної інформації, які замінюють паперові гроші, чеки та інші грошові документи у безготівкових розрахунках між клієнтами і банками за допомогою електронно – інформаційних систем.

5. Проблема інфляції є складовою частиною теорії грошей. Існують різні погляди на природу і причини інфляції, але переважають два напрямки:

- перший розглядає інфляцію як суто грошове явище, спричинене порушенням законів грошового обігу;

- другий – як макроекономічне явище, спричинене порушенням пропорцій відтворення, і насамперед між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією товарів.

Тим часом інфляція є складним, багатостороннім явищем, причини якого криються у взаємодії факторів сфери виробництва і сфери грошового обігу.

Інфляція – зовні виглядає як знецінення грошей внаслідок їхньої надмірної емісії, яка супроводжується стійким зростанням цін на товари та послуги.

Насправді ж інфляція зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин.

Внутрішні причини інфляції:

· порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, нагромадженням і споживанням, попитом і пропозицією, грошовою масою в обігу і сумою товарних цін;

· значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами;

· надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закони грошового обігу;

· мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловців, призводить до не до виробництва товарів народного споживання, створює їх дефіцит;

· збільшення податкового тягаря на товаровиробників;

· випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання продуктивності праці;

Причини інфляції:

1.порушення пропорцій суспільного виробництва;

2.надмірна емісія паперових грошей;

3.дефіцит державного бюджету;

4.мілітаризація економіки;

5.значне зростання внутрішнього і зовнішнього державного боргу;

6.недосконалість податкової системи;

7.кризові явища у фінансово – кредитній системі;

8.монополізація виробництва;

9.зовнішноекономічні фактори;

Зовнішні фактори інфляції пов’язані з посиленням інтернаціоналізації господарських зв’язків між державами, що супроводжуються загостренням конкуренції на світових ринках капіталів, товарів та послуг, робочої сили, загостренням міжнародних валютно – кредитних відносин, зі структурними світовими кризами (енергетичною, продовольчою, фінансовою).

Інфляція – це знецінення грошей, спричинене диспропорціями в суспільному виробництві й порушенням законів грошового обігу, яке виявляється у стійкому зростанні цін на товари і послуги.

Типи інфляції:

За характером прояву:

Відкрита інфляція розвивається вільно і ніким не стримується.

Прихована інфляція – це така інфляція, коли держава вживає заходи, спрямовані на безпосереднє стримування цін на товари і послуги.

2. За темпами зростання:

Повзуча інфляція – інфляція, що розвивається поступово, коли ціни зростають незначною мірою, але неухильно (до 10% на рік)

Помірна інфляція( 3 – 5 % на рік) у розвинутих країнах Заходу не розглядається як негативний фактор. Навпаки, вважається, що вона стимулює розвиток економіки, надає їй необхідного динамізму.

Галопуюча інфляція – інфляція, коли ціни зростають швидко – на 20 – 100% щорічно;

Гіперінфляція – інфляція, коли ціни зростають астрономічно – на 1 – 2% щодня або на 500% і більше на рік. Вона означає глибоку економічну і соціальну кризу в країні.

3. За співвідношенням темпів зростання цін на товари:

Збалансова інфляція – інфляція, коли ціни товарів різних товарних груп відносно один одного не змінюються. Ціни підвищуються досить повільно й одночасно на більшість товарів та послуг.

Незбалансована інфляція – інфляція. Коли співвідношення цін у різних товарних групах змінюється на різні відсотки і по різному на кожний вид товару.

4. За ступенем прогнозування:

Очікувана інфляція зазвичай помірна інфляція, яку можна спрогнозувати на будь – який період часу. Досить часто це є прямим результатом антиінфляційний дій уряду.

Неочікувана інфляція характеризується раптовим стрибком цін, зумовленим збільшенням під впливом інфляційних очікувань суспільного попиту населення на споживчі товари, товаровиробників – на сировину та засоби виробництва.

5. Залежно від переважаючого впливу факторів:

Інфляція попиту – це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту.

Спричинити її може в основному збільшення державних замовлень (наприклад, військових), попиту підприємців на засоби виробництва в умовах повної зайнятості й майже повної завантаженості виробничих потужностей, а також зростання купівельної спроможності трудящих (зростання заробітної плати) в результаті, наприклад, узгоджених дій профспілок. Усе це спричиняє утворення надлишку грошей порівняно з кількістю товарів, призводить до підвищення цін. Таким чином, надлишок платіжних засобів в обігу створює дефіцит пропозиції, коли виробники не можуть адекватно реагувати на зростання попиту.

Інфляція пропозиції – зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної пропозиції.

Причинами збільшення витрат можуть бути зростання цін на сировину, енергоносії. Підвищення заробітної плати, олігополістична політика ціноутворення, економічна і фінансова політика держави. Вона може виникнути також в результаті зміни структури пропозиції на ринку.

Стагфляція– це інфляція. Що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.

Економічні наслідки інфляції:

· інфляція руйнує нормальні господарські зв’язки. Посилює диспропорції в економіці, дезорганізує інвестиційний процес, оскільки при нестримному зростанні цін мета виробництва (прибуток) може бути досягнута і без зростання виробництва.

· капітали переливаються з виробництва у сферу обігу, насамперед у спекулятивні комерційні структури. Де вони швидше обертаються і приносять величезні прибутки, а також “ втікають” за кордон у пошуках прибутковішого застосування й надійного прибутку. Зростання спекуляції, тіньова економіка, корупція.

· порушується нормальне функціонування кредитно – грошової системи. Знецінення грошей підриває стимули до нагромадження їх, породжуючи таке явище як “втеча від грошей ”, коли підприємці й населення надають перевагу вкладанню грошових заощаджень у товари та інші матеріальні цінності. Розвиваються кредитні угоди, бо при інфляції невигідно надавати довгострокові кредити під невеликі відсотки, оскільки кредиторові доведеться отримувати борги у знецінених грошах.

· поступово зростають товарно – грошові відносини й розширюється прямий продуктообмін на основі бартерних угод. Це призводить до втрати грошима своїх економічних функцій, і відносини обміну повертаються назад – до простої, або випадкової, форми вартості.

· інфляція негативно впливає і на міжнародне економічне та валютно – кредитне становище країни . Вона підриває конкурентноспроможність і експорт вітчизняних товарів, водночас заохочує імпорт товарів з – за кордону, оскільки на внутрішньому ринку вони продаються за вищими цінами. Інфляція стримує надходження іноземного капіталу, знижує офіційний і ринкові курси національної валюти через її знецінення.

Соціальні наслідки інфляції:

· інфляція знижує життєвий рівень усіх верств населення, особливо тих, які мають сталий дохід, оскільки темпи зростання доходів відстають від темпів зростання цін на товари й послуги.

· інфляція знецінює попередні грошові заощадження населення в банках, страхових полісах, щорічну ренту та інші паперові активи з фіксованою вартістю.

· інфляція посилює безробіття, підриває мотивацію до ефективної трудової діяльності, посилює соціальну диференціацію населення і соціальну напругу в суспільстві.

Для боротьби з інфляцією держава проводить антиінфляційну політику, яка передбачає:

· зростання виробництва і насичення ринку товарами;

· структурну та конверсійну перебудову економіки;

· обмеження емісії грошей;

· скорочення дефіциту державного бюджету;

· стимулювання нагромаджень та інвестицій;

· проведення обґрунтованої кредитної та податкової політики;

· приватизацію і стимулювання середнього і малого підприємництва;

· обмеження емісії грошей;

· збільшення безготівкового обігу;

· широке впровадження електронної системи розрахунку;

· скорочення ставок податків;

· регулювання валютного курсу;

· ослаблення інфляційних очікувань;

· роздержавлення, приватизацію, розвиток підприємництва;

· проведення грошової реформи конфіскаційного типу;

Дефляція- загальне зниження середнього рівня цін в економіці. Процес, протилежний інфляції.

Поиск по сайту: