Корпоративна і ділова стратегії підприємства

Корпоративна стратегія є загальним планом управління для диверсифікованої компанії (корпорації). Корпоративна стратегія поширюється на всю компанію, охоплюючи всі напрямки діяльності, якими вона займається. Вона складається з дій, що починаються для утвердження своїх позицій у різних галузях промисловості, і підходів, використовуваних для керування справами компанії.

Основне завдання корпоративної стратегії полягає в тому, як диверсифікована компанія утверджує свої ділові принципи в різних галузях, а також у діях і підходах, спрямованих на поліпшення діяльності груп підприємств, у які диверсифікувалась компанія.

Загальний план управління диверсифікованою компанією часто містить у собі:

· орієнтацію на стратегію швидкого росту більшості найбільш перспективних підприємств;

· забезпечення нормального функціонування основних сфер діяльності, проведення заходів щодо підтримки і відновлення Ділової активності на низько прибуткових, але перспективних напрямках;

· відмова від непривабливих чи не відповідних довгостроковим планам корпорації сфер бізнесу.

Корпоративна стратегія може включати найрізноманітніші господарські підрозділи, наприклад, такі, що постійно мають низький прибуток чи знаходяться в непривабливих галузях.

Обмеження можливості на інвестування в непродуктивне виробництво дозволяє передислокувати засоби в найбільш перспективні господарські підрозділи чи виділити їх на фінансування придбання нових привабливих з усіх точок зору компаній.

Корпоративна стратегія створюється керівниками вищої ланки. Вони несуть головну відповідальність за аналіз повідомлень і рекомендацій, що надходять від керівників більш низької ланки керування. (Керівники ключових виробництв також можуть брати участь у розробці стратегії компанії, особливо якщо це стосується очолюваного ними виробництва.) Найважливіші стратегічні рішення розглядаються і приймаються Радою директорів корпорації.

Для окремої компанії, що займається одним видом бізнесу, корпоративна і ділова стратегії збігаються, тому що стратегія компанії розробляється для одного-єдиного виду діяльності. Розходження між корпоративною і діловою стратегією існує тільки в диверсифікованій компанії.

Ділова стратегія компанії (загальна) націлена на встановлення і зміцнення конкурентоспроможної довгострокової позиції компанії на ринку. Для досягнення цієї мети ділова стратегія розробляється за наступними основними напрямками:

1 Реагування на зміни, що відбуваються в даній галузі, в економіці в цілому, у політиці й в інших значимих сферах.

2 Розробка конкурентоспроможних заходів і дій, ринкових підходів, що можуть дати міцну перевагу перед конкурентами.

3 Об’єднання стратегічних ініціатив функціональних відділів.

4 Рішення конкретних стратегічних проблем, актуальних у даний момент.

Різниця між сильною і слабкою діловою стратегією полягає в умінні розробляти заходи і підходи, здатні забезпечити солідну конкурентну перевагу. Володіючи такою перевагою, компанія може розраховувати на більш високий рівень прибутковості, ніж у середньому по галузі, і на свій успіх. Без такої переваги компанія ризикує програти більш сильним конкурентам і залишитися на другорядних позиціях.

Розробка ділової стратегії, що дає конкурентну перевагу, вимагає:

· вирішення питання про те, де фірма має найбільші шанси виграти конкурентну боротьбу;

· розробки таких характеристик пропонованої продукції, що здатні залучити покупця і виділити компанію із середовища інших конкурентів;

· нейтралізації конкурентних заходів супротивників.

Стратегія конкуренції, як правило, буває одночасно атакуючою й оборонною – деякі дії можуть бути прямим наступом на ринкові позиції конкурентів, з іншого боку, спробою нейтралізувати нові методи конкурентної боротьби.

Трьома основними конкурентними підходами є:

• прагнення стати виробником з низькими витратами (тим самим прагнути одержати конкурентну перевагу, засновану на витратах);

• досягнення диференціації, заснованої на таких перевагах, як якість, показники роботи, обслуговування, стиль, техно­логічна перевага, незвичайно висока цінність;

• концентрація уваги на невеликій ніші на ринку шляхом більш якісного виконання роботи у порівнянні з конкурентами і за­доволення специфічних потреб покупців.

Усередині компанії ділова стратегія торкається дій з розвитку навичок і способів роботи, необхідних для досягнення конкурентних переваг. Успішні ділові стратегії, як правило, спрямовані на розвиток професіоналізму в основних сферах діяльності фірми.

У більш широкому значенні ділова стратегія повинна бути орієнтована на об'єднання стратегічних зусиль у функціональних підрозділах корпорації (закупівлі, виробництво, НІОКР, фінанси, кадри, продажі і маркетинг, а також розподіл).

Термін "функціональна стратегія" відноситься до управлінського плану дій окремого підрозділу чи функціонального напрямку усередині визначеної сфери бізнесу. Стратегія маркетингу компанії, наприклад, може являти собою управлінський план захоплення частини ринку в якому-небудь виді діяльності.

Функціональні стратегії, є більш вузькими у порівнянні з діловою стратегією. Вони конкретизують окремі деталі в загальному плані розвитку компанії за рахунок визначення підходів, необхідних дій і практичних кроків по забезпеченню управління окремими підрозділами чи функціями бізнесу.

Роль функціональних стратегій полягає в підтримці загальної ділової стратегії і конкурентоспроможності компанії. Крім цього, значення функціональної стратегії полягає в створенні управлінських орієнтирів для досягнення намічених функціональних цілей фірми. Таким чином, функціональна стратегія у виробництві являє собою план виробництва, що містить необхідні заходи для підтримки ділової стратегії і досягнення виробничих цілей і місії компанії. Головна відповідальність за розробку функціональних стратегій покладається на керівників підрозділів.

Виробничі (операційні) стратегії. Ці стратегії відноситься до конкретних стратегічних заходів при управлінні ключовими центрами організації при розв’язанні щоденних оперативних завдань, що мають стратегічну важливість (рекламні кампанії, закупівля сировини, керування запасами, профілактичний ремонт, транспортування).

Виробничі стратегії, незважаючи на менший масштаб у порівнянні зі стратегіями більш високого рівня, доповнюють і завершують загальний бізнес-план роботи компанії. Головна відповідальність за розробку даного типу стратегій лягає на керівників середньої ланки, виробничих (лінійних) менеджерів, пропозиції яких повинні бути розглянуті і прийняті вищестоящим керівництвом.

Поиск по сайту: